Постанова

від 11.12.2017 по справі 922/2272/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2017 р. Справа № 922/2272/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Терещенко О.І.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю та представників сторін:

позивача - Михайлик Л.Г. (довіреність №Б22 від 20.11.2017 року);

відповідача - Караван Р.В. (довіреність б/н від 14.02.2017 року

1-ої 3-ої особи - не з'явився;

2-ої 3-ої особи - не з'явився;

3-ої 3-ої особи - не з'явився;

4-ої 3-ої особи - не з'явився;

5-ої 3-ої особи - не з'явився;

6-ої 3-ої особи - Ногіна О.М. (посвідчення №032167 від 11.02.2015 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№3435Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 17.10.2017р. у справі №922/2272/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БКЗ-ІНВЕСТ", с. Губарівка, Богодухівський р-н., Харківська обл.

треті особи, які не заявляють позовні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Деметра-Агро-Схід, с. Борщівка

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Деметра", м. Вовчанськ

3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Абада", с. Циркуни

4) Харківський відділ поліції ГУ НП в Харківській області в особі СВ Харківського відділу ГУ НП в Харківській області, м. Мерефа

5) Харківська місцева прокуратура № 6, м. Харків

6) Прокуратура Харківської області, м. Харків

про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2017 року до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "БКЗ-Інвест" звернулось ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України". У позові останній просить суд зобов'язати відповідача повернути ПАТ "ДПЗКУ" насіння соняшника у кількості 48830 кг, загальною вартістю 468768,00 грн. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.10.2017 по справі №922/2272/17 (суддя Погорелова О.В.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17.10.2017 по справі №922/2272/17 та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суд від 10.11.2017 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 11.12.2017 року.

Представник відповідача надав до канцелярії суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№12536 від 05.12.2017 року), в якому вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

11.12.2017 року представником позивача було надано суду додаткові письмові пояснення (вх.№12762).

Треті особи, будучи належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги, не реалізували своє право на участь у судовому процесі та не забезпечили явку представників в судове засідання.

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка представників третіх осіб не була визнана обов'язковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності третіх осіб за наявними матеріалами у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні представників сторін та прокурора, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.09.2014 між ТОВ "Абада" (постачальник) та ТОВ "БКЗ-Інвест" (покупець) був укладений договір поставки №КП-Б-А-01/09-14 (далі - договір) щодо поставки врожаю соняшника та кукурудзи (далі - товар).

Відповідно до п. 2.2 договору, постачання товару здійснюється шляхом надання постачальником доступу покупцю (представникам покупця) до земельних ділянок, зазначених у додатку №1 до цього договору, для збирання урожаю.

Відповідно до п. 2.3 договору, збирання та транспортування урожаю з земельних ділянок здійснюється власними силами та за власний рахунок покупця.

Згідно п. 2.4 договору, право власності на товар від постачальника до покупця переходить з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі товару.

У п. 4.1 договору, сторони обумовили, що покупець здійснює оплату товару у формі безготівкового розрахунку платіжним дорученням шляхом зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Загальна орієнтовна сума по договору складає 1252000,00 грн. (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.3 договору передоплата за товар здійснюється покупцем у розмірі 100% від суми договору у триденний строк з моменту підписання даного договору.

На виконання умов договору 08.09.2014 платіжним дорученням №150 ТОВ "БКЗ-Інвест" перерахувало ТОВ "Абада" 1252000,00 грн. в якості оплати за товар згідно договору №КП-Б-А-001/09-14 від 08.09.2017 (а.с. 101).

17.09.2014 між ТОВ "БКЗ-Інвест" та ТОВ "Абада", відповідно до п. 2.4 договору, був підписаний акт приймання-передачі товару, відповідно до якого продавець передав, а покупець прийняв наступний товар: врожай соняшнику орієнтовною кількістю 270 тонн, що вирощений на земельних ділянках на території Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області порядкові номери 1-2,4-6,8-9,11-21,24-27,30-32,34-38, згідно додатку № 1 до договору поставки №КП-Б-А-001/09-14 від 08.09.2014. Кінцева кількість та якість переданого за договором поставки №КП-Б-А-001/09-14 від 08.09.2014 врожаю соняшника буде визначена після виконання сторонами умов п. 5.1 договору (а.с.100).

01.10.2014 та 08.10.2014, у межах кримінального провадження № 12014220430003907 старшим слідчим Липецького ВМ Харківського РВ УМВС України у Харківській області було вилучене належне ТОВ "БКЗ-Інвест" насіння соняшника, а саме:

- 01.10.2014 було вилучено насіння соняшника, яке перевозилось автомобілем НОМЕР_1 та причеп д.н.з. НОМЕР_2 загальною вагою 29250 кг.

Вказане насіння соняшнику в межах кримінального провадження було передано на відповідальне зберігання ТОВ "Деметра" та здано на ПАТ "ДПЗКУ" "Савинський елеватор" 03.10.2014.

- 08.10.2014 було вилучено насіння соняшнику, яке перевозилось автомобілем НОМЕР_3 загальною вагою 19580 кг.

Вказане насіння соняшнику було також передано в межах кримінального провадження на відповідальне зберігання ТОВ "Деметра" та здано на ПАТ "ДПЗКУ" "Савинський елеватор" 09.10.2014.

В подальшому, постановою прокурора Харківської міжрайонної прокуратури Д. Казака від 02.12.2014 (а.с.102-103) визнано вилучене майно, а саме: насіння соняшника (товарного), яке вилучено старшим слідчим СВ Липецького ВМ СВ Харківського РВ (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУМВС України в Харківській області капітаном ОСОБА_5 03.10.2014 та 08.10.2014 таким, що вилучено безпідставно.

Доручено слідчому (групі слідчих) СВ Харківського РВ (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУМВС України в Харківській області, які здійснюють розслідування кримінального провадження №12014220430003907 повернути насіння соняшника (товарного) особі, у якій воно було вилучено.

05.03.2015 Харківським районним судом Харківської області у справі №635/1726/15 (н/п 1-кс/635/148/2015) було винесено ухвалу, якою надано тимчасовий доступ органу досудового слідства - СВ Харківському РВ (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУ МВС України в Харківській області слідчому який проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні, до речей та документів філії ПАТ "ДПЗКУ" Савинський елеватор", зокрема насіння соняшника вагою 48830 кг, яке передано на зберігання директором ТОВ "Деметра" ОСОБА_6 на філію ПАТ "ДПЗКУ "Савинський елеватор", яке знаходиться за адресою: Харківська область, Балаклійський район, с. Савинці, вул. Привокзальна, 50, з можливістю його вилучення.

Згідно вимог ст. 532 КПК України ухвали слідчого судді та суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту їх оголошення.

Відповідно до ст. 533 КПК України ухвала суду, яка набрала законної сили, обов'язкова для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

11.03.2015 старшим слідчим СВ Харківського РВ ГУМВС України в Харківській області до філії ПАТ "ДПЗКУ "Савинський елеватор" був направлений лист №3997/93, в якому слідчим було зазначено, що 05.03.2015 прокурором Харківської міжрайонної прокуратури внесено клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів, а саме насіння соняшника вагою 48830 кг, яке передано на зберігання директором ТОВ "Деметра" ОСОБА_6 на філію ПАТ "ДПЗКУ "Савинський елеватор" з можливістю його вилучення. 05.03.2015 слідчий суддя Харківського районного суду Харківської області задовольнив вказане клопотання. Також у листі слідчий зазначив, що з урахуванням викладеного, ПАТ "ДПЗКУ "Савинський елеватор" необхідно насіння соняшника вагою 48830 кг, яке перебуває на зберіганні у останнього, переоформити на Харківський РВ ГЦУМВС України у Харківській області.

11.03.2015 Філія ПАТ "ДПЗКУ "Савинський елеватор" направила старшому слідчому СВ Харківського РВ ГУМВС України в Харківській області листа №126, в якому повідомила, що на особистій карточці ТОВ "Деметра-Агро-Схід" станом на 11.03.2015 рахується насіння соняшника врожаю 2014 року у кількості 205495 кг, яке знеособлене та відповідно до отриманої ухвали суду №635/1726/15-к Н/п 1-кс/635/148/2015 від 05.03.2015 насіння соняшника вагою 48830 кг вилучено із зазначеної вище загальної кількості насіння соняшника, яка рахується на особистій карточці ТОВ "Деметра-Агро-Схід" і підлягає забороні відчуження та перебуватиме на зберіганні на філії ПАТ "ДПЗКУ "Савинський елеватор".

18.03.2015 ТОВ "БКЗ-Інвест" звернулось з клопотанням до старшого слідчого СВ Харківського РВ ГУМВС України в Харківській області про повернення ТОВ "БКЗ-Інвест" насіння соняшника загальною вагою 48830 кг, яке було задоволено СВ Харківського РВ ГУМВС України в Харківській області.

19.03.2015 насіння соняшника вагою 48830 кг було видане ТОВ "БКЗ-Інвест" ПАТ "ДПЗКУ "Савинський елеватор" про свідчить погашена складська квитанція №2783 від 19.03.2015 (а.с. 17).

У позові ПАТ "ДПКЗУ" вказує на те, що на виконання рішення Господарського суду Харківської області у справі № 922/4744/15 ПАТ "ДПКЗУ" Савинський елеватор" було сплачено на користь ТОВ "Деметра-Агро-Схід" вартість насіння соняшника у кількості 48830 кг у розмірі 468768,00 грн., оскільки зазначене зерно було відсутнє на зерновому складі, через безпідставне переоформлення на ТОВ "БКЗ-Інвест". Таким чином, як вважає позивач, ПАТ "ДПКЗУ" Савинський елеватор", оплативши ТОВ "Деметра-Агро-Схід" вартість насіння соняшника у кількості 48830 кг, набуло право власності на зерно соняшника, яким безпідставно володіє ТОВ "БКЗ-Інвест" за рахунок ПАТ "ДПКЗУ" Савинський елеватор". В якості правової підстави для задоволення заявленої ПАТ "ДПКЗУ" Савинський елеватор" позовної вимоги позивач посилається на положення ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд вказав на помилковість тверджень позивача щодо відсутності правової підстави для набуття відповідачем спірного майна, що виключає можливість застосування положень ст. 1212 ЦК України до спірних правовідносин.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України здійснення права власності полягає в володінні, користуванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд.

Виходячи з вагомості права власності поряд з іншими цивільним правами законом встановлена його непорушність (ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України). Відповідно до цієї ж норми закону ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з частиною 2 статті 321 Цивільного кодексу України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, як вірно зазначив місцевий суд, наявність у матеріалах справи договору поставки №КП-Б-А-01/09-14 від 08.09.2014, який не визнано недійсним у встановленому порядку, акту приймання-передачі товару від 17.09.2014 за договором поставки №КП-Б-А-01/09-14 від 08.09.2014; платіжного доручення №150 від 08.09.2014 з призначенням платежу "Оплата за товар згідно дог.КП-Б-А-01/09-14 від 08.09.2014 року. Без ПДВ", які засвідчують обставини щодо набуття права власності на спірне насіння соняшника ТОВ "БКЗ-Інвест" на підставі договору поставки, дає підстави суду дійти висновку, що ТОВ "БКЗ-Інвест" набуло право власності на насіння соняшника за договором поставки №КП-Б-А-01/09-14 від 08.09.2014.

Як встановлено Харківським апеляційним господарським судом при розгляді справи №922/4744/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра-Агро-Схід" до 1) Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії "Савинський елеватор"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра"; 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "БКЗ-Інвест", 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Абада" про повернення майна або відшкодування збитків у розмірі 468768,00 грн. та про що чітко зазначено у постанові Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2016, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.02.2017:

"11.03.2015, на запит старшого слідчого СВ Харківського РВ ГУМВС України в Харківській області підполковника міліції ОСОБА_7 щодо зберігання насіння соняшника, що здано ТОВ "Деметра", директор філії ПАТ "ДПЗКУ" "Савинський елеватор" ОСОБА_8 у листі №126, відповіла, що на особистій карточці ТОВ "Деметра-Агро-Схід" рахується насіння соняшнику врожаю 2014 року у кількості 205495 кг, яке знеособлене.

Зміст даної відповіді свідчить, що відповідачем (ПАТ "ДПЗКУ" "Савинський елеватор") свідомо і безпідставно ототожнено зерно позивача (ТОВ "Деметра-Агро-Схід") із зерном ТОВ "Деметра", яке, власне, і було предметом запиту слідчого.

11.03.2015 року в ході виконання ухвали Харківського районного суду Харківської області № 635/1726/15-к н/п 1-кс/635/148/2015 від 05.03.2015 року насіння соняшнику вагою 48830 кг вилучено органом досудового слідства - СВ Харківського РВ із зазначеної вище загальної кількості насіння соняшника, яка рахується на особистій карточці ТОВ "Деметра-Агро-Схід", і передано на відповідальне зберігання філії ПАТ "ДПЗКУ" "Савинський елеватор", про що складено протокол про тимчасовий доступ до речей і документів, з описом речей які були вилучені на підставі ухвали суду.

Колегією суддів встановлено, що в резолютивній частині ухвали Харківського районного суду Харківської області № 635/1726/15-к н/п 1-кс/635/148/2015 від 05.03.2015 немає жодних вказівок на право слідчого здійснювати тимчасовий доступ до речей та документів ТОВ "Деметра-Агро-Схід" з правом їх вилучення.

Так, судове рішення (окремим видом якого є ухвала суду), повинно виконуватися відповідно до приписів суду, викладених у резолютивній частині рішення.

В резолютивній частині Ухвали зазначено: "надати тимчасовий доступ органу досудового розслідування - СВ Харківському РВ ГУ МВС України в Харківській області слідчому, який проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні, до речей та документів філії ПАТ "ДПЗКУ "Савинський елеватор", зокрема насіння соняшника вагою 48830 кг, яке передане на зберігання директором ТОВ "Диметра" ОСОБА_6 на філію ПАТ "ДПЗКУ "Савинський елеватор".

Аналіз резолютивної частини ухвали впевнює колегію суддів втому, що ухвала стосується виключно зерна, яке обліковується за ТОВ "Деметра" і не надає правових підстав переоформлення зерна, яке належить будь-який третій особі, в тому числі позивачу (ТОВ "Деметора-Агро-Схід").

Таким чином, посадові особи філії ПАТ "ДПЗКУ" "Савинський елеватор" незаконно переоформили майно ТОВ "Деметра-Агро-Схід" на інших осіб.

Крім того, в цьому аспекті колегія суддів зазначає, що рішенням місцевого господарського суду у даній справи ризики невірного тлумачення відповідачем листів слідчого, ризики помилкового виконання відповідачем ухвали суду про тимчасове вилучення, ризики безпідставного ототожнення відповідачем зерна позивача із зерном інших підприємств, тощо, фактично покладені на позивача. Колегія суддів не вбачає для цього підстав і зазначає, що за помилкові тлумачення, рішення і дії, здійснені відповідачем (ПАТ "ДПЗКУ" "Савинський елеватор"), повинний нести відповідальність він самий, а не стороння особа (позивач).".

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 02.10.2013 по справі №6-88цс13, загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що помилкове тлумачення посадовими особами ПАТ "ДПЗКУ "Савинський елеватор" ухвали Харківського районного суду Харківської області від 05.03.2015 та листа слідчого, не може свідчити про безпідставне отримання ТОВ "БКЗ-Інвест" насіння соняшника у кількості 48830 кг, оскільки у даному разі, повернення ТОВ "БКЗ-Інвест" насіння соняшника у кількості 48830 кг було здійснено органом досудового слідства на виконання постанови прокурора Харківської міжрайонної прокуратури від 02.12.2014 та ухвали Харківського районного суду Харківської області від 05.03.2015, які є чинними.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в ході розгляду справи не знайшов своє підтвердження факт одночасної наявності вище перелічених умов необхідних для виникнення зобов'язання з безпідставного набуття (збереження майна), що виключає можливість застосування положень ст. 1212 ЦК України до спірних правовідносин.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалам справи та поясненнями представника відповідача, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу та надані в судовому засіданні .

У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

З огляду на викладене, враховуючи, що доводи, викладені в апеляційний скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Харківської області від 17.10.2017р. у справі №922/2272/17 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга позивача - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 32-33, 43, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.10.2017р. у справі №922/2272/17 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 18.12.2017 року.

Головуючий суддя Тихий П.В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Терещенко О.І.