Рішення

від 24.11.2017 по справі 908/1843/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/101/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2017 Справа № 908/1843/17

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоресурс» (69063, м. Запоріжжя, вул. Академіка Амосова, буд. 31-А)

про стягнення 214 107,00 грн.

Суддя Проскуряков К.В.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 52-16/08 від 11.01.2017р.

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 25.09.2017р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

12.09.2017р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоресурс» про стягнення 214 107,00 грн., а саме: 114 057,00 грн. пені та 100 050,00 грн. штрафу за договором № 2014/д/ТО/1427 від 15.08.2014р.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2017р. здійснено розподіл справ між суддями та визначено її до розгляду судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 12.09.2017р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 908/1843/17, справі присвоєно номер провадження - 5/101/17, розгляд якої призначено на 11.10.2017р. Розгляд справи неодноразово відкладався. Ухвалою суду від 08.11.2017р. продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів до 27.11.2017р., розгляд справи відкладено на 24.11.2017р. У судовому засіданні 24.11.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

За клопотанням представників сторін розгляд справи відбувався без фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.

У судовому засіданні 24.11.2017р. представник позивача підтримав доводи, викладені у позовній заяві з урахуванням заперечень № 52-16/962 від 24.10.2017р. на відзив. В обґрунтування позовних вимог представником позивача надано наступні пояснення: 15.08.2014р. між Публічним акціонерним товариством «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоресурс» укладено договір № 2014/д/ТО/1427 на капітальний ремонт. Відповідно до умов договору, ТОВ «Енергоресурс» зобов'язується здійснити роботи з капітального ремонту автомотриси АДМ зав. № 523, інв. № 5003617 у відповідності до правил заводського ремонту та дефектної відомості, а ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат зобов'язується передати відповідачу для ремонту зазначену автомотрису АДМ, прийняти та сплатити виконані роботи відповідно умовам договору.

Договором № 2014/д/ТО/1427 в редакції додаткової угоди № 1 від 23.03.2016р. та додаткової угоди № 2 від 01.07.2016р. передбачено виконання робіт в строк до 30.08.2016р. Проте, роботи виконані ТОВ «Енергоресурс» з порушенням строків встановлених договором, що підтверджується Актом виконаних робіт № 4, який підписано сторонами 27.10.2016р., тобто на 57 календарних днів пізніше, аніж передбачено умовами договору. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором № 2014/д/ТО/1427, керуючись п. 9.2. Договору 02.06.2017р. позивачем на адресу відповідача направлено оригінал рахунку № ЮГ000004221 від 17.05.2017р. та вимогу за вих. № 52-16/18 від 31.05.2017р. про сплату штрафних санкцій у розмірі 214 107,00 грн., в т.ч. 114 057,00 грн. пені за період прострочення з 31.08.2016р. по 26.10.2016р. та 15% штрафу від вартості невиконаних у строк робіт, що складає 100 050,00 грн. Проте, вказана вимога залишилась відповідачем без задоволення, що стало підставою для звернення позивача до суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 509, 525, 526, 530 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України, на умови договору № 2014/д/ТО/1427 від 15.08.2014р. на капітальний ремонт. Просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та заяви від 09.10.2017р. про застосування строку позовної давності в яких зазначено, що застосування позивачем штрафних санкцій передбачених п. 9.2. договору можливе лише за умови, якщо відповідач не приймає заходи по погашенню відставання від термінів виконання робіт та дане право може бути застосовано лише за умови одностороннього розірвання договору позивачем. Проте, договір не розірвано, виконано в повному обсязі з обох сторін, а саме: роботи виконані, що підтверджується актом виконаних робіт № 4 від 27.10.2016р., оплата робіт здійснено в повному обсязі. У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на постанову Верховного суду України від 21.10.2015р. по справі № 6-2003цс15 щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Також, представник відповідача зазначає, що відповідно до умов договору № 2014/д/ТО/1427, строку виконання зобов'язань настає 30.08.2016р., у зв'язку з чим нарахування пені та штрафу починається з 31.08.2016р. та позивач повинен був звернутись з позовом до суду у строк до 01.09.2017р. Проте, позивач звернувся до господарського суду 07.09.2017р., тобто після спливу річного строку. Просить суд застосувати позовну давність та в задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 15.08.2014р. між Публічним акціонерним товариством «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоресурс» (далі - Підрядник) укладено договір № 2014/д/ТО/1427 на капітальний ремонт (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору, Підрядник зобов'язується здійснити роботи з капітального ремонту автомотриси АДМ зав. № 523, інв. № 5003617 у відповідності до правил заводського ремонту та дефектної відомості, а Замовник зобов'язується передати Підряднику для ремонту зазначену автомотрису АДМ, прийняти та сплатити виконані роботи, відповідно умовам Договору.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що вартість та об'єми робіт доручених до виконання Підряднику можуть змінюватись за результатами повного розбирання автомотриси АДМ за № 523 на території Підрядника, затвердження остаточних об'ємів та вартості робіт. При цьому підписуються відповідні додаткові угоди про зміну вартості та об'єму робіт.

Між Підрядником та Замовником було укладено ряд додаткових угод: № 1 від 23.03.2016р., № 2 від 01.07.2016р., № 3 від 23.07.2016р., якими вносились зміни до Договору.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що по закінченню робіт Підрядник письмово повідомляє Замовника. Огляд та підписання акту виконаних робіт здійснюється на території Підрядника. Після прибуття автомотриси АДМ зав. № 523 на територію Замовника складається акт прийому-передачі обладнання з ремонту.

Згідно з п. 5.6. Договору, після прибуття автомотриси АДМ зав. № 523 на територію Замовника складається акт прийому-передачі обладнання з ремонту.

Відповідно до п. 4 додаткової угоди № 1 від 23.03.2016р. до договору, оплата робіт по ремонту автомотриси АДМ, зав. № 523 здійснюється поетапно:

1 етап: сума 115 500, 00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ (20%) - 23 100,00 грн., всього 138 600,00 грн. з ПДВ здійснена оплата згідно Договору № 2014/д/ТО/1427 від 15.08.2014р.

2 етап: Замовник здійснює оплату Підряднику у сумі 51 250,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ (20%) - 10 250,00 грн., всього 61 500,00 грн. з ПДВ, протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту закінчення робіт з капремонту та огляду колісних пар, автоланцюгів, платформи.

3 етап: Замовник здійснює оплату Підряднику у сумі 333 500,00 грн. без ПДВ, крім цього ПДВ (20%) - 66 700,00 грн., всього 400 200,00 грн. з ПДВ, протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту закінчення робіт по заміні електропроводки та керуючих ланцюгів, капремонту гальмового обладнання, кранової установки.

4 етап: замовник здійснює оплату Підряднику в сумі 55 583,33 грн. без ПДВ, крім цього ПДВ (20%) - 11 116,67 грн., всього 66 700,00 грн. з ПДВ, протягом 30 (тридцяти) календарних днів після проведення випробування та підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.1. договору, в редакції додаткової угоди № 2 від 01.07.2016р., строк виконання ремонту автомотриси АДМ, зав. № 523 - до 30.08.2016р.

Згідно з п. 4.3. Договору, при невиконанні робіт у строк, вказаний в п. 4.1. з вини Підрядника Замовник попереджає Підрядника про порушення ним умов Договору та має право розірвати Договір в односторонньому порядку.

Однак, роботи виконані підрядником з порушенням строків, зазначених в п. 4.1. договору, в редакції додаткової угоди № 2 від 01.07.2016р., що підтверджується актом виконаних робіт №4, який підписано сторонами 27.10.2016р., що відповідно на 57 календарних днів пізніше, а ніж передбачено умовами договору.

Пунктами 9.1. - 9.3. Договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань, передбачених дійсним договором, сторони несуть відповідальність у відповідності до Договору та діючого законодавства України.

У випадку порушення строків виконання ремонту автомотриси АДМ зав. № 523 у відповідності з п. 4.1. та п. 4.2. даного Договору, в тому числі строків виконання гарантійного ремонту, Підрядник зобов'язується оплатити Замовнику пеню в розмірі 0,3% від загальної вартості робіт по договору за кожний день прострочення. Додатково у випадку порушення строків проведення ремонту автомотриси АДМ зав. № 523 у відповідності з п. 4.1. цього Договору Підрядник зобов'язується оплатити Замовнику штраф у розмірі 15% від вартості невиконаних у строк робіт. Оплата штрафних санкцій здійснюється протягом п'яти робочих днів з дати виставлення рахунку (п. 9.2.).

У випадку, якщо Підрядник не вживає заходів по погашенню затримки від строків виконання робіт, передбачених у п.п. 4.1. та 4.2. даного договору, Замовник має право вимагати сплати штрафних санкцій, передбачених п. 9.2. Договору, та в односторонньому порядку розірвати даний Договір, а Підрядник зобов'язується повернути автомотрису АДМ зав. № 523, її вузли та механізми Замовнику, незалежно від того відремонтована вона частково або ні, в п'ятиденний строк з моменту письмової вимоги Замовника (п. 9.3.).

Загальна вартість робіт, відповідно до п.2.1. договору, в редакції додаткової угоди №1 від 23.03.2016р. до договору, становить 555 833,33 грн., крім того 111 166,67 грн. ПДВ, разом - 667 000,00 грн.

На підставі викладеного, предметом розгляду справи є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоресурс» на користь Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» 214 107,00 грн. за договором № 2014/д/ТО/1427 від 15.08.2014р., а саме: 114 057,00 грн. пені за період з 31.08.2016р. по 26.10.2016р. та 15% штрафу у розмірі 100 050,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом встановлено, що пунктом 4.1. Договору № 2014/д/ТО/1427 в редакції додаткової угоди № 2 від 01.07.2016р., строк виконання ремонту автомотриси АДМ, зав. № 523 - до 30.08.2016р.

Відповідно до акту виконаних робіт № 4, який підписано сторонами 27.10.2016р. роботи виконані відповідачем з порушенням зазначених в п. 4.1. Договору строків на 57 календарних днів .

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо здійснення роботи з капітального ремонту автомотриси АДМ зав. № 523, інв. № 5003617 у встановлений договором в редакції додаткової угоди № 2 від 01.07.2016р. строк - до 30.08.2016р. - не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором доведений, підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Також, пунктом 9.2. Договору № 2014/д/ТО/1427 від 15.08.2014р. визначено, що у випадку порушення строків виконання ремонту автомотриси АДМ зав. № 523 у відповідності з п. 4.1. та п. 4.2. даного Договору, в тому числі строків виконання гарантійного ремонту, Підрядник зобов'язується оплатити Замовнику пеню в розмірі 0,3% від загальної вартості робіт по договору за кожний день прострочення .

Позивачем надано суду розрахунок суми пені за період з 31.08.2016р. по 26.10.2016р. за 57 календарних днів, згідно з яким відповідачу нараховано до сплати 114 057,00 грн.

11.10.2017р. відповідач звернувся до суду з письмовою заявою від 09.10.2017р., в якій просив застосувати строк позовної давності стосовно стягнення пені з 31.08.2016р.

Разом з тим, враховуючи клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, відповідно до ч. 1 ст. 261 та ст. 253 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч. 4 ст. 51 Господарського процесуального кодексу України, процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд частково погоджується з висновком відповідача та зазначає, що відповідно до поштового штампу на описі вкладення у цінний лист, ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» направлено позовну заяву до суду 07.09.2017р. Оскільки позивач звернувся до суду 07.09.2017р., то суд вважає обґрунтованим висновок відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності стосовно стягнення пені за період з 31.08.2016р. по 06.09.2016р. включно.

Оскільки про порушення свого права, а саме, про невиконання відповідачем ремонту автомотриси позивачу стало відомо 31.08.2017р., з цієї дати у нього виникло право на позов.

Доводи позивача відносно того, що початок строку позовної давності пов'язаний з датою виставлення останнім рахунку від 17.05.2017р. про сплату штрафних санкцій у розмірі 214 107,00 грн. не відповідає умовам п. 6 ст. 232 ГК України та ст. 253 ЦК України, якою визначено що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, тобто, як вірно зазначено самим позивачем у розрахунку суми позовних вимог - 31.08.2016р.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки позивач звернувся з позовом до суду 07.09.2017р. , то суд вважає обґрунтованим висновок відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності щодо стягнення пені за період з 31.08.2016р. по 06.09.2016р. включно.

Здійснивши перерахунок пені за допомогою інформаційної системи Законодавство , судом задовольняється вимога позивача про стягнення пені у період прострочення з 07.09.2016р. по 26.10.2016р. в сумі 100 050,00 грн. , з відмовою у стягненні 14 007,00 грн.

Відповідно до п. 9.2. договору, у випадку порушення строків виконання ремонту автомотриси АДМ зав. № 523 у відповідності з п. 4.1. та п. 4.2. даного Договору, в тому числі строків виконання гарантійного ремонту, Підрядник зобов'язується оплатити Замовнику пеню в розмірі 0,3% від загальної вартості робіт по договору за кожний день прострочення . Додатково у випадку порушення строків проведення ремонту автомотриси АДМ зав. № 523 у відповідності з п. 4.1. цього Договору Підрядник зобов'язується оплатити Замовнику штраф у розмірі 15% від вартості невиконаних у строк робіт. Оплата штрафних санкцій здійснюється протягом п'яти робочих днів з дати виставлення рахунку.

Пунктом 9.3. Договору передбачено, що у випадку, якщо Підрядник не приймає заходи по погашенню затримки від строків виконання робіт, передбачених у п.п. 4.1. та 4.2. даного договору, Замовник має право вимагати сплати штрафних санкцій, передбачених п. 9.2. Договору, та в односторонньому порядку розірвати даний Договір, а Підрядник зобов'язується повернути автомотрису АДМ зав. № 523, її вузли та механізми Замовнику, незалежно від того відремонтована вона частково або ні , в п'ятиденний строк з моменту письмової вимоги Замовника.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що застосування замовником штрафних санкцій передбачених п. 9.2. договору можливо лише за умови, якщо підрядник не приймає заходи по погашенню відставання від термінів виконання робіт та дане право може бути застосоване лише за умовою одностороннього розірвання договору замовником. Станом на час розгляду справи Договір не розірвано та виконано в повному обсязі з обох сторін, що підтверджується актом виконаних робіт № 4 від 27.10.2016р. оплата за яким здійснена в повному обсязі.

Вказані доводи суд вважає безпідставними, оскільки пункт 9.3. Договору встановлює додаткові правові наслідки у вигляді одностороннього розірвання договору за неналежне виконання Підрядником своїх зобов'язань за Договором та не свідчить про позбавлення Замовника права на стягнення неустойки на підставі п. 9.2. Договору.

Оцінивши інші доводи сторін, суд частково погоджується з позицією відповідача, виходячи з наступного.

Пунктом 9.2. договору передбачено, що у випадку порушення строків проведення ремонту, Підрядник оплачує Замовнику пеню у розмірі 0,3% від загальної суми Договору за кожний день прострочення, а також штраф у розмірі 15% від вартості невиконаних у строк робіт.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання . Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання .

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами Договору, а саме п. 9.2. передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за порушення термінів проведення ремонту автомотриси . У той самий час, цим же пунктом передбачено застосування штрафу як виду цивільно-правової відповідальності також за порушення термінів проведення ремонту автомотриси, тобто за один той самий склад правопорушення .

Згідно з постановою Верховного суду України від 21.10.2015р. у справі № 6-2003цс15: Суд першої інстанції, задовольняючи позов ПАТ Апекс-Банк , з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що позичальник за спірним кредитним договором належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з повернення кредитних коштів, у результаті чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягнення з боржника на користь кредитора. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 суди керувалися, зокрема, тим, що відсутня подвійна відповідальність позичальника при одночасному стягненні пені та штрафу на підставі пунктів 4.1 та 4.2 кредитного договору, оскільки застосування пені та штрафу передбачалося за різні види порушення умов кредитного договору, а тому це не свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, а саме пунктом 4.1 передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

У той самий час, згідно з пунктами 4.2, 4.3, 4.4 та 4.5 кредитного договору сторонами передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за інші правопорушення: один із них - несвоєчасне повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісій.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення .

Відповідно до ч. 1 ст. 111 28 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України, штраф та пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності - неустойкою, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення термінів проведення ремонту автомотриси свідчить про невідповідність вказаних умов договору нормам, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідності за одне і те саме порушення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоресурс» на користь Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» 15% штрафу від вартості невиконаних у строк робіт за Договором № 2014/д/ТО/1427 від 15.08.2014р. у розмірі 100 050,00 грн.

Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Інші доводи сторін у відповідних частинах сум до уваги судом не приймаються в силу викладеного.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір стягується з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОРЕСУРС» (69063, м. Запоріжжя, вул. Академіка Амосова, буд. 31-А, ЄДРПОУ 30926459; п/р 26001287601 в АТ МетаБанк , МФО 313582) на користь Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (50026, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, ЄДРПОУ 00191000; п/р № 26003493529600 в АТ УкрСиббанк , м. Київ, МФО 351005) пеню по Договору № 2014/Д/ТО/1427 від 15.08.2014р. за період з 07.09.2016р. по 26.10.2016р. у розмірі 100 050 (сто тисяч п'ятдесят) грн. 00 коп., 1 500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 75коп. суми судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Суддя К.В. Проскуряков

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано 29.11.2017.