Рішення

від 11.12.2017 по справі 910/21462/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2017Справа №910/21462/17

За позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Простір"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролайн ТМ"

Про стягнення 7 981,05 грн

Суддя Лиськов М.О.

Представники :

від позивача: Бардаш О.В. (адвокат, договір від 28.11.2017)

від відповідача Орлова Я.В. (дов. від 03.01.2017)

В судовому засіданні 11.12.2017 відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

22.09.2016 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Простір" (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролайн ТМ" (надалі - відповідач) про стягнення 7 981,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору про встановлення сервітуту № 010116/04 від 01.01.2016, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 7 981,05 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2017 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/21462/17, розгляд справи призначено на 11.12.2017.

В судове засідання, призначене на 11.12.2017, прибули представники сторін та надали пояснення по суті справи.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2016 між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Простір" (далі - позивач, за договором - Підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пролайн ТМ" (далі - відповідач, за договором - Сервітуарій) було укладено договір № 010116/04 про встановлення сервітуту (далі - Договір), предметом якого за умовами п.1.1 Договору є обмежене право користування Сервітуарієм житловими та нежитловими будівлями для розміщення Сервітуарієм своїх телекомунікаційних мереж, що знаходяться за адресою: 02091, м.Київ, Харківське шосе, будинок 58-А. Кількість місць складає 3 шт.

В пункті 1.2 Договору сторни погодили, що об'єкти розміщення використовуються виключно для розміщення комплексу технічних засобів телекомунікацій, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах, крім радіотехнічних, між кінцевим обладнанням у визначеному Сторонами місці.

Розділом 2 Договору визначено умови оплати за використання об'єкту розміщення, а саме:

- Сервітуарій зобов'язується вносити Підприємству, відповідно до умов Договору, плату за використання об'єктів розміщення та інші платежі, визначені Договором.

- плата за Договором становить 500,00 грн за один календарний місяць та сплачується до 5 числа місяця за поточний місяць на повний обсяг обумовлених Договором платежів, включаючи вартість споживаної телекомунікаційним обладнанням електроенергії.

- плата перераховується на розрахунковий рахунок Підприємства на підставі Договору або рахунку, який Сервітуарій має самостійно отримати в офісі Підприємства.

Відповідно до п.9.1 Договору, Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2016.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Частиною 1 статті 402 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 403 Цивільного кодексу України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 404 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Враховуючи, що термін дії Договору був встановлений до 31.12.2016 без зазначення можливості та порядку його продовження, а відповідач не мав наміру після закінчення терміну дії Договору звільняти об'єкти розміщення, позивач направив на адресу відповідача для погодження та підписання проект Договору №010117/04, в якому було визначено розмір плати за використання об'єкту розміщення в сумі 1 000,00 грн.

Відповідно до положень статті 181 ГК України сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

З матеріалів справи вбачається, що проект Договору №010117/04 було отримано представником відповідача 26.12.2016. Проте, у встановлений чиним законодавством строк не було складено та направлено позивачу протокол розбіжностей.

У відзиві відповідач зазначає, що, на його думку сторонами не було досягнуто домовленості суми оплати за користування об'єктом розміщення. Так, 16.02.2017 відповідач направив позивачу лист з пропозицією повернутися до обговорення підвищення оплати за договором сервітуту пізніше, а 21.06.2017 - лист з проектом Договору про надання доступу до інфраструктури об'єктів будівництва від 01.07.2017.

З зазначеного відповідачем було зроблено висновок, що Договір №010117/04 не було укладено у зв'язку з недосягенням згоди щодо ціни Договору.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача, оскільки відповідно до п.8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Частиною 2 ст.642 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що відповідач у встановлений законодавством 20-ти денний строк після отримання Договору №010117/04 (з 27.12.2016 по 15.01.2017) не надав заперечень щодо його змісту та фактично продовжив користуватися правом сервітуту та здійснював розміщення своїх телекомунікаційних мереж в будинку позивача і надавав телекомунікаційні послуги мешканцям, тобто вчиняв дії, визначені в п.1.1 та п.1.2 Договору 010117/04.

З зазначеного вище вбачається, що відповідачем було здійснено дії відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, які засвідчують його бажання укласти договір, і які є прийняттям пропозиції.

В пункті 2.2 Договору 010117/04 встановлено плату за Договором в розмірі 1 000,00 грн за один календарний місяць та визначено, що плата сплачується до 5 числа місяця за поточний місяць на повний обсяг обумовлених Договором платежів, включаючи вартість споживаної телекомунікаційним обладнанням електроенергії.

В пункті 3.1.1 Договору 010117/04 передбачено обов'язок Сервітуарія своєчасно та в повному обсязі внесення плати, передбаченої цим договором.

З метою досудового врегулювання спору в серпні 2017 року позивач направив відповідачу досудове попередження з вимогою про сплату заборгованості за Договором 010117/04.

Відповідач листом від 05.09.2017 відмовився від сплати заборгованості та запропонував здійснити оплату сервітуту на умовах, що містилися в Договорі №010116/04.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору в господарському суді відповідачем не надано доказів повної оплати за користування об'єктом розміщення, згідно Договору 010117/04 на суму 6 500,00 грн, відтак, позовна вимога в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 6 500,00 грн підлягає задоволенню.

Окрім того позивач просить стягнути з відповідача 924,53 грн пені відповідно до п.5.1. Договору №010117/04.

Пунктом 5.1 Договору 010117/04 встановлено, що за несплату, несвоєчасну або неповну сплату платежів, передбачених Розділом 2 цього договору, Сервітуарій сплачує Підприємству пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Судом перевірено розрахунок пені, наданий позивачем та встановлено, що ним було здійснено помилку. Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені відповідно до перерахунку суду в розмірі 920,08 грн.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 447,00 грн інфляційних збитків та 109,52 грн 3 % річних.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків нарахованих на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до перерахунку суду, оскільки судом встановлено, що позивачем було допущено арифметичні помилки при здійсненні розрахунків. Відповідно до розрахунків суду з відповідача на користь позивача підлягає 98,30 грн 3% річних та 441,50 грн інфляційних збитків.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Витрати позивача по оплаті послуг адвоката в розмірі 4 000,00 грн також підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

За приписами ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

З матеріалів справи вбачається, що між адвокатом Бардашем Олександров Вікторовичем та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Простір" (Клієнт) було укладено Договір про надання правової допомоги від 28.11.2017, відповідно до умов якого адвокат зобов'язується за дорученням Клієнта на умовах та в порядку, передбаченому Договором, надати правову допомогу в господарському суді міста Києва як його представник у справі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролайн ТМ" на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Простір" забогованості за договором про встановлення сервітуту, а Клієнт зобов'язується сплатити Адвокату гонорар за надану правову допомогу. а також у виадку необхідності фактичні витрати, пов'язані з виконанням договору.

Як вбачається з платіжного доручення №1496 від 29.11.2017 позивачем було сплачено Адвокату 4 000,00 грн за надання правової допомоги.

Про наявність у Бардаша О.В. статусу адвоката свідчить наявна в матеріалах справи копія Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія НОМЕР_1 від 08.12.2016.

У пункті 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв'язку з допущеними в розрахунках помилок, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо відшкодування відповідачем витрат, понесених на правову допомогу в розмірі 3 989, 40 грн.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролайн ТМ" (02121, м. Київ, вул.. Декабристів, 6-Б, оф. 1; код ЄДРПОУ 33495154) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Простір" (02091, м. Київ, Харківське шосе, 58-А; код ЄДРПОУ 32488759) основний борг у сумі 6 500 грн 00 коп., пеню в сумі 920 грн 08 коп., інфляційні збитки в сумі 441 грн 50 коп, 3% річних в сумі 98 грн 30 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 595 грн. 76 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 3 989, 40 грн

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: 15.12.2017

Суддя М.О. Лиськов