Постанова

від 12.12.2017 по справі 922/2400/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2017 р. Справа №922/2400/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Ільїн О.В., суддя Сіверін В.І.,

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

позивача - Кінаш Р.М., за довіреністю б/н від 01.07.2017 року;

першого відповідача - Рогова Н.О., за довіреністю №5089 від 22.11.2017 року;

другого відповідача - Остапенко В.В., за довіреністю б/н від 01.09.2017 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого відповідача - фізичної особи-підприємця Гавриленко Олександра Віталійовича, м.Харків, (вх.№2956Х/1-40) на рішення господарського суду Харківської області від 19.09.2017 року по справі №922/2400/17,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аверс Плюс2 , м.Київ,

до 1. фізичної особи-підприємця Гавриленко Олександра Віталійовича, м.Харків,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Добромед , м.Харків,

про стягнення коштів, розірвання договору та виселення,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.09.2017 року у справі №922/2400/17 (суддя Лаврова Л.С.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Стягнути з ФОП Гавриленка Олександра Віталійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Аверс Плюс2 суму заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень від 18.12.2014 року в розмірі 87936,00 грн.

Розірвано договір оренди нежитлових приміщень від 18.12.2014 року укладений між ТОВ Добромед та ФОП Гавриленко Олександром Віталійовичем із застосуванням наслідків розірвання такого договору, шляхом приведення сторін в первісний стан з підписанням акту повернення нежитлових приміщень.

Виселено ФОП Гавриленка Олександра Віталійовича з нежитлових приміщень загальною площею 68,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Харків, майдан Павлівський, буд. 8, шляхом звільнення приміщення від його майна, речей та найманих ним працівників, що перебувають в приміщеннях з приведенням орендованого приміщення в стан придатний для використання ТОВ Аверс Плюс2 без обмежень з боку третіх осіб.

Стягнуто з ФОП Гавриленка Олександра Віталійовича на користь ТОВ Аверс Плюс2 суму сплаченого судового збору в розмірі 4800,00 грн.

Перший відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 19.09.2017 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимоги відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що під час винесення рішення судом було проігноровано та не надано правової оцінки належному і суттєвому доказу, а саме договору про внесення змін до іпотечного договору №16-03-37 від 30.01.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом 23.05.2014 року і зареєстрованого в реєстрі за №1081. Відповідно до вказаного договору про внесення змін, який є невід'ємною частиною іпотечного договору спірні нежитлові приміщення були виключені з предмету іпотеки. Вказане на думку скаржника свідчить про незаконне набуття права власності на предмет оренди ТОВ Аверс Плюс2 .

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Гавриленко Олександра Віталійовича прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Позивач 02.11.2017 року надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№11095), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Другий відповідач надав суду письмові пояснення (вх.№11098 від 02.11.2017 року), в яких просив долучити до матеріалів справи рішення Сквирського районного суду Київської області від 09.02.2017 року у справі №376/2246/16-ц, в якому встановлено ряд фактичних обставин, які не підлягають доказуванню, а саме підтверджується факт того що ТОВ Аверс Плюс2 22.08.2016 року уклав договір оренди нежитлових приміщень першого поверху №№ 13, 14, 13а, 136, 13в, 13г, 13д, 13е, 13ж, 13з, 13и, 13к, 13л, 13м, антресолі № 13н, 13о, 13п, 13р, 13с, 13т, 13у, загальною площею 249,2 кв.м., які розташовані у цегляному будинку (літера "А-7"), що знаходиться за адресою: м.Харків, майдан Р.Люксембург, 10 та нежитлових приміщень першого поверху №89-96, загальною площею 68,7 кв.м., які розташовані у будинку (літера "А-6"), що знаходиться за адресою: м.Харків, майдан Р.Люксембург, 8 (з 20.11.2013 року - Павлівський майдан, 8 - згідно відповідного рішення Харківської міської ради) (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 87082063101), з третьою особою. Дані нежитлові приміщення є предметом спірного договору оренди що розглядається в рамках справи №922/2400/17.

Ухвалою суду від 02.11.2017 року з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду апеляційної скарги, та дотримання принципів судочинства в господарському процесі розгляд справи відкладено на іншу дату.

14.11.2017 року представник позивача надав через канцелярію суду клопотання (вх.№11551), в якому просить долучити до матеріалів справи копію ухвали Вищого господарського суду України від 07.11.2017 року по справі №820/5086/16 з посиланням на те, що вона має істотне значення для розгляду справи. Вказане клопотання задоволено, а документи долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 23.11.2017 року задоволено клопотання першого відповідача та відкладено розгляд справи.

У судовому засіданні 12.12.2017 року представник першого відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Представники відповідачів проти позиції скаржника заперечували.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 18.12.2014 року між фізичною особою-підприємцем Гавриленко О.В. (орендар, перший відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Добромед (орендодавець, другий відповідач у справі) укладено договір оренди нежитлових приміщень за адресою: м.Харків, площа Павлівська, будинок 8.

За п.1.1, п.3.1 умов договору орендодавець передає орендарю в строкове платне користування нежитлові приміщення за адресою: м.Харків, площа Павлівська, будинок 8, площею 27,2 кв.м. Додатковою угодою від 02.01.2016 року площу орендованого приміщення було збільшено до 68,7 кв.м. з оплатою 128,00 грн. за 1 кв.м.).

Відповідно до п. 5.1 договору він набирає чинності з дня підписання сторонами акта приймання-передачі нежитлових приміщень та укладений строком до 31.08.2017 року.

Актом приймання-передачі від 18.12.2014 року (додаток 1 до договору) вищевказані приміщення було передано в користування ФОП Гавриленко А.В.

Як вказує позивач, на підставі договору про відступлення права вимоги №Ф-9/2016 від 27.07.2016 року, договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 27.07.2016 р. та з 19.08.2016 року (дата проведення запису в реєстрі) ТОВ Аверс Плюс2 є власником нежитлових приміщень 1-го поверху №89-96 в літ. "А-6" буд. 8, майдан Павлівський, м.Харків площею 68,7 кв.м.

У подальшому позивач, керуючись положеннями ст. 770 Цивільного кодексу України, враховуючи зміну власника нежитлових приміщень, переданих у найм, вважаючи, що до нього перейшли права та обов'язки наймодавця за договором, зважаючи на невиконання першим відповідачем обов'язків з оплати орендної плати новому власнику майна, він звернувся до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості, що утворилася у період з вересня 2016 року по червень 2017 року та про розірванні договору оренди і виселення першого відповідача із нежитлових приміщень позивача.

Заперечуючи проти вимог позовної заяви, усі доводи відповідачів зводяться до того, що ТОВ Аверс Плюс2 не є власником приміщень, які знаходяться в оренді.

В процесі розгляду справи, судом встановлено наявність судових рішень, що стосуються переходу права власності на спірні нежитлові приміщення між позивачем, другим відповідачем та третіми особами, а також, відступлення права вимоги за договорами кредиту та іпотеки від 30.01.2004 року і державної реєстрації прав на вказане майно, які в силу приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування і мають преюдиційне значення.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.03.2017 року у справі №922/4378/16 позов ТОВ Аверс плюс2 було задоволено повністю, визнано недійсними: укладені 29.10.2014 року між ТОВ Марічка та ПП Ірина два договори купівлі-продажу спірного нерухомого майна; укладені 18.12.2014 року між ПП Ірина та ТОВ Добромед два договори купівлі-продажу спірного майна.

При цьому, предметом судового розгляду по справі №922/4378/16 за позовом ТОВ Аверс плюс2 до ТОВ Марічка та ТОВ Добромед за участю третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача: ПАТ Банк Золоті ворота , ПАТ Комерційний банк Стандарт (про визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень від 29.10.2014 року та 18.12.2014 року) були зобов'язання за договорами між ТОВ Марічка та ПП Ірина від 29.10.2014 року, між ПП Ірина та ТОВ Добромед від 18.12.2014 року, а також за договорами кредиту та іпотеки від 30.01.2004 між позивачем та АКБ Меркурій , договорами відступлення права вимоги за договорами кредиту та іпотеки, укладені між АКБ Меркурій та ПАТ Банк Золоті ворота , 28.11.2014 року між ПАТ Банк Золоті ворота та ПАТ Комерційний банк Стандарт , між 27.07.2016 року ПАТ Комерційний банк Стандарт та ТОВ Європа-факторинг , 27.07.2016 року між ТОВ Європа-факторинг та ТОВ Аверс плюс2 .

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 року було відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ Марічка та ТОВ Добромед про:

- припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ Аверс Плюс2 на нерухоме майно, права на яке зареєстровані згідно рішень приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Щура О.І. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31029895 від 19.08.2016 23:04:11; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31029893 від 19.08.2016 року 23:00:01: нежитлові приміщення 1-го поверху №89-96 у літ. "А-6", загальною площею 68,7 м2, розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, Павлівський майдан, будинок 8; нежитлові приміщення 1-го поверху № 13, 14, 13а, 13б, 13в, 13г, 13д, 13е, 13ж, 13з, 13и, 13к, 13л, 13м, антресолі № 13н, 13о, 13п, 13р, 13с, 13т, 13у в літ. "А-7", загальною площею 249,2 м2, розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, Павлівський майдан, будинок 10;

- визнання права власності на спірне нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю Марічка ;

- визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю Добромед права власності на спірні нежитлові приміщення.

По справі №922/2908/16 судовою колегією було встановлено, що ТОВ Марічка набуло у власність спірні нежитлові приміщення на підставі договорів купівлі-продажу від 13.09.1999 року №1550-В-С та №1551-В-С, що підтверджено свідоцтвами про право власності та реєстраційними посвідченнями. На підставі договору іпотеки від 30.01.2004 року №16-03-37 зазначене нерухоме майно передано ТОВ Марічка в іпотеку АКБ Меркурій у якості забезпечення виконання зобов'язань ТОВ Марічка за двома договорами на кредитну лінію в іноземній валюті від 30.01.2004 року №02-06К-14 та №02-06К-15, у зв'язку з чим 12.08.2008 року був внесений відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про обтяження на підставі повідомлення від 30.01.2004 року №21.

АКБ Меркурій відступило право вимоги за двома кредитними договорами від 30.01.2004 року та договором іпотеки спірного майна від 30.01.2004 року ПАТ Банк Золоті ворота , яке 28.11.2014 року відступило право вимоги за цими договорами ПАТ Комерційний банк Стандарт . 27.07.2016 року ПАТ КБ Стандарт відступило права вимоги за вищезазначеними договорами на користь ТОВ Європа-факторинг . ТОВ Європа-факторинг 27.07.2016 року відступило права вимоги за вищезазначеними договорами на користь ТОВ Аверс Плюс2 .

16.10.2014 року на підставі підписаного від імені ПАТ Банк Золоті ворота уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Єрмаком В.О. листа за №140-76 у зв'язку з припиненням договору іпотеки від 30.01.2004 року реєстраційною службою внесені відповідні записи до реєстру про скасування іпотек та заборон. Вважаючи іпотеку припиненою, 29.10.2014 року ТОВ Марічка як власник продало Приватному підприємству Ірина за двома договорами купівлі-продажу спірні нежитлові приміщення, на підставі чого за ТОВ Ірина внесено 29.10.2014 року записи про право власності на спірні приміщення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №7501154 та №7502821, витяги від 29.10.2014 року №28750413 та №58756718 відповідно.

18.12.2014 року ПП Ірина та ТОВ Добромед уклали два договори купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень, на підставі чого за ТОВ Добромед було внесено 18.12.2014 року записи про право власності на спірні приміщення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №8130654 та №8131447.

Цього ж дня між ФОП Гавриленко О.В. та ТОВ Добромед був укладений договір оренди нежитлових приміщень.

Позивач після набуття 27.07.2016 року права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, вважаючи, що його права порушені діями ТОВ Марічка щодо припинення іпотеки та зняття заборон за підробленими документами та відчуження спірного майна, звернулось зі скаргою до комісії Міністерства юстиції України з питань розгляду скарг щодо державної реєстрації. За результатами розгляду скарги наказом Міністерства юстиції України від 10.08.2016 року №2454/5 Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень : задоволено скаргу ТОВ Аверс Плюс2 від 29.07.2016 року у повному обсязі; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний помер 18113480 від 18.12.2014 року; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18111844 від 18.12.2014 року; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16821842 від 29.10.2014 року; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16825435 від 29.10.2014 року; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 14791829 від 30.07.2014 року; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16568775 від 17.10.2014 року; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 14791029 від 30.07.2014 року; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16569131 від 17.10.2014 року.

Після скасування за наказом Міністерства юстиції України зазначених рішень про державну реєстрації прав та їх обмежень від 10.08.2016 року ТОВ Аверс Плюс2 як іпотекодержатель за відступленими ТОВ Європа-факторинг правами, реалізувавши своє право за застереженнями у договорах іпотеки на підставі ст.24, 33, 35, 36, 37 Закону України Про іпотеку , набув права власності на спірні нежитлові приміщення, права на які були зареєстровані згідно з рішеннями приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округи Щура О.І.

Наказ Міністерства юстиції України від 10.08.2016 року був оскаржений ТОВ Добромед , і за наслідками розгляду справи постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2017 у справі №820/5086/16, залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017 року, визнано незаконним та скасовано висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України за результатами розгляду скарги ТОВ Аверс плюс2 від 29.07.2016 року; визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 10.08.2016 року №2454/5; поновлено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи щодо рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо спірного майна, індексний номер 18113480 від 18.12.2014 року; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18111844 від 18.12.2014 року; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16821842 від 29.10.2014 року; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16825435 від 29.10.2014 року; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 14791829 від 30.07.2014 року; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16568775 від 17.10.2014 року; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 14791029 від 30.07.2014 року; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16569131 від 17.10.2014 року.

Даним рішенням були поновлені реєстраційні записи щодо права власності на спірне нерухоме майно відносно попередніх власників ТОВ Добромед і ТОВ Ірина та вилучено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про право власності №16005486 та №16005493 (відносно реєстрації права власності на нерухоме майно за ТОВ Аверс Плюс2 ).

В той же час рішенням господарського суду Харківської області від 02.03.2017 року у справі №922/4378/16 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Аверс Плюс2 задоволено повністю, визнано недійсними: укладені 29.10.2014 року між ТОВ Марічка та ПП Ірина два договори купівлі-продажу спірного нерухомого майна; укладені 18.12.2014 року між ПП Ірина та ТОВ Добромед два договори купівлі-продажу спірного майна; вилучено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про право власності №16821842 і №16825435 від 29.10.2014 року, записи №18111844 і №18113480 від 18.12.2014 року відповідно.

Вказане рішення постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 за результатами перегляду залишено без змін у частині визнання недійсними оскаржуваних договорів від 29.10.2014 року та 18.12.2014 року.

Так Харківський апеляційний господарський суд за результатами перегляду рішення по справі №922/2908/16 встановив, що укладені 29.10.2014 року між ТОВ Марічка та ПП Ірина і 18.12.2014 року між ПП Ірина та ТОВ Добромед договори купівлі-продажу спірного майна є недійсними з 29.10.2014 року та 18.12.2014 року відповідно, і не породжують жодних правових наслідків, а тому фактичним власником майна було ТОВ Марічка , яке залишається боржником за первісними кредитними зобов'язаннями за укладеними двома договорами з АКБ Меркурій від 30.01.2004 року та іпотекодавцем за іпотечним договором від 30.01.2004 року.

При цьому, суд апеляційної інстанції, приймаючи судове рішення досліджував саме предмет спору - договори купівлі-продажу між ТОВ Марічка та ПП Ірина і між ПП Ірина та ТОВ Добромед станом на момент укладення таких договорів, а не досліджував і не надав оцінку тій обставині, що ТОВ Аверс Плюс2 як іпотекодержатель за відступленими ТОВ Європа-факторинг правами, реалізував своє право за застереженнями у договорах іпотеки на підставі ст.24, 33, 35, 36, 37 Закону України Про іпотеку набув та зареєстрував права власності на спірні нежитлові приміщення, права на які були зареєстровані згідно з рішеннями приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округи Щура О.І.

Колегія суддів також враховує, що Вищим адміністративним судом України 07.11.2017 року по справі №820/5086/16 винесено ухвалу, якою постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017 року за позовом ТОВ Добромед до Міністерства юстиції України, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, третя особа - ТОВ Аверс Плюс2 про визнання незаконним та скасування висновку і наказу визнано такими, що втратили законну силу, а провадження у справі закрито. Тобто, судові рішення про вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про право власності №16005486 та №16005493 (відносно реєстрації права власності на нерухоме майно за ТОВ Аверс Плюс2 ) - фактично відсутні.

Згідно положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

До загальних засад державної реєстрації прав відноситься гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 12 Закону державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом (ч. 5 ст. 12 Закону).

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (ч. 2 ст. 3 згаданого Закону). Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону.

За приписами ч. 3 ст. 19 Закону зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав, внесення запису про скасування рішення державного реєстратора здійснюються у строк, що не перевищує 2 години з часу реєстрації відповідної заяви/рішення суду в Державному реєстрі прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Статтею 31-1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено особливості проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів.

З огляду на надану позивачем Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, від 04.05.2017 року запис про право власності ТОВ Аверс Плюс2 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у встановленому законом порядку не вилучено. При цьому, станом на момент розгляду судом апеляційної інстанції справи правові підстави для вилучення записів про право власності ТОВ Аверс Плюс2 №16005486 та №16005493. Вказане дає всі підстави вважати, що ТОВ Аверс Плюс2 є власником нежитлових приміщень 1-го поверху №89-96 в літ. "А-6", загальною площею 68,7 кв.м. за адресою: м.Харків, Павлівський майдан, б.8.

Слід звернути увагу, що предметом спору та розгляду у даній справі є, зокрема, стягнення заборгованості за договором оренди, а не встановлення права власності на приміщення за оренду яких позивач просить суд стягнути кошти.

Враховуючи обставини справи, суд першої інстанції правомірно встановив, що ТОВ Добромед не має правових підстав виступати орендодавцем за договором оренди від 18.12.2014 року та отримувати орендну плату за договором, а таке право належить ТОВ Аверс Плюс2 , як новому власнику майна.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частина 1 ст. 284 Господарського кодексу України визначає, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

За положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені ч. 2 ст. 285 Господарського кодексу України.

Пунктом 2.3.7 договору оренди закріплено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату орендодавцю.

З урахуванням додаткової угоди від 02.01.2016 року, перший відповідач щомісячно до 20 числа поточного місяця (п. 3.2 Договору), повинен був сплачувати орендодавцю плату за орендоване приміщення в розмірі 8793,60 грн.

Позивач заявляв, що перший відповідач (орендар) не сплачував власнику майна орендну плату з вересня 2016 року по червень 2017 року, що стало підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості в розмірі 87936,00 грн. та розірвання договору оренди.

Перший відповідач, заперечуючи проти позовних вимог зазначав, що в нього відсутня заборгованість по сплаті орендних платежів, що підтверджується довідками №5 та №6 від 14.09.2017 року.

Проте, колегія суддів зазначає, що відповідні довідки не є належними та допустимими доказами у вказаній справі і вказаними довідками може тільки підтверджуватись відсутність заборгованості ФОП Гавриленко О.В. перед ТОВ Добромед , а не перед ТОВ Аверс Плюс2 , який є зареєстрованим власником нежитлових приміщень, тобто належний одержувач коштів.

Першим відповідачем всупереч ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено та не обґрунтовано, що ним сплачувались орендні платежі на користь ТОВ Аверс Плюс2 і відсутня заборгованість.

Крім того, колегія суддів враховує, що ТОВ Аверс Плюс2 у належному порядку через поштову кореспонденцію направив ФОП Гавриленко О.В. за адресою його реєстрації вказану в ЄДРПОУ повідомлення про зміну власника нежитлових приміщень разом з додатками, копіями всіх документів, з яких вбачається перехід права власності на майно. Також факт звернення ФОП Гавриленко О.В. разом з іншими орендарями за аналогічним договором до господарського суду Харківської області з позовною заявою від 06.09.2016 року про усунення перешкод в користуванні майном (справа №922/3007/16), додатково свідчить про те, що ФОП Гавриленко О.В. було відомо про зміну власника орендованого майна.

Таким чином, твердження апелянта про неповідомлення його про зміну власника майна, яке перебуває в нього в оренді є безпідставними.

Згідно приписів ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно вимог ст. 782 Цивільного кодексу України, наймодавець може відмовитись від договору найму та вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить орендну плату за користування річчю протягом трьох місяців.

Враховуючи вищевикладені положення закону, умови договору оренди, встановлений факт невиконання першим відповідачем істотної умови договору оренди щодо оплати орендної плати у передбачений договором строк, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 87936,00 грн., розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 18.12.2014 року, виселення першого відповідача з нежитлових приміщень загальною площею 68,7 кв.м., розташованих за адресою: м.Харків, майдан Павлівський, будинок 8 та про передачу позивачу - правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо посилань скаржника на договір про внесення змін до іпотечного договору №16-03-37 від 30.01.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом 23.05.2014 року і зареєстрованого в реєстрі за №1081, відповідно до якого спірні нежитлові приміщення були виключені з предмету іпотеки, а отже має місце безпідставність набуття ТОВ Аверс Плюс2 права власності на нежитлові приміщення, які знаходяться в оренді, колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів зазначає, що відповідний документ був наданий у неналежним чином засвідченій копії. При цьому, як вже зазначалося, предметом спору та розгляду у даній справі є, зокрема, стягнення заборгованості за договором оренди, а не встановлення права власності чи правомірності або неправомірності набуття права власності ТОВ Аверс Плюс2 на приміщення за оренду яких позивач просить суд стягнути кошти.

Таким чином, з огляду на наявність запису у реєстрі про право власності ТОВ Аверс Плюс2 на спірні нежитлові приміщення, а також на предмет позову, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на додаткову угоду, оскільки такий документ не впливає на суть розгляду спору по даній справі.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів зазначає, що першим відповідачем по даній справі всупереч приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних та допустимих доказів у підтвердження належного виконання ним умов договору оренди щодо своєчасного розрахунку у встановленому порядку та розмірі, тобто належного виконання ним прийнятого на себе зобов'язання.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга фізичної особи-підприємця Гавриленко Олександра Віталійовича не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 19.09.2017 року по справі №922/2400/17 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Гавриленко Олександра Віталійовича залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 19.09.2017 року по справі №922/2400/17 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 18 грудня 2017 року.

Головуючий суддя Хачатрян В.С.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Сіверін В. І.