Рішення

від 04.12.2017 по справі 910/14158/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2017 Справа №910/14158/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково - технічний

центр Прикладні дослідження

До Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк

про визнання недійсною односторонню відмову від договору

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Горчакова Л.В. - по дов. №36-09/2017 від 20.09.2017р.

від відповідача: Слюсар О.Б. - по дов. №3254 від 26.12.2016р.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Прикладні дослідження" до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання недійсною односторонньою відмову від Договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2017 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 25.09.2017.

22.09.2017 відповідач через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 25.09.2017 суд перейшов до розгляду спору по суті; представники сторін надали пояснення по суті спору; представник позивача надав суду довідку про відсутність аналогічних спорів між сторонами та клопотання про долучення документів до матеріалів справи; представник відповідача заявив клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу в судовому засіданні 25.09.2017 було оголошено перерву до 01.11.2017 та продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

24.10.2017 позивач через відділ діловодства суду подав письмові пояснення.

Судове засідання, призначене на 01.11.2017, не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Трофименко Т.Ю. на лікарняному.

Оскільки, 06.11.2017 суддя Трофименко Т.Ю. вийшла з лікарняного, справа № 910/14158/17 призначена до розгляду на 04.12.217р.

В судовому засіданні 04.12.2017. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07 липня 2017 року відповідач без пояснення причин та без повідомлення припинив надання послуг, відповідно до договору банківського рахунку та обслуговування продуктів клієнта системою "StarAccess" №025009777001 від 24.03.2014. Позивач вважає, що одностороння відмова банку від зобов'язання за договором №025009777001 від 24.03.2014 є незаконною з тих підстав, що відповідач не наводить жодного критерію, що визначений ч. 4 ст. 6 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". При цьому, відповідач всупереч вказаного закону не здійснив жодних заходів та не повідомляв позивача про необхідність уточнити інформацію або здійснити додаткову перевірку.

22.09.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, згідно з яким відповідач зазначає, що право на односторонню відмову банку від договору банківського рахунку встановлене договором та законом, а саме ч. 1 ст. 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", ч. 5 ст. 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст. 1075 Цивільного кодексу України встановлено право банку на одностороннє розірвання договору банківського рахунку у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

В судовому засіданні 04.12.2017р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.03.2014 між Публічним акціонерним товариством "Укрсиббанк" (надалі відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково - технічний центр Прикладні дослідження (надалі позивач) було укладено договір банківського рахунку та обслуговування продуктів клієнта системою "StarAccess" №02500977001, згідно з яким на умовах та порядку, що визначені цим договором, банк відкриває рахунок клієнту у національній валюті та/або іноземній валюті для зберігання грошей та здійснення операцій з розрахунково-касового обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов цього договору та вимог законодавства та здійснює дистанційне обслуговування продуктів клієнта та забезпечує обмін технологічною та іншою інформацією між сторонами, якщо клієнтом виконані вимоги згідно з п. 3.1. цього договору. Обслуговування в системі "StarAccess" та надання інших послуг здійснюється відповідно до умов договорів, що обслуговуються системою "StarAccess", Інструкцій та вимог законодавства.

Банк відкриває рахунок клієнту на підставі поданої ним заяви встановленої форми про відкриття рахунку та інших документів відповідно до вимог законодавства (п. 2.1. договору).

Пунктом 8.5. договору передбачено, що у разі наявності підстав, передбачених договором або законодавством, банк має право розірвати договір, про що клієнту надсилається поштою відповідний лист (з повідомленням про вручення) за адресою, вказаною клієнтом у цьому договорі, або на іншу адресу, яку клієнт повідомить банку у разі зміни місцезнаходження (місця проживання). Клієнт повинен відповісти на відповідний лист банку протягом одного місяця з дати відправлення такого листа.

Якщо протягом строку, зазначеного у цьому пункті договору, банк не отримав відповідь від клієнта або клієнт не виправив порушення умов цього договору за наявності такого порушення, вважається, що клієнт згоден із розірванням договору, при цьому, всі рахунки, відкриті за договором, закриваються, а наявні залишки коші перераховуються на відповідний внутрішньобанківський рахунок і можуть бути отримані клієнтом за його першою вимогою з урахуванням вимог чинного законодавства.

Згідно з п.9.1. договору, його дія припиняється за згодою сторін або у випадках, визначених законодавством України та/або цим договором.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору банківського рахунку та обслуговування продуктів клієнта системою "StarAccess" №025009777001 від 24.03.2014, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором банківського рахунка.

За змістом ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до статті 1067 Цивільного кодексу України, договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами. У разі необґрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунка клієнт має право на захист відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом (ст. 1074 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідачем 12.05.2017 було розглянуто питання про продовження бізнес-відносин з позивачем, за наслідками якого прийнято рішення щодо присвоєння клієнту неприйнятного високого рівня ризику та припинення підтримання ділових відносин. Вказане рішення викладене у протоколі №б/н від 12.05.2017.

Судом встановлено, що відповідачем було направлено на адресу позивача лист від 24.05.2017 №58-2-3/25989, відповідно до якого позивача повідомлено, що згідно з розробленими у банку критеріями ризику, що закріплені у внутрішніх правилах та процедурах та ст. 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", банк прийняв рішення про встановлення позивачу неприйнятно високого ризику та повідомив про те, що банк має намір закрити рахунок (рахунки) 26007500977000UAH, 26041500977000UAH, 26007500977000USD що відкрито за договором банківського рахунку та обслуговування продуктів клієнта системою "StarAccess" №02500977001 від 24.03.2014, розірвати договір банківського рахунку та обслуговування продуктів клієнта системою "StarAccess" №02500977001 від 24.03.2014. Зазначений договір вважається розірваним, а рахунки закриваються не пізніше 31 календарний день з дня направлення листа. При цьому, у листі зазначено, що банк залишає за собою право продовжити обслуговування зазначеного (зазначених) рахунку (рахунків), а також надання послуг за зазначеними договорами.

Судом встановлено, що лист 24.05.2017 за №58-2-3/25989 позивач не отримав.

Обґрунтовуючи підстави позовних вимог, позивач зазначає про те, що 07 липня 2017 року відповідач припинив надання послуг. Листом від 10.07.2017р. за №21-07/2017 позивач спрямував лист до відповідача з проханням повідомити про причини припинення обслуговування клієнта та терміново відновити надання послуг відповідно до договору банківського рахунку.

Листом від 14.07.2017р. відповідач повідомив про те, що на переговорах з представником клієнта була досягнута домовленість припинити обслуговування клієнта з 01 липня 2017 року.

Позивач вважає, що одностороння відмова банку від зобов'язання за договором №02500977001 від 24.03.2014 є незаконною з тих підстав, що відповідач у листі не наводить жодного критерію, що визначений ч. 4 ст. 6 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". При цьому, відповідач всупереч вказаного закону не здійснив жодних заходів та не повідомляв позивача про необхідність уточнити інформацію або здійснити додаткову перевірку.

З огляду на наведені обставини, позивач просить суд визнати недійною односторонню відмову Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" від договору банківського рахунку та обслуговування продуктів клієнта системою "StarAccess" №02500977001 від 24.03.2014.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з приписами ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ст. 653 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, Публічним акціонерним товариством "Укрсиббанк" 12.05.2017 було розглянуто питання про продовження бізнес-відносин з позивачем, за наслідками якого прийнято рішення про припинення підтримання ділових відносин з позивачем з подальшим присвоєнням клієнту неприйнятно високого рівня ризику з підстав виникнення підозри щодо ненадання банку інформації щодо реального бенефіціарного власника юридичної особи, а також з підстав негативної інформації щодо діяльності клієнта в засобах масової інформації. Вказане рішення викладене у протоколі №б/н від 12.05.2017, копія якого долучена до відзиву.

24.05.2017р. відповідачем було на адресу позивача лист за №58-2-3/25989, відповідно до якого позивача повідомлено, що згідно з розробленими у банку критеріями ризику, що закріплені у внутрішніх правилах та процедурах та ст. 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", банк прийняв рішення про встановлення позивачу неприйнятно високого ризику та повідомив про те, що банк має намір закрити рахунок (рахунки) 26007500977000UAH, 26041500977000UAH, 26007500977000USD що відкрито за договором банківського рахунку та обслуговування продуктів клієнта системою "StarAccess" №02500977001 від 24.03.2014, розірвати договір банківського рахунку та обслуговування продуктів клієнта системою "StarAccess" №02500977001 від 24.03.2014. Зазначений договір вважається розірваним, а рахунки закриваються не пізніше 31 календарний день з дня направлення листа. При цьому, у листі зазначено, що банк залишає за собою право продовжити обслуговування зазначеного (зазначених) рахунку (рахунків), а також надання послуг за зазначеними договорами.

Як вбачається із матеріалів справи лист 24.05.2017 за №58-2-3/25989 позивач не отримав.

Як встановлено судом, у листі від 24.05.2017 відповідач не вказав жодної з підстав, передбачених договором чи законом для розірвання договору, а до листа від 24.05.2017 жодних запитів щодо необхідності уточнення інформації після проведеної ідентифікації позивачу не надходило, у зв'язку з чим позивач зазначив, що у разі необґрунтованої відмови відповідача від виконання зобов'язань за договором, позивач буде здійснювати заходи щодо поновлення порушених прав та захисту ділової репутації (копія листа долучена до позову). Будь-яких доводів щодо неотримання відповідачем вказаного листа суду не надано.

Дослідивши лист відповідача від 24.05.2017 №58-2-3/25989, суд дійшов висновку, що викладене у вказаному листі повідомлення про закриття рахунків та розірвання договору за своєю правовою природою є правочином, що спрямований на припинення правовідносин - односторонньою відмовою від договору.

За змістом ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

В той же час, суд наголошує на тому, що спочатку у листі лист від 24.05.2017 №58-2-3/25989 йде мова про те, що відповідач має намір закрити рахунки та розірвати договори (абзаци 3, 4); в абзаці 5 відповідач вказує, що ці договори вважаються розірваними, а рахунки закриваються не пізніше 31 календарного дня з дня направлення листа; викладене в абзаці 8 листа повідомлення про те, що банк залишає за собою право продовжити обслуговування рахунків, а також надання послуг за договорами фактично нівелює викладене у листі повідомлення про розірвання договору, оскільки з сукупного аналізу змісту листа не вбачається чіткого волевиявлення банку, на підставі якого можна зробити висновок про однозначний намір банку по визначенню юридичної долі договору, про який йдеться у листі.

Як встановлено судом, пунктом 8.5. договору банківського рахунку та обслуговування продуктів клієнта системою "StarAccess" №025977001 від 24.03.2014 передбачено, що у разі наявності підстав, передбачених договором або законодавством, банк має право розірвати договір, про що клієнту надсилається поштою відповідний лист (з повідомленням про вручення) за адресою, вказаною клієнтом у цьому договорі, або на іншу адресу, яку клієнт повідомить банку у разі зміни місцезнаходження (місця проживання). Клієнт повинен відповісти на відповідний лист банку протягом одного місяця з дати відправлення такого листа. Якщо протягом строку, зазначеного у цьому пункті договору, банк не отримав відповідь від клієнта або клієнт не виправив порушення умов цього договору за наявності такого порушення, вважається, що клієнт згоден із розірванням договору, при цьому, всі рахунки, відкриті за договором, закриваються, а наявні залишки коштів перераховуються на відповідний внутрішньобанківський рахунок і можуть бути отримані клієнтом за його першою вимогою з урахуванням вимог чинного законодавства.

Згідно з п.9.1. договору, його дія припиняється за згодою сторін або у випадках, визначених законодавством України та/або цим договором.

Як встановлено судом, 24.05.2017р. відповідачем було на адресу позивача лист за №58-2-3/25989, відповідно до якого позивача повідомлено, що згідно з розробленими у банку критеріями ризику, що закріплені у внутрішніх правилах та процедурах та ст. 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", банк прийняв рішення про встановлення позивачу неприйнятно високого ризику та повідомив про те, що банк має намір закрити рахунок (рахунки) 26007500977000UAH, 26041500977000UAH, 26007500977000USD що відкрито за договором банківського рахунку та обслуговування продуктів клієнта системою "StarAccess" №02500977001 від 24.03.2014, розірвати договір банківського рахунку та обслуговування продуктів клієнта системою "StarAccess" №02500977001 від 24.03.2014. Зазначений договір вважається розірваним, а рахунки закриваються не пізніше 31 календарний день з дня направлення листа. При цьому, у листі зазначено, що банк залишає за собою право продовжити обслуговування зазначеного (зазначених) рахунку (рахунків), а також надання послуг за зазначеними договорами.

Як встановлено судом, у листі від 24.05.2017 відповідач не вказав жодної з підстав, передбачених договором чи законом для розірвання договорів, а до листа від 24.05.2017 жодних запитів щодо необхідності уточнення інформації після проведеної ідентифікації позивачу не надходило, у зв'язку з чим позивач зазначив, що у разі необґрунтованої відмови відповідача від виконання зобов'язань за договором, позивач буде здійснювати заходи щодо поновлення порушених прав та захисту ділової репутації.

Як вбачається із матеріалів справи позивач даний лист від не отримав.

Наведене свідчить про те, що сторонами не було досягнуто згоди щодо розірвання договору банківського рахунку та обслуговування продуктів клієнта системою "StarAccess" №02500977001 від 24.03.2014.

Згідно з приписами ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України).

Таким чином, розірвання договору, за загальним правилом, може відбуватись лише за згодою сторін або за рішенням суду у випадках, передбачених законом або договором. Водночас, одностороння відмова від договору може мати місце лише у випадку, якщо таке право передбачено законом або умовами договору.

За змістом ст. 1075 Цивільного кодексу України, договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Клієнт не має права без згоди обтяжувача за домовленістю з банком чи односторонньо, у тому числі шляхом односторонньої відмови від виконання зобов'язання, розривати договір банківського рахунка чи вчиняти інші дії, що мають наслідком припинення договору, у разі якщо майнові права на грошові кошти, що знаходяться на відповідному рахунку, є предметом обтяження, якщо інше не передбачено умовами обтяження. Правочини, вчинені з порушенням цієї вимоги, є нікчемними.

Банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка:

1) якщо сума грошових коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, залишилася меншою від мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами або договором, якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня попередження банком про це;

2) у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року, якщо інше не встановлено договором;

3) у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;

4) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі відсутності операцій за рахунком клієнта протягом трьох років підряд та відсутності залишку грошових коштів на цьому рахунку.

Наведені норми ст. 1075 Цивільного кодексу України дають підстави для висновку, що банк вправі відмовитись від договору банківського рахунку (розірвати договір в односторонньому порядку) виключно у разі відсутності операцій за рахунком клієнта протягом трьох років підряд та відсутності залишку грошових коштів на цьому рахунку, тоді-як за наявності передбачених нормами даної статті інших підстав, банк вправі вимагати розірвання, тобто вправі ініціювати процедуру розірвання договору обома сторонами (ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України) або за рішенням суду (ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 5 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" суб'єктами первинного фінансового моніторингу є, зокрема, банки, страховики (перестраховики), страхові (перестрахові) брокери, кредитні спілки, ломбарди та інші фінансові установи.

За змістом ст. 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний: відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі, коли здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта (у тому числі встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), є неможливим або якщо у суб'єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені; відмовитися від проведення переказу в разі відсутності даних, передбачених частинами дванадцятою і тринадцятою статті 9 цього Закону; відмовити клієнту в обслуговуванні (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) у разі встановлення факту подання ним під час здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта (поглибленої перевірки клієнта) недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб'єкта первинного фінансового моніторингу.

Суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися: від проведення фінансової операції у разі, якщо фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з цим Законом підлягає фінансовому моніторингу; від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Відмова банку від договору з позивачем обґрунтована саме фактом прийняття банком рішення про встановлення позивачу неприйнятно високого ризику, виходячи із змісту листа від 24.05.2017 №58-2-3/25989.

Так, викладене у ст. 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" формулювання, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний/вправі відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) не свідчить, що банк вправі відмовитись від договору, на підставі якого виникли господарські зобов'язання, зокрема, вчинити односторонній правочин щодо відмови від договору банківського рахунку, оскільки передбачене у ст. 10 Закону право суб'єкта первинного фінансового моніторингу відмовитись від підтримання "ділових відносин" не може охоплювати суть правовідносин суб'єктів господарювання у розумінні норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, тим більше, що норма ч. 2 ст. 1075 Цивільного кодексу визначає, що банк саме має право вимагати розірвання договору банківського рахунка, зокрема, у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Водночас, ч. 3 ст. 1075 Цивільного кодексу України єдиною підставою, за наявності якої банк має право на односторонню відмову від договору банківського рахунка, визначає лише відсутність операцій за рахунком клієнта протягом трьох років підряд та відсутність залишку грошових коштів на цьому рахунку.

Передбачене ч. 1 ст. 10 вказаного закону право банку як суб'єкту первинного фінансового моніторингу на відмову від підтримання (у тому числі шляхом розірвання) ділових відносин у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику, слід розуміти як право банку на відмову від договору банківського рахунку лише з дотриманням загального порядку реалізації припинення договірних відносин, який передбачений нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, зокрема ст. 651-653, 1075 ЦК України, тобто шляхом звернення до суду з вимогою про розірвання договору та зазначення встановлених банком як суб'єктом первинного фінансового моніторингу обставин, які можуть бути підставою для розірвання договору банківського рахунку.

При цьому, суд зазначає, що розірвання ділових відносин, яке вказано Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", не можна ототожнювати з поняттям розірвання договору як категорії господарського права.

За наведених обставин, оскільки право банку на односторонню відмову від договору банківського рахунку з підстав зазначених відповідачем не встановлено нормами закону та договору банківського рахунку та обслуговування продуктів клієнта системою "StarAccess" №025000977001 від 24.03.2014, суд доходить висновку про відсутність у позивача права односторонню відмову від договору з підстав зазначених відповідачем (банк прийняв рішення про встановлення позивачу неприйнятно високого ризику Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення").

За змістом ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Як встановлено судом, викладене у листі відповідача від 24.05.2017 №58-2-3/259889 повідомлення про закриття рахунків та розірвання договору за своєю правовою природою є правочином, що спрямований на припинення правовідносин - односторонньою відмовою від договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.

За змістом ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з приписами ст. 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, судом встановлено, що відповідач вчинив односторонній правочин щодо відмови від договору банківського рахунку та обслуговування продуктів клієнта системою "StarAccess" №02500977001 від 24.03.2014, порушивши встановлений законом порядок припинення правовідносин, у зв'язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для визнання правочину щодо односторонньої відмови від договору банківського рахунку та обслуговування продуктів клієнта системою "StarAccess" №02500977001 від 24.03.2014, вчиненого Публічним акціонерним товариством "УкрСибБанк" відповідно до листа від 24.05.2017 №58-2-3/25989, недійсним.

За наведених обставин, позов Дочірнього підприємства "Поліграфічний комбінат "Зоря" з вимогами до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання недійсною відмови від договору підлягає задоволенню.

При цьому, судом не досліджуються доводи позивача та відповідача щодо наявності чи відсутності обставин, з якими Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" пов'язує встановлення клієнту неприйнятно високого ризику тощо, з огляду на достатність встановлення обставин відсутності у відповідача права на односторонню відмову від договору. При цьому, наявність таких обставин та їх належне доведення повинні бути предметом дослідження у випадку звернення банку до суду з позовом про розірвання договору банківського рахунку у зв'язку з такими обставинами.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсним правочин щодо односторонньої відмови від договору банківського рахунку та обслуговування продуктів клієнта системою "StarAccess" №02500977001 від 24.03.2014, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково - Технічний цен6тр Прикладні дослідження (04074, м. Київ, вул. Лугова, 1-А; ідентифікаційний код: 35316643) та Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12; ідентифікаційний код: 09807750), що вчинений Публічним акціонерним товариством "УкрСибБанк" відповідно до листа від 24.05.2017 №58-2-3/25989.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12; ідентифікаційний код: 09807750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - Технічний цен6тр Прикладні дослідження (04074, м. Київ, вул. Лугова, 1-А; ідентифікаційний код: 35316643) судовий збір у розмірі 1600грн. 00 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.12.2017р.

Суддя Трофименко Т.Ю.