Постанова

від 13.11.2018 по справі 2а-0770/193/12

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

13 листопада 2018 року

справа №2a-0770/193/12

адміністративне провадження №К/9901/62742/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у складі судді Дору Ю.Ю та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року у складі колегії суддів Костіва М. В., Бруновської Н. В., Шавеля Р.М. у справі № 2а-0770/193/12 за позовом Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Приватного підприємства МКМ-Сервіс про стягнення коштів,

У С Т А Н О В И В:

17 січня 2012 року Ужгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - платник податків, перший співвідповідач), Приватного підприємства МКМ-Сервіс (далі - контрагент, другий співвідповідач) про стягнення з кожного в дохід держави по 348 033 грн 16 коп.

18 липня 2012 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду зупинено провадження по вказаній справі до набрання законної сили рішенням по адміністративній справі № 2а-0770/2208/12 (предмет позову - визнання договору недійсним).

31 жовтня 2017 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду поновлено провадження у адміністративній справі №2а-0770/193/12.

14 грудня 2017 року постановою Волинського окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій висновувалися з безпідставності вимог податкового органу щодо стягнення коштів із співвідповідачів, оскільки податковим органом не надано належних та допустимих доказів визнання судом правочину недійсним та наявність умислу у сторін угоди (або однієї сторони) на укладення угоди з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства.

01 жовтня 2018 року позивачем до Верховного Суду подано касаційну скаргу, в якій податковий орган, обґрунтовуючи нереальність господарських операцій між співвідповідачами, вказує, що правочин, укладений між сторонами, завідомо суперечать інтересам держави та суспільства, оскільки порушує встановлений правовий порядок, як у сфері господарської діяльності, так і податкових правовідносин, спотворює показники податкового обліку та має на меті несплату податків до бюджету. А тому, відповідно до норм статті 228 Цивільного кодексу України, якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ним за угодою.

У зв'язку із зазначеним податковий орган просить скасувати оскаржувані судові рішення за ухвалити нове про задоволення позову.

02 жовтня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження та витребувано із Закарпатського окружного адміністративного суду справу № 2а-0770/193/12.

06 листопада 2018 року справа № 2а-0770/193/12 разом із матеріалами касаційного провадження № К/9901/62742/18 надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у серпні-вересні 2011 року податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка платника податків за період з 28 листопада 1996 року по 31 липня 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 20 вересня 2011 року № 2151/17-319/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).

Відповідно до акта перевірки встановлено порушення частин першої та п'ятої статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, за якими зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, податковий орган послався виключно на висновки акта перевірки та положення Податкового кодексу України (без вказівки на які саме) та статті 48, 104 Кодексу адміністративного судочинства України.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Приватним підприємством МКМ-Сервіс , як продавцем, та Приватним підприємцем ОСОБА_1 як покупцем, укладено Договір від 01 листопада 2010 року № ДГ-11091, відповідно до пункту 1 якого Продавець зобов'язується продати а Покупець належним чином прийняти і оплатити товар згідно накладних в кількості та асортименті, згідно товарних накладних, підписаних та завірених сторонами. Ціни на обумовлені даним договором товари узгоджуються при кожному окремому замовленні Покупця і вказуються в товарних накладних, підписаних та завірених сторонами. Внаслідок виконання умов цього договору платник податків придбав у контрагента товар на загальну суму 348 033 грн 16 коп.

Вказаний договір є чинним, не визнаний судом недійсним та був діючим на момент виникнення спірних правовідносин.

На підтвердження реальності господарських операцій першим відповідачем надано первинні документи податкового та бухгалтерського обліку. Доказів на підтвердження наявності підстав для визнання такого договору нікчемним позивачем також не надано.

Верховний Суд вказує, що витрати для цілей формування податку на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належними і допустимими первинними документами податкового і бухгалтерського обліку, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У пункті четвертому Постанови Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 зазначено, що Судам відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано висновувалися з того, що на момент звернення до суду з адміністративним позовом про стягнення коштів, а також під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій спірний договір не був визнаний недійсним, а нікчемність в силу закону податковим орган не доведено.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 2а-0770/193/12 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер