Постанова

від 05.12.2017 по справі 915/902/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017 року Справа № 915/902/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі), суддів:Владимиренко С.В., Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІРРІЛЕНД" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 14.08.2017 у справі№ 915/902/16 господарського суду Миколаївської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ІРРІЛЕНД" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ДЕМЕТРА АГРО МИКОЛАЇВ" простягнення 238 149,06 грн., за участю представників: від позивачаСтефанюк М.М. від відповідачане з'явився

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ІРРІЛЕНД" (далі - ТОВ "ІРРІЛЕНД") звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕМЕТРА АГРО МИКОЛАЇВ" (далі - ТОВ "ДЕМЕТРА АГРО МИКОЛАЇВ") про стягнення з відповідача 227 773,92 грн. проіндексованої заборгованості, 91 170,80 грн. пені, 226 947,49 грн. процентів за користування кредитом (чужими грошовими коштами).

Заявою від 02.03.2017 ТОВ "ІРРІЛЕНД" просило стягнути з відповідача 238 149,06 грн. заборгованості та відмовилось від інших вимог.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 29.03.2017 у справі № 915/902/16 (суддя Мавродієва М.В.) припинено провадження у справі в частині стягнення 307 743,15 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 238 149,06 грн. заборгованості.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.08.2017 (колегія суддів у складі: Мишкіна М.А. - головуючий, Будішевська Л.О., Таран С.В.) рішення господарського суду Миколаївської області від 29.03.2017 у справі № 915/902/16 скасовано та прийнято нове про відмову у позові.

Не погоджуючись із постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.08.2017 у справі № 915/902/16, ТОВ "ІРРІЛЕНД" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд відновити строк подання касаційної скарги, скасувати оскаржуваний судовий акт, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.11.2017 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ТОВ "ІРРІЛЕНД" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 05.12.2017 о 10 год. 40 хв.

У відзиві на касаційну скаргу позивача, який надійшов до Вищого господарського суду України 04.12.2017, відповідач проти касаційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористався.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 03.03.2014 між ТОВ "ІРРІЛЕНД" (Продавець) та ТОВ "ДЕМЕТРА АГРО МИКОЛАЇВ" (Покупець) було укладено договір поставки № 28 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати, а Покупець зобов'язався прийняти і сплатити вартість товару відповідно до умов договору (додаткових угод та специфікацій до нього).

Відповідно до п. 2.1 Договору конкретний вид товару, його асортимент, ціна, строк поставки та умови оплати товару наведені в специфікаціях до даного договору. Специфікації є невід'ємною частиною даного договору. Ціна товару встановлена за домовленістю сторін, а сторони визначили грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті - долар США. Оплата вартості товару (виконання зобов'язання) підлягає у гривні, згідно розділу 4 цього договору.

Згідно з п. 3.1 Договору умови оплати товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються у специфікації(ях) до договору.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що він діє до 31.12.2014, а в частині розрахунків до повного виконання Покупцем своїх зобов'язань за цим договором.

Відповідно до специфікації № 1 від 25.03.2014, що є додатком до Договору, ТОВ "ІРРІЛЕНД" мало поставити у строк до 18.03.2014, на умовах самовивозу ТОВ "ДЕМЕТРА АГРО МИКОЛАЇВ", товар - насіння цибулі "Венера" у кількості 98 упаковок за ціною 2 034,49грн. (з ПДВ), на загальну суму 199 380,00 грн., що еквівалентно 17 962,16 дол. США.

У вказаній специфікації сторони передбачили, що оплата здійснюється на наступних умовах: 50% в сумі 99 690 грн. сплачується в якості передплати в строк до 28.03.2014; решта у сумі 99 690 грн. сплачується до 20.09.2014.

Строк поставки товару - не пізніше 18.03.2014 після внесення передплати.

Платіжними дорученнями № 2 від 26.03.2014 та № 117 від 15.05.2015 ТОВ "ДЕМЕТРА АГРО МИКОЛАЇВ" здійснило передплату за товар у сумі 99 690,00 грн. і у сумі 4 625,0 грн. відповідно. Таким чином, загальна сума передплати за Договором склала 104 315,00 грн.

Невиконання у повному обсязі зобов'язань щодо оплати поставленого товару за Договором стало підставою для звернення ТОВ "ІРРІЛЕНД" до суду з даним позовом.

Місцевий господарський суд, припиняючи провадження у визначеній сумі та задовольняючи позовні вимоги, виходив з доведеності наявності факту заборгованості відповідача перед позивачем за Договором.

Натомість апеляційна інстанція, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове про відмову у позові, виходила з відсутності первинних документів на підтвердження доказів поставки позивачем товару за Договором та, як наслідок, відсутності доказів наявності заборгованості відповідача.

Проте висновки апеляційної інстанції є необґрунтованими з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом, позивачем, в якості доказу поставки товару за Договором було надано видаткову накладну від 10.06.2014 № 90 на поставку насіння цибулі "Венера" у кількості 98 упаковок за ціною 2 034,49 грн. (з ПДВ), на загальну суму 199 380,00 грн.

Відповідач проти факту отримання товару за видатковою накладною від 10.06.2014 № 90, підписання зазначеної накладної з боку будь-якого представника відповідача та проставлення печатки підприємства, заперечував.

На підставі викладеного, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.11.2016 у даній справі було призначено судову експертизу (технічну експертизу документа та почеркознавчу експертизу), проведення якої доручено науково-дослідному експертно-аналітичному центру при УМВС України в Миколаївській області. На розгляд експерта винесено питання: чи нанесено відтиск печатки ТОВ "ДЕМЕТРА АГРО МИКОЛАЇВ" на видатковій накладній від 10.06.2014 № 90 печаткою, експериментальні та вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження; чи відповідає підпис виконаний на видатковій накладній від 10.06.2014 № 90 від імені ОСОБА_8 та вільним зразкам, які надані для дослідження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до висновку експерта від 04.01.2017 № 2181/2181, за результатами проведення судової експертизи, встановлено, що підпис на видатковій накладній від 10.06.2014 № 90 виконаний не директором ТОВ "ДЕМЕТРА АГРО МИКОЛАЇВ" ОСОБА_8; питання щодо нанесення відтиску печатки ТОВ "ДЕМЕТРА АГРО МИКОЛАЇВ" на оригіналі видаткової накладної від 10.06.2014 № 90 експертом не вирішувалось, оскільки відбиток печатки виконаний за допомогою копіювально-множильної техніки, струменевим способом друку, тому не підлягає дослідженню.

Враховуючи вищезазначений висновок судової експертизи місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що видаткова накладна від 10.06.2014 № 90 не може вважатись належним доказом поставки товару за Договором у розумінні ст. 34 ГПК України.

Проте, як встановлено судом першої інстанції, заявою від 02.03.2017 ТОВ "ІРРІЛЕНД" відмовилось від частини позовних вимог та просило стягнути з відповідача 238 149,06 грн. заборгованості, яка підтверджується Угодою від 30.03.2015 про порядок і терміни погашення заборгованості за договором поставки товару № 28 від 03.03.2014 (далі - Угода).

Відповідно до п. 1 Угоди предметом даної угоди є врегулювання взаємин між сторонами відносно погашення Покупцем заборгованості по укладеному між сторонами договором поставки товару № 28 від 03.03.2014.

Згідно з п. 2.1 Угоди Покупець зобов'язується виплатити Продавцю в рахунок погашення заборгованості за договором поставки товару № 28 від 03.03.2014 загальну грошову суму в національній валюті України, що еквівалентно 8 980 доларів США, що на момент підписання угоди становить 222 549,18 грн. Строки оплати заборгованості: до 15.05.2015 - 200,00 дол. США, до 01.08.2015 - 2 000,00 дол. США, до 01.11.2015 - 6 780,00 дол. США.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення викладено у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 4 3 та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

За приписами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно з п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Як встановлено місцевим господарським судом, Угодою сторони визнали факт існування у відповідача заборгованості перед позивачем за Договором у загальній грошовій сумі в національній валюті України, що еквівалентно 8 980 дол. США.

Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Встановивши, що факт існування заборгованості за Договором у розмірі 238 149,06 грн. сторони визнали в Угоді, яка не визнана недійсною, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення вказаної суми.

На відміну від суду першої інстанції, апеляційний господарський суд не врахував що факт поставки товару чи факт наявності заборгованості може бути підтверджений не тільки видатковими накладними, а й іншими доказами, та дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Крім того, відповідно до п. 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК України) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК України, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб. Якщо у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК України припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову (за умови, що судом не буде застосовано припис частини шостої статті 22 ГПК України щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку.

Як встановлено місцевим господарським судом, позивач заявою від 02.03.2017 відмовився від решти позовних вимог у сумі 307 743,15 грн., внаслідок чого місцевий господарський суд припинив провадження у справі в частині стягнення зазначеної суми на підставі п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх з врахуванням поданих сторонами доказів, яким надав необхідну оцінку, встановивши факт існування заборгованості відповідача за Договором, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і з наведенням відповідного мотивування, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Натомість, апеляційною інстанцією без достатніх правових підстав було скасовано обґрунтоване рішення місцевого господарського суду.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111 5 та ч.ч. 1, 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає за необхідне скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити рішення місцевого господарського суду в силі, яким повно та всебічно встановлені та досліджені обставини справи і правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

З врахуванням вказаного, судовий збір у розмірі 4 287,00 грн. за розгляд касаційної скарги повинен бути відшкодований відповідачем.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІРРІЛЕНД" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.08.2017 у справі № 915/902/16 скасувати.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 29.03.2017 у справі № 915/902/16 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕМЕТРА АГРО МИКОЛАЇВ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІРРІЛЕНД" 4 287 (чотири тисячі двісті вісімдесят сім) грн. 00 коп. судового збору за розгляд справи у касаційному порядку. Видачу наказу доручити господарському суду Миколаївської області.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

С.Р. Шевчук