Постанова

від 06.06.2018 по справі 922/3699/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/3699/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Студенець В.І., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;

за участю представників:

позивача - Спасибо В.В.,

відповідача - 1 - Голіної О.Ю.,

- 2 - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Том Люкс",

на рішення Господарського суду Харківської області

(суддя - Присяжнюк О.О.)

від 13.12.2017,

та постанову Харківського апеляційного господарського суду

(головуючий - Тарасова І.В., судді - Білоусова Я.О., Крестьянінов О.О.)

від 27.02.2018,

за позовом приватного акціонерного товариства "Харківський центр науково - технічної та економічної інформації",

до 1) регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області,

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Том Люкс",

про визнання недійсним договору,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року ПрАТ "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Том Люкс" про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №6315-Н від 18.05.2017, укладеного між відповідачами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладенні спірного договору відповідачі порушили норми ст. 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", пункти 50, 51, 56 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" та ст.ст. 1, 7 Закону України "Про бібліотеки і бібліотечну справу".

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.12.2017, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди нерухомого майна №6315-Н від 18.05.2017, укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Том Люкс".

Задовольняючи позов, господарські суди дійшли висновків, що договір оренди нерухомого майна № 6315-Н від 18.05.2017 не відповідає вимогам чинного законодавства, при укладенні спірного договору відповідачами були порушені норми Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав". Крім того, суд встановив, що укладення оспорюваного договору оренди з ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Том Люкс", яке не має у своєму складі бібліотеки і не займається бібліотечною діяльністю, відбулось всупереч приписів ст.ст. 1, 7 Закону України "Про бібліотеки і бібліотечну справу".

03.04.2018 ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Том Люкс" звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 13.12.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати вказані рішення і передати справу на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень відповідач-2 зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій. Стверджує, що оцінка об'єкта оренди та подальша процедура передачі в оренду ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Том Люкс" нежитлових приміщень, здійснені у відповідності до положень Закону України "Про Фонд державного майна України", Закону України "Про управління об'єктами державної власності", Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає постанову апеляційного суду та рішення місцевого суду законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін. Зазначає, що господарські суди дійшли обґрунтованих висновків про те, що при укладенні спірного договору оренди нерухомого майна № 6315-Н від 18.05.2017 були порушені вимоги закону, оцінка орендованого майна проведена оцінювачем без обов'язкового ознайомлення з об'єктом оцінки. Стверджує, що у ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Том Люкс" відсутній вид діяльності за кодом КВЕД 91.01 (діяльність бібліотек). До суду не було надано доказів, що відповідач-2 є бібліотекою або має у своєму складі бібліотеки.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, 16.11.2004 між регіональним відділенням Фонду державного майна по Харківській області (продавець) та ЗАТ "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації" (покупець) укладено договір №21 ЦМК купівлі-продажу об'єкта малої приватизації цілісного майнового комплексу "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації", що знаходиться на балансі ЗАТ "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації" та розташований за адресою: 61125, м. Харків, пр. Гагаріна, 4 при викупі зі збереженням існуючого напряму (профілю діяльності) об'єкта приватизації.

Додатком №2 до договору №21 ЦМК від 16.11.2004 визначено перелік майна, вартість якого вилучається з вартості цілісного майнового комплексу "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації", що знаходиться на балансі ЗАТ "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації" та залишається за державою, зокрема, частина будівлі "Харківського центру науково-технічної та економічної інформації" літ. "А-12", загальною площею 1352,1 кв.м, в якій розташований бібліотечний фонд: фонд НТЛ (науково-технічної літератури); фонд НТД (науково-технічної документації); фонд ПІО (патентно-інформаційного обслуговування).

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області здійснює повноваження органу управління щодо нежитлових приміщень частини 12-поверхової будівлі літ "А-12" площею 1352,1 кв.м за адресою: 61125, м. Харків, пр. Гагаріна, 4 та бібліотечного фонду.

ЗАТ "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації" було визначено балансоутримувачем вказаного майна, згідно розпорядження Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 25.08.2004 за №551-р.

Відповідно до п. 6.4 договору №21 ЦМК від 16.11.2004, покупець зобов'язаний забезпечити збереження державного майна, що вилучено з вартості цілісного майнового комплексу "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації" згідно переліку, затвердженого розпорядженням регіональним відділенням Фонду державного майна по Харківській області від 25.08.2004 №551-Р (додаток №2 до договору).

Між регіональним відділенням Фонду державного майна по Харківській області (поклажодавець) та ЗАТ "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації" (зберігач) було укладено договір №1 від 04.01.2005 зберігання державного майна, яке не увійшло до статутного фонду господарського товариства у процесі приватизації, але перебуває на його балансі, за умовами якого поклажодавець передав, а зберігач прийняв на зберігання державне майно, відповідно до інвентаризаційних описів товарно-матеріальних цінностей від 12.08.2004 №№12, 13, 14, а саме бібліотечний фонд: фонд НТЛ (науково-технічної літератури); фонд НТД (науково-технічної документації), фонд ПІО (патентно-інформаційного обслуговування).

Відповідно до п. 2.6 договору зберігання державного майна, зберігач має право використовувати передане йому на зберігання майно для виконання діяльності згідно зі статутом в частині здійснення бібліотечно-інформаційного обслуговування суб'єктів господарювання та населення. У разі отримання прибутку, зберігач спрямовує його на компенсацію витрат по утриманню державного майна та на поповнення бібліотечних фондів. Майно, придбане за рахунок цієї частини прибутку, є державною власністю.

Окрім того, між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) та ЗАТ "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації" (орендар) було укладено договір оренди від 16.12.2004 № 1382-Н, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - частину будівлі літ. А-12 Центру науково-технічної та економічної інформації, загальною площею 1 352,1 кв.м, розміщене за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 4, що знаходиться на балансі ЗАТ "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації". Вказане майно передано в оренду з метою розміщення центральної науково-технічної бібліотеки ХЦНТЕІ.

Господарськими судами встановлено, що позивач неодноразово звертався до регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області із пропозицією розірвати договір оренди від 16.12.2004 №1382-Н за домовленістю сторін та укласти договір зберігання майна, посилаючись на погіршення фінансового стану підприємства та неможливість сплачувати орендну плату до державного бюджету.

01.12.2016 позивач повернув відповідачу-1 орендовані нежитлові приміщення, про що між сторонами було підписано акт приймання-передачі орендованого майна за договором оренди № 1382-Н від 16.12.2004 (а.с. 130, т. 1). 30.12.2016 позивач та відповідач-1 уклали угоду про розірвання договору оренди № 1382-Н від 16.12.2004 (а.с. 129, т. 1).

В подальшому 18.05.2017 між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Том Люкс" (орендар) було укладено договір оренди №6315-Н, відповідно до якого, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально-визначене майно: нежитлові приміщення 12-поверхової будівлі Центру науково-технічної та економічної інформації, загальною площею 1 352,10 кв.м, за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 4, що не увійшло до статутного капіталу ПрАТ "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації" при приватизації та перебуває на його балансі.

Вказаний договір оренди був укладений на підставі звіту про оцінку майна - нежитлових приміщень 12-поверхової будівлі Центру науково-технічної та економічної інформації, загальною площею 1 352,10 кв.м, за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 4 складеного 24.03.2017 суб'єктом оціночної діяльності ФОП Сорокіною І.М., яким визначена ринкова вартість майна в розмірі 4 862 700,00 грн без ПДВ.

Відповідно до п. 1.2 договору оренди №6315-Н від 18.05.2017, майно передано в оренду з метою: розміщення бібліотечного фонду.

Листом №47-2937 від 26.05.2017 регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернулось до ПрАТ "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації" з пропозицією підписати додаткову угоду №2 від 26.05.2017 про розірвання договору зберігання державного майна №1 від 04.01.2005 і направив для підписання примірник додаткової угоди та акт приймання-передачі. ПрАТ "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації" таку угоду про розірвання договору зберігання державного майна №1 від 04.01.2005 не підписало, а державне майно (бібліотечний фонд) залишилось на балансі товариства.

Предметом спору у цій справі є визнання недійсним договору оренди державного майна № 6315-Н від 18.05.2017 укладеного між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Том Люкс".

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зазначена норма кореспондується з положеннями частини першої статті 207 ГК України, згідно з якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

За умовами ч. 6 ст. 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Так, згідно з приписами п. 50 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема ознайомлення з об'єктом оцінки.

Відповідно до п. 51 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: - укладення договору на проведення оцінки, - ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; - ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; - вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; - узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; - складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки; - доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Також, відповідно до п. 56 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", звіт про оцінку майна може складатися у повній чи у стислій формі. Звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити: опис об'єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об'єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

Виходячи з наведених норм, підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього.

Під час судового розгляду в судах попередніх інстанцій відповідачі не надали доказів на підтвердження того, що суб'єктом оціночної діяльності проводився особистий огляд об'єкта оцінки. В матеріалах справи відсутні докази звернення регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області до позивача з відповідною вимогою.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується із висновками господарських судів, що при укладенні спірного договору були порушені ст.ст. 9, 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", пункти 50, 51, 56 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", за договором оренди орендаря може бути зобов'язано використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства. Орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору.

Пунктом 1.3. Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України 19.05.1999 N 908/68 управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом способу та умов подальшого використання майна у межах чинного законодавства відповідно до принципів: забезпечення ефективності використання та збереження державного майна, здійснення заходів контролю; наявність альтернативних (залежно від груп майна у межах чинного законодавства) способів забезпечення управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі; пріоритетність вибору способів управління державним майном.

За умовами оспорюваного договору оренди №6315-Н від 18.05.2017, майно передано в оренду з метою: розміщення бібліотечного фонду. Відповідно до п. 5.1. спірного договору, орендаря було зобов'язано використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов договору, тобто для розміщення бібліотечного фонду.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про бібліотеки і бібліотечну справу", бібліотека - інформаційний, культурний, освітній заклад (установа, організація) або структурний підрозділ, що має упорядкований фонд документів, доступ до інших джерел інформації та головним завданням якого є забезпечення інформаційних, науково-дослідних, освітніх, культурних та інших потреб користувачів бібліотеки.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про бібліотеки та бібліотечну справу" бібліотеки можуть створюватися на основі усіх форм власності, передбачених законами України. Засновниками бібліотек можуть бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування, самоврядні організації, фізичні та юридичні особи, у тому числі іноземні, в порядку, передбаченому законом. Бібліотека може не мати статусу юридичної особи та перебувати у складі підприємства, установи або організації.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Том Люкс"(а.с. 179 т. 1), вказане підприємство зареєстроване 14.09.2016, і станом на 15.09.2016 основним видом економічної діяльності цього товариства було надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна. Серед видів діяльності ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Том Люкс" відсутній такий вид діяльності щодо функціонування бібліотек, що включає надання послуг, пов'язаних з документацією та інформацією, які надаються бібліотеками всіх видів суспільству або окремим категоріям користувачів, організація, збирання інформації, спеціалізованої та неспеціалізованої, складання каталогів, надання в тимчасове користування книг, підбір інформації відповідно до інформаційних запитів, тощо.

Таким чином, діяльність ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Том Люкс" не передбачає надання послуг у сфері діяльності бібліотек.

До суду не надано доказів наявності у відповідача-2 виду діяльності за кодом КВЕД, що передбачає діяльність, пов'язану з функціонуванням бібліотек, зокрема статут товариства, а також доказів, які підтверджують, що ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Том Люкс" станом на момент укладення спірного договору мав статус бібліотеки, або в його складі була створена і фактично працювала бібліотека.

Вказані обставини свідчать про те, що отримання в строкове платне користування державного майна з цільовим призначенням для розміщення бібліотечного фонду особі, діяльність якої не пов'язана із наданням бібліотечних послуг, суперечить приписам Закону України "Про бібліотеки і бібліотечну справу" та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Господарські суди попередніх інстанцій, здійснюючи судовий розгляд, установили, що оспорюваний договір було укладено з порушенням вимог ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 9, 11 Закону України "Про оцінку майна та оціночну діяльність", ст. 1 Закону України "Про бібліотеки і бібліотечну справу", п. 1.3 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого Наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України 19.05.1999 N 908/68, пунктів 50, 51, 56 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", а тому цей договір підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.

Оскільки судами попередніх інстанцій під час вирішення спору було установлено обставини, з якими законодавство пов'язує визнання оспорюваного правочину недійсним, висновки господарських судів про наявність підстав для задоволення заявленого позову є правомірними; доводи касаційної скарги цього не спростовують.

Враховуючи наведені приписи законодавства та обставини, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів зазначає, що оскаржені судові рішення у справі ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Том Люкс".

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Том Люкс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 13.12.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 у справі за № 922/3699/17- без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді В. Студенець

І. Ткач