Ухвала

від 14.12.2017 по справі 144/1367/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 144/1367/16-ц Провадження № 22-ц/772/3141/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1 Категорія 23Доповідач Медяний В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого Медяного В.М.,

суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В.,

за участю секретаря Сніжко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства Антарис-Агро , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, Відділ з питань реєстрації Теплицької районної державної адміністрації про визнання договору недійсним,

за апеляційною скаргою приватного підприємства Антарис-Агро на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 10 листопада 2017 року,

встановила:

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом до ПП Антарис-Агро с. КожухівкаТеплицького району про визнання договору оренди землі недійсним. Вказує на те, що він є власником земельної ділянки, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та свідоцтвом про право на спадщину.

05 жовтня 2016 року йому стало відомо, що існує договір оренди землі від 12 березня 2015 року, укладений нібито між ним та ПП Антарис-Агро , відповідно якого відповідач має право користування земельною ділянкою строком на 10 років.

Разом з тим, позивач зазначає, що даний договір оренди землі він не підписував і нікого не уповноважував за нього це зробити, а тому просив визнати договір оренди землі від 12 березня 2015 року недійсним.

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 10 листопада 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано договір оренди землі(земельна ділянка площею 2,3122 га, кадастровий номер 0523786200:02:000:0267) укладений 12 березня 2015 року між ОСОБА_2 та приватним підприємством Антарис-Агро , зареєстрований Реєстраційною службою Теплицького районного управління юстиції Вінницької області 26 серпня 2015 року за № 10927999 - недійсним.

Стягнуто з приватного підприємства Антарис-Агро на користь ОСОБА_2 понесені ним судові витрати в сумі 1451 грн. 68 коп.

В апеляційній скарзі відповідач ПП Антарис-Агро просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на його незаконність, необґрунтованість, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судовому засіданні в суду апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнав та заперечував проти її задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість, просив рішення залишити без змін.

Представник відповідача ПП Антарис-Агро та представник третьої особи Відділу з питань реєстрації Теплицької районної державної адміністрації до суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про місце та час розгляду справи, тому відповідно до вимог ст.ст. 74,76, ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у їх відсутність.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст.214 ЦПК України, при ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ч.1-3 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Колегія суддів переконана, що рішення суду першої інстанції у даній справі зазначеним вимогам Закону повністю відповідає.

Судом встановлені наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини, згідно яких позивач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та свідоцтвом про право на спадщину.

Між ОСОБА_2 та ПП Антарис-Агро с. Кожухівка Теплицького району 12 березня 2015 року підписано договір оренди землі № б/н, щодо цієї земельної ділянки строком на 10 років. Вказаний договір було зареєстровано Реєстраційною службою Теплицького районного управління юстиції Вінницької області 26 серпня 2015 року за № 10927999(а.с. 9-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами(ч.2 ст. 207 ЦК України).

Частиною 1 статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Статтею 208 ЦК України встановлено, що правочини між фізичною та юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно ч.1 ст. 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частиною 1 статті 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідно до висновку експерта № 182-п від 17 травня 2017 року Вінницького НДЕКЦ за результатами судово-почеркознавчої експертизи проведеної згідно ухвали Теплицького районного суду Вінницької області від 19 січня 2017 року: 1. Підпис в графі Підписи сторін Орендодавець у договорі оренди землі укладений 12 березня 2015 року між ОСОБА_2 та ПП Антарис-Агро в особі директора та ПП Антарис-Агро в осбі директора ОСОБА_4 (а.с. 9-11 у реєстраційній справі кадастровий номер земельної ділянки 0523786200:02:000:0267), виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою (а.с. 98 - 100).

Разом з тим, місцевий суд також обґрунтовано не взяв до уваги твердження представника відповідача про видану позивачем довіреність від 21.11.2014 на його сестру ОСОБА_5, оскільки встановлено, що у ній не вказані повноваження, які б надавали право ОСОБА_5 підписувати від імені позивача ОСОБА_2, договір оренди землі.

Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного, законного та обґрунтованого висновку про те, що в даному випадку було відсутнє волевиявлення позивача ОСОБА_2 на встановлення його цивільних прав та обов'язків, щодо укладення та підписання договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у його власності, на умовах, що були визначені в даному договорі, оскільки судом беззаперечно встановлено той факт, що позивач не підписував зазначений договір оренди землі від 12 березня 2015 року та не надавав відповідних повноважень іншій особі на їх підписання.

Також судом правильно відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України вирішено питання про розподіл між сторонами понесених судових витрат, зокрема на оплату позивачем експертизи в сумі 900 грн. 48 коп. та оплату судового збору в сумі 551 грн. 20 коп., які документально підтверджені, а всього 1451 грн. 68 коп.

Колегія суддів переконана, що оскаржуване відповідачем рішення суду першої інстанції є правильним, законним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.09 року Про судове рішення у цивільній справі , а апеляційна скарга висновків суду не спростовує та підлягає відхиленню.

Враховуючи викладене, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та не порушені норми процесуального права.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги відповідача про те, що розгляд справи судом проведено начебто однобічно, оскільки було відмовлено представнику відповідача у задоволенні клопотання про виклик свідків та призначення повторної експертизи, а також не надано оцінки наявної виданої ОСОБА_2 довіреності на ім'я ОСОБА_5, що не виключено спірний договір був підписаний саме нею.

Колегія суддів переконана, що дані твердження відповідача не заслуговують на увагу, оскільки згідно вимог ч. 2 ст. 136 ЦПК України заява про виклик свідка має бути подана до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті. Однак, представником відповідача дана заява була подана суду після відкриття провадження у справі 19.01.2017 року лише 28.09.2017 року. Щодо відмови суду у задоволенні клопотання відповідача про призначення повторної експертизи, то колегія суддів переконана, що місцевий суд правильно та обґрунтовано відмовив у його задоволенні, оскільки встановлено те, що висновок експерта № 182-п від 17 травня 2017 року Вінницького НДЕКЦ за результатами судово-почеркознавчої експертизи, не можна визнати необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або викликає сумніви в його правильності. Окрім того, за клопотанням представника відповідача судом було допитано експерта ОСОБА_6, яка дала детальні пояснення щодо змісту проведеної нею почеркознавчої експертизи.

Не може погодитись і з твердженнями відповідача про ненадання належної оцінки виданої позивачем довіреності, оскільки як вбачається зі змісту зазначеної довіреності від 21.11.2014 року (а.с. 180), вона була надана ОСОБА_2 - ОСОБА_5 виключно по питанню оформлення спадкових правв Теплицькій державній нотаріальній конторі, після ОСОБА_7, яка померла 26 травня 2014 року, а тому дана довіреність не надавала їй ніяких повноважень на укладення договору оренди землі, у зв'язку з чим судом вірно не взято до уваги як заперечення на позов вказану довіреність.

Також колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги щодо поспішності розгляду судом даної справи, оскільки необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими висновків та висновків місцевого не спростовують.

За таких обставин колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції та переконана, що дане рішення є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги, що наведені на їх обґрунтування, висновків суду належними та допустимими доказами не спростовують і не дають підстав для висновку про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду у даній справі підлягає залишенню без змін.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу приватного підприємства Антарис-Агро відхилити.

Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 10 листопада 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий : /підпис/ ОСОБА_8

Судді : /підпис/ ОСОБА_9

/підпис/ ОСОБА_10

Згідно з оригіналом: