Постанова

від 05.12.2017 по справі 922/2058/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2017 р. Справа № 922/2058/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників:

прокурора - Захарова Н.О., службове посвідчення від 10.04.2015 року №032956;

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю від 17.11.2016 року №377;

третьої особи - ОСОБА_2, за довіреністю від 29.06.2017 року №6232/15/10-17;

1-го відповідача - не з'явився;

2-го відповідача - ОСОБА_3, за довіреністю від 07.08.2017 року №328; ОСОБА_4, за довіреністю від 03.07.2017 року №281;

1-ї третьої особи - ОСОБА_5, за довіреністю від 30.10.2017 року НМІ 140506;

2-ї третьої особи - не з'явився;

3-ї третьої особи - не з'явився;

4-ї третьої особи - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні ОСОБА_6 апеляційного господарського суду у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області, м. Харків (вх.2932Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 04.09.2017р.

у справі № 922/2058/17

за позовом Заступника прокурора Харківської області м. Харків в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство інфраструктури України, м. Київ

до 1-го відповідача ОСОБА_7 сільської ради, с. Катеринівка, Харківська область

до 2-го відповідача ОСОБА_6 територіальної профспілкової організації південної залізниці, м. Харків

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1) Публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця", м. Київ;

2) Реєстраційна служба Лозівського міського районного управління юстиції, м. Лозова, Харківська обл.;

3) Дитячий оздоровчий табір "Зміна", м. Лозова, Харківська обл.;

4) Комунальне підприємство "Лозівське бюро технічної інвентаризації", м. Лозова, Харківська обл.

про визнання недійсним рішень, визнання права власності та скасування державної реєстрації

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.09.2017р. у справі №922/2058/17 (суддя Байбак О.І.) в задоволенні позову відмовлено; стягнуто з Прокуратури Харківської області до Державного бюджету України 148 417,77 грн. судового збору.

Заступник прокурора Харківської області з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до ОСОБА_6 апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04.09.2017р. у справі №922/2058/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає про те, що спірні рішення виконавчого комітету та державна реєстрація права приватної власності, є незаконними та підлягають скасуванню з огляду на те, що згідно з ними ОСОБА_6 територіальна профспілкова організація Південної залізниці набула права власності на Дитячий оздоровчий табір "Зміна", який згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2004 р. № 141-р відноситься до державних оздоровчих об'єктів, тобто належить державі.

На думку прокурора, ОСОБА_6 територіальна профспілкова організація Південної залізниці незаконно набула права власності на спірні об'єкти нерухомості, оскільки останні є державною власністю, управління якими відноситься до сфери відання Фонду державного майна України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2017р. суддею доповідачем по справі №922/2058/17 визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.

Ухвалою ОСОБА_6 апеляційного господарського суду від 05.10.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 30.10.2017р.; відстрочено апелянту сплату недоплаченого судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 166 291,16 грн. до 30.10.2017 року.

11.10.2017 року на адресу суду від господарського суду Харківської області, супровідним листом №01-71/027841, надійшов лист від Відділу реєстрації Лозівської міської ради (вх.№32923 від 09.10.2017 року), в якому останній повідомляє про те, що на його адресу апелянтом у даній справі було помилково надіслано копію апеляційної скарги, який долучений до матеріалів справи.

Зазначає про те, що Відділ реєстрації Лозівської міської ради Харківської області не є правонаступником Реєстраційної служби Лозівського міського управління юстиції.

20.10.2017 року на адресу суду від 2-го відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін (вх.№10647), який долучений до матеріалів справи.

2-й відповідач зазначає про те, що набуття ним права власності на Дитячий оздоровчий табір "Зміна" відбувалося на підставі ст.ст. 15, 38 Закону України «Про власність» , оскільки його було побудовано за рахунок чистого прибутку трудового колективу Південної залізниці, законність набуття права власності на вказаний об'єкт підтверджується висновками, викладеними в рішенні Арбітражного суду Харківської області від 15.11.2000 р. по справі № 11271/2-22 та постановою господарського суду Харківської області від 19.12.2006 р. по справі № АС-11/446-06.

25.10.2017 року на адресу суду від структурного підрозділу регіональної філії «Південна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін (вх.№10858), який долучений до матеріалів справи.

27.10.2017 року на адресу суду від 1-го відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника, у зв'язку з неможливістю з'явитися в призначене судове засідання (вх.№10893), яке долучене до матеріалів справи.

30.10.2017 року на адресу суду від Регіональної філії «Південна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з закінченням повноважень у представників та неможливості з цієї причини взяти участь в судовому засіданні (вх.№10932), яке долучено до матеріалів справи.

30.10.2017 року на адресу суду від позивача - Фонду державного майна України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04.09.2017 року у справі №922/2058/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити (вх.№10933), який долучений до матеріалів справи.

В обґрунтування своїх доводів Фонд державного майна вказує на те, що Дитячий оздоровчий табір "Зміна" вибув з права власності держави без дозволу суб'єктів управління державним майном, всупереч положенням Законів України «Про управління об'єктами державної власності» , «Про залізничний транспорт» .

30.10.2017 року на адресу суду від апелянта надійшов оригінал платіжного доручення від 20.10.2017 року №2381 про сплату недоплаченого судового збору в сумі 166 291,16 грн. (вх.№10937), який долучений до матеріалів справи.

Ухвалою ОСОБА_6 апеляційного господарського суду від 30.10.2017 року розгляд справи відкладено на 14.11.2017 року; залучено до участі у справі Міністерство інфраструктури України, м. Київ (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

10.11.2017 року на адресу суду від прокуратури Харківської області надійшли письмові пояснення, з додатками, які долучені до матеріалів справи (вх.№11405).

13.11.2017 року на адресу суду від Міністерства інфраструктури України надійшло клопотання (вх.№11476) про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що апелянтом надіслано останньому копії позовної заяви та апеляційної скарги без доданих до них документів, у зв'язку з чим просить зобов'язати позивача виконати вимоги ухвали ОСОБА_6 апеляційного господарського суду від 30.10.2017 року у повному обсязі.

Окрім того, у вказаному клопотанні третя особа просить справу №922/2058/17 призначити до розгляду у судовому засіданні в режимі відеоконференції, доручити проведення відеоконференції Київському апеляційному господарському суду.

13.11.2017 року на адресу суду, електронною поштою, від 1-го відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника, яке долучено до матеріалів справи.

13.11.2017 року на адресу суду від прокуратури Харківської області надійшли пояснення, в яких останній просить апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити (вх.№11538), які долучені до матеріалів справи.

13.11.2017 року на адресу суду від Фонду державного майна України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити (вх.№11540), який долучений до матеріалів справи.

Ухвалою ОСОБА_6 апеляційного господарського суду від 14.11.2017 року розгляд справи відкладено на 05.12.2017 року, у зв'язку з задоволенням клопотання Міністерства інфраструктури України про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

04.12.2017 року на адресу суду від 1-го відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника (вх.№12449), яке долучено до матеріалів справи.

04.12.2017 року на адресу суду від Міністерства інфраструктури України, факсограмою, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з необхідністю надання доказів в обґрунтування своєї правової позиції (вх.№12481), яке долучено до матеріалів справи.

Дане клопотання відхиляється колегією суддів у зв'язку закінченням строку, встановленого ч.1 ст.102 Господарського процесуального кодексу України для розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а представником Міністерства інфраструктури не заявлялось клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи та надано достатньо часу для надання доказів в обґрунтування своїх правових позицій.

04.12.2017 року на адресу суду від Міністерства інфраструктури України, факсограмою, надійшли письмові пояснення до апеляційної скарги, в яких останній просить апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування своєї правової позиції, Міністерство інфраструктури посилається на те, що факт приналежності спірного майна до державної власності підтверджується розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.03.2004 року №141-р, яким затверджено Перелік державних і комунальних дитячих оздоровчих закладів, до яких включено, зокрема, Дитячий оздоровчий табір Зміна як об'єкт державної власності.

Однак, в матеріалах справи відсутня інформація щодо надання згоди Міністерством транспорту та зв'язку України на передачу спірного майна від Державної адміністрації залізничного транспорту України Південної залізниці.

У судовому засіданні 05.12.2017 року прокурор, представник позивача та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача просили скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04.09.2017р. у справі №922/2058/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник 2-го відповідача та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судове засідання 05.12.2017 року представники 1-го відповідача, 2-ї, 3-ї та 4-ї третьої особи не з'явились, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень №6102223136027, №6102223136043, №6102223136035, проте не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні.

Копія ухвали про відкладення розгляду справи від 14.11.2017 року надіслана на належну адресу третій особі - Дитячому оздоровчому табору "Зміна" повернулась до суду, з довідкою працівників Укрпошти - за закінченням терміну зберігання .

Пунктом 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 року №18 передбачено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до ч.3 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України , було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 22 Господарського процесуального кодексу України , колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до постанови конференції трудового колективу Південної залізниці від 29.06.2000 року № 2 "Про збереження оздоровчих закладів Південної залізниці" прийнято рішення про передачу у власність дорожнього комітету профспілки, як уповноваженого представника трудового колективу залізниці, оздоровчих закладів, в тому числі Дитячого оздоровчого табору "Зміна", розташованого в с. Катеринівка Лозівського району Харківської області.

Наказом начальника Південної залізниці від 24.01.2001 року №10/Н «Про передачу на баланс Допрофсожу об'єктів соціального призначення Південної залізниці» зобов'язано дирекції залізничних перевезень Південної залізниці передати на баланс теркомів дитячі оздоровчі табори по своїм регіонам.

На виконання зазначеного наказу постановою президії дорожнього комітету профспілки Південної залізниці від 30.01.2001 року (протокол №44) «Про надання повноважень територіальним профспілковим організаціям та територіальним комітетам профспілки» надано повноваження позивачу на здійснення усіх необхідних дій для набуття права власності на Дитячий оздоровчий табір "Зміна".

Після звернення ОСОБА_6 територіальної профспілкової організації Південної залізниці до Лозівської районної державної адміністрації Харківської області згідно з розпорядженням від 21.09.2006 року №335 був затверджений акт державної приймальної комісії по прийняттю в експлуатацію завершеного будівництвом дитячого оздоровчого табору «Зміна» , згідно з яким прийнято в експлуатацію наступні об'єкти Дитячого оздоровчого табору «Зміна» : адміністративний корпус літ. «А-1» , загальною площею 177,9 кв.м.; будівля їдальні літ. «К» , загальною площею 450,8 кв.м.; корпус для відпочинку літ. «Б» , загальною площею 184,4 кв.м.; корпус для відпочинку літ. «Г» , загальною площею 173,9 кв.м.;

корпус для відпочинку літ. «Д» , загальною площею 174,3 кв.м.; корпус для відпочинку літ. «В» , загальною площею 170,9 кв.м.; будівля для персоналу №2 літ. «И» , загальною площею 20,2 кв.м.; будівля для персоналу №1 літ. «З» , загальною площею 30,3 кв.м.; лазня - пральня літ. «О» , загальною площею 140,7 кв.м.; медичний пункт літ. «Ж» , загальною площею 99,0 кв.м.; комора літ. «Р» , загальною площею 87,9 кв.м.; будівля холодильної камери літ. «Н» , загальною площею 66,3 кв.м.; сторожка літ. «М» , загальною площею 8,3 кв.м.; умивальник №1 літ. «Л-1» , загальною площею 19,6 кв.м.; умивальник №2 літ. «Л-2» , загальною площею 19,4 кв.м.; вбиральня для персоналу літ. «У-3» , загальною площею 3,5 кв.м.; санітарно - побутова будівля №1 літ. «У-4» , загальною площею 58,3 кв.м.; санітарно - побутова будівля №2 літ. «У-5» , загальною площею 59,7 кв.м.

У відповідності до рішення виконавчого комітету ОСОБА_7 сільської ради від 16.10.2006 року № 95 вирішено видати ОСОБА_6 територіальній профспілковй організації Південної залізниці свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі та споруди за адресою с. Катеринівка, вул. Кленова №1, доручити МЕТІ оформити свідоцтво про право приватної власності за встановленим зразком, зобов'язати ОСОБА_6 територіальну профспілкову організацію Південної залізниці в місячний термін зареєструвати нерухоме майно в Лозівському БТІ.

В зв'язку з ухиленням КП «Лозівське бюро технічної інвентаризації» від виконання покладених на нього функції, та невиконання вищевказаних рішень, ОСОБА_6 територіальна профспілкова організація Південної залізниці звернулася до господарського суду Харківської області з адміністративним позовом, в якому просила зобов'язати КП «Лозівське бюро технічної інвентаризації» провести реєстрацію права власності за ОСОБА_6 територіальною профспілковою організацією Південної залізниці на Дитячий оздоровчий табір «Зміна» .

Постановою господарського суду Харківської області від 19.12.2006 р. по справі № АС-11/466-06 адміністративний позов ОСОБА_6 територіальної профспілкової організації Південної залізниці задоволено. Зобов'язано Лозівське бюро технічної інвентаризації провести реєстрацію права власності за ОСОБА_6 територіальною профспілковою організацією Південної залізниці на дитячий оздоровчий табір "Зміна", розташований за адресою: Харківська область, Лозівський район, с. Катеринівка, вул. Кленова, 1 на об'єкти: адміністративний корпус літ. "А-1", загальною площею 177,9 кв. м.; будівля їдальні літ. "К", загальною площею 450,8 кв.м.; корпус для відпочинку літ. "Б", загальною площею 184, 4 кв. м.; корпус для відпочинку літ. "Г", загальною площею 173,9 кв. м.; корпус для відпочинку літ. "Д", загальною площею 174,3 кв. м.; корпус для відпочинку літ. "В", загальною площею 170,9 кв. м., будівля для персоналу № 2 літ. "И", загальною площею 20,2 кв. м.; будівля для персоналу №1 літ. "З", загальною площею 30,3 кв. м.; лазня-пральна літ. "О", загальною площею 140,7 кв. м., медичний пункт літ. "Ж", загальною площею 99,0 кв. м.; комора літ. "Р", загальною площею 87,9 кв. м.; будівля холодильної камери літ. "Н", загальною площею 66,3 кв. м.; сторожка літ. "М", загальною площею 8,3 кв.м.; умивальник № 1 літ. "Л-1", загальною площею 19,6 кв. м.; умивальник № 2 літ. "Л-2", загальною площею 19,4 кв. м.; вбиральня для персоналу літ. "У-3", загальною площею 3,5 кв.м.; санітарно-побутова будівля № 1 літ. "У-4", загальною площею 58,3 кв.м.; санітарно побутова будівля № 2 літ. "У-5", загальною площею 59,7 кв. м.

22.02.2007 р. КП «Лозівське бюро технічної інвентаризації» за номером запису № 133 в книзі 2, здійснено державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно - комплекс нежитлових приміщень та допоміжних споруд Дитячого оздоровчого табору «Зміна» .

Власником об'єкту зазначено ОСОБА_6 територіальну профспілкову організацію Південної залізниці.

На виконання рішенням виконавчого комітету ОСОБА_7 сільської ради від 16.10.2006 року № 95 ОСОБА_6 територіальна профспілкова організація Південної залізниці отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 20.02.2007 р., а саме, на комплекс нежитлових будівель та допоміжних споруд дитячого оздоровчого табору «Зміна» , розташованого за адресою Харківська обл., Созівський район, с. Катеринівка, вул. Кленова, буд. 1.

У вказаному свідоцтві в графі «Форма власності» зазначено «приватна» .

На підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_7 сільської ради Лозівського району Харківської області № 09 від 23.02.2012 року змінено тип власності у вищевказаному свідоцтві про право власності, а саме, у графі «Форма власності» замість «приватна» внесено зміни на «колективна» .

25.02.2015 року ОСОБА_6 територіальна профспілкова організація Південної залізниці здійснила реєстрацію права колективної власності на нерухоме майно Дитячого оздоровчого табору "Зміна" в с. Катеринівка Лозівського району Харківської області.

Зазначені рішення Виконавчого комітету ОСОБА_7 сільської ради Лозівського району Харківської області № 95 від 16.10.2006 р. про видачу ОСОБА_6 територіальній профспілковій організації Південної залізниці свідоцтва про право приватної власності; рішення Виконавчого комітету ОСОБА_7 сільської ради Лозівського району Харківської області № 09 від 23.02.2012 року про зміну типу власності заступник прокурора Харківської області вважає незаконними, оскільки згідно з ними відбулося вибуття Дитячого оздоровчого табору "Зміна" із державної власності.

Право державної власності на зазначений оздоровчий табір підтверджується п. З розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 березня 2004 р. N 141-р, яке прийняте з метою збереження мережі державних і комунальних дитячих оздоровчих закладів згідно з переліком, недопущення їх ліквідації та нецільового використання.

Вказаним розпорядженням Фонду державного майна, Міністерству у справах сім'ї, дітей та молоді разом з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади під час приватизації об'єктів державної власності зобов'язано вживати заходів щодо недопущення перепрофілювання дитячих оздоровчих закладів, а також у разі потреби забезпечувати передачу цих закладів до сфери управління відповідних органів, уповноважених управляти державним майном, або у комунальну власність.

Відповідно до переліку, який містить вищевказане розпорядження Кабінету Міністрів України Дитячий оздоровчий табір "Зміна" в с. Катеринівка, Лозівського району Харківської області відноситься до державних оздоровчих таборів.

Вказане вище й стало підставою для звернення прокурора з позовом до господарського суду Харківської області, в якому останній просив визнати недійсними рішення Виконавчого комітету № 95 ОСОБА_7 сільської ради Лозівського району Харківської області від 16.10.2006 року про видачу ОСОБА_6 територіальній профспілковій організації Південної залізниці свідоцтво про право приватної власності; рішення Виконавчого комітету № 09 ОСОБА_7 сільської ради Лозівського району Харківської області від 23.02.2012 року про зміну типу власності у свідоцтві на право власності видане ОСОБА_6 територіальній профспілковій організації Південної залізниці; та видані на їх підставі свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Виконавчим комітетом ОСОБА_7 сільської ради Лозівського району Харківської області від 20.02.2007 року; скасувати державну реєстрацію права приватної власності на комплекс нежитлових будівель та допоміжних споруд дитячого оздоровчого табору «Зміна» за адресою: Харківська обл., Лозівський р-н., с. Катеринівка, вул. Кленова, 1 від 25.02.2015 року за № 8912236; визнати право власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна Дитячого оздоровчого табору «Зміна» ; зобов'язати реєстраційну службу Лозівського міскрайонного управління юстиції здійснити реєстрацію державного майна Дитячого оздоровчого табору «Зміна» за адресою: Харківська обл., Лозівський р-н., с. Катеринівка, вул. Кленова, 1.

04.09.2017 року господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Приписами частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Так, предметом спору у даній справі є визнання недійсним рішення Виконавчого комітету № 95 ОСОБА_7 сільської ради Лозівського району Харківської області від 16.10.2006 року про видачу ОСОБА_6 територіальній профспілковій організації Південної залізниці свідоцтва про право приватної власності; визнання недійсним рішення Виконавчого комітету № 09 ОСОБА_7 сільської ради Лозівського району Харківської області від 23.02.2012 року про зміну типу власності у свідоцтві на право власності, виданого ОСОБА_6 територіальній профспілковій організації Південної залізниці; визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане Виконавчим комітетом ОСОБА_7 сільської ради Лозівського району Харківської області від 20.02.2007 року; скасування державної реєстрації права приватної власності на комплекс нежитлових будівель та допоміжних споруд дитячого оздоровчого табору «Зміна» за адресою: Харківська обл., Лозівський р-н., с. Катеринівка, вул. Кленова, 1 від 25.02.2015 року за № 8912236; визнання права власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна Дитячого оздоровчого табору «Зміна» ; зобов'язання реєстраційну службу Лозівського міскрайонного управління юстиції здійснити реєстрацію державного майна Дитячого оздоровчого табору «Зміна» за адресою: Харківська обл., Лозівський р-н., с. Катеринівка, вул. Кленова, 1.

Місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що прокурором не надано належних та допустимих доказів наявності права державної власності на спірний об'єкт.

Матеріалами справи підтверджено, що спірний об'єкт нерухомості (всі без винятку будівлі) побудовано та введено в експлуатацію у 1957 році.

Згідно статті 10 Конституції Української Радянської Соціалістичної Республіки (прийнятої позачерговою сьомою сесією Верховної Ради Української РСР дев'ятого скликання 20 квітня 1978 року), основу економічної системи Української РСР становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності. Соціалістичною власністю є також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

Відповідно до ст. 87 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції 1963 року), соціалістичною власністю є: державна (загальнодержавна) власність; колгоспно-кооперативна власність; власність профспілкових та інших громадських організацій.

Статтею 89 ЦК УРСР визначено, що державна власність основна форма соціалістичної власності. Держава є єдиним власником всього державного майна.

Після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.

Постановою Верховної Ради Української РСР «Про захист суверенних прав власності Української РСР» від 29.11.1990 р. № 506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

Згідно з Указом Президії Верховної Ради України Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України у власність держави від 30.08.1991 року та статті 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України» від 10.09.1991 р. № 1540-XII , майно підприємств, установ і організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування є державною власністю.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України» від 10.09.1991 р. № 1540-XII , рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій та підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 року Про проголошення незалежності України , без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.

Постановою Верховної Ради України від 04.02.1994 р. № 3943-ХП «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» визначено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України останнє є загальнодержавною власністю.

Пунктом 3 зазначеної Постанови також передбачено, що до законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР є Фонд державного майна, який здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій.

У відповідності до ст.1 Закону України Про управління об'єктами державної власності , управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Фонд державного майна України в силу приписів ч.1 статті 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" забезпечує захист майнових прав держави на території України відповідно до законодавства, а за її межами - відповідно до чинних міжнародних договорів у межах своїх повноважень.

Згідно статті 1 Тимчасового Положення «Про Фонд державного майна України» , затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 р., Фонд державного майна України здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Як вже було зазначено вище, згідно з рішенням виконавчого комітету ОСОБА_7 сільської ради від 16.10.2006 року № 95 вирішено видати ОСОБА_6 територіальній профспілковй організації Південної залізниці свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі та споруди за адресою с. Катеринівка, вул. Кленова №1, доручити МЕТІ оформити свідоцтво про право приватної власності за встановленим зразком, зобов'язати ОСОБА_6 територіальну профспілкову організацію Південної залізниці в місячний термін зареєструвати нерухоме майно в Лозівському БТІ.

Вказане рішення прийнято ОСОБА_7 сільською радою на підставі п.10 делегованих повноважень статті 30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , п.п. а п. 6.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації, прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 (в редакції Наказу Міністерства юстиції України від 28.01.2003 року №6/5).

22.02.2007 р. КП «Лозівське бюро технічної інвентаризації» за номером запису № 133 в книзі 2, здійснено державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно - комплекс нежитлових приміщень та допоміжних споруд Дитячого оздоровчого табору «Зміна» .

Власником об'єкту зазначено ОСОБА_6 територіальну профспілкову організацію Південної залізниці.

На виконання рішенням виконавчого комітету ОСОБА_7 сільської ради від 16.10.2006 року № 95 ОСОБА_6 територіальна профспілкова організація Південної залізниці отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 20.02.2007 р., а саме, на комплекс нежитлових будівель та допоміжних споруд дитячого оздоровчого табору «Зміна» , розташованого за адресою Харківська обл., Созівський район, с. Катеринівка, вул. Кленова, буд. 1.

В зазначеному свідоцтві в графі «Форма власності» зазначено «приватна» .

В подальшому, на підставі Рішення виконавчого комітету ОСОБА_7 сільської ради Лозівського району Харківської області № 09 від 23.02.2012 року змінено тип власності у вищевказаному свідоцтві про право власності, а саме, у графі «Форма власності» замість «приватна» внесено зміни на «колективна» .

25.02.2015 року ОСОБА_6 територіальна профспілкова організація Південної залізниці здійснила реєстрацію права колективної власності на нерухоме майно Дитячого оздоровчого табору "Зміна" в с. Катеринівка Лозівського району Харківської області.

Згідно п. 28 Положення про права профспілкового комітету, затвердженого Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27.09.1971 року N 2151-VIII, будинки, приміщення, споруди, сади і парки, призначені для ведення культурно-освітньої, оздоровчої, фізкультурної і спортивної роботи серед робітників і службовців підприємства, установи, організації і членів їх сімей, а також піонерські табори стоять на балансі підприємства, установи, організації і передаються в безплатне користування профспілковому комітетові підприємства, установи, організації. Орендовані підприємством, установою, організацією будинки, приміщення і споруди, призначені для вказаних цілей, теж передаються в безплатне користування профспілковому комітету.

Відповідно до Витягу з наказу від 24.01.2001 року №10/н, Південна залізниця зобов'язала начальників ОСОБА_6 дирекції залізничних перевезень призначити своїми наказами комісії з передачі і передати в термін до 01.02.2001 року на баланс теркомів оздоровчі табори.

Статтею 1 Закону України Про управління об'єктами державної власності передбачено, що управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об'єктами державної власності; міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління); Фонд державного майна України; органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); Національна академія наук України, галузеві академії наук. Державна керуюча холдингова компанія має статус уповноваженого органу управління щодо об'єктів управління державної власності, що передані до її статутного капіталу та статутного капіталу її корпоративних підприємств (стаття 4 Закону України Про управління об'єктами державної власності ).

Згідно статті 5 Закону України Про залізничний транспорт (в редакції, що діяла на момент передачі спірного майна), майно, закріплене за залізницями, підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального користування, є загальнодержавною власністю. Управління майном підприємств залізничного транспорту загального користування здійснюється Укрзалізницею в межах повноважень, визначених чинним законодавством України. Приватизація цілісних майнових комплексів, підприємств і структурних підрозділів, не пов'язаних з діяльністю залізниць, окремих інвентарних об'єктів та об'єктів незавершеного будівництва, що належать залізницям та підприємствам залізничного транспорту загального користування, здійснюється за погодженням з Міністерством транспорту України та Укрзалізницею відповідно до чинного законодавства України з питань приватизації.

У відповідності до частини 5 статті 4 Закону України Про залізничний транспорт , управління залізницями та іншими підприємствами залізничного транспорту, що належать до загальнодержавної власності, здійснюється органом управління залізничним транспортом - Державною адміністрацією залізничного транспорту України (далі - Укрзалізниця), підпорядкованим Міністерству транспорту України.

Отже, з аналізу вказаних вище норм права вбачається, що необхідною передумовою вибуття об'єкта нерухомості з державної власності є дозвіл суб'єкта управління державним майном.

Однак, вибуття спірного об'єкту нерухомості з державної власності відбулось без дозволу суб'єктів управління державним майном.

Так, місцевий господарський в оскаржуваному рішенні вказав на те, що само по собі розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 березня 2004 р. N 141-р, згідно якого Дитячий оздоровчий табір "Зміна" в с. Катеринівка, Лозівського району Харківської області відноситься до державних оздоровчих таборів, без надання правовстановлюючих документів на комплекс приміщень і допоміжних споруд, що складають Дитячий оздоровчий табір Зміна не доводить перебування зазначеного майна саме в державній власності.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується.

З метою збереження мережі державних і комунальних дитячих оздоровчих закладів згідно з переліком, недопущення їх ліквідації та нецільового використання, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 березня 2004 р. N 141-р затверджено перелік державних і комунальних дитячих оздоровчих таборів.

Відповідно до переліку, який містить вказане розпорядження Кабінету Міністрів України, Дитячий оздоровчий табір "Зміна" в с. Катеринівка, Лозівського району Харківської області відноситься до державних оздоровчих таборів.

Посилання місцевого господарського суду на те, що з листа Фонду державного майна України від 05.05.2017 року № 10-58-9018, надісланого на адресу прокуратури Харківської області про те, що Фондом було складено Перелік організацій, установ і підприємств, які станом на 24.08.1991 р. знаходилися у віданні загальносоюзних громадських організацій (об'єднань), розташованих на території України та направлено на адресу Верховної Ради України та дитячий оздоровчий табір «Зміна» , який розташований за адресою: вул. Кленова, 1 сел. Катеринівка, Лозівський район, Харківська область у вказаних переліках не значиться, а також відсутня інформація щодо цього майна в ІППС «Етап-Майно» є необґрунтованими, з огляду на те, що Фонд державного майна у відзиві на апеляційну скаргу, наданому суду апеляційної інстанції (30.10.2017 року за вх.№10933) зазначає про те, що суд не повністю висвітлив обставини справи, що стало наслідком невірного трактування доводів, дані переліки не є вичерпними, містять лише відомості щодо суб'єктів господарювання, які станом на 24.08.1991 року знаходилися у віданні загальносоюзних громадських організацій (об'єднань), розташованих на території України і не містить інформацію про пооб'єктний склад майна та його вартість та місцевим господарським судом не враховано, що власником спірного майна залишається держава.

Згідно п. 3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.03.2004 року №141-р Фонду державного майна, Міністерству у справах сімї, дітей та молоді разом з Радою міністрів АРК, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади під час приватизації об'єктів державної власності вживати заходів до недопущення перепрофілювання дитячих оздоровчих закладів, а також у разі потреби забезпечувати передачу цих закладів до сфери управління відповідних органів, уповноважених управляти державним майном, або у комунальну власність.

Вказане розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.03.2004 року №141-р є чинним.

Місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, також, вказав на те, що відповідач набув право власності на спірний об'єкт нерухомості на підставі статті 21 Закону України Про власність , як на об'єкт переданий у власність членів трудового кооперативу, кошти на побудову, ремонт і оснащення якого виділялись з чистого прибутку підприємства.

До 20 червня 2007 року відносини власності регулювались і Законом України "Про власність" , який втратив чинність згідно із Законом України від 27 квітня 2007 року №997-V "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України" .

Так, статтею 21 Закону України Про власність (в редакції, що діяла на момент передачі спірного майна) закріплені підстави виникнення права колективної власності.

Зокрема, право колективної власності виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.

Отже, право колективної власності на об'єкт нерухомості виникає не автоматично, а після дотримання певної процедури передачі майна у колективну власність.

Однак, під час прийняття спірного рішення ОСОБА_7 сільської ради про оформлення права власності, жодну з передбачених законодавством процедур дотримано не було.

Для оформлення права власності відповідачем було надано лише технічні паспорти на вказані будівлі, однак жодних доказів будування спірного об'єкту нерухомого майна за рахунок чистого прибутку профспілки підприємства для оформлення права власності не надавалось.

Статтею 316 Цивільного кодексу встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Приписами статті 326 Цивільного кодексу України передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Згідно статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У зв'язку із вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що майно, яке передане у власність ОСОБА_6 територіальної профспілкової організації Південної залізниці є державною (загальнодержавною) власністю.

Будь-яке майно, яке за час існування Союзу РСР було передано, зокрема, профспілковим організаціям, належало до державної власності і не могло бути відчужено без згоди його власника - держави в особі Фонду державного майна України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 22.02.2017 року у справі №910/27025/14.

А отже, враховуючи те, що факт приналежності спірного об'єкту нерухомого майна до об'єктів державної власності підтверджується розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.03.2004 року №141-р р, яким затверджено перелік державних і комунальних дитячих оздоровчих закладів, трудовий колектив Південної залізниці, не набувши на законних підставах права власності на спірне майно, не мав права без згоди Фонду державного майна України передавати державне майно у власність дорожнього комітету профспілки.

Колегія суддів вважає, що правова позиція відповідачів, суперечить нормам законодавства про власність, згідно з якими право власності, це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном.

А отже, колегія суддів, врахувавши приписи законодавства України, яке діяло на час передачі Дитячого оздоровчого табору Зміна у власність ОСОБА_6 територіальної профспілкової організації та те, що така передача відбулась в порушення вказаних правових норм, дійшла висновку, що власником спірного нерухомого майна є держава Україна в особі Фонду державного майна України, у зв'язку із чим спірне майно підлягає поверненню у власність держави в особі Фонду державного майна України.

Таким чином, позовна вимога про визнання права власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна Дитячого оздоровчого табору «Зміна» є такою, що підлягає до задоволення.

Рішення виконавчого комітету ОСОБА_7 сільської ради від 16.10.2006 року № 95 «Про оформлення права власності» та рішення виконавчого комітету ОСОБА_7 сільської ради від 23.02.2012 року Про внесення змін до рішення виконавчого комітету ОСОБА_7 сільської ради від 16.10.2006 року №95 є юридичною формою рішення цього органу, які породжують певні правові наслідки, отже є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом).

При прийнятті актів як нормативного, так і ненормативного (індивідуального характеру) державний чи інший орган повинен бути на це уповноважений, діяти в межах наданої йому компетенції.

Вказана норма, в першу чергу, закріплена Конституцією України , у статті 19 якої зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, у справах щодо оскарження рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування суд повинен перевірити чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналогічна правова позиція викладена в роз'ясненнях президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» (з наступними змінами та доповненнями), пунктом 2 яких передбачено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР від 21.05.1997 р . передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.

У відповідності до ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України , цим та іншими Законами до їх відання.

Статтею 11 вказаного Закону України визначено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських рад є їх комітети, відділи, управління та інші виконавчі органи, які відповідно до ст. 5 цього Закону входять в систему органів місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно зі статтею 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи вищевикладене, рішення виконавчого комітету ОСОБА_7 сільської ради від 16.10.2006 року №95 «Про оформлення права власності» та рішення виконавчого комітету ОСОБА_7 сільської ради від 23.02.2012 року Про внесення змін до рішення виконавчого комітету ОСОБА_7 сільської ради від 16.10.2006 року №95 прийняті без дотримання вимог чинного на час його винесення законодавства, чим порушено права та охоронювані законом інтереси держави України в особі Фонду державного майна України.

Таким чином, вимогу про визнання недійсним рішення виконавчого комітету ОСОБА_7 сільської ради від 16.10.2006 року 95 «Про оформлення права власності» та рішення виконавчого комітету ОСОБА_7 сільської ради від 23.02.2012 року Про внесення змін до рішення виконавчого комітету ОСОБА_7 сільської ради від 16.10.2006 року №95 колегія суддів вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом ОСОБА_7 сільської ради Лозівського району Харківської області від 20.02.2007 року, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачене право звернення підприємств, установ, організацій та фізичних осіб підприємців до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України , кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, з правового аналізу вказаних вище норм вбачається, що позивач повинен довести наявність у нього права, яке порушується внаслідок видачі спірного свідоцтва.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України , кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вимоги про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно як документа, яким оформлено право власності, відповідають такому способу захисту цивільних прав та інтересів, передбаченому статтею 16 Цивільного кодексу України , як відновлення становища, що існувало до порушення.

Саме у такий спосіб порушене право власності позивача на спірне майно, в разі його наявності може бути захищено з метою відновлення становища, що існувало до порушення права.

Засобом відновленням становища, яке існувало до порушення прав, є також визнання недійсним свідоцтва про право власності, виданого з порушенням закону.

Окрім того, свідоцтво про право власності є правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється державна реєстрація права власності (п. 3 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ), а тому як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав у судовому порядку, може бути предметом розгляду в господарських судах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.09.2015 року у справі № 911/3396/14.

Оскільки спірне свідоцтво про право власності на нерухоме майно не є правочином чи актом органу місцевого самоврядування, а є документом, яким на підставі рішення органу місцевого самоврядування лише оформлюється (підтверджується) право власності, його наслідком не є виникнення, зміна чи припинення правовідносин, у зв'язку з чим питання правомірності видачі та дії цього свідоцтва безпосередньо залежить від законності такого рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого таке свідоцтво видане.

Відтак, позовна вимога щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане Виконавчим комітетом ОСОБА_7 сільської ради Лозівського району Харківської області 20.02.2007 року є похідною від вимоги про визнання недійсними рішення виконавчого комітету ОСОБА_7 сільської ради від 16.10.2006 року № 95 Про оформлення права власності та рішення виконавчого комітету ОСОБА_7 сільської ради Лозівського району Харківської області № 09 від 23.02.2012 року Про внесення змін до рішення виконавчого комітету ОСОБА_7 сільської ради від 16.10.2006 року №95 , оскільки вказане свідоцтво видано на підставі зазначеного рішення від 16.10.2006 року №95 і не може відповідати вимогам закону за умови невідповідності вимогам закону самого рішення органу місцевого самоврядування.

Отже, враховуючи встановлення незаконності (без відома та згоди Фонду державного майна України) набуття ОСОБА_6 територіальною профспілковою організацією Південної залізниці права власності на об'єкт державного майна - Дитячого оздоровчого табору Зміна , що мало наслідком противоправне вибуття його з власності держави та порушення у зв'язку з цим законних інтересів останньої, оскаржуване свідоцтво серія ЯЯЯ №041343 від 20.02.2007 року про право власності ОСОБА_6 територіальної профспілкової організації Південної залізниці на нерухоме майно по вул. Кленовій, буд. 1 в с. Катеринівка Лозівського району Харківської області, видане виконавчим комітетом ОСОБА_7 сільської ради Лозівського району Харківської області підлягає визнанню недійсним.

Щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації права приватної власності на комплекс нежитлових будівель та допоміжних споруд дитячого оздоровчого табору «Зміна» та зобов'язання реєстраційну службу Лозівського міскрайонного управління юстиції здійснити реєстрацію державного майна Дитячого оздоровчого табору «Зміна» , колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

Статтею 182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав па нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно з статтею 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Повноваження органу державної реєстрації прав визначені статтею 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" , а саме: орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; забезпечує ведення Державного реєстру прав; надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття па облік безхазяйного нерухомого майна, визначає Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (868-2013-п) .

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є рішення суду, що набрало законної сили.

Отже, реєстраційні дії здійснюються реєстратором на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Колегія суддів, враховуючи, що позовні вимоги, зокрема, щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та визнання за державою Україна права власності на вказані об'єкти нерухомого майна підлягають до задоволення, дійшла висновку про задоволення вимог щодо скасування державної реєстрації права приватної власності на комплекс нежитлових будівель та допоміжних споруд дитячого оздоровчого табору «Зміна» та зобов'язання реєстраційну службу Лозівського міскрайонного управління юстиції здійснити реєстрацію державного майна Дитячого оздоровчого табору «Зміна» .

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідачі в установленому ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України порядку обставини, які повідомлені прокурором не спростували, належних та допустимих доказів в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу на підтвердження своїх заперечень не надали, позовні вимоги прокурора є обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розглянувши заяву 2-го відповідача про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлено в три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з вимогами п. 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011 року № 4176-VІ протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману; застосування наслідків нікчемного правочину; визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

При цьому, з аналізу матеріалів справи вбачається, що прокурор дізнався про порушення інтересів держави саме під час вивчення прокуратурою Харківської області питання законності використання, відчуження об'єктів державної і комунальної власності на території Лозівського району Харківської області, а позивач не знав про порушення свого права до звернення прокурора з відповідним позовом.

Окрім того, виконання Фондом державного майна України своїх обов'язків не є безумовною підставою для наявності у нього відомостей про порушення права державної власності.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що прокурором не було пропущено строків позовної давності для звернення з даним позовом до місцевого господарського суду.

Отже, висновок місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні позову не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України» , заява № 32053/13.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Так, колегія суддів при вирішенні даного спору враховує те, що предметом регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном.

У практиці Європейського суду з прав людини наприклад, рішення Європейського суду з прав людини у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, « East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно «суспільний» , «публічний» інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар» .

При цьому Європейський суд з прав людини у питаннях оцінки «пропорційності» , як і в питаннях наявності «суспільного» , «публічного» інтересу, визнає за державою достатньо широку «сферу розсуду» , за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

З огляду на характер спірних правовідносин, встановлені судом обставини та застосовані правові норми, втручання держави в право відповідача на мирне володіння майном не суперечить критеріям правомірного втручання в це право, сформульованим в усталеній практиці Європейського суду з прав людини .

Крім того, колегія суддів відзначає, що спірне майно вибуло з володіння держави в незаконній спосіб, тобто, без прийняття відповідного рішення уповноваженого органу.

Отже, правовідносини, пов'язані з вибуттям нерухомого майна з державної власності, становлять «суспільний» , «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) вибуття майна з власності держави цьому суспільному інтересу не відповідає.

Водночас, Європейський суд з прав людини визнає за державою право користуватися «значною свободою (полем) розсуду» при визначенні суспільного інтересу в контексті втручання в право мирного володіння майном. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку існування проблеми, що становить суспільний інтерес, яка б вимагала заходів втручання. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції» ).

Крім того, Європейський суд з прав людини також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (рішення від 2 листопада 2004 року в справі «Трегубенко проти України» ).

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)

А отже, доводи викладені в апеляційній скарзі заступника прокурора Харківської області знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, оскільки є обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи та наявними у справі доказами.

Таким чином, місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 04.09.2017р. у справі №922/2058/17 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладається на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 99, 101, ч.2 ст. 103, п.1, п.3 ч.1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області, м. Харків задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.09.2017р. у справі №922/2058/17 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним рішення Виконавчого комітету № 95 ОСОБА_7 сільської ради Лозівського району Харківської області від 16.10.2006 року про видачу ОСОБА_6 територіальній профспілковій організації Південної залізниці свідоцтва про право приватної власності.

Визнати недійсним рішення Виконавчого комітету № 09 ОСОБА_7 сільської ради Лозівського району Харківської області від 23.02.2012 року про зміну типу власності у свідоцтві на право власності, виданому ОСОБА_6 територіальній профспілковій організації Південної залізниці.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Виконавчим комітетом ОСОБА_7 сільської ради Лозівського району Харківської області від 20.02.2007 року.

Скасувати державну реєстрацію права приватної власності на комплекс нежитлових будівель та допоміжних споруд дитячого оздоровчого табору «Зміна» за адресою: Харківська обл., Лозівський р-н., с. Катеринівка, вул. Кленова, 1 від 25.02.2015 року за № 8912236.

Визнати право власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна Дитячого оздоровчого табору «Зміна» .

Зобов'язати реєстраційну службу Лозівського міскрайонного управління юстиції здійснити реєстрацію державного майна Дитячого оздоровчого табору «Зміна» за адресою: Харківська обл., Лозівський р-н., с. Катеринівка, вул. Кленова, 1.

Стягнути з ОСОБА_7 сільської ради (64662, Харківська область, Лозівський район, с. Катеринівка, вул. Орджонікідзе, 18) на користь прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4; код одержувача 37999654, № рахунку 35212041007171, банк одержувача - Держказначейська служба України, МФО 820172) 167 132,46 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_6 територіальної профспілкової організації південної залізниці (61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, 7, ЗКПО 25813371) на користь прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4; код одержувача 37999654, № рахунку 35212041007171, банк одержувача - Держказначейська служба України, МФО 820172) 167 132,46 грн. судового збору.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Повний текст постанови складено 11.12.2017 року.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Слободін М.М.