Ухвала

від 27.11.2017 по справі 807/912/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/9170/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Носа С.П., Сапіги В.П.

за участю секретаря судового засідання Торкот Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промисловий центр до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-промисловий центр звернулося із адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (далі ППР) Головного управління ДФС у Закарпатській області, а саме: № НОМЕР_1 від 11.07.2016 року форми В4 , яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 218212,00 грн.; № НОМЕР_2 від 11.07.2016 року форми Р , яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб 18010500 за податковими зобов'язаннями на суму 17376,21 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 4344,05 грн.; № НОМЕР_3 від 11.07.2016 року форми Р , яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств 11021000 за податковими зобов'язаннями на суму 128425,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 64213,00 грн..

Покликання маються на судову практику Вищого адміністративного суду України, зокрема, на постанови, що ухвалені: 13 липня 2016 року у справі № К/800/14623/16, 12 квітня 2016 року у справі № К/800/16191/15, 15 вересня 2015 року у справі № К/800/45238/14 та 21 квітня 2015 року у справі № К/800/44566/14.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2017 року позовні вимоги задоволено частково. Суд виходив з того, що при наданні транспортно-експедиторських послуг нерезидентом резиденту - платнику ПДВ, місцем постачання таких послуг є митна територія України, а тому, ці послуги є об'єктом оподаткування ПДВ та оподатковуються у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків. Платником є отримувач послуг. Отже відповідачем правомірно проведено нарахування податкових зобов'язань з вартості отриманих послуг від нерезидента, по першій події - по даті оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг.

Крім того, позивачем в порушення вимог ст. 198 ПКУ не проведено коригування (зменшення) податкового кредиту із сум списаної простроченої кредиторської заборгованості в періодах її списання (по ПП Іванівське та по ПП Агро Добробут ) в період їх списання чим завищено податковий кредит.

З матеріалів справи встановлено, що позивач після закінчення дії договору оренди, нараховував земельний податок не з усієї площі земельної ділянки (6596 кв м), а тільки з частини (144 кв м). Позивачем не представлено до перевірки, а також не надано суду, акту повернення Холмківській сільській раді, вищенаведеної земельної ділянки, чи її частини, хоча нею користувався. Відсутні дані про зменшення її розмірів. Отже позивачем занижено земельний податок, тому ППР по збільшенню його сум відповідає законодавству.

З приводу ППР, яким збільшено податок на прибуток, то в частині, коли сума кредиторської заборгованості платника податку за отримані, але неоплачені товари (роботи, послуги) або отримані, залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, платник податку повинен суму такої непогашеної кредиторської заборгованості, включити до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, чого не зроблено.

Що стосується правовідносин по договору добровільного страхування фінансових ризиків, то страхування пов'язані із проведенням позивачем господарської діяльності, з урахуванням приписів статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.27, статті 140 пункту 140.1 підпункту 140.1.6 Податкового України, позивач правомірно відніс витрати в сумі 862500 грн. до складу валових витрат за 2014 рік, оскільки в наслідок укладення та виконання вищезазначеного договору у позивача відбулось збільшення зобов'язань перед ТОВ СК Авангард . Подібна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.04.2015 року по справі № К/800/44566/14.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, сторона відповідача подала апеляційну скаргу, де вказується на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги сторона відповідача покликається на те, що позивачем включено до собівартості придбаних та реалізованих товарів вартість послуг страхування фінансових ризиків.

Слід відмітити, що на момент закінчення терміну дії договору страхування умови щодо сплати страхового платежу позивача не виконано.

Отже, підприємством відображено у складі витрат, вартість послуг у сумі 828 000 грн, які фактично не понесено та придбання яких ніякими документами, крім договору, не підтверджено, а відповідно вказані послуги не пов'язані зі здійсненням ТОВ господарської діяльності.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання осіб, які беруть учать у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Що стосується ППР № НОМЕР_3 від 11.07.2016 року форми "Р", яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Торгово-промисловий центр" за платежем податок на прибуток приватних підприємств 11021000 за податковими зобов'язаннями на суму 128425,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 64213,00 грн, то судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що на сторінці 44 Акту (Розділ Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та витрати, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування ) зазначено, що між позивачем та ТОВ СК Авангард (м. Одеса, вул. Сонячна, 5, офіс 302, код 36319252) було укладено Договір добровільного страхування фінансових ризиків від 27 листопада 2014 року № Ф-04/12-01 (далі по тексту - Договір страхування).

Відповідно до пункту 1.1. Договору добровільного страхування фінансових ризиків від 27 листопада 2014 року за № Ф 04/12-01, предметом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з матеріальними збитками Страхувальника внаслідок непередбаченого невиконання (неналежного виконання) одним або декількома учасниками Договору купівлі-продажу № 27/11 від 27.11.2014 року обумовлених угодою зобов'язань (Т. 3 а.с.а.с. 170-173).

Згідно із пунктом 2.1 цього Договору, страховим випадком за цим договором, є факт отримання збитків страхувальником внаслідок невиконання (неналежного виконання) одним або декількома учасниками угоди зобов'язань, які безпосередньо обумовлені в угоді та договорі страхування. Страхові ризики за цим договором є ризик непередбачених фінансових збитків Страхувальника внаслідок невиконання (неналежного виконання) контрагентом Страхувальника, а саме ТОВ Агро Комплекс (код 37692302) зобов'язань по угоді, укладеній між страхувальником та контрагентом.

Страхова сума складає 11500000 грн., а страховий платіж визначено сторонами в розмірі 862500 грн. (статті 3 та 5 Договору).

На сторінці 45 Акту зазначено, що станом на 31 грудня 2015 року по бухгалтерському рахунку 631 по контрагенту ТОВ СК Авангард по Договору добровільного страхування фінансових ризиків від 27 листопада 2014 року № Ф-04/12-01 обліковується кредиторська заборгованість у сумі 828000 грн..

На підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ Торгово-промисловий центр з ТОВ СК Авангард щодо придбання страхування фінансових ризиків, підприємством представлено до перевірки договір та платіжні документи.

В силу вимог пункту 177.4 ст. 177 ПК до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

За правилами підпункту в підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 ПК до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством - витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Прецедентна практика Європейського Суду з прав людини, викладена у його рішенні від 19.12.1989 у справі Мелахер та інші проти Австрії , розуміє під поняттям майно у контексті статті 1 Першого протоколу Конвенції прибутки, що випливають з власності, зокрема, орендна плата (рента), передбачена договором, добровільно укладеним відповідно до законодавства.

Таким чином, витрати на страхування можливого настання збитку є витратами на страхування майна, що відображаються у податковому обліку платника за умови документального підтвердження таких витрат у відповідності з вимогами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК та їх понесення у рамках провадження господарської діяльності платника.

При цьому слід враховувати, що для цілей оподаткування витрати визначаються такими, що мають господарський характер, якщо вони спрямовані на отримання платником позитивного економічного ефекту, зумовлені виробничою необхідністю, є необхідними для забезпечення економічної діяльності платника з отримання прибутку.

Власне ж ефективність використання платником капіталу шляхом оцінювання витрат платника у світлі їх доцільності, раціональності не належить до повноважень податкового органу.

З установлених судом обставин даної справи вбачається, що укладені позивачем договори страхування фінансових ризиків оформлені відповідно до вимог Закону України Про страхування , не були розірвані або визнані недійсними. Оскільки до страхових ризиків у відповідності до зазначених договорів страхування були віднесені збитки внаслідок невиконання (неналежного виконання) контрагентом договірних зобов'язань з причин настання стихійного лиха, банкрутства контрагента або обслуговуючого банку, такі ризики об'єктивно розцінені апеляційним судом як такі, що безумовно пов'язані із здійсненням позивачем господарської діяльності.

Відтак на думку колегії суддів визначені у розглядуваних договорах страхування страхові ризики відповідають звичаям ділового обороту, що в свій час ставить під сумнів рішення правомірність винесення податковим органом ППР № НОМЕР_3 від 11.07.2016 року форми "Р", яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Торгово-промисловий центр" за платежем податок на прибуток приватних підприємств 11021000 за податковими зобов'язаннями на суму 128425,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 64213,00 грн.

В іншій частині постанова суду першої інстанції не оскаржена, відтак додаткового обґрунтування законності та обґрунтованості не потребує.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області залишити без задоволення, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2017 року у справі № 807/912/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1 судді ОСОБА_2 ОСОБА_3

Повний текст судового рішення виготовлено 01.12.2017 року.