ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
16 листопада 2017 рокусправа № 804/4100/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.
суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.
за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2017 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран-Техсервіс" до Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю “ГРАН-Техсервіс” звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення №0005041201 від 10.03.2017 року на суму 11788, 86 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення – рішення №0005041201 від 10.03.2017 щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю “ГРАН-Техсервіс” (код 32842376) термінів реєстрації платником податків податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 11788, 86 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову.
Сторони, повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибули. Від позивача надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги за його відсутності, апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі.
Згідно ч. 4 ст. 196 КАС України, нез'явлення в судове засідання представників сторін апеляційної скарги не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 75 та п. 200.10, ст. 200 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку щодо термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «ГРАН – Техсервіс» за жовтень 2015 та травень 2016.
За результатами перевірки складено акт від 15.12.2016 року № 199/12-01/32842376, відповідно до висновків якого встановлено порушення граничного терміну реєстрації двох податкових накладних в ЄРПН на загальну суму ПДВ 30134, 65 грн.
На підставі акту перевірки податковим органом 10.03.2017 року винесене податкове повідомлення-рішення №0005041201 про застосування штрафних санкцій у розмірі 30 134, 65 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанцій дійшов висновку, що оскільки камеральна перевірка ТОВ «ГРАН – Техсервіс» щодо термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних позивача проведена відповідачем всупереч законодавчо визначеній забороні на її проведення, тобто протиправно, а тому винесене за результатом такої перевірки податкове повідомлення-рішення від 10.03.2017 №0005041201 є протиправним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п.п 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючим органам надано право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Приписами ст. 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Згідно до п.76.1, п. 76.2 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Відповідно до приписів п. 86.2 ст. 86 ПК України визначено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
При цьому, п. 3 Перехідних положень Закону України № 71-VIII від 28.12.2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» передбачено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється: з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість; з 01 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Отже, колегія суддів, враховуючи вищенаведене, зазначає, що чинним законодавством встановлено заборону на проведення органами ДФС України будь-яких перевірок суб'єктів господарювання у 2015 та 2016 роках за попередній рік.
Обмеження стосовно здійснення перевірок (в частині їх здійснення виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України) стосуються лише підприємств з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній рік. Підприємства, у яких обсяг доходів перевищує 20 мільйонів гривень за попередній рік, не підпадають під ці обмеження. Визначальним у даному випадку є обсяг доходів за попередній рік.
В свою чергу відповідачем не доведено та судом не встановлено обставини належності позивача до платників податків, на яких вищезазначені обмеження щодо їх перевірки не поширюються, доведено наявність дозволу Кабінету Міністрів України, щодо проведення перевірки позивача, заявки позивача, рішення суду або підстав, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України, для проведення перевірки позивача з питань своєчасності реєстрації податкових накладних.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Наведене також узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та "Вуліч проти Швеції" визначено, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».
Колегія суддів, враховуючи вищенаведене зазначає, що відповідачем перевірка проведена з порушенням процедури, встановленої законодавством України, а тому прийняте за результатом такої перевірки рішення також є протиправним.
З урахуванням приведеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засідання усіх обставин справи в їх сукупності.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області – залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2017 року по справі № 804/4100/17– залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: С.В. Чабаненко
Суддя: Н.П. Баранник
Суддя: А.А. Щербак
Суд | Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 16.11.2017 |
Оприлюднено | 11.12.2017 |
Номер документу | 70763042 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Олійник Віктор Миколайович
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Олійник Віктор Миколайович
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Васильєва І.А.
Адміністративне
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Чабаненко С.В.
Адміністративне
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Чабаненко С.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні