Постанова

від 12.12.2017 по справі 906/554/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2017 р. Справа№ 906/554/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Отрюха Б.В.

за участю представників сторін:

від прокуратури: не з"явився

від позивача-1: не з"явився

від позивача-2: не з"явився

від позивача-3: не з"явився

від відповідача: Деменюк О.О. - представник, Крот О.В. - представник

від третьої особи: не з"явився

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії Південно-Західна залізниця Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду м. Києва

від 11.09.2017р.

у справі № 906/554/17 ( суддя О.М. Спичак)

за позовом Керівника Новоград-Волинської прокуратури

в інтересах держави в особі:

1. Новороманівської сільської ради Новоград-Волинського району,

2. Гульської сільської ради Новоград-Волинського району,

3. Суслівської сільської ради Новоград-Волинського району

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії Південно-Західна залізниця Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача: Державна екологічна інспекція у Житомирській області

про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок незаконної порубки дерев

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.09.2017р. у справі № 906/554/17 позовні вимоги задоволено повністю.

На підставі рішення суду з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" підлягає стягненню 428 038 грн. 36 коп. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, шляхом їх перерахування одержувачам: 128 411 грн. 51 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України, 85 607 грн. 67 коп. до спеціального фонду Житомирського обласного бюджету, 214 019 грн. 18 коп. на користь Новороманівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області.

На підставі рішення суду з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" підлягає стягненню 350 805 грн. 08 коп. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, шляхом їх перерахування одержувачам: 105 241 грн. 52 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України, 70 161 грн. 02 коп. до спеціального фонду Житомирського обласного бюджету, 175 402 грн. 54 коп. на користь Гульської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області.

На підставі рішення суду з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" підлягає стягненню 71 880 грн. 23 коп. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, шляхом їх перерахування одержувачам: 21 564 грн. 07 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України, 14 376 грн. 05 коп. до спеціального фонду Житомирського обласного бюджету, 35 940 грн. 11 коп. на користь Суслівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області.

На підставі рішення суду з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" підлягає стягненню на користь Прокуратури Житомирської області судовий збір у розмірі 12 760 грн. 84 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з ясування обставин справи.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що господарським судом першої інстанції неправильно застосовано ст. ст. 41, 68, 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища та ст. ст. 105, 107 Лісового кодексу України, оскільки в них передбачено загальну підставу відповідальності відсилаючи до застосування спеціальних норм за конкретне правопорушення. Частиною 2 ст. 105 Лісового кодексу України та частиною 2 ст. 68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища викладено переліки правопорушень, однак таке правопорушення як незабезпечення охорони і збереження лісу в зазначених переліках відсутнє.

Крім того, апелянт вважає, що позивачем не доведено неправомірність поведінки і причинно-наслідковий зв'язок між неправомірною поведінкою і шкодою, то відповідачу нема необхідності доводити відсутність своєї вини.

Апелянт зазначає, що в оскаржуваному рішенні не зазначено випадки неправомірної поведінки залізниці, які передували вчиненню невстановленою особою незаконної порубки і які зумовили вчинення невстановленою особою незаконної порубки, а отже відсутній такий елемент складу правопорушення, як неправомірна (протиправна) поведінка заподіювача шкоди (залізниці, як постійного лісокористувача, чи її працівників під час виконання трудових обов'язків).

Крім того, в матеріалах справи та в рішенні відсутні вказівки на розмір шкоди, а застосування такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту (Додаток № 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 р. № 665 Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу (далі - постанова)) є безпідставним, тому що: зазначені такси застосовуються як міра відповідальності за незаконне вирубування та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, а не за незабезпечення охорони і збереження лісу на підвідомчій території від незаконної вирубки, а також не відображають реальну шкоду нанесену лісу незаконною порубкою в розумінні ст. 22 ЦК України.

Наявність лише факту незаконної порубки не є доказом незабезпечення з боку постійного лісокористувача охорони захисних лісонасаджень, що перебувають у його користуванні.

Апелянт вважає, що в матеріалах справи та в оскаржуваному рішенні відсутні докази наявності таких елементів складу правопорушення: протиправна поведінка, шкідливий результат такої поведінки (шкоди), причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою, а тому відсутні підстави до застосування ст. 1166 ЦК України.

Також апелянт зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, проте не забезпечувати відсутність незаконних порубок лісу.

В судове засідання з явились представники відповідача, інші представники сторін не з явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, вислухавши думку представників відповідач, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників сторін, оскільки вони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представників відповідача, апеляційний суд встановив наступне.

25.05.2016 майстром лісу Коростенської виробничої дільниці виявлено незаконну порубку дерев породи дуб в кількості 25 одиниць та 1 дерева породи вільха в кварталі № 31 виділі № 257 захисного лісонасадження на землях Жмеринської дистанції захисних лісонасаджень Коростенської виробничої дільниці Регіональної філії "Південно-Західна залізниця", напрямку Коростень - Новоград-Волинський, перегону Вершниця - Новоград-Волинський, неподалік лівої сторони залізничної колії від 327+900 м до 328+300 м.

25.05.2016 Жмеринською дистанцією захисних лісонасаджень Коростенської виробничої дільниці Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" складено акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства, з якого вбачається виявлення самовільної порубки 26 дерев в межах смуги відведення залізниці, а саме в захисних насадженнях на перегоні Вершниця-Новоград-Волинський, неподалік лівої сторони залізничної колії від 327+900 м до 328+300 м.

На підставі вищезазачненого акту, відповідно до Порядку про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 року, проведено розрахунок шкоди, заподіяної лісовому господарству самовільною порубкою дерев, згідно якого заподіяна шкода становить 78 663,00 грн.

07.11.2016 майстром лісу Коростенської виробничої дільниці виявлено незаконну порубку дерев породи дуб в кількості 25 одиниць, 8 дерев породи вільха, 2 дерева породи в'яз та 4 дерева породи ясен в кварталі № 31 виділах № 257, 255 захисного лісонасадження на землях Жмеринської дистанції захисних лісонасаджень Коростенської виробничої дільниці Регіональної філії "Південно-Західна залізниця", напрямку Коростень - Новоград-Волинський, перегону Вершниця - Новоград-Волинський, неподалік лівої сторони залізничної колії від 327+600 м до 327+630 м.

07.11.2016 Жмеринською дистанцією захисних лісонасаджень Коростенської виробничої дільниці Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" складено акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства, з якого вбачається виявлення самовільної порубки 39 дерев в межах смуги відведення залізниці, а саме в захисних насадженнях на перегоні Вершниця-Новоград-Волинський, неподалік лівої сторони залізничної колії від 327+600 м до 327+630 м.

На підставі вищезазначеного акту, відповідно до Порядку про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008 року, проведено розрахунок шкоди, заподіяної лісовому господарству самовільною порубкою дерев, згідно якого заподіяна шкода становить 89 427,00 грн.

28.11.2016 майстром лісу Коростенської виробничої дільниці виявлено незаконну порубку дерев породи дуб в кількості 7 одиниць, 3 дерева породи ясен, 1 дерево породи акація в кварталі № 45 виділі № 312 захисного лісонасадження на землях Жмеринської дистанції захисних лісонасаджень Коростенської виробничої дільниці Регіональної філії "Південно-Західна залізниця", напрямку Коростень - Новоград-Волинський, перегону Смолка - Новоград-Волинський, неподалік лівої сторони залізничної колії від 185+570 м до 185+630 м.

28.11.2016 Жмеринською дистанцією захисних лісонасаджень Коростенської виробничої дільниці Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" складено акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства, з якого вбачається виявлення самовільної порубки 11 дерев в межах смуги відведення залізниці, а саме в захисних насадженнях на перегоні Смолка - Новоград-Волинський, неподалік лівої сторони залізничної колії від 185+570 м до 185+630 м.

На підставі вищезазначеного акту, відповідно до Порядку про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008 року, проведено розрахунок шкоди, заподіяної лісовому господарству самовільною порубкою дерев, згідно якого заподіяна шкода становить 71 880,23 грн.

22.12.2016 майстром лісу Коростенської виробничої дільниці виявлено незаконну порубку дерев породи дуб в кількості 26 одиниць та 4 дерева породи в'яз в кварталі № 30 виділах № 220, 222, 233 захисного лісонасадження на землях Жмеринської дистанції захисних лісонасаджень Коростенської виробничої дільниці Регіональної філії "Південно-Західна залізниця", напрямку Коростень - Новоград-Волинський, перегону Рихальське - Вершиця.

Відповідно до Порядку про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008 року, проведено розрахунок шкоди, заподіяної лісовому господарству самовільною порубкою дерев, згідно якого заподіяна шкода становить 259 948,36 грн.

03.01.2017 майстром лісу Коростенської виробничої дільниці виявлено незаконну порубку дерев породи дуб в кількості 30 одиниць та 1 дерево породи в'яз в кварталі № 45 виділі № 283 захисного лісонасадження на землях Жмеринської дистанції захисних лісонасаджень, по напрямку Житомир - Новоград-Волинський, перегону Курене - Смолка, ліва сторона залізничної колії від 179+750 м до км 180+010 м.

Відповідно до Порядку про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008 року, проведено розрахунок шкоди, заподіяної лісовому господарству самовільною порубкою дерев, згідно якого заподіяна шкода становить 350 805,08 грн.

Відповідно до листа № 142/0/184-17 від 19.05.2017 відділу у Новоград-Волинському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області за Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" обліковуються земельні ділянки на наступній території: Гульська сільська рада - загальна площа - 118,9191 га, в тому числі: сільськогосподарські угіддя - 31,5343 га, ліси та інші лісовкриті площі - 71,1866 га, забудовані землі - 14,0647 га, води - 2,1335 га; Новороманівська сільська рада - загальна площа - 146,7647 га, в тому числі: за межами населеного пункту сільськогосподарські угіддя - 31,4343 га, ліси та інші лісо вкриті площі - 90,2763 га, забудовані землі - 17,7445 га, інші землі - 7,2838 га; в межах населеного пункту сільськогосподарські угіддя - 5,9516 га, ліси та інші лісовкриті площі - 14,5422 га, забудовані землі - 4,1086 га, інші землі - 0,8458 га; Суслівська сільська рада - загальна площа - 106,8032 га, в тому числі: сільськогосподарські угіддя - 31,5343 га, ліси та інші лісо вкриті площі - 42,4634 га, забудовані землі - 26,1672 га, води - 0,7583 га.

Відповідно до державних актів на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 072276, серія ЯЯ № 072275, серія ЯЯ № 071078, серія ЯЯ № 071075, серія ЯЯ № 071077, серія ЯЯ № 071076 Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" на підставі розпорядження голови Новоград-Волинської районної державної адміністрації від 06.04.2007 № 242 є постійним користувачем земельної ділянки № 3 площею 46,2353 га, що розташована на території Новороманівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області; земельної ділянки № 2 площею 75,0812 га, що розташована на території Новороманівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області; земельної ділянки площею 29,0561 га, що розташована на території Суслівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області; земельної ділянки площею 43,6630 га, що розташована на території Суслівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області; земельної ділянки площею 18,2620 га, що розташована на території Суслівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області. Цільове призначення вищезазначених земельних ділянок: для експлуатації та обслуговування залізниці.

Відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 072280, Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" на підставі рішення 1 сесії Новороманівської сільської ради V-скликання від 11.04.2006 є постійним користувачем земельної ділянки площею 25,4482 га, що розташована в межах села Вершиця, Новороманівська с/рада Новоград-Волинського району Житомирської області; цільове призначення вищезазначеної земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування залізниці.

В обґрунтування позовних вимог, прокурор зазначає про завдання відповідачем шкоди державі, внаслідок недодержання ним, як постійним лісокористувачем, вимог законодавства щодо забезпечення охорони лісу, розташованого в межах смуги відведення залізниць, а саме захисних насадженнях на перегоні в межах земельних ділянок на території Новороманівської сільської ради, Гульської сільської ради та Суслівської сільської ради внаслідок чого на вказаній території невідомими особами здійснено незаконну порубку дерев, що зафіксовано в актах огляду місця вчинення порушення лісового законодавства. З огляду на вищенаведене, прокурор вважає, що відповідач повинен відшкодувати державі шкоду, завдану неналежним виконанням обов'язків із забезпечення охорони лісів від незаконних рубок, що розраховується на підставі Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 р. N 665.

Враховуючи наведені обставини, прокурор просить суд стягнути з відповідача 850 723,67 грн. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу шляхом їх перерахування одержувачам: 428 038,36 грн на рахунок Новороманівської сільської ради; 350 805, 08 грн на рахунок Гульської сільської ради; 71 880,23 грн на рахунок Суслівської сільської ради.

Статтею 121 Конституції України передбачено, що прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються, в тому числі, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Як передбачено ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

З положень ст. 1-2 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Рішенням Конституційного суду України у справі №1-1/99 від 08.04.1999 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6,7,13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Нормами ст. 9 Лісового кодексу України передбачено, що у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об'єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Як встановлено судом, спір у справі виник у зв'язку з виявленням факту самовільної рубки дерев в межах смуг відведення залізниці, що знаходиться в межах земельних ділянок, які передані в постійне користування відповідачеві за державним актами на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 071076Ю, ЯЯ № 072276, серія ЯЯ № 072275, серія ЯЯ № 071078, серія ЯЯ № 071075, серія ЯЯ № 071077, серія ЯЯ № 071076.

Зазначені земельні ділянки, на яких відбувся факт незаконної рубки дерев, відповідно до державних актів на право постійного користування земельними ділянками серія ЯЯ № 071076Ю, ЯЯ № 072276, серія ЯЯ № 072275, серія ЯЯ № 071078, серія ЯЯ № 071075, серія ЯЯ № 071077, серія ЯЯ № 071076 знаходяться на території Новороманівської сільської ради Новоград-Волинського району, Гульської сільської ради Новоград-Волинського району та Суслівської сільської ради Новоград-Волинського району, колегія приходить до висновку про те, що ліси, якими вкриті зазначені земельні ділянки, перебувають у комунальній власності.

Положеннями ст. 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

Статтею 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено повноваження місцевих рад у галузі охорони навколишнього природного середовища та зазначено, що місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції, в тому числі, здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Аналогічні положення наведені в ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні відповідно до якої до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, делеговані повноваження щодо здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Оскільки ліс, який знаходиться на території Новороманівської сільської ради Новоград-Волинського району, Гульської сільської ради Новоград-Волинського району та Суслівської сільської ради Новоград-Волинського району перебуває у комунальній власності територіальної громади та знаходиться у постійному користуванні відповідача, враховуючи ст. 9 Лісового кодексу України та ст. 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", колегія приходить до висновку про те, що Новороманівська сільська рада Новоград-Волинського району, Гульська сільська рада Новоград-Волинського району та Суслівська сільська рада Новоград-Волинського району, як орган місцевого самоврядування, що реалізовують права власника спірних ділянок, зайнятих лісом, та уповноважений на здійснення в межах своєї території контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з огляду на заявлені предмет позову та підстави позову, є належними позивачами у справі.

За таких обставин, оскільки в позові прокурором зазначено про порушення інтересів держави у сфері управління та контролю за охороною лісів, колегія погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для звернення прокурором з даним позовом до суду.

Згідно з положеннями ст. 17 Лісового кодексу України у постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" (правонаступником якого є ПАТ "Українська залізниця" в осбі регіональної філії "Південно-Західна залізниця") на підставі розпорядження голови Новоград-Волинської районної державної адміністрації від 06.04.2007 № 242 та рішення 1 сесії Новороманівської сільської ради V-скликання від 11.04.2006, є постійним користувачем земельних ділянок, що розташована на території Новороманівської сільської ради Новоград-Волинського району, Гульської сільської ради Новоград-Волинського району та Суслівської сільської ради Новоград-Волинського району, для експлуатації та обслуговування залізниці (згідно з планом меж земельної ділянки), що підтверджується долученими до позову копіями державних актів на право постійного користування земельними ділянками, та листом № 142/0/184-17 від 19.05.2017 відділу у Новоград-Волинському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Статтею 63 Лісового кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Відповідно до п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до ст. 89 Лісового кодексу України охорону і захист лісів на території України здійснюють:

державна лісова охорона, яка діє у складі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління;

лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.

Згідно ст. 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Як встановлено судом, в межах Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (правонаступником якого є Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця") створено виробничий підрозділ Жмеринська дистанція захисних лісонасаджень.

У зв'язку з реорганізацією підприємств залізничного транспорту, в тому числі виробничого підрозділу Жмеринської дистанції захисних лісонасаджень, в період з 01.12.2015 по 30.01.2017, положення про Жмеринську дистанцію захисних лісонасаджень перебувало в стадії розроблення, і останнє у своїй виробничій діяльності керувалося Положенням про регіональну філію "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця".

Відповідно до підпункті 51 та 73 пункту 3.2. Положення про регіональну філію "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" останнє здійснює діяльність із виробничого екологічного контролю, моніторингу навколишнього природного середовища, проведення робіт з лісорозведення, утворення, утримання та відновлення захисних лісонасаджень; провадження діяльності у сфері сільського господарства, мисливства, лісництва та лісозаготівель і надання пов'язаних із ними послуг.

Таким чином, саме на виробничий підрозділ Жмеринської дистанції захисних лісонасаджень покладено обов'язок по охороні та збереженню лісонасаджень.

Статтею 93 Лісового кодексу України передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Зокрема, такими завданнями є забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; забезпечення додержання лісового законодавства органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами; забезпечення додержання лісового законодавства власниками лісів, постійними і тимчасовими лісокористувачами; запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Статтею 69 Лісового кодексу України визначено, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.

Судом встановлено, що дозвіл на вирубку дерев на території лісових насаджень не видавався.

Відповідно до ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати, шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

В силу ст. 69 цього Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Прокурор в обґрунтування своїх вимог про відшкодування шкоди, оціненої як за незаконну рубку дерев, вказує на незабезпечення відповідачем належної охорони та збереження лісу, що знаходився на земельній ділянці, переданій відповідачу в постійне користування.

Актами огляду місця вчинення порушення лісового законодавства та під час досудового розслідування кримінальних проваджень встановлено незаконну порубку дерев, проте, особи лісопорушники встановлені не були. Новоград-Волинською ВП ГУНП в Житомирській області за фактом незаконної порубки дерев невідомими особами до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про кримінальні правопорушення з попередньою кваліфікацією за ст. 246 КК України. Водночас, особи, які вчинили кримінальне правопорушення, не встановлені.

Разом з тим, ст. ст. 19, 64, 86 Лісового кодексу України встановлено, що постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу. Забезпечення охорони і захисту лісів, серед інших, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього кодексу.

У відповідача створено та діє відокремлений підрозділ Жмеринська дистанція захисних лісонасаджень, на яку покладено обов'язок ведення робіт по належному утриманню, охороні, збереженню лісонасаджень, проведення заходів щодо збереження лісонасаджень від самовільних рубок та інших лісопорушень.

Прокурор вважає, що внаслідок неналежного забезпечення відповідачем охорони розташованого в межах Новороманівської сільської ради Новоград-Волинського району, Гульської сільської ради Новоград-Волинського району та Суслівської сільської ради Новоград-Волинського району лісу, постійним користувачем якого він є, що мало наслідком здійснення невідомими особами незаконної рубки лісу, відповідач, який не забезпечив охорону лісу, повинен відшкодувати державі шкоду, спричинену незаконною рубкою лісу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Відповідно до ст. 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Виявлення фактів неодноразової незаконної порубки лісу свідчить про наявність вини відповідача щодо неналежної охорони лісу (бездіяльність), внаслідок чого скоєно незаконну порубку лісу.

На підставі вищевикладеного, колегія приходить до висновку про те, що виробничий підрозділ Жмеринська дистанція захисних лісонасаджень регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця", як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустив самовільну порубку на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, незаконних порубок, не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасно не виявив таких порушень і не вжив відповідних заходів щодо їх усунення.

У вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов'язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до статті 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів (пункт 6.1.2. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 № 02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища").

Згідно статті 105 Лісового кодексу України та статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" вчинення відповідачем зазначених правопорушень (порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів) є підставою для покладення на нього цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення відповідачем (постійним лісокористувачем) встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі шкоди.

За загальним правилом застосування як договірної, так і деліктної відповідальності, що передбачено нормами ч. 2 статті 614, ч. 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, встановлюється презумпція вини правопорушника, втім, відповідач під час розгляду справи в порушення вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не довів, що він на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства забезпечив охорону і збереження лісу на підвідомчій території від незаконної рубки, не надав належних і допустимих доказів щодо відсутності його вини або доказів відшкодування заподіяної шкоди.

Відповідач в спростування поданого позову посилався на відсутність таких елементів складу правопорушення як неправомірна (протиправна) поведінка заподіювача шкоди, а також наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, проте при вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства факту правопорушення, слід виходити з того, що обов'язки із забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання обов'язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних порубок дерев.

Отже цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Протиправна бездіяльності таких осіб полягає у незабезпеченні працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України у справі № 927/56/15 від 30.07.2015, у справі № 914/1138/14 від 12.11.2014, у справі № 927/850/14 від 29.07.2015, у справі № 910/5926/16 від 16.11.2016 та у справі № 910/5926/16 від 02.11.2016.

За приписами пункту 7 частини 3 статті 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), зокрема, є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про доведеність факту порушення відповідачем чинного законодавства, а отже позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки апелянтом не надано суду письмових доказів, які б свідчили про необґрунтованість вимог позивача, а доводи викладені в апеляційній скарзі не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого суду.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду м. Києва від 11.09.2017р. у справі № 906/554/17 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 11.09.2017р. у справі № 906/554/17 залишити без змін.

Матеріали справи № 906/554/17 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді А.Г. Майданевич

Б.В. Отрюх