Рішення

від 13.12.2017 по справі 922/3699/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2017 р.Справа № 922/3699/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Косма К.І.

розглянувши справу

за позовом Приватне АТ "Харківський центр науково технічної та економічної інформації", м. Харків до 1-ого відповідача ОСОБА_2 Відділення Фонду державного майна по Харківській області м. Харків , 2-ого відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Том Люкс", м. Харків про визнання недійсним договору за участю :

позивача - ОСОБА_4 (дов.б/н від09.10.17), ОСОБА_5 (дов.б/н від 09.10.17);

1-го відповідача - ОСОБА_6 (дов.№03 від 04.01.17);

2-го відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство Харківський центр науково-технічної та економічної інформації , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 відділення Фонду державного майна України по Харківській області та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство ТОМ ЛЮКС про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна № 6315-Н від 18.05.2017 року. Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що при укладенні спірного договору відповідачі порушили норми ст. 7,11 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні № 2658-14 від 12 липня 2001 року, п.50, 51, 56 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003р., а також ст.ст.1, 7 Закону України Про бібліотеки і бібліотечну справу № 32/95-ВР від 27 січня 1995 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.11.2017 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд на 22.11.2017 об 11:00.

Представник першого відповідача в судовому засіданні надав відзив на позовну заяву за вх. №38610, в якому вказує, що приватизацію цілісного майнового комплексу "Харківський центр науково-технічної інформації" за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 4, здійснювало Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області. Покупцем зазначеного цілісного майнового комплексу виступило ЗАТ "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації". Між першим відповідачем та позивачем укладено Договір купівлі -продажу № 21 від 16.11.2004 об'єкта малої приватизації. До статутного капіталу створеного у процесі приватизації ПрАТ "Харківський центр Науково-технічної та економічної інформації" не увійшли об'єкти державного майна - частина 12-поверхової будівлі літ. А-12 площею 1352,1 кв.м. та розміщена в цих приміщеннях центральна науково-технічна бібліотека ХЦНТЕІ. Щодо вилученого майна не здійснювалась трансформація форми власності і воно залишилось об'єктом державної власності. Термін виконання договірних зобов'язань по Договору купівлі-продажу діяв протягом 5 років та закінчився 16.11.2009, після чого ОСОБА_2 відділенням Фонду державного майна України по Харківській області було складено ОСОБА_5 від 16.11.2009 № 88 підсумкової перевірки виконання умов договору купівлі-продажу державного майна, затверджений наказом ОСОБА_2 відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 17.11.2009 № 1743-П "Про зняття з контролю договорів купівлі-продажу", та на підставі цього наказу зазначений договір купівлі-продажу знятий з контролю. Таким чином, взаємні права та обов'язки, які передбачені вищевказаним договором купівлі-продажу, дотримані сторонами та виконані згідно з вимогами чинного законодавства та припинили свою дію для сторін. Разом з цим, на виконання умов Договору купівлі - продажу № 21 від 16.11.2004 між ОСОБА_2 відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та ЗАТ "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації" було укладено Договір оренди просив РВФДМУ по ХО розірвати договір оренди майна № 1382-Н від 16.12.2004р. і передати приміщення у безоплатне зберігання позивачу. РВФДМУ по ХО послідовно відмовляло позивачу в задоволенні його пропозицій, наголошувало на неможливості одностороннього розірвання договору оренди та обов'язковості його виконання позивачем. Факт листування між сторонами і його зміст визнається всіма сторонами та не є спірним.

Представник другого відповідача в судовому засіданні також надав відзив на позов за вх. № 38606, відповідно до якого другий відповідач зазначає, що інформація про оцінку майна та висновку про вартість майна опублікована в газеті "Відомості приватизації" від 24.04.2017 № 31 (1051), а також те, що оспорюваний договір оренди укладений за результатами проведення відповідної процедури, передбаченої чинним законодавством, та містить усі істотні умови договору оренди, а отже не підлягає визнанню недійсним. Крім того, інтереси позивача жодним чином не порушені під час укладання спірного Договору, оскільки позивач самостійно відмовився від подальшої оренди нежитлових приміщень площею 1352,10 кв. в будівлі за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 4, що не увійшли при приватизації до статутного капіталу ПрАТ "ХЦНТЕІ".

Ухвалою господарського суду від 22.11.2017 року , розгляд справи відкладено до 12.12.2017 року.

12.12.2017 року від Приватного АТ "Харківський центр науково технічної та економічної інформації"(вх.№41471) надійшли письмові пояснення, в яких останній наголошував на тому, що ані перший відповідач , ані другий відповідач не надали суду жодного доказу того, що другий відповідач станом на момент укладення спірного договору оренди мав статус бібліотеки, або в його складі була створена і працювала бібліотека.

Як вказує позивач, станом на 13.01.2017р. основним видом діяльності другого відповідача було надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна . Серед інших видів діяльності також були зазначені діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами, діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля хімічними продуктами;

Вже після направлення пропозиції першому відповідачу щодо укладення договору оренди, у другого відповідача раптово з'явився новий основний вид діяльності - дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природних і технічних наук. Втім, цей вид діяльності за кодом КВЕД 72.19 не є тотожним виду діяльності за кодом КВЕД 92.51.1 (діяльність бібліотек).

На переконання позивача у другого відповідача не тільки не було у штаті відповідних кваліфікованих працівників, але й навіть банківський рахунок був відкритий у день укладення договору оренди, у зв'язку із чим позивач вважає, що укладення договору оренди з другим відповідачем і передача йому приміщення для зберігання бібліотечного фонду суперечить ст.ст.1,7 Закону України "Про бібліотеки і бібліотечну діяльність ".

В судовому засіданні 12.12.2017 року оголошено перерву до 13.12.2017 року.

13.12.2017 року від Приватного АТ "Харківський центр науково технічної та економічної інформації"(вх. №41675) ,через канцелярію суду надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи документів, а саме :

-копія листа №43-4881 від 09.09.2016 року,

- копія наказу №2/П від 03.01.2017 року,

- копія наказу №62 від 12.12.2017 року ,

- копія акту від 13.12.2017 року,

- копія Журналу відвідування робітників РВ ФДМУ по Харківській області . Вказані документи долучені до матеріалів справи на підставі ст.22 ГПК України .

13.12.2017 року від ОСОБА_2 Відділення Фонду державного майна по Харківській області м. Харків ( вх.№41606) надійшли додаткові пояснення, в яких другий відповідач наголошував на тому, що суб'єкт оціночної діяльності - ФО-П ОСОБА_7, визнано переможцем конкурсу, який відбувся 09.03.2017 у регіональному відділенні ФДМУ по Харківській області по залученню суб'єктів оціночної діяльності, протокол № 09 (17) від 09.03.2017. Результати конкурсу опубліковані в газеті Відомості приватизації від 19.07.2017 №56(1076). Підставою для проведення незалежної оцінки є Договір № 207 (17) на проведення незалежної оцінки від 24.03.2017 року. За результатами проведення незалежної оцінки майна складено звіт про оцінку майна станом на 24.03.2017 року і визначена ринкова вартість майна в розмірі: 4 862 700,0 грн. У Звіті оцінювачем надано фотофіксацію об'єкта оцінки проведену станом на 17.03.2017.

Отже на думку другого відповідача, оцінка державного майна проведена згідно діючого законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник першого відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та поданих запереченнях.

Другий відповідач у призначене судове засідання не з'явився, правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 13 грудня 2017 року учасники судового процесу не виявили наміру подати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для вставлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 13.12.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За таких обставин, враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів, та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами, без участі відповідача, на підставі ст.75 ГПК України.

Як вбачається із матеріалів справи між ОСОБА_2 відділенням Фонду державного майна України по Харківській області і ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство ТОМ ЛЮКС укладено Договір оренди нерухомого майна № 6315-Н від 18.05.2017 року .

Укладенню договору передували наступні обставини, які вбачаються при дослідженні судом матеріалів справи.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області та позивач уклали договір оренди № 1382-Н від 16.12.2004р. Предметом договору були визначені саме ті нежитлові приміщення, що складають предмет спірного договору.

Протягом 2015-2016 років між позивачем та ОСОБА_2 відділенням Фонду державного майна України по Харківській області тривало листування, за яким позивач просив Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області розірвати договір оренди № 1382-Н від 16.12.2004р. і передати приміщення у безоплатне зберігання позивачу.

В свою чергу Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області відмовляло позивачу в задоволенні його пропозицій, наголошувало на неможливості одностороннього розірвання договору оренди та обов'язковості його виконання позивачем.

Листом від 13.09.2016р. Регіональне відділенням Фонду державного майна України по Харківській області звернулось до позивача з пропозицією розірвати договір оренди № 1382-Н від 16.12.2004р. та укласти договір зберігання нерухомого майна. До листа були долучені проекти угоди про розірвання договору оренди та договір зберігання нерухомого майна. За результатами розгляду цього листа сторони підписали угоду про розірвання договору оренди № 1382-Н від 16.12.2004р. з 01.12.2016р. Договір зберігання нежитлових приміщень між позивачем та ОСОБА_2 відділенням Фонду державного майна України по Харківській області укладений не був.

Листом від 13.01.2017р. ТОВ НВП ТОМ ЛЮКС звернулось до ОСОБА_2 відділення Фонду державного майна України по Харківській області з пропозицією про укладення договору оренди. За результатами розгляду листа було розпочато процедуру укладення договору. В тому числі, проведений конкурс на право укладення договору на оцінку майна, проведена оцінка нежитлових приміщень, отриманий звіт про оцінку майна та висновок про вартість майна.

Після цього Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області листом від 07.04.2017р. № 43-2002 було подано до Департаменту офіційних друкованих видань та міжнародної інтеграції ФДМУ для опублікування в газеті Відомості приватизації та на веб-сайт орендодавців інформацію про намір передати державне майно в оренду. Відповідна інформація опублікована в газеті Відомості приватизації від 24.04.2017р. № 31 (1051). Протягом 10 робочих днів після оголошення орендодавець приймав заяви про оренду відповідного майна.

За результатами вивчення попиту на об'єкт оренди не надійшло більше заяв про намір взяти в оренду майно, окрім заяви потенційного орендаря - ТОВ НВП ТОМ ЛЮКС . Тому, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області прийняло рішення укласти з ТОВ НВП ТОМ ЛЮКС спірний договір.

За змістом п. 1.1. Договору Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області передає, а ТОВ НВП ТОМ ЛЮКС приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення - у підвалі кім. №№ 01, 0-2, 0-18, 0-19, 0-20, 0-21, 0-22, 0-23 (площею 420,0 кв.м), на 1-му поверсі кім. №№ 1-34, 1-35, 1-36 (площею 219,0 кв.м), на 3-му поверсі кім. №№ 3-18, 3-19, 3-20 (площею 101,0 кв.м), на 6-му поверсі кім. №№ 6-13, 6-14 (площею 103,0 кв.м), на 11-му поверсі кім. № 11-16 (площею 105,20 кв.м), на 12-му поверсі кім. №№ 12-1, 12-2, 12-3, 12-4, 12-5, 12-6, 12-7, 12-8, 12-9, 12-10, 12-11, 12-12, 12-13, 12-14, 12-15 (площею 403,9 кв.м) 12-ти поверхової будівлі Центру науково-технічної та економічної інформації, загальною площею 1352,10 кв.м, за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 4, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ Харківський центр науково-технічної та економічної інформації (ідентифікаційний номер 02736461) при приватизації та перебуває на його балансі.

Відповідно до п.1.2 Договору, майно передане в оренду з метою: розміщення бібліотечного фонду.

Позивач в ході судового засідання пояснив, що вважає оцінку нежитлових приміщень такою, проведена всупереч встановленого порядку, оскільки оцінщик не ознайомлювався із фактичним станом нежитлових приміщень, не заходив до приміщень, не ідентифікував їх особисто належним чином. На підтвердження своїх стверджень позивач надав суду наказ № 2/П від 03.01.2017р., яким була створена комісія з числа працівників позивача. На комісію був покладений обов'язок починаючи з 03.01.2017р. двічі на тиждень провадити візуальний та технічний огляд нежитлових приміщень, виявляти обставини, що можуть привести до пошкодження приміщень та т.і. Наказом члени комісії були зобов'язані після кожного відвідування опечатувати приміщення.

Крім цього, позивач надав до суду наказ № 62 від 12.12.2017р. Про проведення службового розслідування . Цим наказом була створена комісія для проведення службового розслідування серед співробітників ХЦНТЕІ про факт видачі ключів від приміщень або доступу оцінювача в приміщення, де розташовані державні бібліотечні фонди ЦНТБ. Крім того, позивач надав суду акт про результати проведення службового розслідування від 13.12.2017р., в якому в тому числі зазначено наступне. Згідно з Наказом № 2/П від 03.01.2017р. вхід до приміщень, в яких зберігаються бібліотечні фонди, було опечатано. У період з 03.01.2017р. по 31.03.2017р. не було жодного випадку, коли до приміщень було здійснено несанкціонований доступ. Огляд приміщень працівниками ОСОБА_2 відділення Фонду державного майна України по Харківській області проводився в супроводі співробітників ХЦНТЕІ ОСОБА_1 і ОСОБА_8, сторонніх осіб з працівниками ОСОБА_2 відділення Фонду державного майна України по Харківській області протягом всього часу огляду не було. Комісія прийшла до висновку, що в період з 03.01.2017р. по 31.03.2017р. приміщення, де зберігаються бібліотечні фонди, ніхто сторонній не відвідував. Також до суду надані журнал відвідування робітників ОСОБА_2 відділення Фонду державного майна України по Харківській області та журнал перевірки приміщень та бібліотечного фонду, належного державі.

Крім того, в судовому засіданні представник позивача пояснив, що працівники ОСОБА_2 відділення Фонду державного майна України по Харківській області до позивача не звертались з проханням забезпечити доступ оцінювачу до приміщень.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 ГПК України звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України.

Нормою ч. 2 ст. 11 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні № 2658-14 від 12.07.2001р. передбачено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

Також, нормами, що містяться в ч.ч.1, 4-6 ст. 9 вказаного Закону, встановлено, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна повинні містити визначення понять, у тому числі поняття ринкової вартості, принципів оцінки, методичних підходів та особливостей проведення оцінки відповідного майна залежно від мети оцінки, вимоги до змісту звіту про оцінку майна та порядок його рецензування. Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003р. затверджений Національний стандарт N 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав". Згідно п.50 цього стандарту, проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, в тому числі, ознайомлення з об'єктом оцінки, характерними умовами угоди, для укладення якої проводиться оцінка. Також, нормою п.51 Стандарту передбачено, що незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів. Крім того, згідно п.56 Стандарту, звіт про оцінку майна повинен містити, в тому числі, опис об'єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки.

Застосовуючи перелічені норми в їх сукупності суд вважає можливим погодитись із ствердженням позивача, що особистий огляд оцінювачем об'єкту оцінки є обов'язковим. Порушення правила про особистий огляд об'єкта оцінки є порушенням Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні .

При цьому суд враховує правову позицію, висловлену Вищим господарським судом України в Постанові від 15 лютого 2017 року по справи № 907/797/13.

Представники відповідачів не надали до суду доказів того, що обраний оцінювач особисто оглянув приміщення в ході проведення оцінки і станом на дату оцінки. В тому числі, не надані докази звернення РВФДМУ по ХО до позивача з відповідною вимогою.

Також, представники відповідачів не надали до суду доказів наявності у відповідача ТОВ НВП ТОЮ ЛЮКС виду діяльності за кодом КВЕД 92.51.1. (діяльність бібліотек), доказів створення бібліотеки як структурного підрозділу, та її фактичного функціонування станом на момент укладення спірного договору оренди.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд встановлює наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину (п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту порушеного права (охоронюваного законом інтересу), який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч.1 статті 627 ЦК України.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, на підставі ч. 1 ст. 628 ЦК України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частина 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлює, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України зазначає, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, господарський суд констатує, що при укладенні спірного договору були порушені ст.ст.7, 9, 11 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні № 2658-14 від 12 липня 2001 року, п.п.50, 51, 56 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003р.

Також суд враховує, що метою оренди згідно п.1.2 спірного договору визначено розміщення бібліотечного фонду.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бібліотеки і бібліотечну справу № 32/95-ВР від 27.01.1995р., бібліотечний фонд -це упорядковане зібрання документів, що зберігається в бібліотеці. Отже, згідно зазначеного Закону, встановлено чітку вимогу щодо можливого місця зберігання бібліотечного фонду. Відтак, для вирішення справи суттєвим є встановлення факту наявності або відсутності у ТОВ НВП ТОМ ЛЮКС статусу бібліотеки.

Згідно ст.1 Закону України Про бібліотеки і бібліотечну справу , бібліотекою визнається інформаційний, культурний, освітній заклад (установа, організація) або структурний підрозділ, що має упорядкований фонд документів, доступ до інших джерел інформації та головним завданням якого є забезпечення інформаційних, науково-дослідних, освітніх, культурних та інших потреб користувачів бібліотеки. Нормою статті 7 цього ж Закону визначено, що бібліотеки створюються з урахуванням соціально-економічних, національних, культурно-освітніх і виробничих потреб суспільства згідно з соціальними нормативами, встановленими відповідними органами державної влади.Бібліотеки можуть створюватися на основі усіх форм власності, передбачених законами України. Засновниками бібліотек можуть бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування, самоврядні організації, фізичні та юридичні особи, у тому числі іноземні, в порядку, передбаченому законом.Бібліотека може не мати статусу юридичної особи та перебувати у складі підприємства, установи або організації.Бібліотека діє на основі статуту (положення), що затверджується її засновником (засновниками). У статуті (положенні) бібліотеки визначаються її статус, форма власності, джерела фінансування, вид і профіль діяльності.

До матеріалів судової справи відповідачами не надано доказів, які б підтверджували, що ТОВ НВП ТОМ ЛЮКС станом на момент укладення спірного договору мав статус бібліотеки, або в його складі була створена і фактично працювала бібліотека.

Разом із тим, до матеріалів судової справи надані виписки з ЄДРПОУ по підприємству ТОВ НВП ТОМ ЛЮКС , згідно яким станом на 13.01.2017р. основним видом діяльності цього товариства була надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна. Серед інших видів діяльності були зазначені діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами, діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля хімічними продуктами. Станом на момент укладення спірного договору основним видом діяльності ТОВ НВП ТОМ ЛЮКС с було визначено дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природних і технічних наук (код КЗЕД 72.19.), що не є ідентичним виду діяльності за кодом КВЕД 92.51.1 (діяльність бібліотек).

Суд оцінює ці докази в сукупності із змістом укладеного між відповідачами договору зберігання від 26.05.2017р., згідно п.1.2 якого сторони виходять із того, що зберігач (ТОВ НВП ТОМ ЛЮКС ) при здійсненні функцій зберігання майна, яке є предметом цього Договору, не вправі користуватись та розпоряджатись переданим на зберігання майном відповідно до цього Договору.

Перелічене свідчить про те, що укладення спірного договору з ТОВ НВП ТОМ ЛЮКС , який не має у своєму складі бібліотеки і не займається бібліотечною діяльністю, суперечить нормам ст.ст.1,7 Закону України Про бібліотеки і бібліотечну справу .

Пунктом 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Аналізуючи матеріали справи, суд зазначає, що укладення оспорюваного договору оренди з ТОВ НВП ТОМ ЛЮКС , який не має у своєму складі бібліотеки і не займається бібліотечною діяльністю, суперечить нормам ст.ст.1,7 Закону України Про бібліотеки і бібліотечну справу свідчить про те, що договір оренди нерухомого майна № 6315-Н від 18.05.2017 року не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам і матеріалам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідачів, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 124,129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43,49, 75, ст. 80,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір оренди нерухомого майна № 6315-Н від 18.05.2017 року укладений між ОСОБА_2 відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (61057, Харківська область, м. Харків, майдан Театральний, буд.1, код 23148337) та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТОМ ЛЮКС" (61022, Харківська область, м. Харків, провулок Криничний , буд.10, код 40833874) .

Стягнути з ОСОБА_2 відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, Харківська область, м. Харків, майдан Театральний, буд.1, код 23148337) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації" (61010, Харківська область, м. Харків, проспект Гагаріна, буд.4, код 02736461) -800,0грн.

Стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТОМ ЛЮКС" (61022, Харківська область, м. Харків, провулок Криничний , буд.10, код 40833874) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації"(61010, Харківська область, м. Харків, проспект Гагаріна, буд.4, код 02736461) -800,0грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.12.2017 р.

Суддя ОСОБА_9