Постанова

від 06.12.2017 по справі 921/426/17-г/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2017 р. Справа № 921/426/17-г/17

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання Процевич Р.Б.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність від 25.07.2017 року

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства МВМ б/н від 13.09.2017,

на рішення господарського суду Тернопільської області від 31.08.2017

у справі №921/426/17-г/17, суддя - Андрусик Н.О.,

за позовом приватного підприємства МВМ

до відповідача ОСОБА_3 міської ради

про визнання недійсним договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Тернопільської області від 31.08.2017 відмовлено в задоволенні позовних вимог приватного підприємства МВМ до ОСОБА_3 міської ради про визнання недійсним договору оренди землі від 26.04.2016 в редакції відповідача, згідно якої в пункти 5 та 9 внесені зміни щодо розміру орендної плати за 2014-2016 роки з урахуванням нової нормативної грошової оцінки землі.

Вказане рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач підписав договір від 26.04.2016 без будь-яких заперечень та без протоколу розбіжностей, а тому він є укладеним і сторони погодили всі істотні умови.

Позивачем не доведено підстав, передбачених в ст.ст.203, 215 ЦК України про визнання спірного договору недійсним.

Протокол розбіжностей на який посилається позивач, не є доказом переддоговірного погодження умов даного договору, оскільки надісланий відповідачу після реєстрації спірного договору оренди землі від 26.04.2016.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 31.08.2017 та прийняти нове, яким задоволити позов.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що він оспорює не розмір орендної плати чи порядок його встановлення, а редакцію п. 5 договору оренди землі від 26.04.2016 за змістом якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2014 рік становить 721 522,06 грн., на 2015 рік - 901 181,05 грн., на 2016 рік - 1 291 524,48 грн.; та п. 9 цього ж договору за змістом якого орендна плата з 01.01.2014 до 31.12.2014 вноситься орендарем у грошовій формі з розрахунку 3% нормативної грошової оцінки за рік в розмірі 1 803,81 грн., з 01.01.2015 до 31.12.2015 - з розрахунку 3% нормативної грошової оцінки за рік в розмірі 2 252,95 грн., а з 01.01.2016 - з розрахунку 3% нормативної грошової оцінки за рік в розмірі 3 228,81 грн., щомісячно, з врахуванням коефіцієнтів, встановлених відповідними нормативно-правовими актами.

Суд першої інстанції неправильно застосував вимоги ч.3 ст.35 ГПК України, коли вважав встановленими фактами, що звільняють від доказування обставини, встановлені в рішенні господарського суду Тернопільської області від 21.02.2017 у справі №921/769/16-г/4 (а.с.21-24) щодо неналежності опису поштового вкладення та повідомлення про вручення протоколу розбіжностей відповідачем.

Скаржник, також, вказує на те, що підставою визнання недійсним договору оренди землі від 26.04.2016 є неврахування ОСОБА_3 міською радою протоколу розбіжностей, а звідси й здійснення реєстрації даного договору поза волею позивача.

В судове засідання з'явився представник апелянта, представник відповідача повторно не з'явився.

Окрім того, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що матеріально-правовою підставою позову є ч. 1 ст. 215 ЦК України, за змістом якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, в тому числі ч. 3 ст. 203 цього Кодексу.

В силу вимог ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом позовних вимог вбачається, що підставою (обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону) позивач вважає відсутність волі на укладення договору оренди землі від 26.04.2016 через доведення, на його погляд, порушення порядку укладення договору, а саме ч. 5 ст. 181 ГК України, за змістом якої сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. Вказує на неприйняття ним п. 5 проекту договору від 26.04.2016 за змістом якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2014 рік становить 721 522,06 грн., станом на 2015 рік - 901 181,05 грн., станом на 2016 рік - 1 291 524,48 грн.; та п. 9 за змістом якого орендна плата з 01.01.2014 до 31.12.2014 вноситься орендарем у грошовій формі з розрахунку 3% нормативної грошової оцінки за рік в розмірі 1 803,81 грн., з 01.01.2015 до 31.12.2015 з розрахунку 3% нормативної грошової оцінки за рік в розмірі 2 252,95 грн., а з 01.01.2016 - з розрахунку 3% нормативної грошової оцінки за рік в розмірі 3 228,81 грн., щомісячно, з врахуванням коефіцієнтів, встановлених відповідними нормативно-правовими актами.

Проте дані твердження позивача не знайшли підтвердження в судовому засіданні, виходячи з встановлених обставин по справі на підставі аналізу доказів.

Так судами встановлено, що між сторонами виникли цивільно-правові відносини із договору оренди землі, укладеного сторонами 25.11.2011 (а.с.43-46), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, загальною площею 0,1116 га, яка знаходиться за адресою: вул. Чумацька 14, м. Тернопіль, кадастровий номер 6110100000:01:013:0120.

Даний договір зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Тернополі, про що Державному реєстрі земель внесено запис від 25.11.2011 за № 011010004000614.

Передача земельної ділянки в оренду відбулася на підставі акту приймання-передачі від 31.10.2011 (а.с.53).

Пунктом 8 вказаного договору оренди землі від 21.10.2011 визначено, що останній укладається терміном на 5 років - з 24.02.2011 до 24.02.2016. По закінченні терміну договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно з пунктом 5 договору оренди землі від 21.10.2011, нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 31.03.2011 становить 1 261 469,79 грн. (1130,35 грн. за 1 кв. м.)

Відповідно до пункту 9 договору оренди землі від 21.10.2011, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі з розрахунку 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік, в розмірі 1576,84 грн. щомісячно, з врахуванням коефіцієнтів встановлених відповідними рішеннями міської ради.

У відповідності до ч. 4 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Враховуючи приписи ст. 125 ЗК України, за якою право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а також те, що державна реєстрації цих прав проведена 25.11.2011 за №011010004000614 (а.с.43-46) про що є відмітка на договорі, апеляційним судом встановлено, що строк дії договору оренди спливав би 25.11.2016, оскільки земельна ділянка передавалася позивачеві в оренду на 5 років згідно з п.8 цього договору.

У відповідності до встановлених обставин за рішенням господарського суду Тернопільської області від 21.02.2017 в справі за №921/769/16-г/4, в якій брали участь ті самі особи, що набрало законної сили, вбачається, що на виконання рішення органу місцевого самоврядування - ОСОБА_3 міської ради від 03.03.2016 за №7/6/47 між сторонами підписано договір оренди землі від 26.04.2016, завірено відтисками їх печаток та зареєстровано за позивачем право оренди на земельну ділянку, про що в книзі записів засвідчення факту реєстрації вчинено запис за № 5794 від 18.07.2016, в редакції запропонованій ОСОБА_3 міською радою. Текст даного договору не містить застереження позивача про його підписання з урахуванням протоколу розбіжностей. Отже, цим рішенням встановлено юридичний факт укладення договору оренди землі, що оспорює позивач.

Також цим рішенням встановлено, що відсутні докази про те, що проект договору оренди землі від 26.04.2016, запропонований відповідачем, підписано та повернуто позивачем з протоколом розбіжностей від 24.06.2016 (а.с.24).

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, апеляційний суд позбавлений правової підстави для повторного встановлення вищенаведених фактів.

За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (ч.3 ст. 631 ЦК України).

Крім того, судами встановлено, що згідно з п. 1 рішенням сесії ОСОБА_3 міської ради №7/6/47 від 03.03.2016 (під час дії договору оренди землі від 21.10.2011) у відповідь на звернення позивача зі заявою від 22.01.2016 (а. с. 66), прийнято рішення про поновлення його дії ще на 5 років, до 24.02.2021, після його закінчення, у відповідності до ст. 33 Закону України Про оренду землі (а.с.16).

На підставі прийнятого рішення міської ради сторонами підписано договір оренди землі від 26.04.2016, державна реєстрації цих прав проведена 18.07.2016, за №5794 про що є відмітка на договорі (а.с.15, зворот).

Отже, спірний договір підписаний сторонами без будь-яких застережень та зареєстрований в установленому законом порядку до спливу чинності попереднього договору та розпочав свій відлік (5-ти річний термін дії) з 18.07.2016.

За змістом п. 8 цього договору, останній укладено на п'ять років до 24.02.2021.

У відповідності до частини 5 статті 5 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка використовується, зокрема, при визначенні розміру земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

За змістом п. 5 договору оренди землі від 26.04.2016 визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2014 рік становить 721 522,06 грн., станом на 2015 рік - 901 181,05 грн., станом на 2016 рік - 1 291 524,48 грн.

Пунктом 9 договору оренди землі від 26.04.2016 встановлено, що орендна плата з 01.01.2014 до 31.12.2014 вноситься орендарем у грошовій формі з розрахунку 3% нормативної грошової оцінки за рік в розмірі 1 803,81 грн., з 01.01.2015 до 31.12.2015 вноситься орендарем у грошовій формі з розрахунку 3% нормативної грошової оцінки за рік в розмірі 2 252,95 грн., а з 01.01.2016 вноситься орендарем у грошовій формі з розрахунку 3% нормативної грошової оцінки за рік в розмірі 3 228,81 грн., щомісячно, з врахуванням коефіцієнтів, встановлених відповідними нормативно-правовими актами.

Зокрема, додатком №1 до рішення сесії ОСОБА_3 міської ради №6/35/14 від 12.07.2013 (а.с.62-64) грошова оцінка станом на земельної ділянки станом на 2014 рік становить 721 522,06 грн., станом на 2015 рік становить 901 181,05 грн., станом на 2016 рік становить 1 291 524,48 грн. Вказане також підтверджується розрахунком розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена станом на 26.04.2016 (а.с.16, зворот).

Дане рішення органу місцевого самоврядування, як нормативний акт локального значення є чинним, ніким не оскаржений, а отже - обов'язковим для виконання, в тому числі і для позивача, як орендаря землі, яка належить на праві комунальної власності відповідачеві.

За вимогами п. п. в п. 28.1. попередньої редакції договору оренди землі від 25.11.2011 (а.с.44), орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати та самостійного розрахунку розміру орендної плати в разі зміни ставок орендної плати, грошової оцінки земель міста або коефіцієнтів, встановлених відповідними рішеннями міської ради. Зазначених дій орендарем (позивачем) вчинено не було.

Укладений договір оренди землі від 26.04.2016, яким сторони додатково зазначили розмір орендної плати за період, що минув, а саме за 2014, 2015 роки і період 2016 року до підписання договору - відповідає вимогам діючого законодавства про визначення розміру орендної плати як станом на час дії договору від 21.10.2011 так і на час дії пролонгованого договору від 26.04.2016 та застосовується у відповідності до вимог вищенаведеного законодавства.

Отже, орендна плата за землю залежить від визначеної у встановленому законом порядку грошової оцінки землі, яка є базою для розрахунку розміру орендної плати за землю.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати (вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 20.08.2013, прийнятій за наслідками розгляду заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 25.04.2013 у справі №5009/3430/12).

Як унормовано частиною 4 статті 33 Закону України Про оренду землі , при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

За процедурою, передбаченої в ч. 5 ст. 33 цього ж Закону, орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України Про оренду землі ).

Таким чином, реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі, передбачена частиною 1 статі 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої законом процедури та наявності волевиявлення сторін.

Проте, Закон не забороняє сторонам при поновленні договірних відносин укладати новий договір із зазначенням інших умов, чи додаткових умов, за їх згодою, що мало місце і в даному спорі, що не суперечать як вимогам норм цивільного законодавства так і іншим нормам, що регулюють ці правовідносини.

Матеріали справи свідчать, що позивачем при зверненні у січні 2016 року до міської ради із заявою про поновлення договору оренди землі на новий строк, додаткової угоди долучено не було. Суд першої інстанції зазначає, що така угода надіслана міській раді лише 05.10.2016, що встановлено господарським судом під час розгляду справи № 921/769/16-г/4, проте ця обставина правового значення для вирішення цього спору не має.

Отже, пункти договору оренди землі від 26.04.2016 щодо зміни орендної плати за укладеним спірним договором ґрунтувалися на вимогах діючого законодавства та прийняті з дотриманням необхідної процедури щодо визначення грошової оцінки землі та її застосування про що правильний висновок зроблений судом першої інстанції.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, встановлених ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України (ст. 215 ЦК України ). Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам Цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У зв'язку із цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо).

Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Судом встановлено, що на момент укладення спірного договору оренди землі від 26.04.2016 всі умови договору оренди, щодо орендної плати, в тому числі і за минулі періоди (2014, 2015, 2016) погоджені сторонами, тому судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що орендар із запропонованими умовами міської ради погодився, що відповідало волевиявленню позивача, а протокол розбіжностей скерований позивачем 05.10.2016 відповідачу після підписання договору та з порушенням встановленої процедури для вирішення переддоговірного спору на стадії укладення.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Таким чином, вищезазначений договір оренди землі від 26.04.2016 є вчиненим, оскільки сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору оренди.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Оскільки судами встановлено, що позивач звертався в межах дії договору оренди землі від 21.10.2011 (строк якого закінчувався 25.11.2016) про його поновлення, і органом місцевого самоврядування - ОСОБА_3 міською радою приймалося рішення про поновлення договору оренди та змінені умови щодо п.5 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки в 2014, 2015, 2016 роках та п.9 про розмір орендної плати в 2014, 2015, 2016 роках за договором оренди від 26.04.2016, які погоджені сторонами шляхом підписання цієї редакції договору та здійснено його реєстрацію в книзі записів засвідчення факту реєстрації за № 5794 від 18.07.2016 (а.с.15, зворот), то відсутні правові підстави для висновку про відсутність волевиявлення позивача, як учасника правочину, на його укладення, а звідси і про визнання договору недійсним на підставі ч. 3 ст.203 ЦК України за вимогами позивача.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованість та правильність висновків, які викладені в рішенні суду першої інстанції. З цих підстав, рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Апеляційним судом відмовлено в задоволені апеляційної скарги, а тому витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

рішення господарського суду Тернопільської області від 31.08.2017 у справі №921/426/17-г/17- залишити без змін.

Апеляційну скаргу приватного підприємства МВМ б/н від 13.09.2017 - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя: С.М. Бойко

Судді: Т.Б. Бонк

ОСОБА_1

Повний текст постанови виготовлено 07.12.2017.