Рішення

від 29.11.2017 по справі 910/14287/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2017Справа №910/14287/17

За позовомСелянського (фермерського) господарства Обрій доТовариства з обмеженою відповідальністю Трансджейнт 8 третя особа -Товариство з обмеженою відповідальністю Інагро-Транс провизнання договору про відступлення права вимоги боргу недійсним.

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача -Гнатюк К.В. (представник за довіреністю); від відповідача -Лесечко О.М. (представник за довіреністю); від третьої особи - Коноваленко Є.Л. (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані вимоги указаного позову про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги боргу № 1/20/10-16 від 20 жовтня 2016 року, укладеного між Селянським (фермерським) господарством Обрій (далі - Позивач або СФГ Обрій ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Трансджейнт 8 (далі - Відповідач або ТОВ Трансджейнт 8 ).

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний Договір є фіктивним правочином, позаяк не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Позивач вказує, що він був введений Відповідачем в оману щодо дійсності грошового зобов'язання відступленого за спірним Договором. Відтак, просить визнати недійсним спірний Договір на підставі статей 203, 215, 230, 234 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідач позов не визнав. Свої заперечення мотивує тим, що передані за спірним Договором права вимоги є дійсними.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Інагро-Транс - ні усних, ні письмових пояснень щодо суті спору не надала.

У судовому засіданні 29.11.2017 представники сторін підтвердили свої вимоги та заперечення. Представник Відповідача зазначив, що надав суду усі наявні у нього документи, які стосуються предмету спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

20 жовтня 2016 року між Позивачем та Відповідачем було укладено спірний договір про відступлення права вимоги боргу № 1/20/10-16 (далі - Договір про відступлення права вимоги), зі змісту якого убачається, що за цим Договором Відповідач відступив Позивачеві, а останній набув права вимоги, належне Відповідачу за договором № 3 ПБ від 25 грудня 2015 року, укладеним між Відповідачем та ТОВ Інагро-Транс (далі - Договір № 3 ПБ), а саме - набув право вимагати від ТОВ Інагро-Транс :

- емісії ТОВ Інагро-Транс власних простих векселів на користь Відповідача;

- акцепту ТОВ Інагро-Транс переказних векселів, які виписані Відповідачем;

- передачі ТОВ Інагро-Транс векселів третіх осіб на користь Відповідача, всього на суму 2320000,00 грн. (пункти 1, 2 Договору про відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 4 Закону України Про обіг векселів в Україні видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі.

Згідно з пунктом 3 Договору про відступлення права вимоги, право вимоги засновано на Договорі № 3 ПБ.

У пункті 2 спірного Договору про відступлення права вимоги зазначено, що згідно з Договором № 3 ПБ Відповідач надав, а ТОВ Інагро-Транс отримав комісійні послуги на загальну суму 2320000,00 грн., та що заборгованість за останнім на дату відступлення права вимоги боргу складає 2320000,00 грн.

Дослідивши зміст вказаного Договору № 3 ПБ (копії якого долучені обома сторонами до матеріалів справи), суд встановив, що цей Договір № 3 ПБ про переведення боргу було укладено 25 грудня 2015 року між ТОВ Аква Групп , ТОВ Інагро-Транс та Відповідачем.

Станом на момент розгляду зазначеної справи щодо ТОВ Аква Групп (ідентифікаційний код 34673968) внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДРПОУ) про припинення цього Товариства.

Згідно із умовами наведеного Договору № 3 ПБ ТОВ Аква Групп (первісний боржник) перевів свій борг (обов'язки) за договором № 1/10/10-14 від 10 жовтня 2014 року у сумі 2320000,00 грн. на ТОВ Інагро-Транс (нового боржника). Кредитором за останнім Договором є Відповідач.

За умовами Договору № 3 ПБ як у ТОВ Аква Групп , так і у ТОВ Інагро-Транс не існує обов'язку із емісії, акцепту чи передачі простих або переказних векселів на користь Відповідача.

З долученої до матеріалів справи копії договору комісії на продаж майна № 1/10/10-14 від 10 жовтня 2014 року (далі - Договір комісії) слідує, що цей договір було укладено між Відповідачем, як комітентом, та ТОВ Аква Групп , як комісіонером. Предметом цього договору було встановлення прав та обов'язків сторін щодо здійснення правочинів з метою реалізації майна шляхом укладання ТОВ Аква Групп за рахунок та від імені Відповідача договорів продажу майна (зернових культур урожаю 2014 року загальною вартістю 2320000,00 грн.), яке належить Відповідачу на праві власності (пункти 1.1, 1.10 Договору комісії).

У пункті 1.2 Договору комісії передбачено, що відповідно до норм глави 68 ЦК України ТОВ Аква Групп наділяється виключним правом від свого імені, але за рахунок Відповідача вчиняти всі необхідні юридичні дії, які створюють, змінюють, припиняють цивільні права та обов'язки Відповідача стосовно реалізації майна шляхом укладання договорів продажу майна згідно цього Договору.

Із аналізу зазначених пунктів Договору комісії вбачається, що умови пункту 1.2 цього Договору відносять останній за правовою природою до договору комісії (глава 69 ЦК України), а умови пункту 1.1 - до договору доручення (глава 68 ЦК України).

Дійсну правову природу Договору комісії (дійсну волю його сторін) можна б було встановити лише за наслідками його виконання Комісіонером (від імені кого укладалися договори купівлі-продажу, як продавцем, - від імені Відповідача чи ТОВ Аква Групп ).

Однак, на вимогу ухвали суду від 15 листопада 2017 року, якою було зобов'язано сторін надати суду докази щодо виконання Договору комісії, Позивачем не було надано жодного доказу, а відповідачем були надані лише копії акта приймання-передачі майна на комісію від 10.10.2014 та копію складеного між ТОВ Аква Групп та Відповідачем акта звірки. Первинних документів, які б свідчили про укладення на виконання Договору комісії договорів купівлі-продажу майна та виконання останніх сторонами не надано. Із пояснень представників сторін та третьої особи слідує, що ці документи у них відсутні.

Вказаний акт приймання-передачі майна на комісію від 10.10.2014 може свідчити лише про передачу майна від Відповідача на продаж ТОВ Аква Групп , але не свідчить про продаж цього майна останнім (від власного імені або від імені Відповідача) на користь покупців.

Акт звірки в розумінні статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні не відноситься до первинних облікових документів, який би підтверджував факти здійснення певних господарських операцій (зокрема не підтверджує факт продажу переданого на комісію майна покупцям).

Відповідно до умов пунктів 1.3, 1.4 Договору комісії Відповідач доручив, а ТОВ Аква Групп зобов'язувався реалізувати майно, через укладання Договорів купівлі-продажу майна з фізичними та/або юридичними особами. Кошти за укладеними правочинами перераховуються на поточний рахунок ТОВ Аква Групп за окремо погодженими реквізитами або надаються готівковим розрахунком із каси Відповідача згідно чинного законодавства, якщо інше не буде додатково погоджено сторонами. Після отримання ТОВ Аква Групп сум відповідних платежів за кожним окремим договором від третіх осіб, ТОВ Аква Групп зобов'язане перерахувати всі такі суми платежів Відповідачу протягом п'яти банківських днів з моменту надходження від Покупців на рахунок ТОВ Аква Групп таких сум, якщо інше не буде додатково погоджено Сторонами.

Доказів погодження між Відповідачем та ТОВ Аква Групп інших умов розрахунків матеріали справи не містять. Представники сторін та третьої особи на інший порядок не посилалися та не доводили.

Суд зауважує, що умови Договору комісії не передбачали можливості та, відповідно, обов'язку ТОВ Аква Групп емітувати, акцептувати чи передавати прості або переказні векселі на користь Відповідача.

Пунктами 4.1, 4.2 Договору комісії передбачено, що цей Договір набирає чинності з дня підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань обома сторонами. Після повного виконання зобов'язань за цим Договором сторони підписують акт про надані послуги.

Відтак, за умовами Договору комісії заборгованість у ТОВ Аква Групп виникає лише після укладання відповідних договорів купівлі-продажу майна та перерахування за ними коштів покупцями на рахунок ТОВ Аква Групп . Розрахунків з Відповідачем за допомогою векселів умови Договору комісії не передбачають.

Як зазначалося вище, ухвалою суду від 15 листопада 2017 року від сторін судом були витребувані докази на підтвердження факту укладення ТОВ Аква Групп договорів купівлі-продажу майна з фізичними та/або юридичними особами та докази на підтвердження факту перерахування покупцями за усіма договорами купівлі-продажу коштів на поточний рахунок ТОВ Аква Групп (та їх зарахування на рахунок останнього).

Проте, сторони ці докази суду не надали, а їх представники та представник третьої особи зазначили, що такі докази у них відсутні.

За таких обставин, на підставі Договору комісії заборгованість у ТОВ Аква Групп перед Відповідачем щодо сплати коштів у сумі 2320000 грн., станом на момент розгляду вказаного спору, не виникла. Зворотного Відповідачем не доведено.

Тому, вказаний борг не міг бути переведений і за Договором № 3 ПБ на ТОВ Інагро-Транс , і, відповідно, не могли бути відступлені Відповідачем Позивачу права вимоги до ТОВ Інагро-Транс за Договором № 3 ПБ на підставі спірного Договору відступлення права вимоги, оскільки у Відповідача були відсутні такі права вимоги, та умови вищенаведених Договору комісії та Договору № 3 ПБ (про переведення боргу) не передбачали можливості проведення розрахунків із застосуванням векселів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги.

Частиною 1 ст. 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

З матеріалів справи не вбачається, що Відповідач передав Позивачу документи, які засвідчують права, що передавалися за спірним Договором про відступлення права вимоги. Зворотного Відповідачем не доведено.

Звертаючись із вказаним позовом до суду, Позивачем заявлено три підстави для визнання спірного Договору відступлення права вимоги недійсним, а саме: загальна підстава - ч. 5 ст. 203, ст. 215 ЦК України та спеціальні - ст. 230 (вчинення правочину під впливом обману), ст. 234 (фіктивний правочин) ЦК України.

Правила встановлені ст. 215 ЦК України застосовуються господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема і статей 230 та 234 ЦК України.

Досліджуючи, виходячи із вище встановлених обставин, підстави для визнання спірного Договору недійсним за вищевказаними спеціальними нормами суд зазначає, що оскільки Позивачем усупереч положень ст. 33, 34 ЦК України не доведено належними та допустимими доказами вчинення Договору під впливом обману з боку Відповідача, та не доведено умислу обох його сторін , як обов'язкової ознаки фіктивності, яка має бути притаманна діям усіх сторін правочину, то суд не знаходить підстав для визнання Договору недійсним за спеціальними підставами, встановленими ст.ст. 230, 234 ЦК України.

Натомість, досліджуючи підстави для визнання спірного Договору недійсним за загальними нормами суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Однак, судом встановлено, що Відповідачем за оспорюваним Договором про відступлення права вимоги була передана недійсна вимога , тобто оспорюваний правочин не відповідає вимозі встановленій ч. 5 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідачем не доведено суду належними засобами доказування ту обставину, що ним було передано Позивачу дійсну вимогу, і що правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків (передачі існуючої та дійсної вимоги).

Відтак, відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України наявні підстави для визнання, у силу приписів ч. 1 ст. 215 ЦК України, Договору про відступлення права вимоги недійсним. Тому, позов підлягає задоволенню.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги боргу № 1/20/10-16 від 20 жовтня 2016 року, укладений між Селянським (фермерським) господарством Обрій (ідентифікаційний код 20616335) та Товариства з обмеженою відповідальністю Трансджейнт 8 (02095, м. Київ, вулиця Срібнокільська, будинок 20, ідентифікаційний код 39432828).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Трансджейнт 8 (02095, м. Київ, вулиця Срібнокільська, будинок 20, ідентифікаційний код 39432828) на користь Селянського (фермерського) господарства Обрій (08830, Київська область, Миронівський район, село Вікторівка, вулиця Незалежності, будинок 32 А, ідентифікаційний код 20616335) 1600 (одну тисячу шістсот) грн. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.12.2017

СуддяСташків Р.Б.