Постанова

від 06.12.2017 по справі 11/5009/7948/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2017 року Справа № 11/5009/7948/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач), суддіЄмельянова А.С., суддіНєсвєтової Н.М., за участю представників: від позивачаЛисого В.І., від третьої особи 2Бондаренка С.А., від прокуратури Попенка О.С., від скаржникаОСОБА_7 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуОСОБА_8 нарішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2012 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.11.2016 року у справі№ 11/5009/7948/11 Господарського суду Запорізької області за позовомБердянського міжрайонного прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до 1. Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, 2. Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Комунального підприємства "Бердянське бюро технічної інвентаризації" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 2: Приватного акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" провизнання недійсними пунктів рішення Бердянської міської ради № 165 від 03.04.2003 року, визнання права власності на об'єкти нерухомого майна та витребування з чужого незаконного володіння об'єктів нерухомості

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2011 року Бердянський міжрайонний прокурор Запорізької області (надалі - прокурор) звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (надалі - ФДМ України, позивач) до Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області (надалі - Виконком Бердянської міської ради, відповідач 1), Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" (надалі - ПрАТ "Приазовкурорт", відповідач 2) про визнання недійсними пунктів 7.12, 7.13, 7.13.1, 7.13.2, 7.13.3, 7.13.4, 7.13.5, 7.13.6, 7.13.7, 7.13.8, 7.13.9, 7.13.10, 7.13.11, 7.13.12, 7.13.13, 7.13.14, 7.13.15, 7.13.16, 7.13.17, 7.13.18, 7.14, 7.14.1, 7.14.2, 7.14.3 рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради №165 від 03.04.2003 року "Про оформлення права власності", визнання права власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" за адресами: вул. Волкова, 14, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, А1" та споруд; бул. Тінистий, 15, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, А1, А2", прибудови "а" та споруд; бул. Тінистий, 11, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі "А" та споруд; бул. Тінистий, 13, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі "А" та споруд; вул. Макарова, 3-Г, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі "А", прибудови "а", пилорами "Б" та споруд; вул. Макарова, 3-д, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, А1", вбиральні "Г" та споруд; вул. Котляревського, 51, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, Б", прибудов "а, б" та споруд; вул. Котляревського, 25, м. Бердянськ, Запорізька область, складається з основних будівель "А, А1" та споруд; АДРЕСА_1, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі "А", прибудови "а" та споруд; вул. Котляревського, 27, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, А1, А2, А3" та споруд; вул. Котляревського - вул. Волкова, 15/3, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, А1", прибудови "а" та споруд; вул. Волкова, 16, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі "А" та споруд; вул. Котляревського, 13, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі "А" та споруд; вул. Котляревського, 16, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі "А"; вул. Волкова, 12, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, А1, А2"та споруд; вул. Волкова, 18, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі "А"та споруд; вул. Волкова, 8, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі "А2, прибудов "а, а1, а2, а3"та споруд; вул. Макарова, 3, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, Б, В, Г, Д, Е", прибудов "б, б1"та споруд, та витребування зазначеного майна з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позовних вимог прокурор, посилаючись на положення постанови Ради Міністрів УРСР "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" від 23.04.1960 року № 606, постанови Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990 року № 506, ст. 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991 року № 1540-XII та постанови Верховної Ради України "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP" від 04.02.1994 року № 3943-ХП, наголошував на тому, що спірне майно було передано Міністерством охорони здоров'я УРСР лише у відання Українській республіканській раді профспілок (правонаступником якої після розпаду Союзу PCP стала рада Федерації незалежних профспілок України, а у подальшому - Федерація професійних спілок України) та залишилося державним, як майно громадської організації колишнього Союзу PCP, розташованим на території України, тому спірного рішення Виконкому про реєстрацію права власності на майно за ПрАТ "Приазовкурорт", яке прийняте за відсутності згоди уповноваженого органу - ФДМ України, має бути визнано недійсним відповідно до ст.ст. 21, 393 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), як таке, що порушує права держави України як власника спірного майна, а майно витребувано з чужого незаконного володіння та повернуто у власність держави Україна в особі ФДМ України.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.03.2012 року у справі № 11/5009/7948/11 (суддя Склярук О.І.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.11.2016 року (колегія у складі головуючого-судді Істоміної О.А., суддів: Геза Т.Д., Дучал Н.М.), позов задоволено повністю.

ОСОБА_8 (надалі - ОСОБА_8, заявник) не був стороною у справі і не брав участь у справі, як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, 29.08.2017 року звернувся із касаційною скаргою на прийняті у справі рішення та постанову, посилаючись на те, що рішення у справі порушує його права як власника нежитлової будівлі, що знаходиться на АДРЕСА_1, м. Бердянськ, Запорізька область, відповідно до договору купівлі-продажу від 05.10.2016 року.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.03.2012 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.11.2016 року у справі № 11/5009/7948/11, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Керівник Бердянської місцевої прокуратури надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення. Прокурор вважає, що заявник безпідставно посилається на порушення та неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Доводи прокурора щодо права ОСОБА_8 на касаційне оскарження судових рішень та вирішення судами питання про права заявника у відзиві не викладені.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників учасників судового процесу, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 8 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Право касаційного оскарження судових рішень є важливою гарантією захисту прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у справі, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах касаційної інстанції. Порядок та підстави касаційного оскарження судових рішень врегульовано у розділі XII 1 ГПК України.

Статтею 107 ГПК України передбачено, що сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на:

1) рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду;

2) ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

Отже, право на касаційне оскарження судового рішення мають також особи, які не брали участі у справі. При цьому, такі особи можуть подати скаргу, якщо оскаржуваним рішенням суду безпосередньо вирішено питання про їх права або обов'язки, тобто, безпосередньо встановлено, змінено або припинено права або обов'язки цих осіб.

У справі, яка переглядається, предметом спору, який вирішувався судами, є, зокрема, об'єкт нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1, м. Бердянськ, Запорізька область, право власності на який на підставі договору купівлі-продажу від від 05.10.2016 року, укладеного з ПрАТ "Приазовкурорт", набув ОСОБА_8, та якого до участі у справі залучено не було. Заявник набув право власності на спірне майно після ухвалення рішення суду першої інстанції, але до ухвалення рішення апеляційним господарським судом.

У справі N 6-1783цс16 Верховний Суд України постановою від 13.03.2017 року скасував ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.05.2016 року, зазначивши, що вирішуючи питання щодо прийняття поданої заявницею касаційної скарги, суд касаційної інстанції, пославшись на те, що право власності на спірну квартиру набуте нею після ухвалення рішення суду першої інстанції, безпідставно вважав, що судовими рішеннями не вирішувалось питання про її права та обов'язки.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 111 10 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі. Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом.

Таким чином, зважаючи на те, що апеляційний господарський суд не залучив до участі у справі нового власника майна, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, м. Бердянськ, суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування постанови апеляційного господарського суду в частині вирішення спору щодо цього майна з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

У решті касаційна скарга залишається без задоволення, а постанова Донецького апеляційного господарського суду від 03.11.2016 року у справі № 11/5009/7948/11 -без змін, оскільки заявник не є власником іншого майна, що було предметом спору, і в цій частині суд попередньої інстанції не вирішував питання, що стосуються прав заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити частково.

Скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.11.2016 року в частині залишення без змін рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2012 року у справі № 11/5009/7948/11, яким задоволено позовні вимоги про:

- визнання недійсним пункту 7.13.10 рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради № 165 від 03.04.2003 року "Про оформлення права власності";

- визнання права власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" за адресами АДРЕСА_1, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі "А", прибудови "а" та споруд витребування зазначеного майна з чужого незаконного володіння у власність держави.

Справу в цій частині передати на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.

У решті постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.11.2016 року у справі № 11/5009/7948/11 залишити без змін.

Головуючий суддя Кондратова І.Д. СуддяЄмельянов А.С. СуддяНєсвєтова Н.М.