Рішення

від 27.11.2017 по справі 922/3285/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2017 р.Справа № 922/3285/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "ХЛІБНА БАЗА №85" ДЕРЖАВНОГО АГЕНТСТВА РЕЗЕРВУ УКРАЇНИ, м. Барвінкове, 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне агентство резерву України, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОКРОВСЬКЕ БОРОШНО", м. Чугуїв, 3-і особи , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "БОРОШНО ПОКРОВСЬКЕ", м. Чугуїв, 2. Приватне підприємство "Агроінвест", м. Краматорськ, 3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий союз Харківщини", м. Харків про визнання недійсним договору за участю представників:

позивача - Докуніна М.О., довіреність №363 від 23.10.2017; Дмитренко В.Ю., довіреність №б/н від 25.04.2017;

3-ї особи (Державне агентство резерву України) - Михайлець О.В., довіреність №1025/0/4-17 від 16.03.2017;

відповідача - Коростильова С.В., довіреність № 55 від 24.10.2017

3-ї особи (ТОВ "Борошно Покровське") - не з'явилась;

3-ї особи (ПП "Агроінвест") - не з'явилась;

3-ї особи (ТОВ "Агропромисловий союз Харківщини") - не з'явилась

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "ХЛІБНА БАЗА №85" ДЕРЖАВНОГО АГЕНТСТВА РЕЗЕРВУ УКРАЇНИ (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОКРОВСЬКЕ БОРОШНО", в якій позивач просить суд визнати недійсним договір поставки сільськогосподарської продукції №07/12-2 від 07.12.2015, укладений між позивачем та відповідачем.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, зокрема на те, що спірний правочин вчинено внаслідок зловмисної домовленості керівника позивача ОСОБА_6, яка діяла від імені позивача з відповідачем, з метою штучного створення заборгованості позивача, а також позивач посилається на те, що між спірним договором та договором № 25-01 від 25.01.2016, укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "БОРОШНО ПОКРОВСЬКЕ" існує взаємозв'язок, оскільки місцезнаходження відповідача та Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРОШНО ПОКРОВСЬКЕ" зареєстроване за однією і тією ж адресою та вказані договори мають ідентичні умови, до того ж відносно останнього порушено справу про банкрутство, а тому малоймовірно, що заборгованість перед позивачем за договором № 25-01 від 25.01.2016 буде погашена.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 вересня 2017 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 24 жовтня 2017 року о 10:00 годині.

Цією ж ухвалою суду залучено до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "БОРОШНО ПОКРОВСЬКЕ".

Представник відповідача 24 жовтня 2017 р. надав супровідним листом (вх. №34830) додаткові документи, зазначені у додатку, серед яких, зокрема і відзив на позовну заяву, які судом долучено до матеріалів справи.

У відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні відповідач заперечує проти задоволення позову, зокрема посилаючись на те, що позивачем не доведено обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочину внаслідок зловмисної домовленості сторін, адже єдиним доказом вчинення злочину із умислом зловмисної діяльності є вирок суду, який набрав законної сили.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 жовтня 2017 року розгляд справи відкладено на 08 листопада 2017 р. о 10:00 год.

Цією ж ухвалою суду залучено до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне агентство резерву України, також залучено до участі у справі в якості 3-їх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне підприємство "Агроінвест" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий союз Харківщини".

Також, ухвалою господарського суду Харківської області від 24 жовтня 2017 року, зокрема відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування у відповідача оригіналу договору поставки сільськогосподарської продукції №07/12-2 від 07 грудня 2015 року. Задоволено клопотання позивача про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРОШНО ПОКРОВСЬКЕ" оригіналу договору поставки №25-01 від 25.01.2016 року. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий союз Харківщини" надати суду до судового засідання засвідчену належним чином копію договору поставки сільськогосподарської продукції №07/12-2 від 07 грудня 2015 року та в судове засідання надати для огляду оригінал вказаного договору.

Представник 3-ї особи (ТОВ "Борошно Покровське") 31.10.2017 надав письмові пояснення (вх. №35724), в яких заперечує проти позову та просить суд розглядати справу без участі його представника.

Суд, розглянувши клопотання 3-ї особи на стороні відповідача (ТОВ "Борошно Покровське") про розгляд справи без участі його представника, задовольнив його як таке, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Представник позивача 02.11.2017 надав супровідним листом (вх. №36080) додаткові документи, зазначені у додатку, які судом долучено до матеріалів справи.

Представник 3-ї особи (ТОВ "Агропромисловий союз Харківщини") надав супровідним листом (вх. №36865 від 08.11.2017) додаткові документи, зазначені у додатку, які судом долучено до матеріалів справи.

До вищевказаного супровідного листа 3-ю особою (ТОВ "Агропромисловий союз Харківщини") надано письмові пояснення, в яких вона повідомляє, що під час вирішення спору у справі № 922/553/17 про стягнення з Державного підприємства "ХЛІБНА БАЗА №85" ДЕРЖАВНОГО АГЕНТСТВА РЕЗЕРВУ УКРАЇНИ на користь ТОВ "Агропромисловий союз Харківщини" заборгованості в сумі 5500000 грн. за спірним договором, судами першої та апеляційної інстанції були вивчені правові підстави укладених угод та заперечення між сторонами щодо їх неправомірності не виникало, а тому вважає, що даний позов подано до суду з метою не сплачувати наявну заборгованість.

Представник позивача 08 листопада 2017 р. надав письмові пояснення стосовно доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву (вх. №36848), які судом долучено до матеріалів справи.

У наданих поясненнях позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву.

Представник позивача 08 листопада 2017 р. надав клопотання (вх. №36854), в якому просить викликати в судове засідання для дачі пояснень працівника ДП "Хлібна база №85" ОСОБА_6, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, з метою з'ясування обставин, які мають значення для даної справи, зокрема щодо умисної змови з представником іншої сторони спірного правочину - керівником відповідача.

Представник 3-ї особи (Державне агентство резерву України) 08 листопада 2017 р. надав письмові пояснення (вх. №36851), які судом долучено до матеріалів справи.

У наданих до суду письмових поясненнях 3-я особа (Державне агентство резерву України) підтримує позов та повідомляє, що в порушення п.п. 2.1.5, 2.1.6, 2.1.9 Контракту № 47/12 від 02.04.2012 колишній керівник позивача ОСОБА_6 не погоджувала укладання спірного правочину з уповноваженим органом управління (Держрезервом), а відповідно 3-ю особою таке погодження не надавалося, відповідних належних повідомлень, передбаченої законодавством та статутними документами звітності на адресу 3-ї особи з боку підприємства позивача не направлялось.

Представник 3-ї особи (Державне агентство резерву України) 08.11.2017 надав клопотання (вх. №36857), в якому просить суд витребувати у ТОВ "Покровське борошно" статут юридичної особи, а також установчі документи щодо обсягів дієздатності, повноважень (наявності їх обмежень) керівника ТОВ "Покровське борошно" на укладення правочинів та порядку їх укладення.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 листопада 2017 року задоволено клопотання позивача про виклик у судове засідання колишнього директора Державного підприємства "Хлібна база №85" ОСОБА_6, зобов'язано ОСОБА_6 з'явитись у судове засідання, яке відбудеться 22.11.2017 р. о 10:30 год., для надання пояснень з питань, що виникли під час розгляду даної справи.

Цією ж ухвалою суду задоволено клопотання 3-ї особи (Державне агентство резерву України) про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Покровське борошно" статуту юридичної особи, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Покровське борошно" надати суду до судового засідання засвідчену належним чином копію статуту юридичної особи, зобов'язано позивача надати суду до судового засідання засвідчену належним чином копію контракту з колишнім керівником Державного підприємства "Хлібна база №85" ОСОБА_6 та статут позивача та розгляд справи відкладено на 22 листопада 2017 р. о 10:30 год.

Позивач 20 листопада 2017 р. надав супровідним листом (вх. №38123) додаткові документи, зазначені у додатку, які судом долучено до матеріалів справи.

Представник позивача 22 листопада 2017 р. надав клопотання (вх. №38532), в якому просить суд повідомити Немишлянський відділ Харківської місцевої прокуратури №3 про розгляд справи №922/3285/17 для вирішення прокурором питання щодо вступу у справу.

Представник відповідача 22 листопада 2017 р. надав письмові пояснення (вх. №38643), які судом долучено до матеріалів справи.

У наданих до суду письмових поясненнях відповідач заперечує проти задоволення позову та зазначає, що доводи позивача, викладені у позовній заяві грунтуються на припущеннях, до того ж позиція 3-ї особи відносно обмежень директора позивача на підписання оспорюваного договору та відсутність фактичного узгодження на підписання цього договору також базується на припущеннях та спростовується наявними матеріалами.

Представники позивача в судовому засіданні 22.11.2017 підтримали позов та просили суд його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, підтримали клопотання про повідомлення прокурора про розгляд справи, а також заявили усне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неявкою в судове засідання колишнього директора Державного підприємства "Хлібна база №85" ОСОБА_6.

Представник 3-ї особи (Державне агентство резерву України) в судовому засіданні 22.11.2017 підтримала позов та клопотання позивача про повідомлення прокурора про розгляд справи, а також заявила усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з наданими представником відповідача додатковими доказами по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.11.2017 заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях, а також вирішення заявлених у судовому засіданні клопотань представників позивача та 3-ї особи залишив на розсуд суду.

Суд, розглянувши в судовому засіданні 22.11.2017 клопотання позивача про повідомлення прокурора про розгляд справи, відмовив в його задоволенні та задовольнив клопотання представника позивача та 3-ї особи (Державне агентство резерву України) про відкладення розгляду справи .

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 листопада 2017 року розгляд справи відкладено на 27 листопада 2017 р. о 11:30 год.

Представник позивача 27 листопада 2017 р. надав клопотання про призначення експертизи (вх. №39051), в якому просить суд:

1. Призначити судово-почеркознавчу експертизу документів у справі № 922/3285/17 за позовом ДП "Хлібна база №85" до ТОВ "Покровське борошно".

2. Витребувати у осіб, що беруть участь у справі та володіють оригіналами Договору поставки сільськогосподарської продукції №07/12-2 від 07 грудня 2015 року з додатками, Угоди 1/1 від 17 березня 2016 року про повернення попередньої оплати за договором №07/12-2 від 07.12.2015 р. та Листа ДП "Хлібна база №85" за вих.№1-01/02 від 01 лютого 2016 року оригінали вищевказаних документів.

3. Щодо кожного з вищевказаних документів, на вирішення експерта поставити наступні питання:

3.1 Чи виконано підпис навпроти графи "ОСОБА_6." особисто ОСОБА_6, що на момент підписання цих договорів виступала директором ДП "Хлібна база №85"?

3.2 Чи виконано підпис навпроти графи "ОСОБА_6." іншою особою з наслідуванням почерку (підпису) ОСОБА_6?

3.3 Чи виконано підпис навпроти графи "ОСОБА_6." особисто ОСОБА_6 навмисно зміненим почерком або незвичною рукою?

Проведення експертизи позивач просить доручити Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, за адресою вул. Золочівська, 8а, Харків, Харківська область, 61000.

Представники позивача в судовому засіданні 27.11.2017 підтримали своє клопотання про призначення експертизи (вх. №39051), наполягали на позовних вимогах.

Представник 3-ї особи (Державне агентство резерву України) підтримав позов та клопотання позивача про призначення експертизи та надала до матеріалів справи згідно супровідного листа звернення до прокуратури Харківської області про вступ прокурора у справу (вх.39723 від 27.11.2017), який долучено судом до матеріалів справи.

Представник відповідача заперечував проти задоволення клопотання позивача про призначення судової експертизи, оскільки вважає, що питання, які позивач просить поставити на вирішення судового експерта не входять до предмета доказування, а також підтримав свою правову позицію, викладену у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях, в яких проти позову заперечував в повному обсязі.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд встановив наступне.

07 грудня 2015 року між Державним підприємством "ХЛІБНА БАЗА №85" (надалі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Покровське борошно" (надалі - Покупець) було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №07/12-2 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі.

Відповідно до п. 2.3. Договору, Поставка Товару здійснюється партіями. Обов'язок поставки Товару у Постачальника виникає після здійснення Покупцем 100% передоплати за Товар в повному обсязі за обумовлену кількість Товару, який зазначений у специфікації.

Згідно специфікації №1 від 07.12.2015 р. до Договору, Постачальник зобов'язується поставити товар - кукурудза ГОСТ 13634-90 в кількості 2050,00 метричних тон, за ціною 2670,00 грн. без ПДВ на загальну суму 5473500,00 грн.

В рішенні господарського суду Харківської області від 24.04.2017 по справі № 922/553/17, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 встановлено, що на виконання умов Договору, Покупцем була здійснена попередня оплата за Товар у загальній сумі на 5500000,00 грн.

Проте, Постачальник в порушення умов, укладеного між сторонами договору, не здійснив жодної поставки товару покупцю.

Як вбачається з матеріалів справи, Покупцем була направлена претензія №1 (вих. №6-18 від 18.02.2016 р.) на адресу Постачальника із вимогою повернення перерахованої попередньої оплати в розмірі 5500000,00 грн. на поточний розрахунковий рахунок з причини того, що покупець не має на сьогоднішній день необхідності і доцільності отримання цього товару від постачальника.

Крім того, 17 березня 2016 року між Постачальником та Покупцем було укладено додаткову угоду №1/1 до договору 07/12-2 від 07.12.2015 року, відповідно до пункту 1-го якої сторони передбачили, що керуючись ст.693 ЦК України, у зв'язку із неможливістю поставити товар за цінами визначеними спеціфікацією№1 від 07.12.2015 року до договору 07/12-2 від 07.12.2015 року, постачальник зобов'язується повернути отриману від покупця попередню оплату у розмірі 5500000,00 грн. в термін до 31.03.2016 року.

В подальшому на підставі договору про відступлення права вимоги №3-05/10 від 17.06.2016 р. ТОВ "Покровське борошно", як первісний кредитор, передав ПП "Агроінвест", як Новому кредиторові, право вимоги за Договором поставки сільськогосподарської продукції №07/12-2 від 07 грудня 2015 року. Новий кредитор одержав право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов'язань за Основним договором зі сплати грошових коштів (виконання грошового зобов'язання зі сплати грошових коштів, виконання грошового зобов'язання, строк виконання якого за умовами Основного договору на дату укладання цього договору вже настав) у розмірі 5500000,00 грн. (п'ять мільйонів п'ятсот тисяч гривень 00 копійок), а також виконання інших зобов'язань боржника за основним договором.

В подальшому, 21 листопада 2016 року між Приватним підприємством "Агроінвест" (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий союз Харківщини" (Новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №3-21/11 (надалі - Договір про відступлення права вимоги).

Згідно з п. 1.1 Договору про відступлення права вимоги, ПП "Агроінвест" (Первісний кредитор) на правах кредитора, згідно ст.ст. 512-519 ЦК України передає, а ТОВ "Агропромисловий союз Харківщини" (Новий кредитор) приймає на себе право вимоги, яке належить ПП "Агроінвест" (Первісному кредиторові) за Договором про відступлення права вимоги №3-05/10 від 17.06.2016 р., яким було відступлено право вимоги від ТОВ "Покровське борошно" (код ЄДРПОУ 37943601) до ПП "Агроінвест" за договором поставки сільськогосподарської продукції №07/12-2 від "07" грудня 2015 року (далі - Основний договір).

ТОВ "Агропромисловий союз Харківщини" (Новий кредитор) стає кредитором за Основним договором, укладеним між ТОВ "Покровське борошно" та Державним підприємством "Хлібна база №85".

ТОВ "Агропромисловий союз Харківщини" (Новий кредитор) одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов'язань за Основним договором зі сплати грошових коштів (виконання грошового зобов'язання зі сплати грошових коштів, виконання грошового зобов'язання, строк виконання якого за умовами Основного договору на дату укладання цього договору вже настав) у розмірі 5500000,00 грн. (п'ять мільйонів п'ятсот тисяч гривень 00 копійок), а також виконання інших зобов'язань боржника за основним договором.

21 листопада 2016 року ПП "Агроінвест" повідомило ДП "Хлібна база №85" про зміну кредитора (отримано 22.11.2016 р. вх. №409/1).

05 грудня 2016 року ТОВ "Агропромисловий союз Харківщини" на адресу ДП "Хлібна база №85" був направлений лист, у якому ТОВ "Агропромисловий союз Харківщини" вимагало погасити заборгованість у строк 7 (семи) календарних днів з моменту одержання листа-вимоги.

У зв'язку з невиконанням ДП "Хлібна база №85" вимоги, ТОВ "Агропромисловий союз Харківщини" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення заборгованості за договором поставки сільськогосподарської продукції № 07/12-2 від 07.12.2015 року в розмірі 5500000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.04.2017 р. у справі №922/553/17 стягнуто з ДП "Хлібна база №85" суму заборгованості 5500000,00 грн. за договором поставки сільськогосподарської продукції № 07/12-2 від 07.12.2015.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі №922/553/17 рішення Господарського суду Харківської області від 24.04.2017 залишено без змін.

У вересні 2017 року позивач звернувся з даним позовом про визнання договору поставки сільськогосподарської продукції № 07/12-2 від 07.12.2015 недійсним.

Позивач зазначає, що паралельно з укладенням спірного договору без процедури тендерних торгів між ДП "Хлібна база №85" та TOB "Борошно Покровське'' було укладено договір №25-01 від 25.01.2016.

На виконання умов договору №25-01 від 25.01.2016, 26 та 27 січня 2016 року позивач сплатив 2000000,00 грн. та 3500000,00 грн. на користь TOB "Борошно Покровське'' за кукурудзу без ПДВ (платіжні доручення №85 та № 93).

Позивач також зазначає про відсутність листів вимог про поставку товару за договором №25-01 від 25.01.2016, товарно-транспортних накладних на потавку/відвантаження товару, повернення коштів від усіх контрагентів, позовних заяв до суду, судових повісток, рішень та постанов суду.

Таким чином, на думку позивача, перебуваючи на посаді директора ОСОБА_8 26 та 27 січня 2016р. здійснила перерахування коштів до TOB "Борошно Покровське" за кукурудзу на суму 5,5 млн. грн. поставка якого фактично не здійснювалась, що напряму перебувало у зв'язку з укладенням оспорюваного Договору.

На підставі викладеного позивач прийшов до висновку, що спірний правочин вчинено внаслідок зловмисної домовленості керівника позивача ОСОБА_6, яка діяла від імені позивача з відповідачем, з метою штучного створення заборгованості позивача, у зв'язку з чим договір поставки сільськогосподарської продукції №07/12-2 від 07.12.2015 має бути визнано недійсним на підставі ч. 1 ст. 232 Цивільного кодексу України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

У відповідності до п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За загальним правилом зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частинами 1-4 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вбачається з умов спірного договору та специфікації № 1, яка є його невід'ємною частиною, сторони досягли згоди щодо предмету договору, кількості товару, ціни та строку договору, тобто всіх істотних умов. Договір був підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств. При цьому, судом встановлено, що умови договору поставки сільськогосподарської продукції №07/12-2 від 07.12.2015 відповідають вимогам Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 Цивільного кодексу України).

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (пункт 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013р. № 11).

Як роз'яснено у пп. 3.12 п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як вже було зазначено, в якості підстави даного позову про визнання договору поставки сільськогосподарської продукції №07/12-2 від 07.12.2015 недійсним позивачем зазначено те, що спірний договір вчинено внаслідок зловмисної домовленості керівника позивача ОСОБА_6 з відповідачем.

В ч. 1 ст. 232 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

В пункті 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання. Наслідком такого визнання, крім загальних наслідків, визначених статтею 216 ЦК України, є виникнення у довірителя права вимагати від свого представника і другої сторони, зокрема, солідарного відшкодування збитків. При цьому представником не може вважатися орган юридичної особи, в тому числі її керівник, навіть якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи: представництво в даному разі визначається за правилами глави 17 названого Кодексу.

Таким чином, підстава для визнання правочину недійсним, яка передбачена в ч. 1 ст. 232 ЦК України, стосується лише тих правочинів, які вчиняються особою (фізичною або юридичною) не самостійно, а через представника. Представник, вчиняючи правочин, не виражає власну волю - його завдання полягає в тому, щоб донести до контрагента волю особи, яку він представляє, оскільки відповідно до ст. 237 ЦК України, представник зобов'язаний або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку він представляє. Але в силу зловмисної домовленості представника й контрагента воля довірителя не знаходить свого вираження, а підмінюється волею представника, який фактично вступає у змову з контрагентом з метою одержати власну чи обопільну вигоду або негативну ситуацію для довірителя, що і є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 квітня 2012 року між головою Державного агентства резерву України та ОСОБА_6, було укладено контракт № 47/12 (а.с. 181) та додаткові угоди до нього (надалі - Контракт), відповідно до умов якого ОСОБА_6 була призначена на посаду директора позивача.

Пунктом 2.2. Контракту передбачено, що керівник має право діяти без довіреності від імені підприємства, представляти його на всіх підприємствах, в установах та організаціях, укладати господарські та інші угоди. Жодного обмеження керівника (ОСОБА_6.) щодо укладання або узгодження на укладання угод ані контракт, ані додаткові угоди до нього не передбачають.

Вищевикладене також підтверджується інформацією, яка міститься у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно позивача, відповідно до якої, ОСОБА_6 була підписантом ДП "Хлібна база №85" без обмежень. Позивач в свою чергу не спростував належними та допустими доказами вказану інформацію.

Таким чином, ані Статутом ДП "Хлібна база №85", ані Контрактом не встановлені обмеження ОСОБА_6 щодо укладання угод.

Вказані обставини (щодо відсутності обмежень ОСОБА_6 на укладання угод) спростовують доводи Державного агентства резерву України відносно обмежень директора на підписання спірного договору та порушення установленого порядку при укладенні спірного договору.

Отже, враховуючи те, що спірний договір підписувався ОСОБА_6, як керівником, який діяв на підставі Статуту, а не довіреності, то такий правочин учинявся органом, що спростовує посилання позивача на ст.232 ЦК України як на підставу для визнання недійсним спірного договору.

Аналогічна правова позиція зазначена в Постанові Вищого господарського суду України від 03.10.2017 по справі № 914/3023/14.

Суд також зауважує, що всупереч положенням статей 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які є підставами для визнання недійсним спірного договору, а саме не доведено позивачем недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 ЦК України.

Суд також враховує, що рішенням Господарського суду Харківської області від 24.04.2017 у справі №922/553/17, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.09.2017, стягнуто з ДП "Хлібна база №85" суму заборгованості 5500000,00 грн. за договором поставки сільськогосподарської продукції № 07/12-2 від 07.12.2015.

При цьому, під час розгляду справи №922/553/17 ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції не було встановлено обставин, на підставі яких спірний правочин може бути визнано недійсним.

Крім того, доводи Державного агентства резерву України стосовно порушення ОСОБА_6 умов Контракту, зокрема, щодо ненадання останньою Держрезерву звітів про фінансові результати та про рух грошових коштів судом відхилено, оскільки вказані обставини не є підставою для визнання недійсним правочину.

Позивач також зазначає, що спірний договір та договір №25-01 від 25.01.2016 є взаємопов'язаними та оскільки поставка за договором №25-01 від 25.01.2016 фактично не здійснювалась, то це вказує на штучне створення заборгованості позивача.

Проте, суд вважає, що вказані обставини не є підставою для визнання недійсним спірного договору та наголошує, що неналежне виконання ТОВ "Борошно Покровське" умов договору №25-01 від 25.01.2016, не може бути підставою для визнання спірного договору недійсним, крім того, у пункті 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013р. № 11 роз'яснено, що за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

В своїх поясненнях (вх. № 36848 від 08.11.2017) позивач просить суд у випадку можливості виходу судом за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивача і третьої особи - Держрезерву, здійснити такий вихід.

Пунктом 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду при прийнятті рішення надано право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Втім, позивачем не доведено обставин, на підставі яких спірний договір може бути визнано недійсним, а отже суд не вбачає підстав для задоволення вищезазначеного клопотання позивача.

Також, розглянувши в судовому засіданні клопотання позивача про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи, суд дійшов висновку про відхилення вказаного клопотання, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Натомість, клопотання позивача про призначення експертизи містить перелік питань, який не входить до предмета доказування, особа від імені якої вчинено підпис - ОСОБА_6 на виклик суду не з'явилась та не заперечувала проти виконання від її імені підпису на спірному договорі.

До того ж, вирішення поставлених позивачем судовому експерту питань не входить до предмета доказування під час вирішення спору з підстав вказаних позивачем у позовній заяві.

За таких обставин, господарський суд, дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 202, 203, 215, 232, 626, 628, 629, 638, 712 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову повністю.

Повне рішення складено 04.12.2017 р.

Суддя І.О. Чистякова