Постанова

від 14.12.2017 по справі 823/746/16

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 року справа № 823/746/16

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юні-Трейд" до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юні-Трейд" подало позов, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаські області № 0000462301 від 02.06.2016 та № 0000522301 від 23.06.2016.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що у квітні 2015 ТОВ "Юні-Трейд" мало взаємовідносини з ТОВ "Сістемс Технолоджи М", а саме: був укладений договір поставки запасних частин до печі-автомату А2-ОВА в кількості 30 комплектів. Умови зазначеного договору сторонами були виконані в повному обсязі, що підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документами, відображеними у податковій звітності позивача, в зв'язку з чим твердження ДПІ у м. Черкасах щодо фіктивності господарських операцій між зазначеними підприємствами, позивач вважає хибним, оскільки такі твердження ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу та не підтверджуються належними доказами. Додатково наголосив, що використання податковим органом під час складання акту перевірки позивача від 13.05.2016 № 91/23-01-22-03/32654168 (на підставі якого прийнято оскаржувані повідомлення-рішення) копії заяви гр. ОСОБА_1 щодо непричетності до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Сістемс Технолоджи М", а також протоколу допиту останнього від 05.05.2016 є безпідставним та незаконним, оскільки висновки податкового органу в акті перевірки мають ґрунтуватися виключно на аналізі бухгалтерських та податкових документах підприємства, яке перевіряється. Сприймаючи таку інформацію, як беззаперечний доказ безтоварності господарських операцій, податковим органом зроблено хибний висновок про те, що взаємовідносини позивача з вказаним контрагентом не мали реального характеру. Поряд з цим, в акті перевірки відсутні посилання на судові рішення, що набрали законної сили про притягнення посадових осіб ТОВ "Сістемс Технолоджи М" до кримінальної відповідальності.

У додаткових пояснення позивач зазначає, що відповідно до документів державного реєстратора та податкової служби ОСОБА_1 з 25.11.2014 по даний час є керівником ТОВ "Сістем Технолоджи М". ТОВ "Сістем Технолоджи М" ознак фіктивності не має , стан платника "0" - платник податку за основним місцем обліку.

14 грудня 2017 року представник позивача подав клопотання про проведення судового засідання призначеного на 14 грудня 2017 року без участі представників ТОВ "Юні-Трейд".

В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Сістемс Технолоджи М" носять фіктивний характер, а отже є нікчемними (бухгалтерські документи не мають сили первинних, а господарські відносини є фактично такими, що не відбулись), оскільки згідно наданого слідчим Черкаського відділу поліції ГУНП у Черкаській області протоколу допиту гр. ОСОБА_1, який є директором ТОВ "Сістемс Технолоджи М", останній зазначив, що не має відношення до ведення фінансово-господарської діяльності товариства, не являється його директором та бухгалтером, жодних первинних бухгалтерських документів не підписував, податкову звітність не подавав, з посадовими особами ТОВ "Айрес груп", яке за даними електронної звітності відобразило операції з постачання комплектів запасних частин до печі-автомату А2-ОВА у ланцюгу постачання - він не знайомий.

14 грудня 2017 року на підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю "Юні-Трейд" зареєстроване, як суб'єкт господарювання 21.10.2003, за ідентифікаційним кодом - 32654168 та перебуває на обліку в ДПІ у м. Черкасах. З 04.05.2005 товариство є платником ПДВ.

Посадовими особами ДПІ у м. Черкасах була проведена документальна позапланова перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ "Юні-Трейд" і правомірності заявленого бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у декларації з ПДВ за квітень 2015 року, за наслідками якої складено акт від 13.05.2016 № 91/23-01-22-03/32654168.

Висновками зазначеного акту встановлено порушення п. 198.1, 198.3 ст .198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями по декларації за квітень 2015, внаслідок чого ТОВ "Юні-Трейд":

- занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту (18 рядок Декларації за квітень 2015) у розмірі 3451,00грн.;

- завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту (19 рядок Декларації за квітень 2015) у розмірі 55069,00грн.;

- завищено суму заявлену до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за квітень 2015 у розмірі 55069,00грн.

Акт перевірки від 13.05.2016 № 91/23-01-22-03/32654168 був оскаржений позивачем в адміністративному порядку. Відповіддю ДПІ у м. Черкасах від 01.06.2016 № 14513/23-01-14-08 скарга позивача залишена без задоволення, а висновки акту перевірки ТОВ "Юні-Трейд" без змін.

В подальшому, на підставі висновків акту перевірки позивача від 13.05.2016 № 91/23-01-22-03/32654168, податковим органом:

- 02.06.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000462301, яким ТОВ "Юні-Трейд" зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 55069,00грн.;

- 23.06.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000522301, яким до ТОВ "Юні-Трейд" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 13767,00грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 44.1 ст.44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (надалі - ПК України) визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV (надалі - Закон № 996) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. У відповідності до ст. 1 Закону № 996, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) матимуть силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням вказаного суд дійшов висновку, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків. Зазначена вимога кореспондується з нормами ПК України.

В свою чергу, пп. 14.1.181 п.14.1. ст.14 ПК України, визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, що передбачено п. 198.1 ст. 198 ПК України.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених положень ПК України свідчить, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто, законодавець пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у платника податків виникає право на віднесення вартості придбаних товарів (робіт, послуг) до складу витрат з метою визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та право на податковий кредит за наявності одночасно двох умов, а саме: фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) та їх підтвердження первинними документами бухгалтерського обліку.

Матеріалами справи, зокрема відомостями акту перевірки позивача встановлено, що 17.03.2015 між позивачем (покупець) та ТОВ "Сістемс Технолоджи М" (постачальник) укладено договір поставки № 17, за умовами якого постачальник зобов'язувався передати, а покупець прийняти у власність і оплатити товар (запасні частин до печі-автомату А2-ОВА в кількості 30 комплектів). Ціна товару встановлювалась в розмірі 11703,996грн., в т.ч. ПДВ за 1 комплект. Загальну сума договору складала 351119,88грн., в т.ч. ПДВ 58519,98грн.

Відвантаження товару здійснювалось по усній заявці покупця. Строк готовності і відвантаження товару продавцем визначався протягом 20 днів з дня підписання договору. Кожна партія товару, що постачалася супроводжувалася наступними документами: накладними, податковими накладними, специфікаціями, ТТН. Перехід права власності на товар здійснювався в момент отримання товару уповноваженим представником покупця, шляхом підписання ним накладних. Відпуск товару здійснювався в термін 1-го робочого дня з моменту письмового чи усного узгодження дати відвантаження. Поставка товару здійснювалась замовленим транспортом або "експрес" поштою за рахунок покупця. Передача товару по кількості та якості здійснювалась на складі покупця.

На підтвердження виконання умов даного договору, ТОВ "Сістемс Технолоджи М" було надано позивачеві: - рахунок-фактуру № 1405 від 14.04.2015 на 30 комплектів запасних частин до печі-автомату А2-ОВА на суму 351119,88 грн, в. т.ч. ПДВ 58519,98 грн; - видаткову накладну № 1405 від 14.04.2015 на 30 комплектів запасних частин до печі-автомату А2-ОВА на суму 351119,88 грн, в. т.ч. ПДВ 58519,98 грн; - квитанцію № 1 про включення податкової накладної № 3144 від 14.04.2015 (по вказаній операції) до Єдиного реєстру податкових накладних; - експрес-накладну № 59000104575655 "Нової пошти" про відправлення ТОВ "Сістемс Технолоджи М" для ТОВ "Юні-Трейд" комплекту запчастин до печі-автомату А2-ОВА (згідно вказаної накладної: місто-відправник Мелітополь; назва відправника - ТОВ "Сістемс Технолоджи М"; контактна особа від відправника не вказана, лише зазначений номер мобільного телефону. Місто одержувач - Черкаси; назва одержувача - ТОВ "Юні-Трейд"; адреса доставки - м. Черкаси, вул. Благовіса 269/105. Інформація про вантаж: фактична вага - 846 кг, оголошена вартість - 500 грн).

Суд з'ясував, що ТОВ "Юні-Трейд" розрахувалось з ТОВ "Сістемс Технолоджи М" за поставлені запасні частини до печі-автомату А2-ОВА шляхом списання коштів з свого рахунку та їх зарахування на рахунок постачальника, у відповідності до платіжного доручення № 1278 від 17.04.2015 на суму 351119,88 грн, в т.ч. ПДВ 58519,98 грн. Станом на час проведення перевірки ТОВ "Юні-Трейд" повністю оплачено вартість придбаних запасних частин до печі-автомату А2-ОВА за договором № 17 від 17.03.2015.

В подальшому, на підставі отриманої від свого контрагента податкової накладної № 3144 від 14.04.2015, ТОВ "Юні-Трейд" включило вказану суму ПДВ до бюджетного відшкодування в податковій декларації з ПДВ за квітень 2015 року.

Ставлячи під сумнів факт реального здійснення господарських відносин між позивачем та ТОВ "Сістемс Технолоджи М" по виконанню договірних взаємовідносин (від 17.03.2015 № 17) представник відповідача наголосив, що відповідно до внутрішніх правил здійснення перевезень ТОВ "Нова пошта" при відправленні ТМЦ з оголошеною вартістю понад 1000 грн є обов'язкове пред'явлення документів, що посвідчують особу відправника (паспорт, тощо). Отже, у разі оголошення реальної вартості обладнання (згідно видаткової накладної № 1405 від 14.04.2015 на 30 комплектів запасних частин до печі-автомату А2-ОВА на суму 351119,88 грн, в. т.ч. ПДВ 58519,98 грн) необхідно зазначати фізичну особу, яка від імені відправника оформлювала відвантаження ТМЦ.

Суд критично оцінює такі доводи контролюючого органу, оскільки умовами вищевказаного договору передбачено, що поставка товару здійснюється за рахунок продавця. Тобто, саме продавець товару повинен забезпечити його доставку. Отже позивач не задіяний у процесі транспортування товару та не повинен перевіряти належність повноважень особи на відправку товару від імені продавця. Суд наголошує, що приймання товару за умовами договору здійснюється на складі покупця, тобто позивач перевіряє товар після його прибуття і у разі відсутності заперечень щодо якості підписує видаткову накладну, що засвідчує прийняття товару за кількістю та якістю.

Посилання податкового органу в акті перевірки позивача від 13.05.2016 № 91/23-01-22-03/32654168 на заяву гр. ОСОБА_1 щодо його непричетності до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Сістемс Технолоджи М", а також протоколу допиту останнього від 05.05.2016, в якому ОСОБА_1 зазначив, що не має відношення до ведення фінансово-господарської діяльності товариства, не являється його директором та бухгалтером, жодних первинних бухгалтерських документів не підписував, податкову звітність не подавав, на думку суду є безпідставним, оскільки чинним податковим законодавством не передбачено права податкового органу обґрунтовувати свої висновки в акті перевірки будь-якими іншими актами та довідками, складеними за результатами перевірок інших контрагентів, оскільки висновки податкового органу мають ґрунтуватися виключно на аналізі бухгалтерських та податкових документах підприємства, яке перевіряється.

Відповідно до листа відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Шевченківськогої районної в м. Києві державної адміністрації № 39-22-3128 від 03.10.2017 зазначено, що проведення дії "державна реєстрація новоутвореної шляхом заснування юридичної особи", запис № 10741020000051458 від 28.10.2014 щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Сістемс Технолоджи М" (код за ЄДРПОУ 39459923) документи подано державному реєстраторові заявником - засновником ОСОБА_2.

Для проведення дії "внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах" запис № 10741070001051458 від 27.11.2014 щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Сістемс Технолоджи М" (код за ЄДРПОУ 39459923) документи подано державному реєстраторові заявником - керівником ОСОБА_3.

Для проведення реєстраційної дії "внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах" запис № 10741070002051458 від 10.02.2015 щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Сістемс Технолоджи М" (код за ЄДРПОУ 39459923) документи подано державному реєстраторові заявником - засновником ОСОБА_3.

В матеріалах справи міститься опис документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії "внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах" підписані заявником ОСОБА_1.у листопаді 2014 року та лютому 2015 року, реєстраційні карти про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців також підписані ОСОБА_1 листопаді 2014 року та лютому 2015 року.

Також, відповідно до наказу № 3 від 25.11.2014 року ОСОБА_1 приступає до обов'язків директора ТОВ "Сістемс Технолоджи М", підставою для винесеня вказаного наказу послугував протокол 2/2014 загальних зборів учасників ТОВ "Сістемс Технолоджи М".

Вказані документи свідчать, що ОСОБА_1 з 25.11.2014 по даний час є керівником ТОВ "Сістем Технолоджи М". ТОВ "Сістем Технолоджи М" ознак фіктивності не має, стан платника "0" - платник податку за основним місцем обліку.

На думку суду, належними доказом, в даному випадку, який би підтверджував факт фіктивності господарських взаємовідносин, які відбулися між товариствами в період, що перевірявся може бути вирок у кримінальній справі відносно посадових осіб контрагента позивача, який набрав законної сили. Матеріали акту перевірки не містять жодних посилань на такий вирок.

З огляду на вищевказане, суд в даному випадку погоджується з доводами представника позивача, що оскільки на час взаємовідносин позивача з ТОВ "Сістемс Технолоджи М", останній був зареєстрований в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (представник позивача наголосив, що інформація про свого контрагента була додатково перевірена позивачем на електронних ресурсах ДФС України та Міністерства юстиції України), а також перебував на податковому обліку в органах державної податкової служби, як платник податку на додану вартість, не мав податкового боргу, то ставити під сумнів правомочність здійснення господарської діяльності своїм контрагентів у позивача не було підстав.

Крім того, позивач не може і не повинен нести відповідальність за здійснення господарської діяльності своїми контрагентами, перевіряти наявність персоналу, складів, транспорту тощо, а також не наділений повноваженнями щодо контролю за господарською діяльністю контрагента.

Реальність здійснення господарських взаємовідносин між вищевказаними підприємствами підтверджується укладеним між ними договором поставки № 17 від 17.03.2015, який на сьогоднішній день є чинним, оскільки сторонами не розривався та в судовому порядку недійсним не визнавався.

Суд також встановив, що придбані позивачем у ТОВ "Сістемс Технолоджи М" запасні частин до печі-автомату А2-ОВА, в кількості 30 комплектів були в подальшому реалізовані ТОВ "Юні-Трейд" до підприємства нерезидента UAB "Albava" (Alytus, Lithuania) - 17.05.2015 між ТОВ "Юні-Трейд" (продавець) та UAB "Albava" (Alytus, Lithuania) (покупець) укладено контракт № 17-3 про поставку продавцем 30 комплектів запасних частин до печі-автомату А2-ОВА. Факт реалізації позивачем 30 комплектів запасних частин до печі-автомату підтверджується митною декларацією № 902050000/2015/002385 та міжнародною ТТН (зазначена обставина не спростована податковим органом в акті перевірки позивача), що також є підтвердженням реальності здійснення господарської операції, що відбулась між ТОВ "Юні-Трейд" та ТОВ "Сістемс Технолоджи М".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також суд наголошує, що Податковий кодекс України не покладає на платника податку обов'язок (також не надано йому право) та контрольні функції щодо перевірки обставин здійснення господарської діяльності іншими платниками податків, перевірки дотримання ними правил оподаткування і перевірки показників їх податкової звітності, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, а відтак, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції не впливають на права та обов'язки іншого платника податків, який виконав усі передбачені законом умови щодо отримання відшкодування податку на додану вартість та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що в повній мірі кореспондується з приписами статті 19 Конституції України, згідно яких правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Платник податку (покупець) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу поставок, якщо судом не встановлено обставин, що свідчать про його (покупця) обізнаність стосовно неправомірної податкової поведінки контрагента або про злагодженість його дій з цими контрагентами з метою незаконної податкової мінімізації.

Водночас суд зазначає, що вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника, а зазначена презумпція передбачає покладення на контролюючий орган тягаря доказування наявності складу податкового правопорушення у діях (бездіяльності) платника, який у протилежному випадку вважається добросовісним.

Вищезазначене спростовує твердження відповідача щодо покладення на позивача при здійсненні вибору постачальників обов'язку здійснення оцінки не лише умов угоди та їх комерційної привабливості, а також і ділової репутації, платоспроможності контрагентів, ризиків невиконання ними зобов'язань та надання гарантій їх виконання, перевірки у них необхідних ресурсів та досвіду, та, як наслідок, покладення на нього несприятливих наслідків недостатньої обережності у підприємницькій діяльності.

Разом з тим, акт перевірки не містить будь-яких належних і допустимих доказів, які б підтверджували факти узгодженості дій позивача з вищевказаними контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями своїх контрагентів, чи свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, чи про відсутність у них ділової мети, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджували б недобросовісність позивача і його контрагентів, як платників податків, та виключали б право останнього на формування податкового кредиту.

Вказана позиція узгоджується також з практикою Європейського суду з прав людини у справах "Інтерсплав проти України" (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії" (2009 рік, заява № 3991/03) і "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії" (2010 рік. заява № 6689/03), яка в силу приписів статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права, де Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, оскільки такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Крім того, Європейський суд зазначає, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

З огляду на вищезазначене, враховуючи, що на момент здійснення спірних господарських операцій їх учасники були належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податків, тобто мали спеціальну податкову правосуб'єктність, враховуючи, що факт реального здійснення спірних господарських операцій підтверджується сукупністю належним чином складених первинних документів та зареєстрованими згідно вимог Податкового кодексу України податковими накладними, враховуючи наявність причино-наслідкового зв'язку між здійсненими позивачем операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей та потребою їх використання у власній господарській діяльності, та враховуючи, що законодавство не передбачає відповідальності одного платника податку за неправомірність дій іншого, в діях позивача відсутні порушення приписів п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, а зроблені відповідачем в акті перевірки висновки в цій частині є хибними і протиправними, а відтак, податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаські області № 0000462301 від 02.06.2016 та № 0000522301 від 23.06.2016 не відповідає критеріям правомірності рішень суб'єкта владних повноважень, які визначені частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на що останні підлягають визнанню протиправними і скасуванню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159 - 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області № 0000462301 від 02.06.2016 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 55069,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області від 23.06.2016 № 0000522301 (форми "В1") про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 13767,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у м. Черкаси Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 39497534) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Юні-Трейд" (18002, м. Черкаси, вул. Благовісна, 269/105, ідентифікаційний код 32654168) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.О. Гаврилюк