Постанова

від 01.03.2018 по справі 11/5009/7948/11

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

01.03.2018 року справа №11/5009/7948/11

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий: судді: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від від прокуратури від позивача від відповідача-1 від відповідача-2 (апелянта) від відповідача-3 від третьої особи на стороні позивача від третьої особи на стороні відповідача-2 ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 прокурор відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_5 - за посвідченням №028256 від 15.08.2014р.; не з'явились; не з'явились; не з'явились; ОСОБА_6 - на підставі ордеру ЗП№028705 від 01.01.2018 року; не з'явились; не з'явились; розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт", м. Бердянськ Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2012 року (повний текст складено 03.03.2012 року) у справі за позовом до відповідачів за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2№11/5009/7948/11 (суддя Гончаренко С.О.) Бердянського міжрайонного прокурора Запорізької області, м. Бердянськ, Запорізька область, в інтересах держави, в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах Фонду державного майна України, м. Київ 1.Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, м. Бердянськ Запорізької області 2.Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт", м. Бердянськ Запорізької області 3.Фізичної особи ОСОБА_7, м. Мелітополь Запорізької області Комунального підприємства "Бердянське бюро технічної інвентаризації", м. Бердянськ, Запорізька область Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", м. Київ провизнання недійсним пунктів рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради №165 від 03.04.2003 року; визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, витребування із чужого незаконного володіння об'єктів нерухомості

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2011 року Бердянський міжрайонний прокурор Запорізької області звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" про визнання недійсними пунктів 7.12, 7.13, 7.13.1, 7.13.2, 7.13.3, 7.13.4, 7.13.5, 7.13.6, 7.13.7, 7.13.8, 7.13.9, 7.13.10, 7.13.11, 7.13.12, 7.13.13, 7.13.14, 7.13.15, 7.13.16, 7.13.17, 7.13.18, 7.14, 7.14.1, 7.14.2, 7.14.3 рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради №165 від 03.04.2003 року "Про оформлення права власності", визнання права власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" за адресами: вул. Волкова, 14, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, А1" та споруд; бул. Тінистий, 15, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, А1, А2", прибудови "а" та споруд; бул. Тінистий, 11, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі "А" та споруд; бул. Тінистий, 13, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі "А" та споруд; вул. Макарова, 3-Г, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі "А", прибудови "а", пилорами "Б" та споруд; вул. Макарова, 3-д, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, А1", вбиральні "Г" та споруд; вул. Котляревського, 51, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, Б", прибудов "а, б" та споруд; вул. Котляревського, 25, м. Бердянськ, Запорізька область, складається з основних будівель "А, А1" та споруд; вул. Котляревського, 53, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі "А", прибудови "а" та споруд; вул. Котляревського, 27, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, А1, А2, А3" та споруд; вул. Котляревського - вул. Волкова, 15/3, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, А1", прибудови "а" та споруд; вул. Волкова, 16, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі "А" та споруд; вул. Котляревського, 13, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі "А" та споруд; вул. Котляревського, 16, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі "А"; вул. Волкова, 12, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, А1, А2" та споруд; вул. Волкова, 18, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі "А" та споруд; вул. Волкова, 8, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі "А2, прибудов "а, а1, а2, а3" та споруд; вул. Макарова, 3, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, Б, В, Г, Д, Е", прибудов "б, б1" та споруд, та витребування зазначеного майна з чужого незаконного володіння.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.03.2012 року у справі №11/5009/7948/11 позов задоволено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач-2 - ПрАТ "Приазовкурорт", в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 01.03.2012 року у справі №11/5009/7948/11 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Бердянського міжрайонного прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах: Фонду державного майна України про визнання недійсним пунктів рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради №165 від 03.04.2003 року, визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння.

В обґрунтування підстав звернення з апеляційною скаргою скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вважає, що місцевим судом не було прийнято до уваги його клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності, неправильно встановлено перебіг строку позовної давності, у зв'язку із чим невірно застосовано положення ст. 261 ЦК України та не застосовано положення ст. 257 ЦК України, не взято до уваги надані докази щодо пропуску терміну на оскарження спірного рішення прокурором - відомості про обізнаність прокуратури у справі №137/7 за позовом Фонду державного майна України до Федерації профспілок України, Фонду соцстраху України та АТ "Укрпрофоздоровниця" ще з 1997 року. Також, на думку заявника апеляційної скарги місцевим господарським судом невірно застосовано положення ОСОБА_8 Міністрів Української РСР від 23.04.1960 року №606 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР", ОСОБА_8 Верховної ОСОБА_8 Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990 року, Указу Президії Верховної ОСОБА_8 України від 30.08.1991 року "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" та Закону України від 10.09.1991 року "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України".

ОСОБА_8 Донецького апеляційного господарського суду від 03.11.2016 року (колегія у складі головуючого-судді Склярук О.І., суддів: Геза Т.Д., Дучал Н.М.) рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2012 року у справі №11/5009/7948/11 залишено без змін.

ОСОБА_8 Вищого господарського суду України від 06.12.2017 касаційну скаргу ОСОБА_7 задоволено частково; скасовано постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.11.2016 року в частині залишення без змін рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2012 року у справі №11/5009/7948/11, яким задоволено позовні вимоги про:

- визнання недійсним п. 7.13.10 рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради №165 від 03.04.2003 року "Про оформлення права власності";

- визнання права власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна ПрАТ "Приазовкурорт" за адресою вул. Котляревського, 53, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі "А", прибудови "а" та споруд, витребування зазначеного майна з чужого незаконного володіння у власність держави.

Справу в цій частині передано на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.

У решті постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.11.2016 року у справі №11/5009/7948/11 залишено без змін.

Підставою для часткового скасування вищенаведеного судового рішення стало незалучення апеляційним господарським судом до участі у справі нового власника майна, що знаходиться за адресою вул. Котляревського, 53, м. Бердянськ, а саме фізичної особи ОСОБА_7 Суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування постанови апеляційного господарського суду в частині вирішення спору щодо цього майна з направленням справи на новий апеляційний розгляд в цій частині.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2017 року для нового апеляційного розгляду справи сформовано колегію суддів, яку визначено у наступному складі: ОСОБА_1 - головуючий (суддя-доповідач), судді Попков Д.О., Сгара Е.В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 28.12.2017 року відкрито апеляційне провадження; залучено ОСОБА_7 до участі у справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2; зобов'язано позивача та апелянта надіслади копію позовної заяви, апеляційної скарги та додані до них документи ОСОБА_7; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 263 ГПК України до 17.01.2018 року.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до суду 16.01.2018 року від Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області, прокурор заперечував проти доводів апеляційної скарги про що вказав на їх безпідставність, вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним, обґрунтованим, таким, що прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що про порушення інтересів держави Бердянська міжрайонна прокуратура дізналась у ході прокурорської перевірки на виконання доручення Генеральної прокуратури України від 04.08.2011 року, а також саме з цього моменту ФДМ України дізнався про порушене право з боку відповідачів. За твердженням прокурора на момент прийняття спірного пункту рішення Виконкому лише ФДМ України був уповноваженим здійснювати розпорядження спірними об'єктами нерухомості (як державним майном), а не виконавчий комітет Бердянської міської ради.

Розпорядженням керівника апарату суду №95/2018 від 25.01.2018 року, у зв'язку із перебуванням судді-члена колегії ОСОБА_9 у відпустці, для вирішення питання щодо призначення апеляційної скарги до розгляду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №11/5009/7948/11 між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2018 року для розгляду апеляційної скарги визначено наступний склад колегії суддів: Мартюхіна Н.О. - головуючий (суддя-доповідач), судді Зубченко І.В., Сгара Е.В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 25.01.2018 року розгляд апеляційної скарги призначено на 21.02.2018 року.

В доповненнях до апеляційної скарги, які надійшли до суду 20.02.2018 року від ПрАТ "Приазовкурорт", відповідач-2 вказує на те, що положення п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України не поширюється на позови прокуратури, які пред'явлені від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади або органу місцевого самоврядування. На такі позови поширюється положення ст. 257 ЦК України щодо загальної позовної давності і на підставі ч. 1 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коди держава в особі її органів як суб'єкта владних повноважень довідалась або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів. У даному випадку ФДМ України знав про факт вибуття з його володіння спірного майна до 2011 року, оскільки на виконання вимог постанови Верховної ОСОБА_8 України від 11.11.1996 року №461/96-ВР "Про проект ОСОБА_8 Верховної ОСОБА_8 України про тлумачення ОСОБА_8 Верховної ради України "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" ФДМУ у 1996 році був складений Перелік лікувально-оздоровчих організацій, установ і підприємств, які станом на 24.08.1991 року знаходились у віданні Федерації незалежних профспілок України, до якого було включене і спірне майно. Також 2-м відповідачем зазначено про те, що обраний прокурором спосіб захисту в частині визнання недійним та скасування рішення Виконкому про оформлення права власності в повному обсязі не забезпечує реальний захист прав у поєднанні з іншими позовними вимогами, а тому не повинен розглядатися судом.

21.02.2018 року ОСОБА_7 подав до суду заяву, в якій просив застосувати наслідки спливу позовної давності і відмовити у задоволенні позову прокурора у повному обсязі, посилаючись на те, що про вибуття спірних об'єктів нерухомого майна з державної власності ФДМ України стало відомо у 1996 році із складеного Переліку лікувально-оздоровчих організацій, установ і підприємств, які станом на 24.08.1991 року знаходились у віданні Федерації незалежних профспілок України, до якого було включене і спірне майно.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2018 року оголошено перерву у судовому засіданні до 01.03.2018 року; залучено у якості відповідача-3 фізичну особу ОСОБА_7

У судовому засіданні апеляційної інстанції 01.03.2018 року був присутній представник відповідача-3 - ОСОБА_7, який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив суд скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2012 року у справі №11/5009/7948/11 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора. Також представник наполягав на застосуванні наслідків спливу позовної давності.

Присутній у судовому засіданні апеляційної інстанції 01.03.2018 року прокурор заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві, просив суд залишити рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2012 року у справі №11/5009/7948/11 в переглядуваній частині без змін.

Представники позивача, відповідача-1, відповідача-2 (апелянта) та третіх осіб у судове засідання апеляційної інстанції 01.03.2018 року не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причину неявки суд не повідомили, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористались.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних сторін у справі, у звязку з чим переходить до її розгляду по суті.

Межі перегляду справи в апеляційній інстанції, згідно ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України, полягають в тому, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, обставини та висновки, що встановлені та зроблені судом першої інстанції у даній справі, доводи та вимоги апеляційної скарги, мотиви заперечень апеляційних вимог прокурора, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, не оспорюється сторонами та підтверджується судом апеляційної інстанції:

На виконання ОСОБА_8 Міністрів УРСР від 23.04.1960 року №606 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати Міністерство охорони здоров'я зобов'язане було передати до 01.05.1960 року Українській республіканській раді профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок. Згідно з п. 2 зазначеної постанови майно передавалось профспілковим органам у відання.

Після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської ради профспілок стала ОСОБА_8 Федерації професійних спілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є федерація професійних спілок України.

20.06.2002 року на загальних зборах Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця" було прийнято рішення про створення Закритого акціонерного товариства "Приазовкурорт" та внесення у якості внеску учасника в статутний капітал спірного майна.

12.02.2003 року листом за №08/109 відповідач-2 звернувся до Бердянської міської ради Запорізької області щодо оформлення за ним права власності на спірне майно.

03.04.2003 року виконавчий комітет Бердянської міської ради приймає рішення за №165 Про оформлення права власності , яким вирішено, зокрема, оформити право власності на наступні об'єкти нерухомості:

- П. 7.12 - (балансоутримувач - санаторій «Бердянськ» ) на комплекс будівель та споруд по бул. Тінистому, 12, що складається з основних будівель "А, Б, В, Г, Г1, З, Ж, Е, К, И, Л, Л1, М, М1, М2, М3, Д, Д1, Н, Н1, Н2, О, П, Р, У, Ф, С, Ч, Ч1, Ш, Щ, Э, Ю, Я", житлових будинків "С, Т, X, Ж-1", житлової прибудови "Ж2", гуртожитку "К1", прибудов "а, а1, б, з, з1, з2, з3, к, к1, к2, к3, и, и1, є, е1, д, н, о, п, с, с1, с2, м, м1, у, ф, х, х1, р, у1, ч, ч1, ч2, ч3, ч4, ч5, ш, ш1, щ, щ1, э, ю, я, ж, ж1", свердловин на мінеральні води "В2, В3" альтанок "Г2, Л4", майстерень "Ц1, Ц2, Д5, Д6, Д7", гаражів "Ц4, Л2, Л3", метеорологічної станції "П1", морозильної камери "Б3", прибудови «б4» , складів «Б8, Б9, Д3, Р1, Р2, К2, К3, К4, б2, П2» , навісів "М4, М5, Б10, Щ1, Щ2", компресорної "Б11", вбиралень "Ш2, Э1, Я1, К5", душів "Т3, К6", госпблоків "И1, Щ3", цеху полуфабрикатів "Б2", кондитерського цеху «Б1» , теплиці "Б4", побутових приміщень "З5, Д4, г3, ГЗ", басейну реєстрації грязі "Д2"та споруд;

- П. 7.13 - (балансоутримувач - багатогалузеве підприємство комунального господарства «Курорт» ):

- п. 7.13.1 - на будівлю по вул. Волкова, 14, що складається з основних будівель «А, А1» та споруд;

- п. 7.13.2 - на будівлю по вул. Курортній, 81-А, що складається з основної будівлі «А» та споруд;

- п. 7.13.3 - на будівлю по бул. Тінистому, 15, що складається з основних будівель «А, А1, А2» , прибудови «а» та споруд;

- п. 7.13.4 - на будівлю по бул. Тінистому, 11, що складається з основної будівлі «А» та споруд;

- п. 7.13.5 - на будівлю по бул. Тінистому, 13, що складається з основної будівлі «А» та споруд;

- п. 7.13.6 - на будівлю по вул. Макарова, 3-Г, що складається з основної будівлі «А» , прибудови «а» , пилорами «Б» та споруд;

- п. 7.13.7 - на будівлю по вул. Макарова, 3-д, що складається з основних будівель «А, А1» , вбиральні «Г» та споруд;

- п. 7.13.8 - на будівлю по вул. Котляревського, 51, що складається з основних будівель «А, Б» , прибудов «а, б» та споруд;

- п. 7.13.9 - на будівлю по вул. Котляревського, 25, що складається з основних будівель «А, А1»та споруд;

- п. 7.13.10 - на будівлю по вул. Котляревського, 53, що складається з основної будівлі «А» , прибудови «а» та споруд;

- п. 7.13.11 - на будівлю по вул. Котляревського, 27, що складається з основних будівель «А, А1, А2, А3»та споруд;

- п. 7.3.12 - на будівлю по вул. Котляревського - вул. Волкова, 15/3, що складається з основних будівель «А, А1» , прибудови «а» та споруд;

- п. 7.13.13 - на будівлю по вул. Волкова, 16, що складається з основної будівлі «А» та споруд;

- п. 7.13.14 - на будівлю по вул. Котляревського, 13, що складається з основної будівлі «А»та споруд;

- п. 7.13.15 - на будівлю по вул. Котляревського, 16, що складається з основної будівлі «А» ;

- п. 7.13.16 - на будівлю по вул. Жовтневій, 52-А, що складається з основної будівлі «А» та споруд;

- п. 7.13.17 - на будівлю по вул. Волкова, 12, що складається з основних будівель «А, А1, А2»та споруд;

- п. 7.13.18 - на будівлю по вул. Волкова, 18, що складається з основної будівлі «А» та споруд.

- П. 7.14 - (балансоутримувач - комбінат курортних послуг - «Відпочинок» ):

- п. 7.14.1 - на будівлю по вул. Волкова, 8, що складається з основної будівлі «А» , прибудов «а, а1, а2, а3»та споруд;

- п. 7.14.2 - на будівлю по вул. Макарова, 3, що складається з основних будівель «А, Б, В, Г, Д, Е» , прибудов «б, б1»та споруд;

- п. 7.14.3 - на будівлю по вул. Пушкіна, 9-А, що складається з основної будівлі «А» , прибудови «а» та споруд.

Дане рішення слугувало підставою для видачі Свідоцтв про право власності на нерухоме майно.

Прокурор вважає, що зазначене вище рішення, в частині пунктів 7.12, 7.13, 7.13.1, 7.13.2, 7.13.3, 7.13.4, 7.13.5, 7.13.6, 7.13.7, 7.13.8, 7.13.9, 7.13.10, 7.13.11, 7.13.12, 7.13.13, 7.13.14, 7.13.15, 7.13.16, 7.13.17, 7.13.18, 7.14, 7.14.1, 7.14.2, 7.14.3 не відповідає вимогам діючого законодавства, порушує права держави, оскільки спірне майно є державною власністю, а тому звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Як зазначалося вище, місцевий господарський суд, висновок якого підтримано апеляційною інстанцією під час попереднього розгляду справи, позовні вимоги прокурора задовольнив повністю.

Висновок судів першої та другої інстанції про задоволення позову мотивовано доведеністю позовних вимог.

Так, оскільки спірне майно розташовано на території України та перебувало у віданні загальносоюзної громадської організації, а на момент створення ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" - у державній власності, то таке майно не могло бути відчужене без згоди його власника - держави в особі Фонду державного майна України, оскільки згідно з Тимчасовим положенням про Фонд державного майна України та Закону України "Про фонд державного майна України", з прийняттям якого це положення втратило чинність, Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює державну політик у сфері приватизації державного майна.

Справа розглядалась судами неодноразово.

ОСОБА_8 Вищого господарського суду України від 06.12.2017 року в межах розгляду даної справи було визнано такими, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права, висновки судів попередніх інстанцій про визнання недійсними пунктів 7.12, 7.13, 7.13.1, 7.13.2, 7.13.3, 7.13.4, 7.13.5, 7.13.6, 7.13.7, 7.13.8, 7.13.9, 7.13.11, 7.13.12, 7.13.13, 7.13.14, 7.13.15, 7.13.16, 7.13.17, 7.13.18, 7.14, 7.14.1, 7.14.2, 7.14.3 рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради №165 від 03.04.2003 року "Про оформлення права власності", визнання права власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна ПрАТ "Приазовкурорт" переданими за вищевказаними пунктами рішення та витребування зазначеного майна з чужого незаконного володіння. Проте, оскільки апеляційний господарський суд не залучив до участі у справі нового власника майна, що знаходиться за адресою вул. Котляревського, 53, м. Бердянськ, суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування постанови апеляційного господарського суду в частині вирішення спору щодо цього майна з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

ОСОБА_8 Донецького апеляційного господарського суду від 03.11.2016 року у справі № 11/5009/7948/11 у вищенаведені частині залишена без змін, оскільки заявник - ОСОБА_7 не є власником іншого майна, що було предметом спору, і в цій частині суд попередньої інстанції не вирішував питання, що стосуються прав заявника касаційної скарги.

Предметом даного судового розгляду є вимоги прокурора в інтересах держави щодо визнання недійсним пункту 7.13.10 рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради №165 від 03.04.2003 року "Про оформлення права власності"; визнання права власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна ПрАТ "Приазовкурорт" за адресами вул. Котляревського, 53, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі "А", прибудови "а" та споруд витребування зазначеного майна з чужого незаконного володіння у власність держави у зв'язку з порушенням порядку відчуження об'єктів державної власності. На виконання вказівок суду касаційної інстанції, з урахуванням висновків які не можуть піддаватись сумніву (оспорюватись) чи переглядатись, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 06.12.2017 року, взявши до уваги межі перегляду справи визначені у ст. 269 ГПК України, судовою колегією апеляційної інстанції розглядається спір щодо нерухомого манйа - будівлі по вул. Котляревського, 53, що складається з основної будівлі «А» , прибудови «а» , яка піся прийняття рішення суду першої інстанції, але до ухвалення постанови апеляційної інстанції, було відчужено відповідачем - ПрАТ "Приазовкурорт" на користь фізичної особи - ОСОБА_7

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, переглянувши справу з урахуванням меж перегляду визначених у ст. 269 ГПК України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого щодо задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним пункту 7.13.10 рішення та визнання права власності на спірне майно за державою України - в особі ФДМ України, але в іншій частині позовних вимог щодо витребування зазначеної нерухомості з чужого незаконного володіння, перегляд яких здійснюється на стадії апеляційного провадження, спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, враховуючи наступне.

Законом України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991 року передбачено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій, та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України є державною власністю України.

Стаття 2 вказаного Закону встановлювала, що Кабінету Міністрів України в основному до 01.01.1991 року забезпечити перехід зазначених підприємств, установ та організацій у відання органів державного управління. Повністю закінчити цю роботу до 01.12.1991 року, майно цих підприємств передати Фонду державного майна. Відповідно до приписів ст. 3 Закону визнавалися недійсними майнові договори, якими змінено форму власності, укладені під час дії мораторію, встановленого постановою Верховної ОСОБА_8 Української РСР 29.11.1990 року.

Згідно ст. 4 вказаного Закону рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття ОСОБА_8 Верховної ОСОБА_8 України від 24.08.1991 року "Про проголошення незалежності України" без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.

З метою збереження в інтересах громадян України майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР ОСОБА_8 Верховної ОСОБА_8 України від 10.04.1992 року "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, які розташовані на території України" тимчасово, до визначення правонаступників, передано Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у відання громадських організацій.

ОСОБА_8 Кабінету Міністрів України №3943-ХІІ від 04.02.1994 року зобов'язано Кабінет Міністрів України визначити органи управління майном загальносоюзних громадських організацій, які тимчасово виконують ці функції до законодавчого визначення правонаступників.

Відповідно до Тимчасового положення про Фонд державного майна України та Закону України "Про Фонд державного майна України", Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна.

За змістом постанови Верховної ОСОБА_8 України від 04.02.1994 року "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Враховуючи викладене, на час виникнення спірних правовідносин Фонд державного майна України був уповноважений державою здійснювати функції щодо управління майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, що розташоване на території України, тому спірне майно є державною власністю.

За таких обставин, на момент створення ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" спірне майно перебувало у державній власності, а тому могло відчужуватися (передаватися до статутного фонду) виключно за згодою власника.

Згідно з постановою ОСОБА_8 Міністрів УРСР №606 від 23.04.1960 року "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати, Міністерство охорони здоров'я зобов'язане було передати у строк до 01.05.1960 року Українській республіканській раді профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санітарно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок. Згідно з п. 2 вказаної постанови майно передавалось профспілковим організаціям у відання.

Після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської ОСОБА_8 профспілок стала ОСОБА_8 Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої є Федерація професійних спілок України.

Згідно статуту ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" (що раніше іменувалось ЗАТ "Укрпрофоздоровниця") є правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок, оздоровниць і господарств, об'єднань санаторно-курортних закладів профспілок України. Засновниками товариства є Федерація професійних спілок України (яка є правонаступником ОСОБА_8 Федерації незалежних профспілок України) та Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (який є правонаступником Фонду соціального страхування України). При цьому, частка майна Федерації професійних спілок України, переданого у статутний фонд товариства становить 92,92% розміру статутного фонду.

Питання щодо суб'єктів права власності зазначеного майна на законодавчому рівні не врегульовано, майно колишніх профспілкових організацій на теперішній час залишається державною власністю, а тому правові підстави для розпорядження Федерацією профспілок України майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР (продажу, передачі до статутних фондів господарських товариств, відчуження у будь-який інший спосіб) відсутні.

Вказана правова позиція, з метою усунення розбіжностей у застосуванні судами норм матеріального права, викладена у постановах Верховного Суду України від 16.09.2014 року №3-107гс14, від 25.11.2014 року №3-104гс14, від 25.11.2014 року №3-115гс14, від 04.02.2015 року №3-190гс14, від 04.02.2015 року № 3-189гс14.

Зокрема, постановою Верховного Суду України від 25.09.2007 року (справа №30/475-05-117190) встановлено, що майно передане до статутного фонду ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" є державною власністю.

Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються знову при розгляді інших справ, у яких беруть ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, за висновком судової колегії, факт належності до державної власності майна, яке передавалося до статутного фонду ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", є встановленим та ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", не набувши на законних підставах права власності на спірне майно, не мало права без згоди Фонду державного майна України передавати державне майно Санаторію "Бердянськ" у власність ЗАТ "Приазовкурорт".

Водночас, ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", не набувши на законних підставах права власності на спірне майно, не мало права без згоди Фонду державного майна України передавати державне майно (балансоутримувач - багатогалузеве підприємство комунального комунального господарства "Курорт") на будівлю по вул. Котляревського, буд. 53, що складається з основної будівлі "А", прибудови "а" та споруд, у статутний фонд (у власність) ЗАТ "Приазовкурорт".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірні об'єкти нерухомості мали статус державної (загальнодержавної) власності, у зв'язку з чим здійснення будь-яких дій щодо зміни власника цього майна є неправомірним.

При цьому, про незаконність рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради №165 від 03.04.2003 року "Про оформлення права власності" дійшов висновку Вищий господарський суд України в постанові від 06.12.2017 року під час розгляду даної справи, що в силу положень ст. 316 ГПК України в обов'язковому порядку має бути враховано судом апеляційної інстанції під час нового розгляду справи та не може ставитись під сумнів та переглядатись.

ОСОБА_8 Вищого господарського суду України від 06.12.2017 року у даній справі Верховним Судом України не переглядалась, є такою, що набрала законної сили.

При цьому, за своєю правовою природою рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради №165 від 03.04.2003 року "Про оформлення права власності", в тому числі оспорюваний п. 7.13.10, яким вирішено оформити право власності за ПрАТ "Приазовкурорт" на будівлю по вул. Котляревського, 53, що складається з основної будівлі "А", прибудови "а" та споруд, є актом не нормативного характеру.

Підставами для визнання акта недійсним (або окремого його пункту) є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - в даному випадку інтересів держави. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України".

Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Органи місцевого самоврядування у своїй діяльності керуються нормами Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", який визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, встановлює перелік повноважень органів місцевого самоврядування та перелік питань, вирішення яких віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування, та види рішень, які приймаються органами місцевого самоврядування за результатами розгляду певних питань віднесених до їх компетенції.

За приписами ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад згідно із ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.

Статтями 25, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України та законами України до їх відання.

Згідно зі ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Статтею 30 цього ж Закону визначені повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку.

Так, підпунктом 10 пункту "б" ч. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в цій галузі віднесені облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Відповідно до Тимчасового положення "Про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, місцевого самоврядування фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію.

Таким чином, з аналізу вище наведених норм законодавства, судом встановлено, що на час винесення Виконавчим комітетом Бердянської міської ради Запорізької області оспорюваного рішення (оспорюваного п. 7.13.10) визначений законом обсяг повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку передбачав здійснення заходів, спрямованих на оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна за фізичними чи юридичними особами за наявності встановленого діючим на той час законодавством переліку правовстановлюючих документів. Тобто рішення виконавчим комітетом Бердянської міської ради було прийнято в межах його компетенції.

Проте зазначене рішення, в частині оскаржуваного пункту, порушує права власності держави з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне майно - будівля по вул. Котляревського, 53, що складається з основної будівлі "А", прибудови "а", яке було передано до статутного фонду ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", належить до державної власності. ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", не набувши на законних підставах права власності на спірне майно, не мало права без згоди Фонду державного майна України передавати спірне майно у власність ЗАТ "Приазовкурорт".

Оскільки на момент прийняття виконавчим комітетом Бердянської міської ради оскаржуваного рішення спірне нерухоме майно перебувало у державній власності та відсутність згоди ФДМУ на передачу цього майна до статутного фонду другого відповідача, судова колегія вважає обґрунтованими доводи прокурора та позивача про порушення вказаним рішенням інтересів держави.

Згідно зі ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються недійсними в судовому порядку.

Частина 1 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування ( п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Частиною 1 ст. 393 ЦК України передбачено, що правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом недійсним та скасовується.

За таких обставин, оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2012 року власником спірного майна було саме ПрАТ "Приазовкурорт", а не фізична особа ОСОБА_7, позовні вимоги, в цій частині, обґрунтовано задоволено судом першої інстанції.

Оскільки було встановлено, що рішення власника - держави Україна в особі ФДМ України про відчуження спірного нерухомого майна в установленому порядку не приймалося, судова колегія апеляційної інстанції, керуючись ст.ст. 387, 392, 393 Цивільного кодексу України, дійшла висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним та скасування оскаржуваного п. 7.13.10. рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради №165 від 03.04.2003 року "Про оформлення права власності" та визнання за державою в особі ФДМ України права власності на спірне майно, як похідної вимоги.

У даній справі №11/5009/7948/11, Вищий господарський суд України, скасувавши постанову суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі ФДМУ України про визнання недійсним п. 7.13.10 рішення виконавчого комітету, про визнання права власності держави в особі ФДМ України на спірне нерухомк майно та витребування цього майнового комплексу у власність держави в особі ФДМУ України, яке було відчужене на корсить фізичної особи ОСОБА_7 під час попереднього розгляду справи в суді апеляційній інстанції, погодився з висновком суду другої інстанції, що в даному випадку, строк позовної давності ФДМ України пропущено не було, і про своє порушене право саме відповідачами по цій справі він дізнався тільки за наслідками перевірки, яка була проведена прокуратурою у 2011 році, а тому зазначений висновок має враховуватись судом апеляційної інстанції під час нового розгляду справи в силу вимог ст. 316 ГПК України.

Що стосується вимоги про витребування спірного майна із чужого незаконного володіння, судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майно за відплатним договором придбано у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач) власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублено власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадено у власника або у особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання віндикаційного позову. Це речово-правовий позов, що може бути пред'явлений лише у випадку відсутності між позивачем та відповідачем зобов'язальних правовідносин. Незаконність володіння майном відповідача повинна бути доведена позивачем у суді, оскільки законодавство презюмує добросовісне володіння чужим майном, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Відповідно до приписів ст. 387 ЦК України під незаконним володінням слід розуміти усяке фактичне володіння річчю, якщо воно не має правової підстави; або правова підстава якого відпала; або правова підстава якого недійсна. Власник може вимагати повернення свого майна за віндикаційним позовом лише в тому випадку, якщо інша особа володіє його майном незаконно.

З матеріалів справи вбачається, що другий відповідач по справі без відповідної правової підстави незаконно заволодів спірним майном і на час прийняття рішення суду першої інстанції по справі у 2012 році, спірне майно на будівлю по вул. Котляревського, 53, що складається з основної будівлі "А", прибудови "а" та споруд знаходилось саме у ПрАТ "Приазовкурорт".

Проте, дослідивши матеріали справи судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі Договору купівлі-продажу від 05.10.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського територіального округу ОСОБА_10, нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Котляревського, 53, була відчуджена ПрАТ "Приазовкурорт" на користь гр. ОСОБА_7

Власником спірної нежитлової будівлі по вул. Котляревського, 53, що складається з основної будівлі "А", прибудови "а" та споруд; - є фізична особа ОСОБА_7, як не суб'єкт господарської діяльності.

Право власності за фізичною особою ОСОБА_7 зареєстровано Комунальним підприємством з технічної інвентаризації Бердянської міської ради 19.06.2017 року (реєстраційний №417).

За таких обставин, позовні вимоги на момент розгляду апеляційної скарги безпосередньо стосуються права власності фізичної особи ОСОБА_7

Представники (адвокати) ОСОБА_7, які були присутні у судовому засіданні апеляційної інстанції зазначили, що оскільки спірне майно знаходиться у власності ОСОБА_7, то вимога про витребування майна, що знаходиться за адресою вул. Котляревського, 53, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі "А", прибудови "а" та споруд стосується та впливає на права та обов'язки ОСОБА_7, а тому зазначена фізична особа повинна бути залучена у якості відповідача, а не третьої особи.

Як вже вище зазначалось, суд касаційної існтації, скасовуючи частково постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.11.2016 року та направляючи справу на новий апеляційний розгляд в часнині залишення без змін рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2012 року у справі №11/5009/7948/11 виходив з того, що у справі, яка переглядається, предметом спору, який вирішувався судами, є, зокрема, об'єкт нерухомого майна за адресою вул. Котляревського, 53, м. Бердянськ, Запорізька область, право власності на який на підставі договору купівлі-продажу від 05.10.2016 року, укладеного з ПрАТ "Приазовкурорт", набув ОСОБА_7, та якого до участі у справі залучено не було. Заявник набув право власності на спірне майно після ухвалення рішення суду першої інстанції, але до ухвалення рішення апеляційним господарським судом. Зважаючи на те, що апеляційний господарський суд не залучив до участі у справі нового власника майна, що знаходиться за адресою вул. Котляревського, 53, м. Бердянськ, суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування постанови апеляційного господарського суду в частині вирішення спору щодо цього майна з направленням справи на новий апеляційний розгляд. У решті постанова Донецького апеляційного господарського суду від 03.11.2016 року у справі №11/5009/7948/11 залишено без змін, оскільки ОСОБА_7 не є власником іншого майна, що було предметом спору, і в цій частині суд попередньої інстанції не вирішував питання, що стосуються прав заявника касаційної скарги.

Відповідно до ч. 5 ст. 310 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Приймаючи до уваги обов'язковість вказівок суду касаційної інстанції під час нового розгляду справи та враховуючи вище встановлені обставини, що власником спірного майна, яке знаходиться за адресою по вул. Котляревського, 53, м. Бердянськ, Запорізька область є ОСОБА_7 на підставі Договору купівлі-продажу від від 05.10.2016 року, укладеного з ПрАТ "Приазовкурорт", судова колегія зазначає наступне.

Правовою передумовою для укладення Догвору купівлі-продажу від 05.10.2016 року між ПрАТ "Приазовкурорт" та ОСОБА_7 є рішення виконавчого комітету Бердянскьої міської ради № 165 від 03.04.2003 року, яким надано право власності на спірне майно, та пункти якого саме просить визнати недійними прокурор.

Позовні вимоги прокурора про витребування нерухомого майна безпосередньо стосуються спірного майна за адресою вул. Котляревського, 53, м. Бердянськ, Запорізька область, що в свою чергу зачіпає права, інтереси та обов'язки нового власника зазначеного майна ОСОБА_7

В даному випадку, враховуючи характер спірних правовідносин і зміст позовних вимог прокурора щодо визнання недійсними пунктів рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради №165 від 03.04.2003 року, визнання права власності на об'єкти нерухомого майна та витребування із чужого незаконного володіння об'єків нерухомості необхідним є визначення належного та повного кола осіб, які є сторонами саме відповідного спору та мають брати участь у справі в якості сторін, а не третьої особи (що прямо впливає на обсяг відповідних прав цих осіб у справі, зокрема заявляти позовну давність).

Саме тому ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2018 року залучено ОСОБА_7 до участі у справі №11/5009/7948/11 у якості відповідача-3 та виключено зазначену особу із переліку третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2.

Предметом спору у справі, що розглядається, як убачається зі змісту позовної заяви та оскаржуваного рішення суду першої інстанції є порушення порядку відчуження об'єктів державної власності у зв'язку із отриманням спірного нерухомого майна ПрАТ "Приазовкурорт", яке під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення відчужило спірне нерухоме майно по вул. Котляревського, 53, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі "А", прибудови "а", на користь фізичної особи, яка на даний час є його фактичним новим власником.

Враховуючи положення ст.ст. 1, 12 ГПК України (в редакції, яка була чинною на момент винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення), суд першої інстанції розглянув спір, пов'язаний із цивільним правом саме юридичної особи, в порядку господарського судочинства, виходячи із визначеного прокурором кола учасників справи та предмету спору, яка за суб'єктним складом сторін у справі дає підстави вважати її підвідомчою господарським судам України.

Разом з тим, з моменту винесення оскаржуваного рішення суду першої інстанції та до попереднього розгляду справи по суті апеляційною інстанцією минуло майже чотири роки, та в частині усіх заявлених прокурором вимог характер спірних правовідносин і зміст правових вимог змінився.

На даний час обставини справи свідчать про те, що рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2012 року у справі №11/5009/7948/11 в частині задоволення позовних вимог прокурора про витребування об'єктів нерухомого майна ПрАТ "Приазовкурорт" за адресою вул. Котляревського, 53, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі "А", прибудови "а" та споруд з чужого незаконного володіння саме ПрАТ "Приазовкурорт" у власність держави об'єктивно не може бути виконане, оскільки фактичним власником зазначеної нерухомості на даний час є ОСОБА_7

Виходячи із змісту позовних вимог та обставин справи, які склались між сторонами даного спору на час нового розгляду апеляційної скарги, оскільки факт набрання оскаржуваного рішення суду першої інстанції законної сили у разі його залишення без змін під час даного апеляційного провадження не призвиде до відновлення порушених прав держави зважаючи на те, що воно буде реалізовуватись на витребування зазначеної нерухомості саме у особи (ПрАТ "Приазовкурорт"), яка на даний час не є власником спірної нерухомості, та фактично такий судовий акт в цій частині неможливо буде виконати взагалі, а також взявши до уваги, що вказаним рішенням буде вирішено питання про права та обов'язки фактичного власника спірного нерухомого майна ОСОБА_7, рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2012 року у справі №11/5009/7948/11 підлягає скасуванюю в частині задоволення позовнийх вимог про витребування нерухомого майна за адресою вул. Котляревського, 53, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі "А", прибудови "а" та споруд з чужого незаконного володіння ПрАТ "Приазовкурорт" у власність держави, із прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому, судом апеляційної інстанції при визначенні належного та повного кола осіб, які є сторонами саме відповідного спору про право цивільне фізичної особи - ОСОБА_7 встановлено, що він має брати участь у справі у якості сторони, а не третьої особи (що прямо впливає на обсяг його повноважень).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 2 вказаної статті Кодексу встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Передача спірної нерухомості у власність фізичній особі - ОСОБА_7 є правочином в розумінні наведеного положення законодавства, а спір про право цивільне в такому випадку має місце саме з набувачем цього права - фізичною особою.

В силу ст. 204 ЦК України Договір купівлі-продажу від 05.10.2016 року, укладений між ПрАТ "Приазовкурорт" та ОСОБА_7 як правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Правочин визнається судом недійсним з моменту його вчинення (ст. 216, 236 Цивільного кодексу України).

Приписами ч. 2 ст. 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні орган, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Приписами ч. 1 ст. 5 ГПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України чітко передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору , визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа , яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відтак враховуючи, що на час розгляду справи місцевий господарський суд розглянув справу за належного складу сторін визначених прокурором у позові, проте під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції новим власником майна, що знаходиться за адресою вул. Котляревського, 53, м. Бердянськ є фізична особа - ОСОБА_7, то сама та обставина, що залучений у справі відповідач-3 фізична особа не визначений при поданні позову прокурором в статусі відповідача, не може бути підставою для розгляду господарським судом апеляційної інстанції спору по суті в частині визнання права власності на спірне нерухоме майно та витребування спірного майна із чужого незаконного володіння в силу вимог п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України, оскільки предмет спору безпосередньо стосується прав, інтересів і обов'язків цієї фізичної особи, а саме - ОСОБА_7

Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що право власності на спірну будівлю по вул. Котляревського, 53, що складається з основної будівлі "А", прибудови "а" було набуте ОСОБА_7 після ухвалення рішення суду першої інстанції, але до ухвалення постанови апеляційної інстанції, отже судовим рішенням апеляційного суду буде вирішуватись питання про його права та обов'язки, що й зумовило у даному спорі про право цивільне залучити фізичну особу (як набувача цього права) у статусі відповідача-3, проте оскільки чинним ГПК України не передбачено можливості господарського суду розглядати справи у спорах щодо права власності, сторонами яких є фізичні особи, провадження у справі в частині розгляду вимог про витребування із чужого незаконного володіння об'єктів спірної нерухомості підлягає закриттю відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, згідно з якими, Господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

На виконання вимог ч. 2 ст. 231 ГПК України, колегія суддів роз'яснює, що в частині позовних вимог про витребування спірного майна від фізичної особи ОСОБА_7 дана справа за наведеним складом сторін по справі підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку із непідвідомчістю справи господарським судам, колегія суддів не розглядає заяву ОСОБА_7 про застосування наслідків позовної давності та відзиву на апеляційну скаргу прокуратури в частині вимоги про витребування спірного майна з чужого незаконного володіння, які стосуються розгляду справи по суті спору.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 231, 269, 270, 275, 276, 277, 281 - 284 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2012 року у справі №11/5009/7948/11 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2012 року у справі 11/5009/7948/11 в частині визнання недійсним п. 7.13.10 рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради №165 від 03.04.2003 року "Про оформлення права власності" та визнання права власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" - будівлі по вул. Котляревського, 53, що складається з основної будівлі «А» , прибудови «а» - залишити без змін.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2012 року у справі 11/5009/7948/11 в частині задоволення позовних вимог про витребування нерухомого майна ПрАТ "Приазовкурорт" за адресою вул. Котляревського, 53, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі "А", прибудови "а" та споруд з чужого незаконного володіння у власність держави - скасувати, та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2012 року у справі №11/5009/7948/11 в частині розгляду вимог про витребування майна Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" - будівлі по вул. Котляревського, 53, що складається з основної будівлі «А» , прибудови «а» з чужого незаконного володіння фізичної особи ОСОБА_7 у власність держави - закрити.

ОСОБА_8 набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя: Н.О. Мартюхіна

Судді: І.В. Зубченко

ОСОБА_3

(У судовому засіданні 01.03.2018 року було оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 03.03.2018 року).