Рішення

від 05.12.2017 по справі 908/70/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/7/17-35/143/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2017 Справа № 908/70/17

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Осоцькому Д.І.

За участю представників сторін:

від позивача: Собецький І.Д., особисто, паспорт;

Сніжко Р.В., довіреність № б/н від 15.11.2016;

від відповідача: Майсак В.О., довіреність № б/н від 11.10.2017;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Собецького Івана Дмитровича (АДРЕСА_1)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві (71716, м. Молочанськ Токмацького району Запорізької області, вул. Шевченко, 101)

про стягнення 65899, 20 грн.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.03.2017р. у справі № 908/70/17 (суддя Мірошниченко М.В.) позов ФОП Собецького І.Д. до ПрАТ "Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві" про стягнення 65899, 20 грн. задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві" (71716, м. Молочанськ Токмацького району Запорізької області, вул. Шевченко, 101, код ЄДРПОУ 00699322) на користь Фізичної особи-підприємця Собецького Івана Дмитровича (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) суму 65899 (шістдесят п'ять тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. 20 коп. вартості неповернутої позики та суму 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.2017р. у справі № 908/70/17 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві", м. Молочанськ Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.03.2017р. (повний текст підписано 30.03.2017р.) по справі №908/70/17 задоволено.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 27.03.2017р. (повний текст підписано 30.03.2017р.) по справі №908/70/17 скасовано.

Прийнято нове рішення по справі №908/70/17, яким у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Собецького Івана Дмитровича, м. Молочанськ Запорізької області до Приватного акціонерного товариства "Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві", м. Молочанськ Запорізької області про стягнення збитків в розмірі 65899,20грн. відмовлено в повному обсязі.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Собецького Івана Дмитровича, м. Молочанськ Запорізької області (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства "Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві" (71716, Запорізька область, Токмацький район, м. Молочанськ, вул. Шевченко, 101, код ЄДРПОУ 00699322) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1515,80грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.10.2017р. у справі № 908/70/17 касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Собецького Івана Дмитровича задоволено частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.2017 та рішення господарського суду Запорізької області від 27.03.2017 у справі № 908/70/17 скасовано.

Справу № 908/70/17 передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

18.10.2017р. матеріали справи № 908/70/17 надійшли на адресу господарського суду Запорізької області.

18.10.2017р. автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу передано до розгляду судді Топчій О.А.

Позивач, обґрунтовуючи свій позов, посилається на те, що він свій обов'язок за договором щодо надання відповідачу позики (ячміню) виконав в повному обсязі, однак в свою чергу, відповідачем свої зобов'язання щодо повернення ячменю в кількості 24000 кг у визначений договором строк (01.09.2012 р.) станом на момент звернення до суду не виконано. При цьому відзначає, що у відповідь на вимогу позивача від 29.02.2016р. від відповідача отримано лист № 41 від 04.03.2016р., в якому відповідач визнав заборгованість за договором та просив відстрочити повернення позики до отримання нового врожаю. За доводами позивача, невиконання відповідачем умов договору призвело до спричинення йому збитків на суму 65899,80 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.10.2017р. справу № 908/70/17 прийнято до розгляду, присвоєно справі номер провадження 35/143/17 та призначено розгляд справи на 06.09.2017р. об 11 год. 30 хв.

02.11.2017р. на адресу господарського суду Запорізької області від відповідача надійшов письмовий відзив від 31.10.2017р. відповідно до якого відповідач вважає позовну заяву безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню оскільки позивач на виконання умов договору позички № 1 від 03.05.2012р. не здійснив переказ на рахунок відповідача грошових коштів в сумі 24 000,00 грн. та не надав суду розрахункові документи які б підтверджували факт перерахування зазначених коштів або прийому-передачі ячменю в кількості 24 000 кг.

На підтвердження виконання умов договору позивач надав суду видаткову накладну № 1 від 03.05.2012р., але відповідач зазначає, що оригінал вказаної накладної № 1 03.05.2012р. відсутній, погодження накладної відповідачу не відомо, підпис директора та печатка підприємства відсутня.

Крім того, на думку відповідача, вказаний доказ є неналежним доказом виконання умов договору позивачем так як не підтверджує факт переказу на рахунок ПрАТ "Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві" фінансової допомоги - грошових коштів в сумі 24000,00 грн., як це передбачено п. 1.1 договору позики від 03.05.2012р.

Вимога позивача від 19.02.2016р. була надіслана відповідачу вже після спливу строку позовної давності.

Окрім зазначеного відповідач наголошує що підприємство відповідача не отримувало позики у вигляді грошових коштів або кормів ячменю у кількості 24000 кг за договором № 1 від 03.05.2012р., зазначений договір підписано сторонами але виконано не було.

З огляду на зазначене відповідач просить суд у позові відмовити у повному обсязі.

06.11.2017р. на електронну адресу суду від відповідача надійшла заява від 03.11.2017р. в якій відповідач зазначає, що представник відповідача - адвокат Майсак В.О. не має можливості з'явитися у судове засідання, оскільки приймає участь у іншому судовому засіданні, а директор підприємства не має юридичної освіти та на підприємстві відсутній юрист.

В зв'язку із чим відповідач просить суд не розпочинати розгляд справи без участі представника відповідача та відкласти розгляд справи.

06.11.2017р. на електронну адресу суду від відповідача надійшла заява вих. 169 від 06.11.2017р. аналогічного змісту.

07.11.2017р. через канцелярію господарського суду Запорізької області від позивача надійшли пояснення та обґрунтування позовних вимог від 03.11.2017р. відповідно до яких останній зазначав, що 29.02.2016р. пред'явив відповідачу вимогу про повернення ячменю в кількості 24 000 кг.

У відповіді на вимогу лист № 41 від 04.03.2016р. відповідач визнав заборгованість на користь позивача.

Оскільки у спірному договорі позики не визначено строк повернення позики позивач вважає, що перебіг строку позовної давності починається після закінчення тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.11.2017р. задоволено клопотання ПрАТ "Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві" про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладено до 16.11.2017р.

В судовому засіданні 16.11.2017р. оголошено перерву до 05.11.2017р.

Розгляд справи здійснювався із застосування засобів технічної фіксації, а саме: програмно-апаратного комплексу Оберіг .

05.12.2017р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

03.05.2012 р. між Фізичною особою-підприємцем Собецьким Іваном Дмитровичем (Позикодавцем, позивачем у справі) та Приватним акціонерним товариством Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві (ПРАТ Міжрайплемпідприємство ) (Позичальником, відповідачем у справі) було укладено Договір позики № 1 (далі - Договір), відповідно до умов якого Позикодавець здійснює на зворотній основі фінансову допомогу Позичальнику в розмірі 24000,00 грн. з метою реалізації програми забезпечення кормами - ячмінь в кількості 24000 кг, а Позичальник приймає ці фінансові кошти, користується ними та повертає їх відповідно до умов цього договору без оплати процентів від суми позики за їх користування (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору переказ та повернення фінансової допомоги здійснюють у такому порядку: сума та термін повернення 24000,00 грн. до 01.09.2012 р.

Пунктом 1.3 Договору сторони погодили, що позика вважається погашеною у момент фактичного повернення кормів - ячмінь в кількості 24000 кг, отриманої Позичальником за цим договором.

Згідно із п. 2.1 Договору невиконання зобов'язань за договором надає право на стягнення з винної особи усіх завданих цим невиконанням збитків.

Відповідно до п. 3.1 Договору договір набирає чинності з дня його підписання і діє до повного його виконання.

За твердженням позивача, в порушення взятих на себе зобов'язань відповідач не повернув надану йому фінансову допомогу - ячмінь в кількості 24000 кг.

29.02.2016 р. Фізичною особою-підприємцем Собецьким Іваном Дмитровичем на адресу відповідача надіслано вимогу, в якій позивач зазначає про невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором та просить протягом семи днів з дня отримання вимоги повернути йому ячмінь в кількості 24000 грн. або сплатити грошові кошти за ячмінь за ринковою ціною, що склалася на день отримання цієї вимоги.

У відповідь на вимогу позивача Приватне акціонерне товариство "Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві" надіслало лист-відповідь № 41 від 04.03.2016 р., в якому підтвердило наявність заборгованості станом на 04.03.2016 р. згідно, зокрема, по Договору позики № 1 від 03.05.2012 р. - 24000 кг ячменю та повідомило, що станом на 04.03.2016 р. підприємство не в змозі повернути позивачу зерно, а також просило відстрочити заборгованість до отримання нового врожаю.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що невиконання відповідачем умов договору щодо повернення ячменю в кількості 24000 кг. призвело до спричинення йому збитків на суму 65 899,80 грн., розмір яких розраховано виходячи з середньої ціни реалізації ячменю станом на 14.10.2016 р.

Позовна вимога про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві" суми вартості 24000 кг. ячменю в розмірі 65899,20 грн. є предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на договорі від 03.05.2012 р., який за своєю правовою природою є договором позики.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладання договору, а й передачі грошової суми позичальнику

За умовами ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 1.2. Договору сторони визначили суму та термін повернення, а саме: 24000,00 грн. до 01.09.2012 р.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач звернувся до суду з вимогою про відшкодування збитків, завданих невиконанням відповідачем умов Договору позики (не повернення ячміню в кількості 2400 кг.), обґрунтовуючи при цьому свої вимоги ст. 611 Цивільного кодексу України та ст.ст. 224,225 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 220 Господарського кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

У пункті 1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 р. № 02-5/215 Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди (в редакції Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29 грудня 2007 року № 04-5/239) визначено, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України).

Згідно ж до п. 6 вказаних Роз'яснень встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Таким чином, предметом доведення по справам про стягнення збитків є: по-перше, наявність збитків та визначення правових підстав їх виникнення, по-друге, наявність вини особи, яка завдала ці збитки, а по-третє, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і завданими збитками.

Як вбачається з аналізу умов Договору в розрізі ст. 1046 ЦК України, предметом Договору є саме грошові кошти в розмірі 24000,00 грн., які надаються з метою реалізації програми забезпечення кормами - ячмінь в кількості 24000 кг.

В якості доказу надання позики позивач посилається на накладну №1 від 03.05.2012р., відповідно до якої ПРАТ Міжрайплемпідприємство відпущено 24000,00 кг ячменю та не повернуто ячмінь в добровільному порядку, чим спричинено позивачу збитки в розмірі 65899,20 грн.

Проте з доводами позивача в обґрунтування своїх позовних вимог суд не погоджується, оскільки по-перше, зі змісту п.п.1.1,1.2 укладеного договору випливає, що предметом означеного договору позики є грошові кошти (фінансова допомога у розмірі 24000,00грн.), а доказів надання позивачем послуг з позики готівкою (прибутковий касовий ордер) або в безготівковій формі (платіжне доручення) матеріали справи не містять.

По-друге, з накладної № 1 від 03.05.2012 р. (а.с. 81) на яку посилається позивач в своєму позові, взагалі не вбачається передача відповідачеві саме предмету договору позики - грошових коштів у сумі 24 000,00 грн. По-третє, з боку отримувача накладна підписана невідомою особою, без зазначення посади, ПІБ, а також на накладній не міститься відбитку печатки підприємства-відповідача. Крім того, в матеріалах справи відсутня довіреність на підписанта на отримання товарно-матеріальних цінностей. Таким чином можна дійти висновку, що відповідач не отримував від позивача вказаний ячмінь. Відсутність отримання ячміню в кількості 24000 грн. підтверджується і наданою належним чином оформленою довідкою відповідача № 86 від 12.05.2017р, яка підписана посадовими особами підприємства.

Інших доказів на підтвердження надання відповідачеві позики за Договором №1 від 03.05.2012р. саме у вигляді грошових коштів позивачем не надано.

Таким чином суд приходить до висновку, про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором позики № 1 від 03.05.2012 р., спричинення останнім своїми діями чи бездіяльністю шкоди позивачу, а відтак відсутні будь-які правові підстави для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Щодо посилання позивача на факт визнання відповідачем заборгованості (лист №41 від 04.03.2016р.) суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пунктом 4.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, визнання пред'явленої претензії; письмове прохання відстрочити сплату боргу; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу тощо. Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.

Як зазначалось вище, пунктом 1.2 Договору сторони визначили як суму фінансової допомоги (24 000,00 грн.), так і строк повернення позики, а саме, до 01.09.2012р.

Тобто, у Договорі сторони визначили зобов'язання з визначеним строком виконання.

Враховуючи загальну позовну давність та виходячи з умов Договору щодо визначення строку виконання зобов'язання, строк позовної давності сплив саме 01.09.2015р.

Претензія позивачем надіслана відповідачеві 29.02.2016р.

Таким чином, визнання відповідачем свого боргу мало місце після спливу позовної давності.

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сторонами надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Собецького Івана Дмитровича до Приватного акціонерного товариства Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві про стягнення збитків в розмірі 65 899,20 грн. не доведеними, не підтвердженими належними доказами та як наслідок такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Собецького Івана Дмитровича до Приватного акціонерного товариства Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві про стягнення збитків в розмірі 65 899,20 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України та ч.3 ст. 51 ГПК України 11.12.2017 р .

Суддя О.А. Топчій