Постанова

від 26.06.2018 по справі 11/5009/7948/11

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 11/5009/7948/11

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

секретар судового засідання - Овчарик В.М.,

за участю представників:

позивача - Іжаківського А.О. (представник за довіреністю від 12.02.2018),

відповідача-1 - не з'явилися,

відповідача-2 - не з'явилися,

відповідача-3 - ОСОБА_5 (адвокат),

третьої особи-1 - не з'явилися,

третьої особи-2 - не з'явилися,

прокуратури - Кравчук О.А. (представник за посвідченням),

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2012 (суддя Гончаренко С.А.) та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.03.2018 (головуючий - Мартюхіна Н.О. судді: Зубченко І.В., Сгара Е.В.) у справі

за позовом Бердянського міжрайонного прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Фонду державного майна України

до 1) Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області,

2) Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт",

3) ОСОБА_7

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: комунальне підприємство "Бердянське бюро технічної інвентаризації"

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2: приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

про визнання недійсними пунктів рішення Бердянської міської ради №165 від 03.04.2003, визнання права власності на об'єкти нерухомого майна; витребування із чужого незаконного володіння об'єктів нерухомості,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У грудні 2011 року Бердянський міжрайонний прокурор Запорізької області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - ФДМУ) звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області (далі - Виконком) та Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" (далі - ПрАТ "Приазовкурорт", Товариство) про визнання недійсними пунктів 7.12, 7.13, 7.13.1, 7.13.2, 7.13.3, 7.13.4, 7.13.5, 7.13.6, 7.13.7, 7.13.8, 7.13.9, 7.13.10, 7.13.11, 7.13.12, 7.13.13, 7.13.14, 7.13.15, 7.13.16, 7.13.17, 7.13.18, 7.14, 7.14.1, 7.14.2, 7.14.3 рішення Виконкому №165 від 03.04.2003 "Про оформлення права власності", визнання права власності за державою Україна в особі ФДМУ на об'єкти нерухомого майна ПрАТ "Приазовкурорт" за адресами: вул. Волкова, 14, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, А1" та споруд; бульв. Тінистий, 15, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, А1, А2", прибудови "а" та споруд; бульв. Тінистий, 11, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі "А" та споруд; бульв. Тінистий, 13, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі "А" та споруд; вул. Макарова, 3-Г, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі "А", прибудови "а", пилорами "Б" та споруд; вул. Макарова, 3-д, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, А1", вбиральні "Г" та споруд; вул. Котляревського, 51, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, Б", прибудов "а, б" та споруд; вул. Котляревського, 25, м. Бердянськ, Запорізька область, складається з основних будівель "А, А1" та споруд; АДРЕСА_1, що складається з основної будівлі "А", прибудови "а" та споруд; вул. Котляревського, 27, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, А1, А2, А3" та споруд; вул. Котляревського - вул. Волкова, 15/3, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, А1", прибудови "а" та споруд; вул. Волкова, 16, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі "А" та споруд; вул. Котляревського, 13, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі "А" та споруд; вул. Котляревського, 16, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі "А"; вул. Волкова, 12, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, А1, А2" та споруд; вул. Волкова, 18, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі "А"та споруд; вул. Волкова, 8, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі "А2, прибудов "а, а1, а2, а3"та споруд; вул. Макарова, 3, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, Б, В, Г, Д, Е", прибудов "б, б1" і споруд, та витребування зазначеного майна з чужого незаконного володіння.

Позовна заява обґрунтовується тим, що спірне майно було передано Міністерством охорони здоров'я УРСР лише у відання Українській республіканській раді профспілок, правонаступником якої після розпаду Союзу PCP стала рада Федерації незалежних профспілок України (у подальшому - Федерація професійних спілок України) та залишилося державним як майно громадської організації колишнього Союзу PCP, розташоване на території України, тому спірне рішення Виконкому про реєстрацію права власності на майно за ПрАТ "Приазовкурорт" прийнято за відсутності згоди уповноваженого органу - ФДМУ та порушує права держави України як власника спірного майна.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.03.2012, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.11.2016 (Істоміна О.А. - головуючий, судді Геза Т.Д., Дучал Н.М.), позов задоволено повністю.

Рішення та постанова мотивовані тим, що відчуження спірного нерухомого майна шляхом внесення його у 1991 році Федерацією профспілок України до статутного капіталу Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця" (далі - ЗАТ "Укрпрофздоровниця") відбулося всупереч волі власника - держави Україна та з порушенням чинного на той час законодавства, відтак, у подальшому, ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" не мало права без згоди ФДМУ передавати це майно у власність (у статутний фонд) Закритого акціонерного товариства "Приазовкурорт" (далі - ЗАТ "Приазовкурорт"), правонаступником якого є ПрАТ "Приазовкурорт". При цьому апеляційний суд зазначив про відсутність пропуску строку позовної давності ФДМУ, який дізнався про порушення свого права лише після проведення прокуратурою відповідної перевірки у 2011 році.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2017 (Кондратова І.Д. - головуючий, судді Ємельянов А.С., Нєсвєтова Н.М.) касаційну скаргу ОСОБА_7 (далі - ОСОБА_7) задоволено частково. Скасовано постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.11.2016 в частині залишення без змін рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2012 у справі № 11/5009/7948/11, яким було задоволено позовні вимоги про: визнання недійсним пункту 7.13.10 рішення Виконкому №165 від 03.04.2003 "Про оформлення права власності"; визнання права власності за державою Україна в особі ФДМУ на об'єкти нерухомого майна ПрАТ "Приазовкурорт" за адресою: АДРЕСА_1, що складається з основної будівлі "А", прибудови "а" та споруд; витребування зазначеного майна з чужого незаконного володіння у власність держави. Справу №11/5009/7948/11 в цій частині позову передано на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду. У решті постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.11.2016 у цій справі залишено без змін.

Зазначена постанова мотивована тим, що предметом спору, який вирішувався судами, є, зокрема, об'єкт нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 м. Бердянськ, Запорізька область, право власності на який на підставі договору купівлі-продажу від 05.10.2016, укладеного з ПрАТ "Приазовкурорт", набув ОСОБА_7, проте, нового власника до участі у справі залучено не було. Заявник набув право власності на спірне майно після ухвалення рішення суду першої інстанції, але до ухвалення рішення апеляційним господарським судом.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.03.2018 рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2012 в частині визнання недійсним пункту 7.13.10 рішення Виконкому №165 від 03.04.2003 "Про оформлення права власності" та визнання права власності за державою Україна в особі ФДМУ на об'єкти нерухомого майна ПрАТ "Приазовкурорт" - будівлі по АДРЕСА_1 що складається з основної будівлі "А", прибудови "а" залишено без змін. Рішення від 01.03.2012 в частині задоволення позовних вимог про витребування нерухомого майна ПрАТ "Приазовкурорт" за адресою АДРЕСА_1, що складається з основної будівлі "А", прибудови "а" та споруд з чужого незаконного володіння у власність держави скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Приазовкурорт" на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2012 у справі №11/5009/7948/11 в частині розгляду вимог про витребування майна ПрАТ "Приазовкурорт" - будівлі по АДРЕСА_1 що складається з основної будівлі "А", прибудови "а" з чужого незаконного володіння фізичної особи ОСОБА_7 у власність держави.

Постанова мотивована положеннями статей 11, 16, 21, 204, 387, 393 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) в редакції, чинній до 15.12.2017, та статей 4, 5, 20, 75, 231, 310, 316 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, з урахуванням яких апеляційний суд дійшов висновку про те, що хоча місцевий господарський суд розглянув справу за належного складу сторін, визначених прокурором у позові, проте, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції новим власником майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є фізична особа ОСОБА_7, і та обставина, що залучений у справі ОСОБА_7 не визначений при поданні позову прокурором в статусі відповідача, не може бути підставою для розгляду судом апеляційної інстанції спору по суті в частині визнання права власності на спірне нерухоме майно та витребування спірного майна із чужого незаконного володіння, оскільки предмет спору безпосередньо стосується прав, інтересів і обов'язків цієї фізичної особи, тому в частині позовних вимог про витребування спірного майна від фізичної особи ОСОБА_7 ця справа підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись із постановою апеляційного суду, ОСОБА_7 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить рішення від 01.03.2012 та постанову від 01.03.2018 скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ФДМУ.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції статей 256, 257, 261, 267 ЦК та статей 20, 231 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, наголошуючи на тому, що: 1) апеляційний суд спочатку дійшов вірного висновку про неможливість розгляду в порядку господарського судочинства питання щодо права власності та витребування нерухомого майна, придбаного ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу від 05.10.2016, який недійсним не визнавався, однак, в резолютивній частині постанови вже вказав про визнання права власності на це майно за державою, що свідчить про суперечливість висновків суду; 2) апеляційний суд за заявою ОСОБА_7 безпідставно не застосував наслідки спливу позовної давності всупереч усталеній судовій практиці, викладеній у постановах Верховного Суду України від 25.03.2015 у справі №11/163/2011/5003, від 22.03.2017 у справі №5004/2115/11 та постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №11/5009/7731/11.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на касаційну скаргу)

Керівник Бердянської місцевої прокуратури у відзиві на касаційну скаргу просить її залишити без задоволення у повному обсязі з мотивів, викладених у оскаржуваній постанові.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 23.04.1960 № 606 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати Міністерство охорони здоров'я зобов'язане було передати до 1 травня 1960 року Українській республіканській раді профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок. Згідно з пунктом 2 зазначеної постанови майно передавалось профспілковим органам у відання.

Після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської ради профспілок стала Рада Федерації професійних спілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є федерація професійних спілок України.

20.06.2002 на загальних зборах ЗАТ "Укрпрофозровниця" прийнято рішення про створення ЗАТ "Приазовкурорт", правонаступником якого є ПрАТ "Приазовкурорт", та внесення спірного майна у якості внеску учасника в статутний капітал.

12.02.2003 листом №08/109 ПрАТ "Приазовкурорт" звернулося до Бердянської міської ради Запорізької області щодо оформлення за ним права власності на спірне майно.

03.04.2003 Виконкомом прийнято рішення №165 "Про оформлення права власності", яким вирішено, зокрема, оформити право власності на наступні об'єкти нерухомості:

- пунктом 7.12 (балансоутримувач - санаторій Бердянськ) - на комплекс будівель та споруд по бул. Тінистому, 12, що складається з основних будівель "А, Б, В, Г, Г1, З, Ж, Е, К, И, Л, Л1, М, М1, М2, М3, Д, Д1, Н, Н1, Н2, О, П, Р, У, Ф, С, Ч, Ч1, Ш, Щ, Э, Ю, Я", житлових будинків "С, Т, X, Ж-1", житлової прибудови "Ж2", гуртожитку "К1", прибудов "а, а1, б, з, з1, з2, з3, к, к1, к2, к3, и, и1, є, е1, д, н, о, п, с, с1, с2, м, м1, у, ф, х, х1, р, у1, ч, ч1, ч2, ч3, ч4, ч5, ш, ш1, щ, щ1, э, ю, я, ж, ж1", свердловин на мінеральні води "В2, В3" альтанок "Г2, Л4", майстерень "Ц1, Ц2, Д5, Д6, Д7", гаражів "Ц4, Л2, Л3", метеорологічної станції "П1", морозильної камери "Б3", прибудови б4, складів Б8, Б9, Д3, Р1, Р2, К2, К3, К4, б2, П2, навісів "М4, М5, Б10, Щ1, Щ2", компресорної "Б11", вбиралень "Ш2, Э1, Я1, К5", душів "Т3, К6", госпблоків "И1, Щ3", цеху полуфабрикатів "Б2", кондитерського цеху Б1, теплиці "Б4", побутових приміщень "З5, Д4, г3, ГЗ", басейну реєстрації грязі "Д2"та споруд;

- пунктом 7.13 (балансоутримувач багатогалузеве підприємство комунального господарства Курорт):

- пунктом 7.13.1 - на будівлю по вул. Волкова, 14, що складається з основних будівель А, А1 та споруд;

- пунктом 7.13.2 - на будівлю по вул. Курортній, 81-А, що складається з основної будівлі А та споруд;

- пунктом 7.13.3 - на будівлю по бульв. Тінистому, 15, що складається з основних будівель А, А1, А2, прибудови а та споруд;

- пунктом 7.13.4 - на будівлю по бульв. Тінистому, 11, що складається з основної будівлі А та споруд;

- пунктом 7.13.5 - на будівлю по бульв. Тінистому, 13, що складається з основної будівлі А та споруд;

- пунктом 7.13.6 - на будівлю по вул. Макарова, 3-Г, що складається з основної будівлі А, прибудови а, пилорами Б та споруд;

- пунктом 7.13.7 - на будівлю по вул. Макарова, 3-д, що складається з основних будівель А, А1, вбиральні Г та споруд;

- пунктом 7.13.8 - на будівлю по вул. Котляревського, 51, що складається з основних будівель А, Б, прибудов а, б та споруд;

- пунктом 7.13.9 - на будівлю по вул. Котляревського, 25, що складається з основних будівель А, А1 та споруд;

- пунктом 7.13.10 - на будівлю по АДРЕСА_1 що складається з основної будівлі А, прибудови а та споруд;

- пунктом 7.13.11 - на будівлю по вул. Котляревського, 27, що складається з основних будівель А, А1, А2, А3та споруд;

- пунктом 7.3.12 - на будівлю по вул. Котляревського - вул. Волкова, 15/3, що складається з основних будівель А, А1, прибудови а та споруд;

- п. 7.13.13 - на будівлю по вул. Волкова, 16, що складається з основної будівлі А та споруд;

- пунктом 7.13.14 - на будівлю по вул. Котляревського, 13, що складається з основної будівлі Ата споруд;

- пунктом 7.13.15 - на будівлю по вул. Котляревського, 16, що складається з основної будівлі А;

- пунктом 7.13.16 - на будівлю по вул. Жовтневій, 52-А, що складається з основної будівлі А та споруд;

- пунктом 7.13.17 - на будівлю по вул. Волкова, 12, що складається з основних будівель А, А1, А2та споруд;

- пунктом 7.13.18 - на будівлю по вул. Волкова, 18, що складається з основної будівлі А та споруд.

- пунктом 7.14 (балансоутримувач - комбінат курортних послуг - Відпочинок):

- п. 7.14.1 - на будівлю по вул. Волкова, 8, що складається з основної будівлі А, прибудов а, а1, а2, а3та споруд;

- пунктом 7.14.2 - на будівлю по вул. Макарова, 3, що складається з основних будівель А, Б, В, Г, Д, Е, прибудов б, б1та споруд;

- пунктом 7.14.3 - на будівлю по вул. Пушкіна, 9-А, що складається з основної будівлі А, прибудови а та споруд.

Оспорюване рішення стало підставою для видачі Товариству свідоцтв про право власності на нерухоме майно.

Судами також встановлено, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 05.10.2016 нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, АДРЕСА_1 була відчужена ПрАТ "Приазовкурорт" на користь громадянина ОСОБА_7

Власником спірної нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 що складається з основної будівлі "А", прибудови "а" та споруд; - є фізична особа ОСОБА_7, який не є суб'єктом господарської діяльності.

Право власності за фізичною особою ОСОБА_7 зареєстровано Комунальним підприємством з технічної інвентаризації Бердянської міської ради 19.06.2017 (реєстраційний №417).

З урахуванням змісту постанови Вищого господарського суду України від 06.12.2017 у даній справі, яка Верховним Судом України не переглядалася, є такою, що набрала законної сили та не може бути поставлена під сумнів (стаття 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.10.1999 у справі "Брумареску проти Румунії"), незаконність оспорюваних пунктів 7.12, 7.13, 7.13.1, 7.13.2, 7.13.3, 7.13.4, 7.13.5, 7.13.6, 7.13.7, 7.13.8, 7.13.9, 7.13.11, 7.13.12, 7.13.13, 7.13.14, 7.13.15, 7.13.16, 7.13.17, 7.13.18, 7.14, 7.14.1, 7.14.2, 7.14.3 (окрім пункту 7.13.10) рішення Виконкому №165 від 03.04.2003 "Про оформлення права власності" достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, внаслідок чого було задоволено позовні вимоги про визнання за державою України права власності на конкретні об'єкти нерухомості, оформлені зазначеними пунктами, та витребувано їх з чужого незаконного володіння ПрАТ "Приазовкурорт".

Таким чином, з урахуванням вказівок постанови Вищого господарського суду України від 06.12.2017, предметом повторного апеляційного перегляду у справі були лише позовні вимоги прокурора про визнання недійсним пункту 7.13.10 рішення Виконкому №165 від 03.04.2003 "Про оформлення права власності"; визнання права власності за державою Україна в особі ФДМУ на об'єкти нерухомого майна (основна будівля "А", прибудова "а" та споруди), розташовані по АДРЕСА_1 в м. Бердянську, та витребування зазначеного майна з чужого незаконного володіння у власність держави.

В основу оскаржуваної постанови покладено висновок апеляційного суду про обґрунтованість позовних вимог внаслідок порушення оспорюваним рішенням права власності держави Україна на спірне нерухоме майно, яке перебувало у віданні загальносоюзної громадської організації, а на момент створення ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" - у державній власності, тому не могло бути відчужене без згоди його власника - держави в особі ФДМУ. Разом з тим, суд зазначив, що оскільки право власності на спірне нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_1, що складається з основної будівлі "А", прибудови "а" та споруд, було набуте фізичною особою ОСОБА_7 після ухвалення рішення суду першої інстанції, але до ухвалення постанови апеляційної інстанції, та судовим рішенням апеляційного суду буде вирішуватись питання про його права та обов'язки, що й зумовило у даному спорі про право цивільне залучити фізичну особу (як набувача цього права) у статусі іншого відповідача, проте, оскільки ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, не передбачено можливості господарського суду розглядати справи у спорах щодо права власності, сторонами яких є фізичні особи, провадження у справі в частині вимог про витребування із чужого незаконного володіння об'єктів спірної нерухомості підлягає закриттю відповідно до пункту 6 частини 1 статті 20, пункту 1 частини 1 статті 231 цього Кодексу, так як спір в цій частині позовних вимог підлягає вирішенню за правилами цивільного, а не господарського судочинства. При цьому, у зв'язку із непідвідомчістю справи господарським судам, суд не розглядав заяву ОСОБА_7 про застосування наслідків спливу позовної давності.

Касаційна інстанція погоджується з висновками апеляційного суду в частині визнання недійсним пункту 7.13.10 рішення Виконкому №165 від 03.04.2003 "Про оформлення права власності" та в частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування об'єктів нерухомого майна, розташованих за адресою: м. Бердянськ, АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ПрАТ "Приазовкурорт", з огляду на таке.

Частиною 1 статті 21 ЦК передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини 1 статті 393 ЦК правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом недійсним та скасовується.

Оскільки на час пред'явлення позову та прийняття рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2012 власником спірного майна вважалося ПрАТ "Приазовкурорт", а не фізична особа ОСОБА_7, позовні вимоги в частині визнання недійсним пункту 7.13.10 рішення №165 від 03.04.2003 "Про оформлення права власності", яке приймалося Виконкомом, обґрунтовано задоволено судом першої інстанції.

Крім того, колегія суддів зауважує, що рішення Виконкому №165 від 03.04.2003 "Про оформлення права власності" станом на дату його прийняття об'єктивно не могло стосуватися прав та обов'язків ОСОБА_7, які виникли лише у жовтні 2016 року.

Відповідно до статті 387 ЦК власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання віндикаційного позову. Це речово-правовий позов, що може бути пред'явлений лише у випадку відсутності між позивачем та відповідачем зобов'язальних правовідносин. Незаконність володіння майном відповідача повинна бути доведена позивачем у суді, оскільки законодавством презюмується добросовісне володіння чужим майном, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

З матеріалів справи вбачається та судами достеменно встановлено той факт, що Товариство без відповідної правової підстави незаконно заволоділо спірним майном і на час прийняття первісного судового рішення у 2012 році спірне майно по АДРЕСА_1, що складається з основної будівлі "А", прибудови "а" та споруд, знаходилось саме у володінні ПрАТ "Приазовкурорт".

Разом з тим, обставини справи свідчать про те, що рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2012 у справі №11/5009/7948/11 в частині задоволення позовних вимог про витребування зазначених об'єктів нерухомого майна від ПрАТ "Приазовкурорт" у власність держави об'єктивно не може бути виконане, оскільки фактичним власником вказаної нерухомості на даний час є фізична особа ОСОБА_7

Відтак, апеляційний суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про витребування об'єктів нерухомого майна, розташованих за адресою: м. Бердянськ, АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ПрАТ "Приазовкурорт" з тих мотивів, що зважаючи на зміну фактичного власника цього майна, задоволення вказаних вимог не призведе до відновлення порушених прав держави.

Проте, колегія суддів не може погодитися з непослідовними висновками суду апеляційної інстанції щодо залишення без змін рішення місцевого суду від 01.03.2012 в частині позовних вимог визнання права власності за державою Україна на об'єкти нерухомого майна по АДРЕСА_1 що складаються з основної будівлі "А", прибудови "а", та закриття апеляційного провадження в частині позовних вимог про витребування цього ж майна з чужого незаконного володіння фізичної особи ОСОБА_7, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що наразі власником спірної нежитлової будівлі по вул. Котляревського, 53 в м .Бердянську, що складається з основної будівлі "А", прибудови "а" та споруд, є фізична особа ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 05.10.2016, укладеного з ПрАТ "Приазовкурорт" та посвідченого нотаріально. Право власності за цією фізичною особою зареєстровано Комунальним підприємством з технічної інвентаризації Бердянської міської ради 19.06.2017 (реєстраційний №417).

В силу презумпції правомірності правочину, передбаченої статтею 204 ЦК, договір купівлі-продажу від 05.10.2016, на підставі якого ОСОБА_7 набув право власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані по АДРЕСА_1 Запорізької області, та складаються з основної будівлі "А", прибудови "а" і споруд (ворота №1, паркан №2, замощення І), є правомірним, позаяк його цей договір не визнано судом недійсним.

Згідно зі статтею 392 ЦК власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зміст касаційної скарги переконливо свідчить про те, що в розумінні статті 392 ЦК ОСОБА_7 є фізичною особою, яка оспорює та не визнає право власності держави Україна на придбані ним об'єкти нерухомості з посиланням на чинність договору купівлі-продажу від 05.10.2016.

Пунктом 6 частини 1 статті 20 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 231 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Колегія суддів зауважує, що спочатку в мотивувальній частині оскаржуваної постанови апеляційний суд дійшов вірного висновку про неможливість розгляду господарським судом апеляційної інстанції спору по суті в частині визнання права власності на спірне нерухоме майно та його витребування з чужого незаконного володіння фізичної особи ОСОБА_7 в силу вимог пункту 6 частини 1 статті 20 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, оскільки цей предмет спору безпосередньо стосується прав, інтересів і обов'язків ОСОБА_7 як нового власника спірного майна та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Проте, в подальшому, суд апеляційної інстанції дійшов суперечливого висновку про необхідність залишення без змін рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2012 в частині визнання права власності за державою Україна в особі ФДМУ на об'єкти нерухомого майна ПрАТ "Приазовкурорт" - будівлі по АДРЕСА_1 безпідставно розмежувавши таким чином вимоги про визнання права власності на майно та його витребування з чужого незаконного володіння, належним відповідачем за якими наразі у порядку цивільного судочинства має бути фізична особа ОСОБА_7

За наведених обставин, касаційна інстанція вбачає невідповідність резолютивної частини оскаржуваної постанови правильним висновкам апеляційного суду щодо непідвідомчості господарським судам спорів щодо права власності на майно, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, що свідчить про невірне застосування апеляційною інстанцією положень статей 20, 231 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017.

Крім того, колегія суддів зазначає про помилкове закриття апеляційним судом саме апеляційного провадження в частині розгляду вимог про витребування спірного нерухомого майна з чужого незаконного володіння фізичної особи ОСОБА_7 у власність держави, оскільки в суді першої інстанції зазначені позовні вимоги не заявлялися, а статтею 264 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, встановлено вичерпний перелік підстав для закриття апеляційного провадження, серед яких відсутня така підстава як непідвідомчість спору господарським судам.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права підлягають усуненню шляхом скасування постанови від 01.03.2018 як в частині закриття апеляційного провадження, так і в частині результатів розгляду позовних вимог про визнання за державою Україна права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані по АДРЕСА_1, що складаються з основної будівлі "А", прибудови "а" і споруд (ворота №1, паркан №2, замощення І), та закриття провадження у справі в цій (останній) частині позову.

При цьому, колегія суддів погоджується з позицією апеляційного суду щодо відсутності розгляду заяви ОСОБА_7 про застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки з огляду на те, що даний спір за участю ОСОБА_7 не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, розгляд відповідної заяви є передчасним.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Касаційна інстанція погоджується з доводами скаржника про те, що апеляційний суд спочатку дійшов вірного висновку про неможливість розгляду в порядку господарського судочинства питання щодо права власності та витребування нерухомого майна, придбаного ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу від 05.10.2016, який недійсним не визнавався, однак, в резолютивній частині постанови вже вказав про визнання права власності на це майно за державою, що свідчить про суперечливість висновків суду.

За наведених вище обставин колегія суддів відхиляє викладені у відзиві на касаційну скаргу твердження прокуратури щодо ухвалення оскаржуваної постанови з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, колегія суддів не приймає до уваги передчасні посилання скаржника на безпідставне незастосування апеляційним судом за заявою ОСОБА_7 наслідків спливу позовної давності всупереч усталеній судовій практиці, викладеній у постановах Верховного Суду України від 25.03.2015 у справі №11/163/2011/5003, від 22.03.2017 у справі №5004/2115/11 та постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №11/5009/7731/11, оскільки апеляційний суд цілком правомірно не розглядав зазначену заяву скаржника з огляду на те, що даний спір за участю ОСОБА_7 не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, відтак, ця заява може розглядатися при вирішенні відповідного спору в порядку цивільного судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 308 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

Відповідно до частин 1, 2 статті 313 в редакції, чинній з 15.12.2017, судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20- 23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Ураховуючи викладене, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувана постанова - скасуванню: в частині задоволення позовних вимог про визнання за державою Україна права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані по АДРЕСА_1, та складаються з основної будівлі "А", прибудови "а" і споруд (ворота №1, паркан №2, замощення І), із закриттям провадження у справі в цій частині, а також скасуванню в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Приазовкурорт" на рішення від 01.03.2012 у даній справі в частині розгляду вимог позовних вимог про витребування зазначеного майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_7 у власність держави.

Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 313, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.03.2018 у справі №11/5009/7948/11 скасувати в таких частинах:

1) в частині задоволення позовних вимог про визнання за державою Україна в особі Фонду державного майна України права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані по АДРЕСА_1 Запорізької області, та які складаються з основної будівлі "А", прибудови "а" і споруд (ворота №1, паркан №2, замощення №1), і в цій частині закрити провадження у справі;

2) в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2012 у справі №11/5009/7948/11 в частині розгляду вимог про витребування майна Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" - будівлі по АДРЕСА_1 що складається з основної будівлі "А", прибудови "а" з чужого незаконного володіння фізичної особи ОСОБА_7 у власність держави.

В решті постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.03.2018 у справі №11/5009/7948/11 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.Я. Чумак

Судді Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков