Постанова

від 29.11.2017 по справі 812/1414/16

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 листопада 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1414/16

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Смішливої Т.В.,

при секретарі судового засідання: Бутенко К.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Кузовова О.Ю., дов. № 863-4 від 03.01.2017,

від відповідача - Макаренко М.В., дов. № 253/9/28-10-10-18 від 16.01.2017

від ІІІ особи - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у квітні 2015 року ПАТ "Луганськтепловоз" подано до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року, в якій декларант визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 20990042,00 грн.

У період з 13.05.2015 по 18.05.2015 посадовими особами СДПІ у м. Луганську проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань достовірності бюджетного відшкодування та нарахування Публічним акціонерним товариством "Луганськтепловоз" від'ємного значення податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад 2014 року, результати якої оформлено актом від 25.05.2015 № 12/19-0/05763797.

Перевіркою встановлено завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2014 року на 522622,00 грн.

Надалі, позивачем від СДПІ у м. Луганську отримано податкове повідомлення-рішення від 09.06.2015 № 0000124710, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на суму 374878,00 грн, у тому числі за вересень 2014 року на 4605,00 грн, за жовтень 2014 року на 76684,00 грн та за листопад 2014 року на 293900,00 грн.

З урахуванням зазначеного податкового повідомлення-рішення від 09.06.2015 № 0000124710 позивач вважає, що відповідачем підтверджено його право на бюджетне відшкодування ПДВ за листопад 2014 року на суму 20696142,00 грн (20990042,00 грн - 293900,00 грн).

Позивач вважає, що СДПІ у м. Луганську повинно було направити протягом п'яти днів органу державної казначейської служби висновок із зазначенням підтвердженої суми бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за листопад 2014 року на суму 20696142,00 грн, однак не зробило цього вчасно.

Зазначив, що ПАТ "Луганськтепловоз" перебувало на обліку в СДПІ у м. Луганську, однак, з 16.09.2016 товариство переведено на облік до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС.

Оскільки після передачі позивача на обслуговування до відповідача останній не вчинив дії щодо направлення до органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, то позивач вважав, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність.

У зв'язку із зазначеним просив суд визнати протиправною бездіяльністю відповідача щодо ненаданні до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області висновку про відшкодування ПАТ "Луганськтепловоз" податку на додану вартість за листопад 2014 року у сумі 20696142,00 грн, та зобов'язати надати відповідний висновок.

У подальшому позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, у якій зазначено, що після подачі у квітні 2015 року ПАТ "Луганськтепловоз" податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року, в якій декларант визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 20990042,00 грн, позивачем декілька раз подавались уточнюючі розрахунки, у зв'язку з чим ПАТ "Луганськтепловоз" самостійно зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ до 20973982,00 грн. Оскільки зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування ПДВ за вересень, жовтень, листопад 2014 року не є предметом даного позову невідшкодованою залишається заборгованість з ПДВ за листопад 2014 року у розмірі 20680082,00 грн.

Через зміни в законодавстві змінився порядок бюджетного відшкодування ПДВ, у зв'язку з чим позивач просив суд визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо не внесення заяви Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" про повернення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2014 року до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, а також зобов'язати відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані про відшкодування Публічному акціонерному товариству "Луганськтепловоз" податку на додану вартість за листопад 2014 року у сумі 20680082,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеному у позові, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, надав суду письмові заперечення, відповідно до яких вказав, що статтею 200 Податкового кодексу України передбачено автоматичне внесення заяв про повернення сум бюджетного відшкодування до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Однак, заяви про повернення сум бюджетного відшкодування, подані до 01.02.2016, повинні вноситись до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Тому вважав, що заява ПАТ Луганськтепловоз про повернення бюджетного відшкодування за листопад 2014 року підлягає внесенню до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Крім того зазначив, що податковим органом отримано інформацію про існування кримінального провадження за фактом вчинення посадовими особами ПАТ Луганськтепловоз кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-5 КК України, а від Державної казначейської служби України надходила інформація про тимчасове зупинення операцій з бюджетними коштами ПАТ "Луганськтепловоз". На підставі вищенаведеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник третьої особи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що публічне акціонерне товариство "Луганськтепловоз" зареєстровано в якості юридичної особи (і.к. 05763797) та внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (Т. 1 а.с. 7-13).

Позивач є платником податку на додану вартість на загальних умовах, що підтверджується витягом № 1528054500027 з реєстру платників податку на додану вартість (Т.1 а.с. 6). На час розгляду справи з 16.09.2016 перебував на податковому обліку як платник податків у спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, а після припинення СДПІ у м. Харкові у травні 2017 року знаходиться на податковому обліку в Офісі великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (Т. 12 а.с. 124-124, 130-132).

ПАТ Луганськтепловоз 03.04.2015 подано до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС (далі - СДПІ) податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року, реєстраційний № 9081741125, у рядку 23.1 якої визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 20990042,00 грн, разом зі заявою про повернення бюджетного відшкодування, розрахунком суми бюджетного відшкодування, розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та довідкою (Додаток 2) (Т 12 а.с. 31-49).

Податковим органом, у період з 13.05.2015 по 18.05.2015 проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань достовірності бюджетного відшкодування та нарахування Публічним акціонерним товариством "Луганськтепловоз" від'ємного значення податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад 2014 року, результати якої оформлено актом від 25.05.2015 № 12/19-0/05763797 (Т. 1 а. с. 14-79) та встановлено порушення, зокрема, порушення п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення ПАТ "Луганськтепловоз" суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2014 року на суму 522622,00 грн.

Не погодившись з висновками акту документальної позапланової виїзної перевірки позивачем подано заперечення (Т. 1 а.с. 80-82), на які листом СДПІ від 04.06.2015 повідомлено про часткове врахування заперечень, а також про те, що за результатами перевірки та з врахуванням заперечень на акт перевірки встановлено порушення ПАТ Луганськтепловоз п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення ПАТ "Луганськтепловоз" суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2014 року на суму 293900,00 грн (Т. 12 а. с. 7-10).

На підставі акту перевірки від 25.05.2015 № 12/19-0/05763797 СДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 09.06.2015 № 0000124710, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на суму 374878,00 грн, у тому числі за вересень 2014 року на 4605,00 грн, за жовтень 2014 року на 76684,00 грн та за листопад 2014 року на 293900,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 09.06.2015 № 0000124710, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на суму 374878,00 грн, у тому числі за вересень 2014 року на 4605,00 грн, за жовтень 2014 року на 76684,00 грн та за листопад 2014 року на 293900,00 грн, не є предметом оскарження у даній справі.

Предметом оскарження у даній справі є бездіяльність податкового органу щодо не відшкодування ПАТ Луганськтепловоз податку на додану вартість по декларації за листопад 2014 року без врахування 293900,00 грн, на які зменшено розмір бюджетного відшкодування за листопад 2014 року податковим повідомленням-рішенням від 09.06.2015 № 0000124710 (Т. 12 а.с. 86).

Суд зазначає, що після подання податкової декларації з ПДВ за листопад 2014 року із визначенням суми бюджетного відшкодування ПДВ 20990042,00 грн ПАТ "Луганськтепловоз" 07.08.2015 подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (реєстраційний № 9166686610), яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за листопад 2014 року на 19133,00 грн (Т. 12 а.с. 50-62).

У подальшому 27.11.2015 за № 9241921965 та 25.12.2015 за № 9261116818 ПАТ Луганськтепловоз подано ще два уточнюючих розрахунка податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, якими збільшено суму бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за листопад 2014 року на 2969,00 грн та 104,00 грн відповідно (Т. 12 а.с. 63-86).

Під час розгляду справи представником позивача було надано первині документи за вказаний період та представником відповідача не заперечувався факт надання вказаних первинних документів під час проведення перевірки, а також факт їх достовірності (Том 2 - Том 11).

Відповідно до розрахунку бюджетного відшкодування, заявленого в декларації за листопад 2014 року, сума бюджетного відшкодування, з урахуванням уточнюючих розрахунків та податкового повідомлення-рішення від 09.06.2015 № 0000124710 становить 20680082,00 грн (сума бюджетного відшкодування за декларацією 20990042,00 грн зменшена розрахунком № 9166686610 на 19133,00 грн, збільшена розрахунками № 9241921965 на 2969,00 грн та № 9261116818 на 104,00 грн та зменшена на 293900,00 грн податковим повідомленням-рішенням від 09.06.2015 № 0000124710).

Суд зазначає, що разом з декларацією з податку на додану вартість та уточнюючими розрахунками позивачем подавались заяви про повернення суми бюджетного відшкодування по декларації за листопад 2014 року з урахуванням коригувань.

Суд зазначає, що між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, а також щодо наявності невідшкодованого бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2014 року у сумі 20680082,00 грн.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 200.15. статті 200 Податкового кодексу України (в редакції чинній на дату, виникнення спірних правовідносин) у разі, якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку проводив процедуру судового оскарження, то після закінчення даної процедури контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

В свою чергу, пунктом 200.13 вищевказаної норми визначалось, що на підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу. Аналогічні положення щодо строків надання висновку органом державної податкової служби до органу казначейства містить п.7 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою КМ України від 17.01.2011 № 39 Про затвердження Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість , який був чинний на дату виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок №39).

Згідно з пунктом 6-8 Порядку № 39 у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 Податкового кодексу України було підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість (далі - висновок), в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету.

Орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку був зобов'язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом: трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Висновки та реєстр висновків, що передані до органів державної казначейської служби, подаються починаючи з 01 липня 2011 року в електронній формі з урахуванням вимог Законів України Про електронний цифровий підпис і ;Про електронні документи та електронний документообіг і не пізніше наступного операційного дня на паперовому носії.

Державна податкова служба надсилала на постійній основі до Державної казначейської служби узагальнену інформацію про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках. Порядок та строки надсилання такої інформації визначались Державною податковою службою.

На підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховував платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Підсумовуючи викладене, підставою для перерахування платникові податку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку був відповідний висновок.

Таким чином нормами Податкового кодексу України чітко визначався строк для подання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, подавав до органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету такому платник.

Отже, у даному випадку податковий орган порушив вимоги Податкового кодексу України, якими визначено, що у разі підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування, контролюючий орган був зобов'язаний протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Верховний Суд України у постанові від 24.11.2015 року (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.

Таким чином, суд приходить до висновку, що контролюючий орган, повинен був керуватися Податковим кодексом України, а тому бездіяльність відповідача, щодо ненадання протягом п'яти днів органу державної казначейської служби висновку із зазначенням підтвердженої суми бюджетного відшкодування за листопад 2014 року, є протиправною.

Однак, Законом України від 21.12.2016 № 1797-VІІ Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні , із змінами і доповненнями, та Законом України від 23 березня 2017 року № 1989-VIII, змінено порядок здійснення бюджетного відшкодування, який наразі не передбачає надання контролюючим органом висновку про відшкодування та його направлення до органу державного казначейства, оскільки таке відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Так, згідно з підпунктом 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (у чинній редакції), формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

До такого Реєстру вносяться такі дані: 1) найменування платника податку та його індивідуальний податковий номер; 2) дата подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, поданої у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання); 3) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначена у кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов'язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; 4) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зменшена на суму податкового боргу; 5) реквізити поточного рахунка платника податку для перерахування бюджетного відшкодування; 6) реквізити бюджетних рахунків для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; 7) реквізити бюджетного рахунка, з якого здійснюється бюджетне відшкодування податку; 8) дата початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява про повернення суми бюджетного відшкодування, з обов'язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); 9) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дата поданої до контролюючого органу заяви в разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування; 10) дата складення та вручення платнику податків акта перевірки; 11) дата та номер податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням (у разі подання) уточнюючого розрахунку, неузгоджена контролюючим органом; 12) дата початку оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, що оскаржується; 13) дата закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, узгоджена за результатами оскарження; 14) сума узгодженого контролюючим органом бюджетного відшкодування за кожною заявою та дата її узгодження; 15) дата та сума повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку; 16) дата та сума зарахування (перерахування) в рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Внесення даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування посадовими особами відповідних органів здійснюється з дотриманням вимог законів щодо електронного підпису та електронного документообігу.

Порядок ведення та форма Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 ПК України заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат, зокрема з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення (п. ґ) пункту 200.12 статті 200 ПК України). У випадках, передбачених підпунктами а , г і ґ цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

Згідно з пунктом 200.13 статті 200 ПК України на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п'яти операційних днів.

Пункт 200.15 статті 200 ПК України передбачає, що у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов'язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов'язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Згідно пункту 56 підрозділ 2 розділу XX до 1 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 ПК України.

Відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України затверджений Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, який визначає механізм ведення Мінфіном інформаційного ресурсу Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за формою згідно з додатком.

Пунктом 3 Порядку визначено, що формування Реєстру здійснюється автоматично на підставі баз даних ДФС та Казначейства.

Таким чином, формування Тимчасового реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування ПДВ, в розумінні зазначених норм чинного законодавства, покладене на органи державної фіскальної служби, тобто, є дискреційними функціями такого органу, що мають можливість надати повне або часткове визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Одночасно, суд зазначає, що обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням дискреційних повноважень є закон.

Згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З аналізу норм законодавства, яке регулює спірні взаємовідносини, вбачається, що відповідач, як орган владних повноважень, не виконуючи визначені законом дискреційні функції щодо внесення до Тимчасового реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість інформації за декларацією позивача, діяв з порушенням закону.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя. Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі. Розкриваючи критерій ефективності способу захисту порушеного права платника, Верховний Суд України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення .

Суд вважає неправомірним посилання відповідача на листи прокуратури Луганської області, Служби безпеки України та Державної казначейської служби України про тимчасову заборону здійснення бюджетних операцій на користь ПАТ Луганськтепловоз та існування кримінального провадження за фактом вчинення посадовими особами ПАТ Луганськтепловоз кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-5 КК України, оскільки такі листи не є нормативно-правовим актом або рішенням органу владних повноважень.

Жодного рішення про зупинення бюджетних операцій на користь позивача відповідачем так і не надано, а в листі прокуратури Луганської області від 10.11.2017 № 04/4-3112вих17 зазначено, що наразі у кримінальному провадженні особам про підозру не повідомлялось, обвинувальні акти до суду не направлялись.

Отже всі вищевказані листи носять рекомендований характер для казначейської служби при здійснення бюджетного відшкодування, тоді як у спорі, що розглядається, мова йде про включення заяви до Тимчасового реєстру.

Суд також вважає неправомірним посилання відповідача на те, що на теперішній час виробничі потужності та інше майно позивача перебуває у незаконному володінні, тому, відповідно до вимог статті 189 Податкового кодексу України, така ліквідація розглядається як постачання активів за звичайними цінами, тому у позивача є право включити спірну суму ПДВ, заявлену до відшкодування, в рахунок майбутніх податкових зобов'язань з цього податку, оскільки, як зазначалось раніше, прийняття такого рішення є виключним правом платника податків та спонукання податковим органом прийняти будь-яке інше рішення є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності не внесення до Тимчасового реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість інформації за деклараціями позивача з ПДВ в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з урахуванням вищенаведеної оцінки судом ефективного засобу правового захисту, обраного позивачем.

Згідно частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 2756,00 грн., відповідно до платіжного доручення № 1348 від 31.10.2016.

Зважаючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, судовий збір у сумі 2756,00 грн. підлягає стягненню з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ПАТ Луганськтепловоз .

Керуючись статтями 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо не внесення заяви Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" про повернення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2014 року до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Зобов'язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби внести до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані про відшкодування Публічному акціонерному товариству "Луганськтепловоз" податку на додану вартість за листопад 2014 року у сумі 20680082,00 грн (двадцять мільйонів шістдесят вісім тисяч вісімдесят дві грн 00 коп).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код 39440996) на користь Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" (код 05763797) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2756,00 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 04 грудня 2017 року.

Суддя Т.В. Смішлива