Рішення

від 09.11.2017 по справі 910/12772/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2017Справа №910/12772/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/12772/17

За позовом товариства з додатковою відповідальністю "Технотранссервіс"

до товариство з додатковою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та

гарантія"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - приватного підприємства "Профіт Плюс 2015"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - публічного акціонерного товариства "Златобанк"

про визнання недійсним договору іпотеки від 22.03.2013р.

за участю представників сторін:

від позивача: Салов О.Г., довіреність № 1 від 23.05.2017р.;

від відповідача: Бадах С.М., довіреність № 556 від 10.02.2017р.;

від третьої особи-1: Салов О.Г., довіреність б/н від 23.05.2017р.;

від третьої особи-2: Ільчук В.Л., довіреність № 84 від 13.07.2017р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Технотранссервіс" (надалі - позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Златобанк" (надалі - відповідач ) про визнання недійсним договору іпотеки від 22.03.2013р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2017р. порушено провадження у справі № 910/12772/17 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 07.09.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2017р. замінено відповідача по справі №910/12772/17 публічне акціонерне товариство "Златобанк" на товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія", залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - приватне підприємство "Профіт Плюс 2015", залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство "Златобанк", розгляд справи відкладено на 26.09.2017р.

21.09.2017р. через відділ діловодства суду від представника третьої особи-1 надійшли письмові пояснення по справі.

21.09.2017р. через відділ діловодства суду від представника позивача отримано супровідний лист з долученням доказів.

26.09.2017р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про залучення третьої особи та витребування доказів.

В судовому засіданні 26.09.2017р. судом відхилено клопотання представника позивача про залучення третьої особи, розгляд вирішення питання клопотання в частині витребування доказів - відкладено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2017р. відкладено розгляд справи на 19.10.2017р.

03.10.2017р. через загальний відділ господарського суду від позивача надійшло клопотання про витребування у приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Бабіч Л.Ю. копій документів з нотаріальної справи, що перевірялись приватним нотаріусом під час підписання спірного Договору іпотеки від 22.03.2013р. відносно повноважень представника майнового поручителя - директора ПАТ Технотранссервіс ОСОБА_5 та стали підставою для державної реєстрації цього правочину

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2017р. в порядку ст.38 Господарського процесуального кодексу України витребувано у приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Бабіч Л.Ю. копії документів з нотаріальної справи, щодо посвідчення спірного договору іпотеки.

18.10.2017р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2017р. суд, на підставі ч.3 ст. 69 ГПК України, продовжив строк розгляду справи відклав розгляд справи на 26.01.2017р., у зв'язку з задоволенням клопотань про продовження строку розгляду справи на 15 днів та відкладенням розгляду справи, неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням ним вимог ухвали суду від 26.09.2017р. та неподанням приватним нотаріусом витребуваних документів.

07.11.2017р. через відділ діловодства суду від представника відповідача отримано заяву про залишення позовної заяви без розгляду та заяву про застосування строку позовної давності, 09.11.2017р. - від представника позивача отримано письмові пояснення.

Присутнім у судовому засіданні 09.11.2017р. представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі з підстав, наведених у позові.

Представник відповідача в засіданні суду в усних поясненнях заперечив проти позовних вимог та підтримав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та заява про застосування строку позовної давності.

Клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 2 ст. 81 ГПК України обґрунтовано тим, що в провадженні Господарського суду Кіровоградської області розглядається справа № 912/3653/16 за позовом ПАТ Златобанк до ТДВ Технотранссервіс про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання припиненим права власності, та за зустрічним позовом ТДВ Технотранссервіс до ПАТ Златобанк про визнання недійсним договору іпотеки від 22.03.2013р.

Відповідно до п. 2 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Судом відмовлено в задоволенні вказаного клопотання відповідача, спір у справі № 912/3653/16 розглядається між іншими сторонами, що у справі № 910/12772/17, оскільки відповідачем по останній справі є ТОВ Фінансова компанія Довіра та гарантія .

Присутній в судовому засіданні представник третьої особи 1 підтримали заявлені позовні вимоги, а представник третьої особи 2 - заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 2 ч. 1 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.03.2013 року між публічним акціонерним товариством Златобанк (за договором - банк) та приватним підприємством Кіровоградспецстандарт (правонаступником якого є Приватне підприємство Профіт плюс 2015 , за договором - позичальник) було укладено Кредитний договір № 72/13/13-KL (надалі - Кредитний договір), згідно з п. 1.1. якого в порядку та на умовах, встановлених договором та чинним законодавством України, кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови договору.

За умовами вказаного кредитного договору, Банк зобов'язався надати позичальнику кредит у формі відкриття відкличної кредитної лінії в межах максимального ліміту кредитної заборгованості у сумі 2 500 000 грн. 00 коп., а позичальник зобов'язався у повному обсязі повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього кредитного договору. Сторони узгодили, що зниження максимального ліміту кредитної лінії здійснюється відповідно до графіку, кінцева дата повернення кредиту: не пізніше 19 вересня 2014 року включно.

Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору, однією з умов надання Банком кредитних коштів, сторони узгодили укладання договорів забезпечення з позичальником та/або будь-якими третіми особами, а саме:

- Договір поруки № 72/13/13 - Р1 від 22.03.2013 року із ОСОБА_6;

- Договір поруки № 72/13/13 - Р2 від 22.03.2013 року із ОСОБА_7;

- Договір поруки № 72/13/13 - РЗ від 22.03.2013 року із ПАТ Технотранссервіс ;

- Договір застави рухомого майна, виробниче обладнання та устаткування з публічним акціонерним товариством Технотранссервіс ;

- Договір іпотеки комплексу будівель за адресою: м. Кіровоград, вул. Родимцева, 100А, який належить публічному акціонерному товариству Технотранссервіс .

В якості забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором, 22.03.2013 року між публічним акціонерним товариством Златобанк (за договором - іпотекодержатель) та публічним акціонерним товариством Технотранссервіс (правонаступником якого відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є товариство з додатковою відповідальністю Технотранссервіс , за договором - іпотекодавець, позивач) укладено Договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за № 438, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Бабіч Л.Ю. (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого договір забезпечує виконання зобов'язань, що випливають з: укладеного між боржником (ПП Кіровоградспецстандарт ) та іпотекодержателем Кредитного договору № 72/13/13-KL від 22.03.2013 року, та додаткових угод до нього, які укладені та можуть бути укладені в майбутньому (надалі - кредитний договір, основне зобов'язання), за умовами якого боржник зобов'язаний повернути іпотекодержателю кредитні кошти, надані у формі кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 2 500 000,00 грн. (кредит), з кінцевим терміном повернення не пізніше 19.09.2014 року (включно), чи в інші строки, встановлені в кредитному договорі, сплатити нараховані проценти за користування кредитом у розмірі 27% річних (процентна ставка), а також комісії, неустойки (пені, штрафи), всі без виключення інші платежі/суми, в розмірах, строки, у випадках та на умовах, передбачених основним зобов'язанням, відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки та витрати, що можуть виникнути у іпотекодержателя в зв'язку з укладенням, виконанням основного зобов'язання та договору, в тому числі, але не виключно, витрати, пов'язані з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки, його реалізацією, витрати на утримання і збереження предмета іпотеки, витрати на страхування предмета іпотеки, тощо, які забезпечуються іпотекою відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до пп. 1.2.1. п. 1.2. Договору, предметом іпотеки є наступне нерухоме майно: нежитлові будівлі (майновий комплекс), що знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вулиця Генерала Родимцева, 100-а, який складається з наступних будівель та споруд: диспетчерська літ. В загальною площею 91,9 кв. м., будівля КПП літ. А загальною площею 88,3 кв.м., адмінбудівля літ. Г загальною площею 73,1 кв.м., гараж-мийка літ. ДД1 загальною площею 208,8 кв.м., убиральня літ. Е, виробничий корпус літ. ЖЖ1, загальною площею 1 421,1 кв.м., битовий корпус з підвалом літ. ЗЗ1 загальною площею 454,9 кв.м., гараж-склад літ. К загальною площею 815,4 кв.м., склад пост. охорони літ. М загальною площею 92,8 кв.м., склад літ. ПММ, НПП1-П7, 1-12, пожежне водоймище літ. Р, водозбірна башта літ. О, щитова літ. И, прохідна літ. Б загальною площею 14,6 кв.м., гараж літ. Л Л1 загальною площею 716,6 кв.м., будівля агрегатного складу літ. А1 загальною площею 450,8 кв.м., тепловий пункт літ. В1 загальною площею 24,1 кв.м., навіс з вагою літ. Ж2, огорожа літ. N, вимощення літ. І, оглядова яма літ. д (далі - предмет іпотеки).

Згідно з ч. 2 ст.7 Закону України Про іпотеку у разі, якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що всупереч положенням ч. 2 ст. 7 Закону України Про іпотеку , з п.1.1 договору іпотеки не здається можливим вирахувати суму зобов'язань, що забезпечуються даним договором, оскільки відсутні чіткі визначення розміру вимоги, що підлягає виконанню в грошовій формі та не надано критерії, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання. Посилання на максимальну суму кредитного ліміту та визначення відсоткової ставки по кредиту, на думку позивача, не можуть вважатися чітким визначенням грошового зобов'язання, оскільки кредитна лінія передбачає, як часткове використання кредитного ліміту, так і повне його використання, а, відповідно, і відсотки підлягають нарахуванню саме на суму використаного кредитного ліміту. Крім того у договорі містяться посилання на інші платежі, що випливають з основного зобов'язання, без конкретизації їх розмірів.

Також, позивач зазначає, що договір іпотеки є одностороннім договором, оскільки зобов'язує лише іпотекодавця вчинити певні дії, а кредитор наділений лише правом вимоги; закріплення в договорі іпотеки зобов'язання іпотекодавця забезпечити виконання основного зобов'язання Боржником в тому ж обсязі, що і боржника, є незаконним збільшенням обсягу відповідальності майнового поручителя, що прямо суперечить положенням чинного законодавства України.

Крім того, позивач зазначає, що договір іпотеки підписано особою з перевищенням наданих їй повноважень, оскільки ПАТ Технотранссервіс - акціонерне товариство, то згідно Закону України Про акціонерні товариства та установчих документів (Статуту) товариства господарські договори, які укладаються Товариством з іншими юридичними особами відносяться до правочинів (господарських договорів) та мають визначену законодавством України процедуру та порядок.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся з даним позовом до суду та на підставі частин першої та третьої статті 215 Цивільного кодексу України просить визнати недійсним договір іпотеки від 22.03.2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Бабіч Л.Ю. зареєстрованим в реєстрі №438, що укладений між публічним акціонерним товариством Златобанк та публічним акціонерним товариством "Технотранссервіс".

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно з частинами 1 - 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається з приписів ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними від 29 травня 2013 року N 11 правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057-1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7 1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", частини третьої статті 67 Закону України "Про запобігання корупції" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Як передбачено ст. 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 22.03.2013 року між публічним акціонерним товариством Златобанк (за договором - іпотекодержатель) та публічним акціонерним товариством Технотранссервіс (правонаступником якого є позивач, за договором - іпотекодавець) укладено Договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за № 438, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Бабіч Л.Ю.

Відповідно до п.1.1 договір забезпечує виконання зобов'язань, що випливають з: укладеного між боржником (ПП Кіровоградспецстандарт ) та іпотекодержателем Кредитного договору № 72/13/13-KL від 22.03.2013 року, та додаткових угод до нього, які укладені та можуть бути укладені в майбутньому (надалі - кредитний договір, основне зобов'язання), за умовами якого боржник зобов'язаний повернути іпотекодержателю кредитні кошти, надані у формі кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 2 500 000,00 грн. (кредит), з кінцевим терміном повернення не пізніше 19.09.2014 року (включно), чи в інші строки, встановлені в кредитному договорі, сплатити нараховані проценти за користування кредитом у розмірі 27% річних (процентна ставка), а також комісії, неустойки (пені, штрафи), всі без виключення інші платежі/суми, в розмірах, строки, у випадках та на умовах, передбачених основним зобов'язанням, відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки та витрати, що можуть виникнути у іпотекодержателя в зв'язку з укладенням, виконанням основного зобов'язання та договору, в тому числі, але не виключно, витрати, пов'язані з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки, його реалізацією, витрати на утримання і збереження предмета іпотеки, витрати на страхування предмета іпотеки, тощо, які забезпечуються іпотекою відповідно до чинного законодавства

За цим договором іпотеки забезпечувалося виконання зобов'язання, що виникло з Кредитного договору № 72/13/13-KL від 22.03.2013 року, укладеного між боржником (ПП Кіровоградспецстандарт ) та іпотекодержателем (ПАТ Златобанк ).

Предметом іпотеки згідно спірного договору є нерухоме майно, яке належить позивачу на праві власності, що знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вулиця Генерала Родимцева, 100-а, який складається з наступних будівель та споруд: диспетчерська літ. В загальною площею 91,9 кв. м., будівля КПП літ. А загальною площею 88,3 кв.м., адмінбудівля літ. Г загальною площею 73,1 кв.м., гараж-мийка літ. ДД1 загальною площею 208,8 кв.м., убиральня літ. Е, виробничий корпус літ. ЖЖ1, загальною площею 1 421,1 кв.м., битовий корпус з підвалом літ. ЗЗ1 загальною площею 454,9 кв.м., гараж-склад літ. К загальною площею 815,4 кв.м., склад пост. охорони літ. М загальною площею 92,8 кв.м., склад літ. ПММ, НПП1-П7, 1-12, пожежне водоймище літ. Р, водозбірна башта літ. О, щитова літ. И, прохідна літ. Б загальною площею 14,6 кв.м., гараж літ. Л Л1 загальною площею 716,6 кв.м., будівля агрегатного складу літ. А1 загальною площею 450,8 кв.м., тепловий пункт літ. В1 загальною площею 24,1 кв.м., навіс з вагою літ. Ж2, огорожа літ. N, вимощення літ. І, оглядова яма літ. д.

Згідно ч.1 ст.575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтю 1 Закону України „Про іпотеку" передбачено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх .вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом

Відповідно до п. і ч.5 ст.41, ч.1 ст.59 Закону України „Про господарські товариства" до компетенції загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.

Згідно ст. 62 Закону України „Про господарські товариства" дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників.

Згідно ст. 237 Цивільного кодексу України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст.238 Цивільного кодексу України, представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Статтею 241 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

07.04.2012 року позивачем було проведено чергові загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства "Технотранссервіс", рішення яких було оформлено протоколом № 2 від 07.04.2012 року.

Вказаним рішенням загальних зборів:

- прийнято рішення за наслідками розгляду звіту виконавчого органу - Директора товариства за 2011 рік та про напрямки діяльності на 2012 рік;

- затверджено звіт Наглядової ради Товариства та визнано роботу Наглядової ради за звітний 2011 рік задовільною;

- затверджено звіт та висновки Ревізійної комісії за звітний 2011 рік;

- затверджено річний баланс підприємства;

- схвалено значні правочини, які можуть вчинятися товариством протягом одного року, тобто до проведення наступних загальних зборів акціонерів, але не пізніше ніж до 07.04.2013року (включно);

- визначення доцільності укладання таких угод покладено на Наглядову раду товариства;

- визначено граничний розмір значних правочинів, вчинення яких можливо за згодою Наглядової ради у розмірі 40 млн грн.;

- надано директору товариства повноваження на підписання угод, що є значними правочинами з визначенням фінансової (банківської) установи за згодою Наглядової ради, яка повинна бути оформлена відповідним рішенням Наглядової ради.

Також, зі змісту протоколу № 2 від 07.04.2012р. засідання Наглядової ради ПАТ "Технотранссервіс" вбачається, що по третьому питанню порядку денного було ухвалено уповноважити директора Товариства ПАТ Технотранссервіс ОСОБА_5 на укладення з AT Златобанк Договору застави від імені Товариства з визначенням решти істотних умов цього договору на його розсуд, а по питанню другому порядку денного було ухвалено рішення про надання в заставу нерухомого майна, що є предметом спірного іпотечного договору.

Відповідно до підпункту 4 п. 9.5.2. Статуту позивача, до компетенції директора товариства належить укладення правочинів, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить до 10 відсотків вартості активів за даними останньої річної звітності Товариства, після погодження проекту такого правочину Наглядовою радою.

Відповідно до підпункту 22 п. 9.2.6 Статуту, до виключної компетенції Загальних зборів товариства належить вирішення питання щодо прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства.

Згідно підпункту 16 пункту 9.3.2. Статуту до виключної компетенції Наглядової ради належить прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна становить до 25% вартості активів за даними останньої річної звітності Товариства.

Як вбачається з Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва ПАТ "Технотранссервіс" за 2012 рік, вартість активів позивача складала 10 796, 5 тис. грн.

З врахуванням вищенаведеного 25% активів позивача згідно останньої річної звітності становила: 10 796 500,00*25%= 2 699 125,00 грн.

Як вбачається з тексту оспорюваного договору, іпотекою за цим договором забезпечується виконання зобов'язань Боржником - ПП "Кіровоградстецстандарт", що випливають з укладеного з іпотекодержателем кредитного договору № 72/13/13-KL з максимальним лімітом заборгованості 2 500 000,00 грн. та сплатою процентів за користування кредитом, комісії, неустойки (пені, штрафи), всі без виключення інші платежі/суми в розмірах, строки, у випадках та на умовах, передбачених основним зобов'язанням.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що рішення Наглядової ради, яке оформлено протоколом № 2 від 10.02.1013р., надати в заставу для забезпечення виконання зобов'язань, які випливають з кредитної угоди нерухоме майно, що є предметом іпотеки за спірним договором, та уповноваження директора Товариства позивача на укладення з АТ "Златобанк" договору застави від імені Товариства, не суперечить вищезазначеним пунктам Статуту Товариства, спрямоване на волевиявлення позивача щодо застави по кредитному договору, а позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні норм ст.ст. 33.34 ГПК України, що при укладенні договору іпотеки директором товариства перевищено повноваження.

Посилання позивача щодо перевищення повноважень на підписання договору в частин застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яким встановлюються строки та порядок досудового звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог іпотекодержателя, що за своєю суттю є окремим правочином, судом відхиляється, оскільки згідно з протоколом № 2 від 07.04.2012р. засідання Наглядової ради ПАТ "Технотранссервіс" директора Товариства ОСОБА_5 було уповноважено на укладення з AT Златобанк Договору застави від імені Товариства з визначенням решти істотних умов цього договору на його розсуд, а по питанню другому порядку денного було ухвалено рішення про надання в заставу нерухомого майна, що є предметом спірного іпотечного договору. При цьому, суд зауважує, що іпотека за своєю цивільно-правовою природою і є заставою нерухомого майна, а питання порядку денного, поставлені на вирішення засідання Наглядової ради Товариства позивача, оформлені протоколом № 2 від 10.02.2013р. стосуються саме вирішення питання забезпечення застави для отримання кредитних коштів від АТ Златобанк .

Посилання позивача що директора було уповноважено на укладання договору застави, а не договору іпотеки, судом відхиляється, оскільки іпотека за своєю цивільно-правовою природою і є заставою нерухомого майна.

Також, судом встановлено, що на загальних зборах, що відбулися 20.04.2013 року, серед інших питань порядку денного, було також прийнято рішення про попереднє схвалення Договору іпотеки від 22.03.2013р.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Всі інші підстави, якими позивач обґрунтовує свої вимоги у позовній заяві, не приймаються судом до уваги як такі, що не спростовують викладених вище судом висновків.

Заперечуючи проти позову, відповідач просив суд застосувати позовну давність.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про відсутність порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, за захистом яких той звернувся до суду, у суду немає підстав для застосування позовної давності.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 14.11.2017р.

Суддя А.І. Привалов