Ухвала

від 25.10.2017 по справі 236/933/16-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Луспеника Д.Д., Журавель В.І., Закропивного О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами і земельної ділянки недійсним, повернення сторін у первісний стан, визнання права власності на нерухоме майно за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою його представником - ОСОБА_7, на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 22 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 23 травня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що за час перебування у шлюбі з ОСОБА_8 віну 2001 році придбав житловий будинокАДРЕСА_1. Після розірвання шлюбу у 2014 році він мешкав у зазначеному будинку з сином - ОСОБА_6 9 липня 2015 року він отримав свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 0,0943 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за вищевказаною адресою .

За пропозицію ОСОБА_5 він вирішив обміняти будинок на дві квартири у м. Святогірську Донецької області , які підбере йому відповідачка, та на автомобіль. У той же день, 9 жовтня 2015 року, він видав нотаріально посвідчене доручення на свого сина - ОСОБА_6, щодо розпорядження майном, щоб останній, у разі необхідності, мав змогу вчинити від його імені певні дії. Проте він не мав наміру уповноважувати сина на продаж майна.

У квітні 2016 року ОСОБА_5 прийшла до нього та стала вимагати звільнити будинок, оскільки вона є його власником на підставі договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки від 13 жовтня 2015 року, укладеного з ОСОБА_6 від його імені.

Йому стало відомо, 13 жовтня 2015 року, не повідомивши його, відповідач привезла його сина до нотаріуса з метою підписання документів, необхідних для подальшого пошуку житла у м. Святогірську Донецької області. Вказані обставини були для нього повною несподіванкою, оскільки продавати належний будинок він наміру не мав, грошових коштів від продажу будинку ні він, ні його син не отримували. Відповідач ввела в оману його сина щодо змісту та обставин укладеного правочину. Нотаріус посвідчив правочин без згоди його колишньої дружини.

Позивач вважав, що договір купівлі-продажу від 13 жовтня 2015 року укладений з дефектом волі відчужувача та під впливом обману з боку відповідача.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 напідставі ст. ст. 203 , 215, 216, 230 ЦК України просив суд визнати договір купівлі-продажу від 13 жовтня 2015 року недійсним, повернути сторони у первісний стан і визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 22 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 23 травня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 в особі представника - ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, чинності.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4, суди, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), вірно застосувавши положення ч. 1 ст. 237, ст. 239, ч. 3 ст. 244, ч. 1 ст. 245, 328, ЦК України, дійшли до правильного висновку про те, що волевиявлення учасників правочину від 13 жовтня 2015 року при укладенні договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки було вільним та відповідало їх внутрішній волі.

На час укладення правочину продавець ОСОБА_4 правомірно володів майном та мав право на його відчуження і довірив розпоряджатися цим майном своєму сину - ОСОБА_6 Договір купівлі-продажу був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним та вчинений з дотриманням вимог закону, оскільки сторони своїми підписами під договором купівлі-продажу підтвердили повний розрахунок за продану квартиру та відсутність претензій фінансового характеру. При вчинені правочину було дотримано вимоги закону, він був укладений в письмовій формі, нотаріально посвідчений, зареєстрований належним чином. Добровільність волевиявлення сторін при укладенні договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки від 13 жовтня 2015 року посвідчено нотаріусом відповідно до вимог закону.

При цьому позивач не довів належними та допустимими доказами факт недотримання вимог закону при укладенні правочину купівлі-продажу , що є його обов'язком у силу ст. ст. 10, 60 ЦПК України.

Колишня дружина позивача правочин не оскаржила, а згідно з положенням ч. 2 ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень в оскаржуваній частині не впливають , а в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції .

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану його представником - ОСОБА_7, відхилити.

Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 22 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 23 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:Д.Д. Луспеник В.І. Журавель О.В. Закропивний