Ухвала

від 12.12.2017 по справі 915/1294/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

12 грудня 2017 року Справа № 915/1294/13

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

скарги Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» на дії та бездіяльність державного виконавця при примусовому виконанні наказу від 11.10.2013 у справі

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» (01001, м. Київ, вул. Лютеранська, 9/9; ідентифікаційний код 19357762)

до відповідача: Приватного підприємства «Антей» (54028, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 32819813)

про: стягнення заборгованості в сумі 159155,15 грн.,

особа, дії (бездіяльність) якої оскаржуються: Інгульський відділ державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Миколаївській області (54056, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 61),

за участю представників учасників процесу:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

від органу ДВС: ОСОБА_2 - за довіреністю № 51768 від 10.10.2017.

Суть спору:

13 листопада 2017 року до Господарського суду Миколаївської області надійшла скарга Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» за вих. № 2727/5/1 від 07.11.2017 в порядку ст. 121-2 ГПК України, в якій скаржник просить суд:

1) визнати дії державного виконавця Інгульського ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області ОСОБА_2 щодо повернення наказу № 915/1294/13 від 11.10.2013 Господарського суду Миколаївської області незаконними;

2) скасувати постанову № 52098170 від 04.10.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з порушенням вимог чинного законодавства України;

3) визнати бездіяльність державного виконавця Інгульського ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області ОСОБА_2 щодо невжиття всіх заходів примусового виконання рішення незаконною.

Скарга ґрунтується на підставі норм статей 19, 57, 28 (ч. 1), 48 (ч. 8), 8 Закону України Про виконавче провадження та мотивована наступним:

- державний виконавець одночасно з відкриттям виконавчого провадження не наклав арешт на майно боржника. Будь-якого обґрунтування щодо не накладення арешту на майно боржника одночасно з відкриттям виконавчого провадження не надано;

- з наведеної мотивувальної частини оскаржуваної постанови неможливо з'ясувати: яким чином державний виконавець встановив факт відсутності майна та які саме заходи вжиті для розшуку будь-якого майна, належного боржникові на праві власності;

- постанова про арешт майна (02 червня 2017 року) та постанова про арешт коштів боржника (21 червня 2017 року) на адресу стягувача не надходили, про факт їх винесення стало відомо під час ознайомлення з виконавчим провадженням за допомогою АСВП;

- має місце порушення виконавцем строків перевірки майнового стану боржника (постанова про арешт коштів винесена тільки 02 червня 2017 року), повторна перевірка майнового стану не проведена;

- оскаржувана постанова винесена 04 жовтня 2017 року, а направлена тільки 19 жовтня 2017 року.

Отже, скаржник вважає, що державний виконавець обмежився формальною перевіркою майнового стану боржника не виходячи зі службового приміщення. Але згідно вимог закону був зобов'язаний провести вичерпний перелік виконавчих дій, спрямованих на своєчасне, об'єктивне, неупереджене виконання рішення суду.

Ухвалою суду від 15.11.2017 розгляд скарги призначено на 12 грудня 2017 року та викладено вимоги до органу ДВС.

Орган ДВС - Інгульський відділ державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Миколаївській області - в письмових запереченнях за вих. № 63450 від 11.12.2017, поданих до суду на виконання вимог ухвали від 15.11.2017, просить відмовити у задоволенні скарги. Посилаючись на норми статей 25, 28, 31, 41 Закону України Про виконавче провадження , державний виконавець вважає скаргу необґрунтованою з підстав, наведених у запереченнях.

12 грудня 2017 року в судовому засіданні державний виконавець повністю підтримав заперечення на скаргу.

Скаржник (позивач у справі) 12.12.2017 в судове засідання не прибув, водночас, клопотанням за вих. № 2984/5 від 08.12.2017 просив суд провести судове засідання без участі його представника. У зазначеному клопотанні також повідомив суд, що вимоги заявленої скарги підтримує та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Слід зазначити, що зауваження щодо належного засвідчення копій доданих до скарги документів, викладене в судовій ухвалі від 15.11.2017, скаржником не усунуто.

Боржник (відповідач у справі) в судове засідання також не з'явився, про причини нез'явлення не повідомив, будь-яких письмових заяв або клопотань щодо скарги ПАТ «Енергобанк» на дії державного виконавця не надав, хоча про час та місце його проведення вважається повідомленим належним чином.

Так, копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 15.11.2017 у справі № 915/1294/13, направлена на адресу місцезнаходження боржника (відповідача), повернута до суду відділеннями поштового зв'язку з відмітками причини повернення «за закінченням встановленого строку зберігання» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400131712916).

Відповідно до абз. абз. 1, 3 пп. 3.9.1 пп. 3.9 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом перевірено відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо адреси місцезнаходження відповідача та встановлено, що процесуальний документ надіслано зазначеній юридичній особі в порядку, визначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами).

Згідно з абз. 3 пп. 3.9.2 пп. 3.9 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами), неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом здійснено усі заходи щодо повідомлення належним чином боржника (відповідача) про дату, час та місце проведення судового засідання.

Отже, суд дійшов висновку, що боржник (відповідач) вважається повідомленим про час і місце розгляду Господарським судом Миколаївської області скарги ПАТ «Енергобанк» на дії державного виконавця у справі № 915/1294/13.

Разом із тим, відповідно до приписів частини 2 статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник, прокурор та орган державної виконавчої служби, приватний виконавець. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Ознайомившись з наданими учасниками суду доказами, виходячи із сукупності обставин матеріалів справи, суд -

В С Т А Н О В И В:

1) 26 вересня 2013 року Господарський суд Миколаївської області прийняв рішення у справі № 915/1294/13, яким вирішив:

1. Позов задовольнити в повному обсязі;

2. Стягнути з Приватного підприємство «Антей» (54028, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 32819813) на користь Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 56, код ЄДРПОУ 19357762) заборгованість за договором про надання кредиту № 33 від 05.08.2008 в сумі 159155,15 грн., із яких: основна сума боргу - 100000,00 грн., прострочена заборгованість за відсотками - 49977,80 грн., пеня за прострочення погашення відсотків - 1343,10 грн., пеня за прострочення погашення основної суми боргу - 7834,25 грн. та 3183,10 грн. судового збору.

2) 11 жовтня 2013 року на виконання вищевказаного рішення суду від 26.09.2013 стягувачу було видано відповідний наказ.

3) 05 вересня 2016 року головний державний виконавець Інгульського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Миколаївській області, розглянувши заяву стягувача, яка була подана 01 вересня 2016 року, керуючись статтями 17, 19, 20, 25 Закону України Про виконавче провадження , виніс постанову, якою відкрив виконавче провадження (ВП № 52098170) з виконання наказу № 915/1294/13, виданого 11.10.2013 Господарським судом Миколаївської області.

4) За даними як скаржника, так і державного виконавця:

02 червня 2017 року державним виконавцем, керуючись статтею 56 Закону України Про виконавче провадження , винесено постанову (ВП № 52098170), якою накладено арешт на майно, що належить боржнику.

21 червня 2017 року державним виконавцем, керуючись статтею 56 Закону України Про виконавче провадження , винесено постанову (ВП № 52098170), якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках боржника.

5) 04 жовтня 2017 року державним виконавцем було встановлено таке: відсутнє майно, на яке згідно закону може бути звернено стягнення, а всі дії державного виконавця щодо пошуку такого майна виявилися безрезультатними, та керуючись п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , прийнято постанову (ВП № 52098170), якою виконавчий документ: наказ № 915/1294/13, виданий 11.10.2013 Господарським судом Миколаївської області, повернуто стягувачу.

Супровідним листом № 50777 від 04 жовтня 2017 року Інгульський ВДВС направив для виконання та до відома, зокрема, стягувачу наведену постанову, яку скаржник отримав 24 жовтня 2017 року.

Скарга оформлена та надіслана до господарського суду 07.11.2017, тобто в межах визначеного ст. 121-2 ГПК України процесуального строку, якою передбачено право на оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби.

За правилами частин 1 та 3 статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачу, боржнику, прокурору та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю. Ухвала може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку.

Предметом даної скарги виступила немайнова вимога до державного виконавця відносно оскарження повернення останнім 04 жовтня 2017 року наказу стягувачу.

Спірні відносини, які виникли між учасниками, регулюються положеннями Закону України Про виконавче провадження : в редакції Закону № 606-XIV від 21.04.1999 (який був чинний до 05.10.2016) - на час звернення стягувача до ДВС з заявою про відкриття виконавчого провадження і в редакції Закону № 1404-VIII від 02.06.2016 (який набрав чинності з 05.10.2016) - на час прийняття оскаржуваної постанови.

Дослідивши обставини заявленої скарги в сукупності з матеріалами справи, оцінивши докази у відповідності до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з таких підстав:

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Янголенко проти України, no. 14077/05, від 10.12.2009).

Пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження» . Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій виконавця.

Відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (Закону № 1404-VIII, що кореспондуються із приписами статті 1 Закону № 606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до положень Закону України «Про виконавче провадження» (як в редакції Закону № 1404-VIII, так і в редакції Закону № 606-XIV), основними стадіями виконавчого провадження є: 1) відкриття виконавчого провадження; 2) підготовка до примусового виконання; 3) вжиття заходів примусового виконання рішення; 4) закінчення виконавчого провадження.

Відкриття виконавчого провадження - це стадія, яка полягає у діях державного виконавця, що спрямовані на визначення підстав для відкриття виконавчого провадження.

Підготовка до примусового виконання - це дії державного виконавця, спрямовані на встановлення місця знаходження (проживання) боржника, наявності рухомого або нерухомого майна, грошових коштів в установах банків, пропозиції виконати рішення добровільно, створення умов для подальшого виконання виконавчого документу. Мета цієї стадії - створити належні умови для своєчасного й ефективного виконання документів, що надійшли до державного виконавця, а також забезпечити умови для добровільного виконання рішення боржником.

Примусове виконання (застосування заходів примусового виконання рішення) - це вжиття державним виконавцем заходів щодо реалізації припису юрисдикційного акта способами, які визначено законом, із покладанням на боржника виконавчого збору та інших витрат, пов'язаних із виконанням.

Закінчення виконавчого провадження - це дія державного виконавця, що полягає у завершенні проведення виконавчих дій у певному виконавчому провадженні, за певним виконавчим документом.

Отже, здійснення державним виконавцем комплексу дій, які визначені законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.

Згідно з приписами пункту 1 частини 1, частини 3 статті 19 Закону № 606-XIV, у заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

Відповідно до частин 1, 2, 5, 6 статті 25 Закону № 606-XIV, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом частини 2 статті 57 Закону № 606-XIV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна. Проведення опису майна боржника здійснюється не пізніше ніж протягом місяця з моменту отримання інформації про місцезнаходження майна.

Виходячи з сукупності наведених норм, суд не погоджується зі скаржником щодо бездіяльності державного виконавця щодо вирішення цього питання.

Дії ж державного виконавця щодо винесення постанов від 02 червня 2017 року та від 21 червня 2017 року не були оскаржені в суді.

Отже, надання оцінки цим постановам не є предметом прохальної частини скарги.

Крім цього, суд звертає увагу скаржника на приписи статті 12 Закону № 606-XIV щодо своєчасного та сумлінного користування усіма наданими сторонам правами з метою забезпечення повного обсягу вчинення виконавчих дій.

Доказів того, що державним виконавцем чинились будь-які перешкоди стягувачу для вчасного ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, суду не надано.

За змістом частини 2 статті 13 Закону № 1404-VIII арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Відповідно до статті 18 Закону № 1404-VIII законодавець визначив обов'язки та права державного виконавця.

Приписами статті 19 Закону № 1404-VIII визначені права і обов'язки сторін. Так, зокрема:

Сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом. Право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Згідно з абзацами 2, 3 частини 5 статті 13 Закону № 1404-VIII за порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом. Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

За змістом частини 8 статті 48 Закону № 1404-VIII виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

За приписами частин 1 та 2 статті 28 Закону № 1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Документи виконавчого провадження державним органам, органам місцевого самоврядування, банкам, іншим фінансовим установам, підприємствам, установам, організаціям, посадовим чи службовим особам можуть надсилатися у формі електронних документів.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

З огляду оригіналів матеріалів виконавчого провадження (ВП № 52098170) щодо примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 11 жовтня 2013 року в справі № 915/1294/13, виступу державного виконавця, аналізу вищенаведених норм та дослідження обставин скарги, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні.

Так, матеріали виконавчого провадження вказують на те, що дійсно оскаржувана постанова була винесена держаним виконавцем 04 жовтня 2017 року, а направлена органом ДВС тільки 19 жовтня 2017 року, що не спростовано останнім.

Однак, відповідно до абзаців 2, 3 частини 5 статті 13 Закону № 1404-VIII, за порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом. Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Порушення ж процедури державним виконавцем при вчиненні відповідних виконавчих дій судом не встановлено.

Наданні органом ДВС докази в обґрунтування викладених заперечень свідчать, по-перше, про відсутність бездіяльності державного виконавця по розшуку майна боржника; по-друге, що його дії у вигляді проведених запитів у банківські установи, іншим фінансовим установам, організаціям та одержаних відповідей (у формі, зокрема, електронних документів), узгоджуються з нормами Закону України Про виконавче провадження .

Доказів того, що державний виконавець обмежився формальною перевіркою майнового стану боржника не виходячи зі службового приміщення, скаржник суду не надав.

Відповідно до змісту статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, скаржником не доведено належними і допустимими доказами викладені в скарзі обставини, у зв'язку з чим судом не встановлено підстав для визнання незаконними дій і встановлення факту бездіяльності державного виконавця та, як наслідок, - скасування прийнятої ним постанови про повернення виконавчого документу стягувачу.

Окремо суд вважає за доцільне вказати, що відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження в редакції Закону № 1404-VIII від 02.06.2016, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в строк протягом трьох років, якщо інше не передбачено законом.

Тобто, дана норма закону гарантує стягувачу повторне звернення до органів виконавчої служби за виконанням рішення суду.

Таким чином, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» за вих. № 2727/5/1 від 07.11.2017 у справі № 915/1294/13 на дії та бездіяльність державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Миколаївській області, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.

Суддя О.Г. Смородінова