Постанова

від 14.06.2018 по справі 910/14158/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/14158/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 (суддя Трофименко Т.Ю.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 (головуючий суддя : Отрюх Б.В., судді: Станік С.Р., Михальська Ю.Б. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Прикладні дослідження"

до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"

про визнання недійсною односторонню відмову від договору,

За участю представників:

позивача -Саленко В.Ю. -адвокат, довіреність, посвідчення,

відповідача - Гримайло Н.Р. -адвокат, довіреність, договір, свідоцтво,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Прикладні дослідження" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "УкрСиббанк" про визнання недійсною односторонню відмову від Договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.07.2017 відповідач без пояснення причин та без повідомлення припинив надання послуг, відповідно до договору банківського рахунку та обслуговування продуктів клієнта системою "StarAccess" №025009777001 від 24.03.2014. Позивач вважає, що одностороння відмова банку від зобов'язання за договором №025009777001 від 24.03.2014 є незаконною з тих підстав, що відповідач не наводить жодного критерію, який визначений ч. 4 ст. 6 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Позивач посилається на те, що ПАТ "УкрСиббанк" в порушення пункту 60 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26.06.2015 №416, не здійснював жодних заходів та не повідомляв позивача про необхідність уточнити інформацію або здійснити додаткову перевірку. При цьому, зазначає, що Позивач повідомив Банк відповідно до пункту 8.5 договору про незгоду розірвати договір та висловив прохання повідомити інформацію, необхідну для здійснення поглибленої перевірки клієнта у разі виникнення такої необхідності, проте, Банк на вказані дії жодним чином не відреагував.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.12.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2018, позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним правочин щодо односторонньої відмови від договору банківського рахунку та обслуговування продуктів клієнта системою "StarAccess" №02500977001 від 24.03.2014, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - Технічний центр "Прикладні дослідження" та Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк", що вчинений Публічним акціонерним товариством "УкрСибБанк" відповідно до листа від 24.05.2017 №58-2-3/25989. Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Науково - Технічний центр "Прикладні дослідження" судовий збір у розмірі 1600грн.

Задовольняючи позов суди виходили з того, що сторонами не було досягнуто згоди щодо розірвання договору банківського рахунку та обслуговування продуктів клієнта системою "StarAccess" №02500977001 від 24.03.2014. При цьому, суди зазначили, що розірвання договору, за загальним правилом, може відбуватись лише за згодою сторін або за рішенням суду у випадках, передбачених законом або договором. Водночас, одностороння відмова від договору може мати місце лише у випадку, якщо таке право передбачено законом або умовами договору. Оскільки право банку на односторонню відмову від договору банківського рахунку з підстав, зазначених відповідачем, не встановлено нормами закону та договору банківського рахунку та обслуговування продуктів клієнта системою "StarAccess" №025000977001 від 24.03.2014, суди дійшли висновку про відсутність у відповідача права на односторонню відмову від договору з підстав зазначених відповідачем (банк прийняв рішення про встановлення позивачу неприйнятно високого ризику Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення"). Тобто, відповідач вчинив односторонній правочин щодо відмови від договору, порушивши встановлений законом порядок припинення правовідносин, у зв'язку з чим наявні підстави для визнання правочину щодо односторонньої відмови від договору, вчиненого Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" відповідно до листа від 24.05.2017 №58-2-3/25989, недійсним.

26.02.2018 (згідно з реєстраційним штампом) Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 у справі № 910/14158/17 до Касаційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2018 року у справі № 910/14158/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

29.03.2018 суд постановив ухвалу про прийняття касаційної скарги до провадження та її розгляд призначено на 14.06.2018, а також повідомлено учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник зазначає, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без з'ясування всіх обставин даної справи.

Скаржник вказує, що судами попередніх судових інстанцій неправильно застосовані норми абз.2 ч. 1 ст.10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - Закон №1702-VII).

Крім того, суди не застосували норму ч.5 ст. 64 Закону Про банки та банківську діяльність", яка, на його думку, підлягала застосуванню, та ч.3 ст. 651 ЦК України.

Відповідач вважає, що суди невірно застосували пункт 60 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління НБУ від 26.06.2015 №416.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив рішення залишити без змін, касаційну скаргу без задоволення.

У судове засідання з'явився представники позивача та відповідача. Представник відповідача просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Представник позивача просив рішення залишити без змін, касаційну скаргу без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні заявив письмове клопотання про передачу даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке залишене судом без задоволення з підстав, викладених нижче.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 24.03.2014 між Публічним акціонерним товариством "Укрсиббанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - технічний центр "Прикладні дослідження" було укладено договір банківського рахунку та обслуговування продуктів клієнта системою "StarAccess" №02500977001, згідно з яким на умовах та порядку, що визначені цим договором, банк відкриває рахунок клієнту у національній валюті та/або іноземній валюті для зберігання грошей та здійснення операцій з розрахунково-касового обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов цього договору та вимог законодавства та здійснює дистанційне обслуговування продуктів клієнта та забезпечує обмін технологічною та іншою інформацією між сторонами, якщо клієнтом виконані вимоги згідно з п. 3.1. цього договору. Обслуговування в системі "StarAccess" та надання інших послуг здійснюється відповідно до умов договорів, що обслуговуються системою "StarAccess", Інструкцій та вимог законодавства.

Відповідно до пункту 2.1. договору Банк відкриває рахунок клієнту на підставі поданої ним заяви встановленої форми про відкриття рахунку та інших документів відповідно до вимог законодавства.

Згідно із пунктом 8.5. договору у разі наявності підстав, передбачених договором або законодавством, банк має право розірвати договір, про що клієнту надсилається поштою відповідний лист (з повідомленням про вручення) за адресою, вказаною клієнтом у цьому договорі, або на іншу адресу, яку клієнт повідомить банку у разі зміни місцезнаходження (місця проживання). Клієнт повинен відповісти на відповідний лист банку протягом одного місяця з дати відправлення такого листа.

Якщо протягом строку, зазначеного у цьому пункті договору, банк не отримав відповідь від клієнта або клієнт не виправив порушення умов цього договору за наявності такого порушення, вважається, що клієнт згоден із розірванням договору, при цьому, всі рахунки, відкриті за договором, закриваються, а наявні залишки коші перераховуються на відповідний внутрішньобанківський рахунок і можуть бути отримані клієнтом за його першою вимогою з урахуванням вимог чинного законодавства.

Пунктом 9.1. договору визначено, що його дія припиняється за згодою сторін або у випадках, визначених законодавством України та/або цим договором.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором банківського рахунка.

Судами також встановлено, що відповідачем 12.05.2017 було розглянуто питання про продовження бізнес-відносин з позивачем, за наслідками якого прийнято рішення щодо присвоєння клієнту неприйнятного високого рівня ризику та припинення підтримання ділових відносин. Вказане рішення викладене у протоколі №б/н від 12.05.2017.

Крім того, встановлено, що відповідачем було направлено на адресу позивача лист від 24.05.2017 №58-2-3/25989, відповідно до якого позивача повідомлено, що згідно з розробленими у банку критеріями ризику, що закріплені у внутрішніх правилах та процедурах та ст. 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", банк прийняв рішення про встановлення позивачу неприйнятно високого ризику та повідомив про те, що банк має намір закрити рахунок (рахунки) 26007500977000UAH, 26041500977000UAH, 26007500977000USD, що відкрито за договором банківського рахунку та обслуговування продуктів клієнта системою "StarAccess" №02500977001 від 24.03.2014, розірвати договір банківського рахунку та обслуговування продуктів клієнта системою "StarAccess" №02500977001 від 24.03.2014. Зазначений договір вважається розірваним, а рахунки закриваються не пізніше 31 календарний день з дня направлення листа. При цьому, у листі зазначено, що банк залишає за собою право продовжити обслуговування зазначеного (зазначених) рахунку (рахунків), а також надання послуг за зазначеними договорами.

Лист від 24.05.2017 за №58-2-3/25989 позивач не отримав.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 07 липня 2017 відповідач припинив надання послуг. Листом від 10.07.2017 за №21-07/2017 позивач спрямував лист до відповідача з проханням повідомити про причини припинення обслуговування клієнта та терміново відновити надання послуг відповідно до договору банківського рахунку.

Листом від 14.07.2017 відповідач повідомив про те, що на переговорах з представником клієнта була досягнута домовленість припинити обслуговування клієнта з 01 липня 2017.

Позивач вважає, що одностороння відмова банку від зобов'язання за договором №02500977001 від 24.03.2014 є незаконною з тих підстав, що відповідач у листі не наводить жодного критерію, що визначений ч. 4 ст. 6 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". При цьому, відповідач всупереч вказаного закону не здійснив жодних заходів та не повідомляв позивача про необхідність уточнити інформацію або здійснити додаткову перевірку.

З огляду на наведені обставини, позивач просив суд визнати недійсною односторонню відмову Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" від договору банківського рахунку та обслуговування продуктів клієнта системою "StarAccess" №02500977001 від 24.03.2014.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх судових інстанцій вказали, що сторонами не було досягнуто згоди щодо розірвання договору банківського рахунку та обслуговування продуктів клієнта системою "StarAccess" №02500977001 від 24.03.2014. При цьому, суди зазначили, що розірвання договору, за загальним правилом, може відбуватись лише за згодою сторін або за рішенням суду у випадках, передбачених законом або договором. Водночас, одностороння відмова від договору може мати місце лише у випадку, якщо таке право передбачено законом або умовами договору. Оскільки право банку на односторонню відмову від договору банківського рахунку з підстав, зазначених відповідачем, не встановлено нормами закону та договору банківського рахунку та обслуговування продуктів клієнта системою "StarAccess" №025000977001 від 24.03.2014, суди дійшли висновку про відсутність у відповідача права на односторонню відмову від договору з підстав, зазначених відповідачем (банк прийняв рішення про встановлення позивачу неприйнятно високого ризику Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення"). Тобто, відповідач вчинив односторонній правочин щодо відмови від договору, порушивши встановлений законом порядок припинення правовідносин, у зв'язку з чим наявні підстави для визнання правочину щодо односторонньої відмови від договору, вчиненого Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" відповідно до листа від 24.05.2017 №58-2-3/25989, недійсним.

Розглядаючи доводи касаційної скарги та заперечення на неї колегія суддів касаційного суду відмічає наступне.

20.02.2018 Верховним Судом було розглянуто справу №910/11471/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Київська поліграфічна фабрика "Зоря" до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання недійсною, відповідно до відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, односторонньої відмови від договору банківського рахунку та обслуговування продуктів клієнта системою "StarAccess" № 02500979201 від 24.03.2014, та спонукання до виконання зобов'язань за вказаним договором, здійснюючи операції з розрахунково-касового обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов цього договору та вимог законодавства, забезпечуючи обмін технологічною та іншою інформацією між сторонами в силу положень частини 2 статті 1067 ЦК.

В постанові від 20.02.2018 у зазначеній справі №910/11471/17 Верховним Судом було зроблено наступні правові висновки:

"Приписами статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" на банки покладено обов'язок проводити ідентифікацію та верифікацію клієнтів відповідно до вимог законодавства України.

При цьому частиною 5 цієї статті Банку надано право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Згідно з частиною 2 статті 11 Закону України №1702-VII від 14.10.2014 "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - Закон №1702-VII) оцінювання ризиків клієнтів суб'єктом первинного фінансового моніторингу здійснюється за відповідними критеріями, зокрема за типом клієнта, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, і видом товарів, послуг, які клієнт отримує від суб'єкта первинного фінансового моніторингу. Суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний також здійснювати переоцінку ризиків клієнтів, з якими встановлені ділові відносини, а також в інших випадках, встановлених законодавством, не рідше ніж один раз на рік з метою її підтримання в актуальному стані та документувати результати оцінки чи переоцінки ризиків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до приписів наведених норм у квітні 2017 ПАТ "УкрСиббанк" було проведено переоцінку ризиків позивача (повторну ідентифікацію), за результатами якої прийнято рішення про припинення ділових відносин з ПАТ "Київська поліграфічна фабрика "Зоря", про що останнього повідомлено листом з посиланням на статтю 10 Закону №1702-VII. Причиною відмови зазначено: 1) виникнення підозри щодо ненадання Банку інформації щодо реального бенефіціарного власника юридичної особи; 2) репутація клієнта оцінена як "Негативна".

Відповідно до частини 2 статті 10 вказаного Закону суб'єкт первинного фінансового моніторингу (до яких зокрема відносяться банки) має право відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

На виконання Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26.06.2015 № 417 та наказу Міністерства фінансів України № 584 від 08.07.2017 "Про затвердження Критеріїв ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення" ПАТ "УкрСиббанк" наказом №П-СОМРЬ-2016-42 від 28.09.2016 затверджено Програму управління комплаєнс-ризиком фінансового моніторингу, відповідно до пункту 4.9 якої неприйнятно високий ризик встановлюється клієнту, зокрема, при наявності обґрунтованих підстав вважати, що діяльність даного клієнта несе ризик легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму та/або загрожує репутації банку за рішенням Комітету Затвердження Клієнтів.

Вказані внутрішні документи Банку з питань фінансового моніторингу є документами з обмеженим доступом. Тобто, Банк не ознайомлює клієнтів із внутрішніми документами, у даному випадку критеріями ризику, з метою уникнення легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Як вбачається з матеріалів справи, у засіданнях судів першої так і апеляційної інстанцій було досліджено витяги з Програми управління комплаєнс-ризиком фінансового моніторингу, в якій містяться власні критерії ПАТ "УкрСиббанк" ризику легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та Положення про комітет затвердження клієнтів АТ "УкрСиббанк".

Частинами 1 та 3 статті 651 ЦК передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 1075 ЦК банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Стаття 627 ЦК передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 8.5 договору банківського рахунку та обслуговування продуктів клієнта системою "StarAcces" № 02500979201 від 24.03.2014 сторони погодили, що у разі наявності підстав, передбачених цим договором або законодавством, банк має право розірвати договір, про що клієнту надсилається поштою відповідний лист (з повідомленням про вручення) за адресою вказаною клієнтом у цьому договорі, або на іншу адресу, яку клієнт повідомить банку у разі зміни місцезнаходження (місця проживання). Клієнт повинен відповісти на відповідний лист банку протягом одного місяця з дати відправлення такого листа. Якщо протягом строку, зазначеного в цьому пункті договору, банк не отримав відповіді від клієнта або клієнт не виправив порушення умов цього договору за наявності такого порушення, вважається, що клієнт згоден із розірванням договору, при цьому, всі рахунки, які відкриті за договором закриваються, а наявні залишки коштів перераховуються на відповідний внутрішньобанківський рахунок і можуть бути отримані клієнтом за його першою вимогою з урахуванням вимог чинного законодавства.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що Банк припинив договірні відносини з позивачем шляхом одностороннього розірвання договору №02500979201 від 24.03.2014, здійснюючи свої функції суб'єкта первинного фінансового моніторингу, покладені на нього в силу приписів 11 Закону №1702-VII, та вказані дії не суперечать умовам пункту 8.5 цього договору.

Враховуючи приписи статей 10, 11 Закону №1702-VII та статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність", як спеціальних законів, що прямо наділяють Банк правом відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі шляхом розірвання договорів, колегія суддів вважає безпідставним посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на загальну норму статті 1075 ЦК, оскільки в спірних правовідносинах, пов'язаних з фінансовим моніторингом, пріоритетним є застосування норм спеціального закону, до чого власне і відсилає пункт 3 частини 2 статті 1075 ЦК. Норми зазначених законів не обмежують право Банку на односторонню відмову від договору з клієнтом в разі настання визначених ними обставин, чим спростовується твердження скаржника про те, що право банку на відмову від підтримання (у тому числі шляхом розірвання) ділових відносин слід розуміти як право банку на відмову від договору банківського рахунку лише з дотриманням загального порядку припинення договірних відносин, тобто шляхом звернення до суду про розірвання договору.

Відтак, колегія суддів повністю погоджується з доводами відповідача, наведеними у його відзиві, щодо права Банку відмовитися від подальших ділових відносин з клієнтом та розірвати відповідний договір в односторонньому порядку у випадку встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки."

Колегія суддів касаційного суду у даній справі повністю погоджується з даним правовим висновком Верховного Суду та не вбачає підстав для відступу від нього, а тому клопотання позивача про передачу даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду задоволенню не підлягає.

Разом з тим, як зазначено в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції:

"Відтак, судом встановлено, що відповідач вчинив односторонній правочин щодо відмови від договору банківського рахунку та обслуговування продуктів клієнта системою "StarAccess" №02500977001 від 24.03.2014, порушивши встановлений законом порядок припинення правовідносин, у зв'язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для визнання правочину щодо односторонньої відмови від договору банківського рахунку та обслуговування продуктів клієнта системою "StarAccess" №02500977001 від 24.03.2014, вчиненого Публічним акціонерним товариством "УкрСибБанк" відповідно до листа від 24.05.2017 №58-2-3/25989, недійсним.

За наведених обставин, позов Дочірнього підприємства "Поліграфічний комбінат "Зоря" з вимогами до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання недійсною відмови від договору підлягає задоволенню.

При цьому, судом не досліджуються доводи позивача та відповідача щодо наявності чи відсутності обставин , з якими Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" пов'язує встановлення клієнту неприйнятно високого ризику тощо, з огляду на достатність встановлення обставин відсутності у відповідача права на односторонню відмову від договору. При цьому, наявність таких обставин та їх належне доведення повинні бути предметом дослідження у випадку звернення банку до суду з позовом про розірвання договору банківського рахунку у зв'язку з такими обставинами."

В оскаржуваному рішенні суду апеляційної інстанції зазначено:

"Тобто, відповідач вчинив односторонній правочин щодо відмови від договору банківського рахунку та обслуговування продуктів клієнта системою "StarAccess" №02500977001 від 24.03.2014, порушивши встановлений законом порядок припинення правовідносин, у зв'язку з чим наявні підстави для визнання правочину щодо односторонньої відмови від договору банківського рахунку та обслуговування продуктів клієнта системою "StarAccess" №02500977001 від 24.03.2014, вчиненого Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" відповідно до листа від 24.05.2017 №58-2-3/25989, недійсним.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Прикладні дослідження" до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання недійсною односторонню відмову від договору підлягають задоволенню."

Зазначене свідчить, що головною підставою відмови в позові стало порушення встановленого законом порядку припинення правовідносин відповідачем, проте, повного та всебічного дослідження та оцінки не отримали доводи позивача та заперечення відповідача, що обґрунтованості відмови відповідача від договору .

Відповідно до п.48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014:

"Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року)."

Згідно з п.2 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду."

Відповідно до п.1 ч.3 ст.310 Господарського процесуального кодексу України:

"Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази."

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" та скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді судам слід взяти до уваги наступні доводи, викладені у вищевказаній постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №910/11471/17:

"Касаційна інстанція не може прийняти до уваги аргументи заявника про незаконність прийнятого Банком рішення щодо встановлення позивачу неприйнятно високого ризику без посилання на відповідні критерії такого ризику, так як в чинному законодавстві відсутній вичерпний перелік критеріїв ризику, а відповідно до розділу 1 пункту 3 наказу Міністерства фінансів України № 584 від 08.07.2017 суб'єкти первинного фінансового моніторингу розробляють власні критерії ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення з урахуванням цих Критеріїв, вимог та рекомендацій, визначених суб'єктом державного фінансового моніторингу, що здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідного суб'єкта, та особливостей діяльності суб'єкта.

Колегія суддів зазначає, що розроблена Банком Програма управління комплаєнс-ризиком фінансового моніторингу, затверджена відповідачем 28.09.2016, була предметом огляду та дослідження судів попередніх інстанцій у відповідних судових засіданнях, а чинне законодавство, зокрема стаття 10 Закону №1702-VII надає право суб'єкту первинного фінансового моніторингу право в односторонньому порядку розірвати договірні відносини з клієнтом банку, чим спростовується твердження скаржника про порушення судами приписів статті 36 ГПК."

У зв'язку зі скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 у справі №910/14158/17 скасувати повністю, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський