РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2017 року Справа № 903/546/17
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Розізнана І.В. , суддя Мельник О.В.
при секретарі судового засідання Максютинська Д.В
за участю представників сторін:
позивача 1: Мандрик Ю.В., дов. №3462/9 від 26.12.2016
позивача 2: Антонюк Т.М., дов.№ 02-50/60 від 11.01.2017
відповідача: Мартинюк Д.В., дов.№1-4/499 від 26.06.2017
прокурора: Прищепа О.М., посв.№ 017284 від 30.05.2013 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Губин" на рішення господарського суду Волинської області від 25.09.17р. у справі № 903/546/17 (суддя Якушева Інна Олександрівна)
за позовом Заступника керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області
Нововолинської міської ради
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Губин"
про стягнення 104 093, 81 грн. шкоди
ВСТАНОВИВ :
Заступник керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області (позивач 1), Нововолинської-міської ради (позивач 2) звернувся в господарський суд Волинської області з позовною заявою (а.с.3-7) до товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Губин" (надалі - відповідач), в якій просить стягнути з відповідача до спеціальних фондів місцевих та Державного бюджетів 104 093,81 грн. шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 25 вересня 2017 року (а.с.129-133) позов задоволено.
В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції, посилаючись на ст.43 Закону України Про відходи та ст.ст.68,69 України "Про охорону навколишнього природного середовища", вказав, що в діях відповідача наявні всі елементи складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, яка виявилась у забрудненні земельної ділянки; безпосереднього причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою відповідача, тому відповідач має відшкодувати шкоду у розмірі, заявленому позивачем.
При цьому судом першої інстанції взято до уваги постанову Львівського адміністративного суду від 12.09.2017р., якою скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року у справі №803/753/17 та якою в задоволенні позову ТОВ Птахокомплекс Губин про визнання протиправними та скасування наказів та приписів Держекоінспекції відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строки апеляційного оскарження, скасувати рішення господарського суду Волинської області від 25 вересня 2017 року у даній справі та відмовити в задоволенні позову (а.с.169-173).
Апелянт не погоджується із тим, що суд першої інстанції визнав преюдиційною оцінку Львівського апеляційного адміністративного суду у справі №803/753/17. Вказує, що предметом розгляду даної справи було скасування наказів на проведення перевірки та приписів, а не встановлення наявності або відсутності порушень вимог природоохоронного законодавства.
Крім того скаржник зазначає, що акт перевірки від 28.02.2017 року не підписаний перевіряючим, у ньому відсутній перелік питань та відсутнє посилання на акт відбору проб, схема земельної ділянки, на якій проводились проби.
Також апелянт звертає увагу на те, що у акті перевірки зафіксовано лише факт засмічення та несанкціонованого захоронення відходів переробки птиці, а не забруднення земельної ділянки.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 903/546/17 у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Мельник О.В., суддя Розізнана І.В. (а.с.167).
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2017 року скаржнику поновлено строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 13 грудня 2017 року на 11 год.00 хв. (а.с. 168).
22.11.2017 на адресу суду від Володимир-Волинської місцевої прокуратури надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якій позивач (прокурор) просить залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду у даній справі - без змін. Вказує, що законність дій Державної екологічної інспекції у Волинській області підтверджена Львівським апеляційним адміністративним судом. Крім того, зазначає, що відсутність підписів одного із перевіряючих осіб не спростовує факту вчинення посадовими особами відповідача порушення вимог природоохоронного законодавства та не може бути підставою для задоволення апеляційної скарги.
У судовому засіданні 13 грудня 2017 року представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у ній та надав усні пояснення по суті справи.
Представник прокуратури заперечив вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у запереченні, надав пояснення.
Представник Державної екологічної інспекції у Волинській області апеляційну скаргу заперечила, просила залишити її без задоволення, надала письмовий відзив на апеляційну скаргу. Зазначила, що акт перевірки, що надавався до суду, містить усі підписи перевіряючих, а також відповідач підписав даний акт та акт відбору проб грунту. Відтак, порушення вимог законодавства при складанні акту посадовими особами Державної екологічної інспекції у Волинській області допущено не було.
Представник Нововолинської міської ради також заперечила вимоги апеляційної скарги, подала письмовий відзив на апеляційну скаргу. Зазначила, що вважає рішення господарського суду Волинської області від 14.11.2017 у даній справі законним та обґрунтованим. Твердження апелянта є такими, що не підтверджуються матеріалами справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи , на підставі звернення жительки м. Нововолинськ Волинської області ОСОБА_5 з приводу незаконного викиду відходів виробництва ТзОВ "Птахокомплекс "Губин", депутат Волинської обласної ради ОСОБА_6 листом від 09.03.2017 №63 звернувся до Управління екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації (далі - Управління) про ініціювання перевірки позивача щодо зазначених в заяві порушень та проведення замірів забруднення .
Листом від 09.02.2017р. №286/115/2-17 управління для вжиття відповідних заходів щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем направило копію звернення позивачу-1.
У відповідності із ст.20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (надалі - Закон №1264-XII) та п.6.4. Положення про Державну екологічну інспекцію у Волинській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України (надалі - Держекоінспекція) від 12.12.2011 №136 (надалі - Положення), інспекцією було прийнято наказ №22 про проведення позапланової перевірки відповідача з питань, викладених у зверненні.
На підставі наказу №22 та направлення на проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 15.02.2017 №66 була проведена виїзна перевірка, в ході якої встановлено факт несанкціонованого захоронення відходів переробки птиці у ями, викопані на території підприємства. Також зазначено, що розміщення цих відходів на відкритий ґрунт призвело до псування земельної ділянки внаслідок її засмічення і забруднення. Під час проведення перевірки було відібрано проби ґрунту на земельних ділянках розміром 14x8м та 5x5м для проведення лабораторних досліджень.
Під час обстеження забрудненої земельної ділянки працівниками відділу інструментально-лабораторного контролю інспекції, атестованого на проведення вимірювань (атестат від 29.12.2014 №188/04), відібрано проби ґрунту в чотирьох крайніх точка цих земельних ділянок (і посередині) за додатком №1 до карти-схеми (акт від 16.02.2017 №А-16-02-17-01) та проведено дослідження на вміст забруднюючих речовин, про що складено протокол від 10.03.2017 №16-02-17-01 та протокол від 10.03.2017 №16-02-17-01.
Лабораторними вимірюваннями виявлено перевищення гранично допустимих концентрацій (ГДК) вмісту нітратів, сульфатів та забруднення хлоридами.
За результатами перевірки, що проводилась з 16.02.2017р. по 28.02.2017р., складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами (а.с.38-40), в якому зафіксовано виявлені порушення природоохоронного законодавства щодо забруднення земельної ділянки .
02.03.2017р. інспекцією видано припис №000044, яким визначено дії, які необхідно вчинити для усунення порушень природоохоронного законодавства, п.1 якого зобов'язано до 01.04.2017р. вжити заходи щодо ліквідації несанкціонованого захоронення відходів на території забійного цеху в м. Нововолинську, по вул. Сокальська, 30; п.3 - до 15.04.2017р. забезпечити рекультивацію земельної ділянки, порушеної внаслідок самовільного захоронення відходів.
У відповідності до тієї ж статті Закону №1264-XII та Положення інспекцією прийнято наказ №64 про проведення позапланової перевірки товариства щодо виконання вимог припису №000044.
На підставі наказу №64 та направлення на проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 18.04.2017 №210 було проведено позапланову перевірку відповідача та встановлено невиконання ним вимог припису.
19.04.2017р. інспекцією щодо в.о. директора ТзОВ ОСОБА_7 складено протокол про адміністративне правопорушення №000317 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП), та 20.04.2017р. винесено постанову №000067 про накладання на в.о. директора адміністративного стягнення в розмірі 510 грн .
За результатами перевірки було складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, в якому зафіксовано невиконання в повному обсязі вимог припису №000044.
21.04.2017р. інспекцією видано припис №000183, яким зобов'язано виконати невиконані вимоги припису №000044 та встановлено додаткові терміни.
27.03.2017 Державною екологічною інспекцією у Волинській області на адресу ТОВ Птахокомплекс Губин направлено претензію з вимогою відшкодувати завдану навколишньому природному середовищу шкоду у розмірі 104093,81 грн. шкоди.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 червня 2017р. року у справі №161/7021/17, яка набрала законної сили, у задоволені позову ОСОБА_7 про скасування постанови відмовлено .
У червні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Губин" звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Волинській області в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати накази від 15.02.2017р. №22 та 18.04.2017р. №64 і приписи від 02.03.2017р. №000044 та 21.04.2017р. №000183, посилаючись на відсутність підстав для проведення позапланової перевірки та незаконність її результатів.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року у справі №803/753/17 позов задоволено повністю.
Постановою Львівського адміністративного суду від 12.09.2017р. скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року у справі №803/753/17, в задоволенні позову відмовлено.
У зв'язку із тим, що відповідачем вимоги претензії не виконані та шкода, завдана навколишньому природному середовищу у розмірі 104093,81 грн. не сплачена , заступник керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області, Нововолинської-міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Губин" про стягнення даної шкоди.
Розглядаючи позовні вимоги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються, зокрема, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", Законом України "Про відходи", Законом України "Про охорону земель", Земельним кодексом України, а також іншими спеціальними нормативними актами.
Пунктом "з" частини 1 статті 17 Закону України "Про відходи" унормовано, що суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах.
Стаття 33 Закону України "Про відходи" регламентує вимоги щодо зберігання та видалення відходів, згідно з якою зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення). Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у тому числі побутових у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.
Статтею 35 Закону України "Про охорону земель" унормовано, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям.
Згідно з приписами статті 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.
Частиною 2 статті 46 Закону України "Про охорону земель" на підприємства, установи, організації, а також громадян, діяльність яких пов'язана з накопиченням відходів, покладено обов'язок забезпечувати своєчасне вивезення відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.
Крім того, статтею 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" також встановлено економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачено відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань.
Відповідно до статті 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
Згідно з приписами статті 43 Закону України "Про відходи" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.
Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.
Проаналізувавши вищевказані норми законодавства та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем порушено вимоги природоохоронного законодавства, що виявилося у забрудненні земельної ділянки, про що свідчить акт перевірки від 28.02.2017р., протоколи про адміністративне правопорушення, постанова про накладення адміністративного стягнення та припис від 02.03.2017 №000044.
При цьому колегією суддів також береться до уваги те, що постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 червня 2017р. року у справі №161/7021/17, яка набрала законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_7 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовлено .
Крім того, постановою Львівського адміністративного суду від 12.09.2017р. скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року у справі №803/753/17 за позовом ТОВ "Птахокомплекс "Губин" до Державної екологічної інспекції у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказів від 15.02.2017р. №22 та 18.04.2017р. №64 і приписів від 02.03.2017р. №000044 та 21.04.2017р. №000183, та в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, Львівський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про те, що отримавши звернення, інспекція мала всі підстави для здійснення позапланового заходу, під час якого встановила наведені порушення вимог природоохоронного законодавства, які відповідачем усувалися на виконання приписів №№000041, 000183.
Колегією суддів зі змісту вищевказаного рішення вбачається, що судом досліджено обставини, які стали підставою для винесення контролюючим органом приписів про усунення порушень природоохоронного законодавства, відтак застосування судом першої інстанції у даній справі положень статті 35 Господарського процесуального кодексу України є обгрунтованим та підставним.
Згідно Роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/744 від 27.06.2001 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища , вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити із презумпції вини правопорушника.
Таким чином, враховуючи відповідність вимогам законодавства виданого позивачем-1 наказу та припису, доводи відповідача про те, що перевірка проведена незаконно, не приймається судом до уваги.
При цьому колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо неналежності акту перевірки вимог природоохоронного законодавства від 28.02.2017, у зв'язку із наступним.
З матеріалів справи вбачається, що акт перевірки підписаний уповноваженою особою, яка безпосередньо її здійснювала, а у вступній частині даного акту інші особи зазначені у якості присутніх при проведенні заходу. Дана обставина, з огляду на вищеперелічені обставини та матеріали справи, не спростовує факту вчинення посадовими особами відповідача порушення вимог природоохоронного законодавства та не може бути підставою для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до абз.3 п.5.1 п. роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/744 від 27.06.2001 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища , акти обстеження та контрольних перевірок фактичного усунення порушення, складені спеціалістами Державної екологічної інспекції, не можуть вважатися актами державного органу у розумінні статті 5 ГПК, оскільки не є обов'язковими для виконання підприємствами і організаціями, діяльність яких перевіряється, і отже не можуть бути й предметом спору в господарському суді.
Колегія суддів зазначає, що акт перевірки не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта (в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки) може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта, або у випадку можливого використання такого акта, як доказу вчинення правопорушення при розгляді відповідного спору.
Розглянувши доводи апелянта, викладені у апеляційній скарзі щодо відсутності встановлення актом перевірки факту забруднення, колегія суддів відхиляє їх як такі, що не знайшли свого підтвердження.
Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що в акті перевірки в описовій частині відображено факт відібрання проб грунту.
Так, під час перевірки було відібрано проби ґрунту, про що складено акт відбору від 16.02.2017р., додатком №1 до якого є карта-схема місць відбору проб грунтів. Вказаний акт відбору підписаний представником відповідача без заперечень. За результатами дослідження вищевказаних проб ґрунту на влаштованому відповідачем несанкціонованому захороненні відходів переробки птиці було виявлено забруднення земельної ділянки площею 112 кв.м. хлоридами, нітратами, сульфатами. Відтак, колегія суддів констатує, що факт забруднення встановлюється лабораторними методами , застосування яких потребує певного часу, тому встановлення такого факту під час безпосередньої перевірки та складання її акту неможливе.
Розрахунок шкоди визначено позивачем відповідно до вимог Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 р. №171.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що в діях відповідача наявні всі елементи складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, яка виявилась у забрудненні земельної ділянки; безпосереднього причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою відповідача, адже шкода виступає об'єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства; самої шкоди; вина полягає в забрудненні земельної ділянки.
З огляду на порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства шляхом забруднення земельної ділянки відходами від забою курей підлягає до задоволення вимога прокурора, заявлена в інтересах позивачів, про стягнення з відповідача 104093,81 грн. шкоди.
Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.49 ГПК.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Губин" від 09.10.17р. на рішення господарського суду Волинської області від 25.09.2017 у справі № 903/546/17 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Волинської області від 25 вересня 2017 року у справі №903/546/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Справу №903/546/17 повернути господарському суду Волинської області.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Розізнана І.В.
Суддя Мельник О.В.
Суд | Рівненський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 13.12.2017 |
Оприлюднено | 22.12.2017 |
Номер документу | 71076582 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Рівненський апеляційний господарський суд
Бучинська Г.Б.
Господарське
Господарський суд Волинської області
Якушева Інна Олександрівна
Господарське
Господарський суд Волинської області
Якушева Інна Олександрівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні