Постанова

від 06.03.2018 по справі 629/5364/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Постанова

іменем України

06 березня 2018 року

м. Харків

справа № 629/5364/13-ц

провадження № 22-ц/790/901/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії:

головуючого - Сащенко І.С.

суддів - Котелевець А.В., Овсяннікової А.І.,

за участю секретаря - Бойко А. О.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

відповідач ОСОБА_3

відповідач ОСОБА_4

представник відповідача ОСОБА_5

представник відповідача ОСОБА_6

відповідач Приватне підприємство Агро Маркет

третя особа ОСОБА_4

третя особа Приватне підприємство Агро Маркет

третя особа приватний нотаріус Лозівського нотаріального округу Харківської області Завада Марина Володимирівна

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21 листопада 2017 року (суддя Попов О.Г.)

по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Приватного підприємства Агро Маркет про стягнення коштів за договором позики, договором застави та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи - ОСОБА_4, Приватне підприємство Агро Маркет , приватний нотаріус Лозівського нотаріального округу Харківської області Завада Марина Володимирівна про визнання договору позики неукладеним та стягнення коштів,-

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ПП Агро Маркет про стягнення коштів за договором позики, договором застави, просив стягнути 1200000 грн. за договором позики від 11.03.2013 року з ОСОБА_3 та 960000 грн. вартості предмету застави з ПП Агро Маркет .

ОСОБА_3 та ПП Агро Маркет звернулись із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа - приватний нотаріус Лозівського нотаріального округу Харківської області Завада М.В. про визнання договору позики неукладеним, визнання договору застави недійсним та стягнення коштів, як безпідставно отриманих.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23.04.2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 05.03.2015 року апеляційне провадження по справі за апеляційною скаргою закрито в зв'язку з відмовою представника ОСОБА_3 від апеляційної скарги на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23.04.2014 року у даній справі.

На виконання рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23.04.2014 року, що набрало законної сили, відповідачами ОСОБА_3 та ПП Агро Маркет сплачено ОСОБА_1 1200000 грн. та 960000 грн. відповідно.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2016 року ухвалу апеляційного суду від 05.03.2015 року про закриття провадження у справі скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 10.08.2016 року рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23.04.2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.11.2016 року рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 квітня 2014 року та ухвала Апеляційного суду Харківської області від 10 серпня 2016 року скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

18.01.2017 року до суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ПП Агро Маркет про стягнення грошових коштів у розмірі 7022624,08 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 11.03.2013 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 2560000 грн. зі строком виплати боргу наступним чином: гроші в сумі 400000 грн. в строк з 01 серпня 2013 року по 20 серпня 2013 року; гроші в сумі 960000 грн. в строк з 30 жовтня 2013 року по 10 листопада 2013 року; гроші в сумі 1200000 грн. в строк з 01 серпня 2014 року по 20 серпня 2014 року. Гроші в сумі 400000 грн. були повернуті позикодавцю у строки, встановлені договором позики, однак 960000 грн. у строк з 30 жовтня 2013 року по 10 листопада 2013 року повернуті не були. Оскільки позичальник здійснив порушення умов договору, не повернувши чергову частину позики в строк з 30 жовтня 2013 року по 10 листопада 2013 року, то згідно з договором та законодавством України позичальник має право вимагати дострокового повернення повної суми заборгованості у розмірі 2160000 грн.

Відповідач за первісним позовом - ОСОБА_3 подала до суду зустрічну уточнену позовну заяву, у якій зазначала, що грошові кошти за договором позики від 11.03.2013 року їй не передавались, а тому просила суд стягнути з ОСОБА_1 у порядку повернення грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави за неукладеним договором позики 1326223,93 грн.

В обґрунтування вимог посилалась на те, що 11.03.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було підписано договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 передає у власність ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 2560000 грн. зі строком виплати до 20 серпня 2014 року, які ОСОБА_1 заявив до стягнення. Однак, даний договір позики не було укладено, оскільки ОСОБА_1 грошових коштів ОСОБА_3 не передавав. Також сам договір позики від 11 березня 2013 року не містить відомостей про отримання грошових коштів позичальником.

ОСОБА_3 подала до суду заяву про поворот виконання рішення суду, у якій просить в поряду повороту виконання зобов'язати позивача за первісним позовом - ОСОБА_1, повернути відповідачеві за первісним позовом - ОСОБА_3 безпідставно стягнені з неї за рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23.04.2014 року грошові кошти у розмірі 1200000 грн.

ПП Агро Маркет подало до суду заяву про поворот виконання рішення суду, у якій просить в поряду повороту виконання зобов'язати позивача за первісним позовом - ОСОБА_1, повернути відповідачеві за первісним позовом - ПП Агро Маркет безпідставно стягнену за рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23.04.2014 року суму застави врожаю пшениці озимої 2013 року у кількості 840 тон, за договором застави майбутнього врожаю від 11.03.2013 року, в сумі визначеної домовленістю сторін вартості предмету застави у розмірі 960000 грн. та судовий збір в розмірі 1720,50 грн., а всього 961720,50 грн.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник позовні вимоги за своїм позовом підтримали, проти задоволення зустрічної позовної заяви ОСОБА_3, а також заяв ОСОБА_3 та ПП Агро Маркет про поворот виконання рішення суду заперечували.

ОСОБА_3 та її представник проти первісного позову заперечували. Зустрічну позовну заяву та заяву про поворот виконання рішення суду підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити, не заперечували проти задоволення заяви ПП Агро Маркет про поворот виконання рішення суду.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21.11.2017 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 1326223,93 грн. Заяву ОСОБА_3 про поворот виконання рішення - задоволено частково. В порядку повороту виконання зобов'язано ОСОБА_1 повернути ОСОБА_3 безпідставно стягнені з неї грошові кошти у розмірі 1200000 грн. Заяву ПП Агро Маркет про поворот виконання рішення - задоволено частково. В порядку повороту виконання зобов'язано ОСОБА_1 повернути ПП Агро Маркет безпідставно стягнуту суму застави врожаю пшениці озимої 2013 року у кількості 840 тон, за договором застави майбутнього врожаю від 11.03.2013 року, в сумі визначеної домовленістю сторін вартості предмету застави у розмірі 960000 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його первісний позов в повному обсязі. В задоволені зустрічного позову відмовити. В задоволені заяв ОСОБА_3 та ПП Агро Маркет про поворот виконання судового рішення відмовити. При цьому посилається на неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції помилково взяв до уваги доводи представника відповідача за первісним позовом про те, що гроші насправді ОСОБА_3 отримано не було. Вказані висновки протирічать правовим позиціям, викладеним Верховним Судом України в аналогічних справах.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення або неправильне застосування норм матеріального права. Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, суд апеляційної інстанції перевіряє справу в повному обсязі. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що договір позики є неукладеним у зв'язку з тим, що кошти на його виконання передані не були. Задовольняючи вимоги ОСОБА_3 та стягуючи з ОСОБА_1 кошти, суд виходив з того, що вказані кошти були отримані ним безпідставно.

Вказані висновки судова колегія вважає вірними.

Встановлено, що 11.03.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено нотаріально посвідчений договір позики, згідно якого позикодавець передає у власність позичальника грошові кошти в сумі 2560000 грн. зі строком виплати боргу таким чином: 400000 грн. в строк з 01 серпня 2013 року по 20 серпня 2013 року; 960000 грн. в строк з 30 жовтня 2013 року по 10 листопада 2013 року; 1200000 грн. в строк з 01 серпня 2014 року по 20 серпня 2014 року.

Положеннями ст.ст. 1046, 1047 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

В порушення вимог ст.ст. 10, 59, 60 ЦПК України ( що діяв на час ухвалення оспорюваного рішення ), факт передачі грошей позивачем належним чином не доведений.

При цьому судом першої інстанції враховано, що договір позики міг бути укладений не на підтвердження передачі коштів, а на прохання ОСОБА_1 як гарантію повернення належної йому частки у статутному капіталі ПП Агро Маркет та ТОВ Славія , у зв'язку з його виходом зі складу засновників вказаних товариств. Про це свідчить послідовність записів в нотаріальному реєстрі: №665 - договір позики, №№ 666, 667 - заяви ОСОБА_1 про припинення його участі у складі засновників ПП Агро Маркет та ТОВ Славія .

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що судом при ухваленні оспорюваного рішення не враховано правову позицію, викладену Верховним Судом України в своїх постановах у справах №6-63цс13 від 18.09.2013 року та №6-50цс16 від 24.02.2016 року судовою колегією не приймаються.

Дійсно, відповідно до правових позицій, викладених в постановах Верховного суду України від 18.09.2013 року, 02.07.2014 року та 24.02.2016 року зазначено, що за своєю суттю розписка про отримання в борг коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Проте, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ, скасовуючи попереднє рішення у цій справі зазначив: Вирішуючи даний спір в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення боргу та відмови в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_3, ПП Агро Маркет про визнання договору позики неукладеним, суди попередніх інстанцій, ... не звернули уваги на те, що зі змісту договору позики не вбачається, що грошові кошти були передані в момент його укладення, у зв'язку з чим дійшли передчасного висновку про те, що нотаріально посвідчений договір позики свідчить не лише про факт укладення договору, але й про факт передачі грошових коштів позичальнику .

Відповідно статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих сторонами та іншими учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вимоги позивача про стягнення боргу за договором позики не підтверджені жодним доказом передачі грошей відповідачці, в зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у стягненні коштів.

Вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ПП Агро Маркет вартості предмету застави - майбутнього врожаю озимої пшениці 2013 року у кількості 840 тон за договором застави майбутнього врожаю від 11 березня 2013 року, визначеної за домовленістю сторін в розмірі 960000 грн. також не підлягають задоволенню.

Статтями 20, 21 Закону України Про заставу та ст. ст. 590, 591 ЦК України визначений порядок продажу заставного майна та задоволення вимог кредитора за рахунок виручених від продажу предмету застави грошових коштів, тому звернення стягнення на предмет застави шляхом стягнення вартості заставного майна, не передбачено діючим законодавством.

Відповідно до ст. 380 ЦПК України ( що діяв на момент постановлення рішення ) питання про поворот виконання вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши рішення, він закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернено на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позові відмовлено або позовні вимоги задоволено в меншому розмірі, або провадження у справі закрито чи заяву залишено без розгляду, суд, ухвалюючи рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене у нього за скасованим рішенням.

У разі неможливості повернути майно в рішенні або ухвалі суду передбачається відшкодування вартості цього майна в розмірі грошових коштів, одержаних від його реалізації.

Конституційний суд України у своєму рішенні від 2 листопада 2011 року №13-рп/2011 зазначив, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Поворот виконання - це спосіб захисту прав боржника, який полягає у поверненні йому стягувачем всього одержаного за скасованим рішенням.

Поворот виконання можливий, у разі якщо: а) позивач одержав від відповідача в порядку виконання рішення майно або грошові кошти; б) виконане рішення скасовано судом апеляційної чи касаційної інстанції чи змінено із задоволенням позовних вимог в меншому розмірі.

За змістом наведених норм закону поворот виконання скасованого рішення суду допускається у разі його фактичного виконання і ухвалення судом нового рішення у справі.

Зважаючи на те, що рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23.04.2014 року, за яким ОСОБА_3 та ПП Агро Маркет ОСОБА_1 сплачено 1200000 та 960000 грн. відповідно, скасовано, суд першої інстанції обґрунтовано повернув кошти в порядку повороту виконання.

Також, судом першої інстанції на підставі ст. 1212 ЦК України на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_1 стягнуті кошти в сумі 1326223,93 грн., які були передані на виконання неукладеного договору позики між сторонами.

За вказаних обставин та згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду без змін, а скарги без задоволення.

Керуючись ст.ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргуОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Сащенко І.С.

Судді

Котелевець А.В.

Овсяннікова А.І.