Постанова

від 14.12.2017 по справі 2а-0770/193/12

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 грудня 2017 рокум. Ужгород№ 2a-0770/193/12 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дору Ю.Ю.

при секретарі Гулай М.В.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1;

представник відповідача - 1: не з'явився.;

представник відповідача - 2: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та приватного підприємства "МКМ-Сервіс" про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України 14 грудня 2017 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 21 грудня 2017 року.

Державна податкова інспекція у м.Ужгороді Закарпатської області звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та приватного підприємства "МКМ-Сервіс", в якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач 1; ФОП ОСОБА_2В.) в дохід держави 348 033,16 грн. та стягнути з Приватного підприємства "МКМ-Сервіс" ( далі 0 відповідач 2; ПП "МКМ-Сервіс" )в дохід держави 348 033,16 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державною податковою інспекцією у м.Ужгороді було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 щодо фінансово-господарськиї операцій з ПП "МКМ-Сервіс". Перевіркою встановлено та зафіксовано актом перевірки, що протягом лютого місяця 2011 року ФОП ОСОБА_2 придбав у ПП "МКМ-Сервіс" товар (овочі та фрукти в асортименті) в кількості 32,92 тон на загальну суму 348 033,16 грн. Оплата за товар, відповідно до договору укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ПП "МКМ-Сервіс" №ДГ-11091 від 01.11.2010 року, здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця. Товар від постачальника до покупців доставляв ФОП ОСОБА_2 на власному вантажному автомобілі "Mercedes-Benz 611 D". Одночасно, проведеною перевіркою встановлено, що у ПП "МКМ-Сервіс" відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між підприємствами. В позовній заяві позивач вказує, що ФОП ОСОБА_2 скористався отриманими від ПП "МКМ-Серівс" первинними документами, для оформлення показників податкового обліку в супереч тому, що такі документи не підтверджують реальні господарські операції, а тому не можуть вважатися первинними документами.

Вважає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Відтак, вважаючи правочин недійсним та наявний при цьому умисел у обох сторін, просить суд стягнути в дохід держави все одержане ними за угодою, тобто по 348033,16 грн. з відповідача 1 та відповідача 2.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 січня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-0770/193/12. Судовий розгляд справи неодноразово відкладався з об'єктивних причин. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду за клопотанням позивача від 18.07.2012 року зупинено провадження по вказаній справі до набрання законної сили рішенням по адміністративній справі № 2а-0770/2208/12. Ухвалою суду від 31 жовтня 2017 року, у зв'язку з тим, що відпали обставини які були підставою для зупинення провадження, поновлено провадження у адміністративній справі №2а-0770/193/12 та призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні, призначеному на 14 грудня 2017 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача 1 та відповідача 2 у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином (т. 2 а.с.а.с.19-21). 29.02.2012 року відповідачем 1 подано до суду заперечення проти позовних вимог, згідно якого останній просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову. Вважає, що в його діях як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту. Відповідач 1 вказує, що висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неможливість контрагента ФОП ОСОБА_2 до виконання робіт. Заперечує проти кваліфікації правочинів викладеного в акті перевірки від 20.09.2011 року щодо їх фіктивності з мотивів визначених у ст. 234 ЦК України, де вказано, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Оскільки згідно ч.2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин, як і будь-який оспорюваний правочин визнається недійсним судом, з огляду на це жоден інший орган, окрім суду, не може робити висновок про недійсність оспорюваного правочину. Зважаючи на викладене, просить суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи, викладені в адміністративному позові, запереченні, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивача - Державну податкову інспекцію у м. Ужгороді, ухвалою суду від 30.11.2017 року, яка занесена до журналу судового засідання, замінено на належного позивача -- Ужгородську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Закарпатській області (надалі - позивач, Ужгородська ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області) відповідно до Постанови КМУ від 04.11.2015 № 892.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

ФОП ОСОБА_2 згідно свідоцтва серії В01 № 584809 зареєстрований як фізична особа - підприємець та відомості про якого внесено до реєстру за кодом ЄДРПОУ НОМЕР_1.

Приватне підприємство "МКМ-Сервіс" зареєстроване як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 204163 (т.1 а.с. 133) та присвоєно код ЄДРПОУ 35383180. Відповідач 2 є платником податку на додану вартість, та знаходиться на обліку платників податків в Державній податковій інспекції у Галицькому районі міста Львова.

Судом встановлено, що на підставі Податкового кодексу, згідно постанови, винесеної заступником начальника відділу СУ ГУМУС України у Львівській області підполковником міліції ОСОБА_3, відповідно до направлення на перевірку від 31.08.2011 року за №747/17-3, №748/17-3 та наказу від 31.08.2011 року №1337 виданого ДПІ у м.Ужгороді проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 28.11.1996 року по 31.07.2011 року, про що складено відповідний Акт від 20.09.2011 року № 2151/17-319/НОМЕР_1 (надалі - Акт) (т.1 а.с. 5-44).

Відповідно до акту перевірки було встановлено порушення ч. ч. 1, 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України за якими зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Констатується відсутність у відповідача 2 адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Це, на думку відповідача, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, фіктивний характер угод. Як наслідок наявні порушення:

- п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.4 ст.198 та п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI та п.1.4 пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 п.4.1 ст.4, пп.7.2.3, п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.4.5 п.7.4. пп.7.5.1 п.7.5 ст7 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР "Про податок на додану вартість" встановлено завищення податкового зобов'язання на загальну суму 13 280 434,85 грн., завищення податкового кредиту на загальну суму 13 129 938,90 грн., в результаті непредставлення первинних документів для проведення перевірки.

- пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.1.31 пп.5.2.1. п.5.2 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 пп.11.2 ст.11 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого встановлено завищення валових доходів на загальну суму 87 154 042,00 грн., в результаті непредставлення первинних документів для проведення перевірки.

Також судом встановлено, що з Актом перевірки від 20 вересня 2011 року № 2151/17-319/НОМЕР_1 відповідач -1 з висновками акту не погоджувався, вказавши, що перевіркою не враховано всі документи (а.с.32).

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність це - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.191 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України зазначено, що постачання товарів це будь-яка передача права на розпорядження товарами як власником, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до підпункту 14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України вбачається, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з абзацом другим пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Між ПП "МКМ-Сервіс", як Продавцем, та ПП ОСОБА_2В, як Покупцем, укладено Договір № ДГ-11091 від 01 листопада 2010 року, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.45-46), відповідно до пункту 1 якого, Продавець зобов'язується продати а Покупець належним чином прийняти і оплатити товар згідно накладних в кількості та асортименті, згідно товарних накладних, підписаних та завірених сторонами. Ціни на обумовлені даним договором товари узгоджуються при кожному окремому замовленні Покупця і вказуються в товарних накладних, підписаних та завірених сторонами.

А пунктом 3 Договору передбачено, що Покупець здійснює оплату кожної партії обумовленого даним договором товару протягом десяти банківських днів від дати їх поставки. Датою поставки вважається дата одержання Покупцем обумовленого даним договором товару, згідно товарних накладних, підписаних та завірених сторонами. Оплата покупцем поставленого товару здійснюється шляхом безготівкового перерахунку суми поставки на рахунок Продавця. Розрахунок вважається здійсненим після того, як Продавець підтвердить його одержання та правильність.

Вищенаведений договір є чинним, не був визнаний судом недійсним та був діючим на момент виниклих правовідносин.

Згідно відомостей наявних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_2 та ПП "МКМ-Сервіс" станом на час вчинення правочину здійснювали свою діяльність, що підтверджується відповідним витягом (т.2 а.с.а.с.15-23). Згідно договору №ДГ-11091 ПП "МКМ-Сервіс", як Продавець, продало, а ФОП ОСОБА_2, як Покупець, належним чином прийняв товар в асортименті (овочі, фрукти) в кількості 32.92 тонн на загальну суму 348 033,16 грн. та провів його оплату.

На підтвердження здійснення даної господарської операції у матеріалах справи наявні наступні документи:

- копії податкових накладних за 03.01.2011; 05.01.2011; 11.01.2011; 13.01.2011; 17.01.2011; 21.01.2011; 24.01.2011; 27.01.2011; 01.02.2011; 04.02.2011; 07.02.2011; 10.02.2011; 14.02.2011; 17.02.2011; 21.02.2011; 24.02.2011 (т.1 а.с. 89-104).

- копії видаткових накладних за 03.01.2011; 05.01.2011; 11.01.2011; 13.01.2011; 17.01.2011; 21.01.2011; 24.01.2011; 27.01.2011; 01.02.2011; 04.02.2011; 07.02.2011; 10.02.2011; 14.02.2011; 17.02.2011; 21.02.2011; 24.02.2011 (т.1 а.с. 105-120).

- копії платіжних доручень ФОП ОСОБА_2: №20 від 25.01.2011; №03 від 03.02.2011; №011 від 08.02.2011; №013 від 15.02.2011; №016 від 17.02.2011; №017 від 22.02.2011; №019 від 24.02.2011; №021 від 01.03.2011; №027 від 10.03.2011; №030 від 15.03.2011; №035 від 22.03.2011

Доставлена відповідачем 1 продукція в подальшому була використана ним у своїй господарській діяльності, що також підтверджено актом перевірки, в якому вказано, що основними покупцями продукції були ТОВ "Закарпатська продовольча група", ТОВ "Плюс Бонус", ПП "Либідь-РТІ", ТОВ Фоззі Фуд".

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Згідно ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст.9 цього ж Закону первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми);дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи в підтвердження реальності господарських операцій відповідачем 1 та відповідачем 2 надані до матеріалів справи документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме, договір, податкова накладна, видаткова накладна та платіжні доручення.

Надані позивачем документи на підтвердження здійснення господарської операцій за договором № ДГ-11091 між ФОП ОСОБА_2 та ПП "МКМ-Сервіс" відповідають наведеним вище вимогам до первинних документів згідно Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Проте, орган державної податкової служби прийшов до висновку, що правочин між ФОП ОСОБА_2 та ПП "МКМ-Сервіс" є таким, що порушує публічний порядок, укладався з метою заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток, несплати даного податку, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України, а отже в розумінні вимог статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Згідно частини першої статті 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

При цьому, до правочинів, які порушують публічний порядок, законодавець відносить правочини, які спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (частина перша статті 228 Цивільного кодексу України). В силу приписів частини другої цієї ж статті такі правочини є нікчемними.

Разом з тим, у відповідності до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Таким чином, для стягнення санкцій, передбачених частиною першою статті 208 Господарського кодексу України та статті 228 Цивільного кодексу України, необхідним є визнання судом правочину недійсним та наявність умислу у сторін угоди (або однієї сторони) на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Однак, з матеріалів справи суд не вбачає, що вказані обставини підтверджені позивачем належними доказами.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення коштів є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог не надано доказів щодо визнання судом спірного правочинну недійсним та наявності у сторін умислу на укладення угоди з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, при укладені договору № ДГ-11091 від 01.11.2010 року.

На переконання суду, висновки вказані у акті перевірки є необ'єктивними та зроблені без урахування всіх визначальних факторів, оскільки перевіряючими безпідставно не надано належної оцінки первинним документам, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Натомість констатовано, що ці документи не доводять реальності операції. Такі твердження перевіряючих аргументовано можна назвати оціночними судженнями, які, в свою чергу, не містять фактичних даних і не можуть бути сприйняті як такі, що містять фактичні дані.

У зв'язку із цим оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, і в будь-кому разі не можуть слугувати підставою для невизнання наслідків господарських операцій платника податків.

Суд також вважає за потрібне в даній справі дотримуватися позиції, вказаній у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені податковим органом аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Стосовно правомірності формування відповідачем 1 податкового кредиту по взаємовідносинах з підприємствами постачальниками

Відповідно п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит-сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного ( податкового) періоду, визначена згідно з розділом п'ять цього Кодексу.

Згідно вимог п.п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виникнення у ФОП ОСОБА_2 права на формування податкового кредиту у період від 01.04.2010 року по 31.07.2011 року, за наслідками господарської операції з ПП "МКМ-Сервіс" підтверджено відповідними податковими накладними. Твердження податкового органу про відсутність у ПП "МКМ-Сервіс" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам, не може свідчити про фіктивність угоди між вказаними особами.

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ платником податків обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та в обов'язковому порядку податкових накладних.

Факт здійснення господарських операцій з контрагентом підтверджується вищенаведеними первинними документами відповідача 1 та відповідача 2. Суд зазначає, що податковий орган не ставив під сумнів достовірність первинних документів чи їх відповідність вимогам чинного законодавства, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, про що відповідачем в акті перевірки не зазначається.

З огляду на викладене, позивачем не доведено наявності правових підстав для застосовування наслідків нікчемного правочину, а відтак позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 14, 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та приватного підприємства "МКМ-Сервіс" про стягнення заборгованості з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 в дохід держави 348 033,16 грн. та стягнення заборгованості з Приватного підприємства "МКМ-Сервіс" в дохід держави 348 033,16 грн. - відмовити .

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження.

СуддяОСОБА_4