Рішення

від 07.12.2017 по справі 522/14890/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/6566/17

, 22-ц\785\6564, 22-ц\785\6567\17

Номер справи місцевого суду: 522/14890/16-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Калараш А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Калараш А.А.

суддів - Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.

з участю секретаря - Томашевської К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю Грін плюс , Приватного підприємства Юридична компанія Гарант , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Горяц-Т про визнання договору позики припиненим, за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю Грін плюс , на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 червня 2017 року,-

встановила:

У січні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору позики припиненим, визнання договору купівлі-продажу удаваним правочином, визнання іпотеки такою, що припинена, визнання права власності, визнання неправомірними дій по переданню майна і з врахуванням уточнень в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що в 2004 році між ним та ОСОБА_3 було досягнуто згоди щодо передання останнім йому у позику окремими траншами грошових коштів під проценти. Письмові угоди між сторонами при цьому не оформлялись через принципову відмову від цього відповідача. За домовленістю сторін при отриманні кожного окремого траншу ОСОБА_2 надавалась ОСОБА_3 розписка про отримання грошей. Так, зокрема, 17.04.2013 р. ОСОБА_2 було отримано грошову суму в розмірі 1200000 дол. США, про що надано розписку.

Позивач посилався на те, що в забезпечення виконання зобов'язань між ним та відповідачем в цей же день було укладено удаваний договір купівлі-продажу частки в Статутному капіталі ТОВ Грін плюс для приховання договору застави, який насправді був вчинений з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором позики.

Позивач посилався на те, що ним свої зобов'язання по поверненю позики від 17.04.2013 року були виконанні повністю, що підтверджується наявністю у позивача розписки від 17.04.2013 року , що в силу ст. 599 ЦК України зобов'язання за договором позики на день звернення до суду є припиненим , але частка в Статутному капіталі ТОВ Грін плюс у його власність ОСОБА_3 повернута не була.

Крім того, позивач посилався на те, що 14.09.2016 року ОСОБА_3 та ТОВ Грін плюс вчинили дії по переданню належного йому на праві власності об'єкта нерухомого майна Громадський будинок. Будівля супермаркету з кафе, кулінарним та м'ясним цехом , загальною площею 2773,9 кв.м., що розташований за адресою: Одеська обл., м. Южне, вул. Хіміків, буд. 29, у власність ПП Юридична компанія Гарант на підставі акта приймання-передачі б/н від 14.09.2016 року та протоколу б/н від 14.09.2016 року, виключно з метою позбавлення позивача цього об'єкту, що є неправомірним.

Позивач остаточно просив суд :

- визнати договір позики, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 17.04.2013 р., відповідно до якого ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_3 в борг грошову суму в розмірі 1200000 дол. США, припиненим, у зв'язку з виконанням ОСОБА_2 зобов'язань за цим договором в повному обсязі;

- визнати договір купівлі-продажу частки в Статутному капіталі ТОВ Грін плюс , укладений 17.04.2013 р., відповідно до якого ОСОБА_2 передав у власність, а ОСОБА_3 прийняв у власність частку у розмірі 49,7 % в Статутному капіталі ТОВ Грін плюс , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 437, удаваним та встановити, що зазначений договір є договором застави, який є таким, що припинений в зв'язку з припиненням основного зобов'язання;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на частку в розмірі 100 % в Статутному капіталі ТОВ Грін плюс , вартість якої становить 2485000,00 грн.;

-визнати дії ОСОБА_3 та ТОВ Грін плюс по переданню об'єкта нерухомого майна Громадський будинок. Будівля супермаркету з кафе, кулінарним та м'ясним цехом , загальною площею 2773,9 кв.м., що розташований за адресою: Одеська обл., м. Южне, вул. Хіміків, буд. 29, у власність ПП Юридична компанія Гарант на підставі акта приймання-передачі б/н від 14.09.2016 року та протоколу б/н від 14.09.2016 року неправомірними;

- стягнути з відповідачів витрати по сплаті судового збору (т.1 а.с.109-114).

В судовому засіданні ОСОБА_2, його представник, який є також представником ТОВ Горяц-Т , позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представники ОСОБА_3, ТОВ Грін плюс , ПП Юридична компанія Гарант у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 23 червня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволено частково.

Визнано договір позики, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 17 квітня 2013 року, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_3 в борг грошову суму в розмірі 1 200 000 (один мільйон двісті тисяч) доларів США, припиненим у зв'язку з виконанням ОСОБА_2 зобов'язань за цим договором в повному обсязі.

Визнано договір купівлі-продажу частки в Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Грін плюс , укладений 17 квітня 2013 року, відповідно до якого ОСОБА_2 передав у власність, а ОСОБА_3 прийняв у власність частку у розмірі 49,7 % в Статутному капіталі ТОВ Грін плюс , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 437, удаваним та встановити, що зазначений договір є договором застави, який є таким, що припинений в зв'язку з припиненням основного зобов'язання.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на частку в розмірі 100 % в Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Грін плюс (ідентифікаційний код юридичної особи: 31729347, місцезнаходження: 65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Хіміків, 29), вартість якої становить 2 485 000,00 (два мільйони чотириста вісімдесят п'ять тисяч) грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат (т.2 а.с.136-147).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій по переданню майна і в цій частині ухвалити нове рішення ,яким зазначені позовні вимоги задовольнити (т.2 а.с.151-154).

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати в частині задоволенних судом позовних вимог ОСОБА_2 та постановити ухвалу про закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу частки в Статутному капіталі ТОВ Грін плюс удаваним та визнання за ОСОБА_2 право власності на частку в розмірі 100 % в Статутному капіталі ТОВ Грін плюс .

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання договору позики припиненим відмовити. В решті рішення залишити без змін. (т.2 а.с.157-163).

В апеляційній скарзі ТОВ Грін плюс посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати в частині задоволенних судом позовних вимог ОСОБА_2 і в цій частині постановити ухвалу про закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу частки в Статутному капіталі ТОВ Грін плюс удаваним та визнання за ОСОБА_2 право власності на частку в розмірі 100 % в Статутному капіталі ТОВ Грін плюс .

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання договору позики припиненим відмовити. В решті рішення залишити без змін (т.2 а.с.165-172).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 07.12.2017 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 червня 2017 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю Грін плюс , Приватного підприємства Юридична компанія Гарант , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Горяц-Т про визнання договору купівлі-продажу удаваним правочином, визнання іпотеки такою, що припинена, визнання права власності та в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю Грін плюс , Приватного підприємства Юридична компанія Гарант , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Горяц-Т про визнання неправомірними дій по переданню майна скасовано.

Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю Грін плюс , Приватного підприємства Юридична компанія Гарант , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Горяц-Т про визнання договору купівлі-продажу удаваним правочином, визнання іпотеки такою, що припинена, визнання права власності, визнання неправомірними дій по переданню майна -закрито.

В судове засідання ОСОБА_2 та представник ОСОБА_2- ОСОБА_5 та представник ТОВ Горяц-Т ОСОБА_6 не з'явилися, про час місце, розгляду справи, були повідомлені особисто, належним чином, що підтверджується довідковим листом (т.3 а.с.31).

Колегія суддів, відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України, вважає можливим розгляд справи у відсутність осіб, які не з'явилися в судове засідання.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши докази у справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню.

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ТОВ Грін плюс підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання договору позики припиненим, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 17.04.2013 року був укладений договір позики. На підтвердження отримання коштів ОСОБА_2 написав розписку. В той же день, за домовленістю сторін на забезпечення договору позики , фактично маючи намір укласти договір іпотеки, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений удаваний договір купівлі-продажу належної ОСОБА_2 49,7 % частки статутного капіталу ТОВ Гран плюс , вартістю 2 485 000 грн. , та з врахуванням того , що розписка про отримання коштів від 17.04.2013 року знаходиться у боржника- позивача ОСОБА_2, що свідчить про виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за договором позики від 17.04.2013 року.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції, повністю погодитися не можна.

Колегія суддів, частково погоджується з доводами апеляційних скарг ОСОБА_3 та ТОВ Грін Плюс .

З матеріалів справи вбачається, що 17.04.2013 р. відбулись загальні збори учасників ТОВ Грін плюс , оформлені рішенням № 1/13 загальних зборів учасників ТОВ Грін плюс від 17.04.2013 р., відповідно до якого ОСОБА_2 вирішив продати належну йому частку 49,7% в статутному капіталі ТОВ Грін плюс (п. 1); до складу учасників ТОВ Грін плюс увійшов ОСОБА_3 (п. 2); ОСОБА_2 вийшов зі складу учасників ТОВ Грін плюс (п. 3); відбулось зменшення статутного капіталу ТОВ Грін плюс (п. 4); відбувся перерозподіл часток статутного капіталу ТОВ Грін плюс (п. 5); затверджено нову редакцію статуту ТОВ Грін плюс (т.1 а.с.14-15)

Зазначене рішення не оскаржено не скасовано та є дійсним.

В той же день, 17.04.2013 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу частки в Статутному капіталі ТОВ Грін плюс , посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 437, відповідно до якого ОСОБА_3 набув у власність 49,7 % в Статутному капіталі ТОВ Грін плюс (т.1 а.с.9-13).

Звертаючись з позовом до суду про визнання договору позики припиненим, позивач ОСОБА_2, посилався на те, що борговий документ -розписка від 17.04.2013 року знаходиться у нього, що свідчить про виконання ним зобов'язань у повному обсязі. На підтвердження існування між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 правовідносин пов'язаних з позикою, позивач додатково посилався на правочин від 08.12.15 року , укладеного між ним та Афілірованими свідками (т.1 а.с.7-8).Додатково позивач посилався на те, що оскільки оригінал розписки знаходиться у позивача ,що відповідно до ст. 599 ЦК України, свідчить про припинення зобов'язання за договором позики.

Суд першої інстанції погодився з судженнями позивача.

В судовому засіданні колегії суддів, представник ОСОБА_3-ОСОБА_7 пяснила, що ніякого договору позики між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не існувало та не існує, кошти ОСОБА_3 ОСОБА_2 не передавав,правочин на який посилається ОСОБА_2 від 08.12.2015 року є неналежним доказом ,який був предметом дослідження судів різних інстанціїй та визнаний неналежним доказом. Крім того, наявність у ОСОБА_2 розписки ,яка написана самим ОСОБА_2 ,в якій відсутні будь-які відмітки про передачу коштів ОСОБА_3 є спробою ОСОБА_2 ввести суд в оману.

Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими та належними доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з роз'ясненнями викладених в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Наявність чи відсутність наведених обставин та можливість встановлення відповідних фактів суд вирішує відповідно до положень ст. ст. 10, 11, 27, 57-60 ЦПК України, за якими сторони при вирішенні справи зобов'язані довести перед судом ті обставини, на які вони посилаються як на підстави їх вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В наявній в матеріалах справи копії розписки від 17.04.2013 року, на яку посилається позивач ОСОБА_2 зазначено, що ОСОБА_2 отримав позику від ОСОБА_3 у розмірі 1200000 дол. США із сплатою 24 %. Забезпеченням повернення боргу є переоформлення права ТОВ Грін плюс належного йому 100 % статутного фонду, які переоформляються на ОСОБА_3 шляхом укладення договору купівлі-продажу частки статутного капіталу ТОВ Грін плюс . Після повернення боргу, право на частку статутного капіталу ТОВ Грін плюс знову переоформляється на ОСОБА_2 ОСОБА_2 за свій рахунок проведена реконструкція магазину, розташованого за адресою: м. Южне, вул. Хіміков , 29.

Цивільно-правові відносини, що виникають з договорів позики врегульовані главою 71 ЦК України.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням її повернення та дати отримання коштів.

Зазначений правовий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Проте, розписка від 17.04.2013 року, на яку посилається позивач щодо отримання ним від ОСОБА_3 у позику 1200000 дол. США ,із сплатою 24 відсотки річних, не відповідає зазначеним вимогам закону та не містить вказаних обов'язкових умов щодо складання договору позики (ст. ст. 1046, 1047, 1049 ЦК України).

Колегія суддів, погоджується з доводами апеляційних скарг ОСОБА_3 та ТОВ Грін плюс щодо помилкового посилання судом першої інстанції на пояснення свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, відповідно до яких, ОСОБА_8 разом з ОСОБА_10 виконували на прикінці 2015 року функції медіаторов ,а ОСОБА_9 відповідала за щомісячні розрахунки,звірки та передавала ОСОБА_3певні кошти , оскільки пояснення зазначених свідків, що були надані з приводу руху коштів не можуть бути прийняті до уваги, оскільки згідно положень ч. 1 ст. 1051 ЦК України, якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Інші документи, що містять певні грошові розрахунки, копії яких долучені до матеріалів справи (т.1 а.с.128-135) не відповідають наведеним вище вимогам, та встановити з їх змісту те, що вони були отримані чи передані у зв'язку з виконанням конкретного договору позики чи будь-яких інших зобов'язань не можливо.

Колегія суддів, не приймає до уваги правочин від 08.12.2015 року , укладений між ОСОБА_2 та Афілірованими свідками (т.1 а.с.7-8),на який посилався позивач у підтвердлження укладення між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договору позики та виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань, оскільки такий правочин є недопустимим доказом та не спростовує пояснення представника ОСОБА_3- ОСОБА_7

Крім того, відповідно до нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_10, останній спростував підписання ним правочину від 08.12.2015 року (т.2 а.с.92).

Таким чином , позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання договору позики припиненим є не доведеними та задоволенню не підлягають.

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ТОВ Грін плюс підлягають частковому задоволенню, оскільки колегія суддів частково погоджується з наведеними в апеляційних скаргах доводами.

За таких обставин, відповідно до п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню. Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України апеляційні скарги ОСОБА_3, ТОВ Грін плюс підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині задоволенних судом першої інстанції позовних вимог ОСОБА_2 ,підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 9397 грн., який був сплачений ОСОБА_3 при принесенні апеляційної скарги.

З ОСОБА_2 на користь ТОВ Грін плюс" підлягає стягненню судовий збір у розмірі 30 366 грн. 70 коп., сплачений товариством при принесені апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303,п.2 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст. 309,313,314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю Грін плюс задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 червня 2017 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю Грін плюс , Приватного підприємства Юридична компанія Гарант , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Горяц-Т про визнання договору позики припиненим, скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю Грін плюс , Приватного підприємства Юридична компанія Гарант , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Горяц-Т про визнання договору позики припиненим -відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 9397 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ Грін плюс судові витрати у розмірі

30 366 грн. 70 коп..

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_11

ОСОБА_12

ОСОБА_13

повне судове рішення складено 11.12.2017 року.