Рішення

від 14.12.2017 по справі 925/230/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2017 р. Справа № 925/230/17

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Кенкеч О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 міської ради, Черкаська область, м. Сміла, вул. Незалежності, 37

до товариства з обмеженою відповідальністю Флєр , Черкаська область, м. Сміла, вул. Енергетична, 1

за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - Головне управління ДФС У Черкаській області, 18002 м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235

про стягнення 395 530,79 грн. збитків власнику землі,

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю;

третьої особи: ОСОБА_4 - за довіреністю.

Позивач ОСОБА_1 міська рада звернулась в господарський суд Черкаської області з позовом про стягнення з відповідача ТОВ Флєр на користь позивача 395530,79 грн. збитків, завданих власнику землі внаслідок використання земельної ділянки без сплати земельного податку в період з 01.01.2011р. по 01.11.2016р.

Позивачем суду подано заяву про зменшення позовних вимог: просить стягнути 199 570,32 грн. збитків за період з 01.03.2014р. по 01.11.2016р. в межах строку позовної давності. Заяву прийнято судом відповідно до приписів ст. 22 ГПК України.

В судовому засіданні:

представник позивача підтримала позов з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог до суми 199570,32 грн. та з підстав, викладених у позові та у письмових поясненнях; заперечила проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов; просила стягнути з відповідача завдані міському бюджету збитки в сумі 199570,32 грн. Подано додаткові письмові пояснення на обґрунтування своїх вимог;

представник відповідача, повністю заперечуючи проти позову, посилався на доводи і міркування, викладені у відзиві на позов, просив повністю відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач неправильно обрав спосіб захисту порушеного права, також просив застосувати до вимог позивача строк позовної давності;

представник третьої особи при прийнятті рішення покладається на розсуд суду. Відповідач не реєстрував декларацій по сплаті за землю за спірний період, не сплачував податок за землю. Стягнення збитків з відповідача на користь міської ради не матиме ніякого значення при стягненні з відповідача донарахованих платежів та санкцій по бюджетних зобов'язання по платі за землю.

Інших документів не надано.

Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:

Позивач є органом місцевого самоврядування відповідно до приписів ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні . Позивач уповноважений громадою міста на розпорядження земельними ділянками комунальної власності у межах міста.

Відповідач є суб'єктом господарювання та постійним землекористувачем земельної ділянки кадастровим номером 7110500000:06:001:0029, площею 4,1974 га, що розташована в м. Сміла Черкаської області по вул. Енергетична, 1 - на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 22.12.2001р., що зареєстрований за № 69 (том 1 а.с. 36-38).

ОСОБА_5 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.10.2016р. вбачається, що земельна ділянка кадастровим номером 7110500000:06:001:0029, площею 4,1974 га, що розташована в м. Сміла Черкаської області по вул. Енергетична, 1, відноситься до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Дата державної реєстрації земельної ділянки 22.12.2001р. (том 1 а.с. 14).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.01.2017р. за адресою м. Сміла Черкаської області, вул. Енергетична, 1 розташований комплекс нежитлових будівель, що належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю Флєр (том 1 а.с. 12-13).

В Довідці управління Держгеокадастру у Смілянському районі від 19.07.2016р. №31-28-05-2794/15-16 вказано, що названа вище земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні ТОВ Флєр на підставі державного акта на право постійного користування землею від 22.12.2001р. №69 серії І-ЧР №000354 (том 1 а.с. 17).

Відповідно до інформації ОСОБА_1 ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області ТОВ Флєр за 2011-2016 роки плату за землю не вносило (том 1 а.с. 35). Представник третьої особи в судовому засіданні пояснив, що відповідач не зареєстрований в ОСОБА_1 ДПІ як платник податку на землю за використання спірної земельної ділянки.

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради від 21.01.2016р. №21 утворена Комісія з визначення розміру збитків по платі за землю.

Цією Комісією складено акт від 08.12.2016р., яким визначено розмір збитків по платі за землю за вказану земельну ділянку, яка знаходиться у постійному користуванні ТОВ Флєр , оскільки територіальній громаді м. Сміла внаслідок зайняття та використання ТОВ Флєр земельної ділянки під будівлями виробничо-складської бази було завдано збитки у вигляді неодержаного земельного податку - в сумі 395 530,79 грн. - за період з 01.03.2014р. по 01.11.2016р.

Представник позивача вважає, що громаді міста Сміла спричинено збитки у виді неотриманого доходу місцевим бюджетом внаслідок тривалого безоплатного використання відповідачем спірної земельної ділянки промисловості в межах міста (комунальна власність).

У відзиві на позовну заяву (том 1 а.с. 59-63) відповідач повністю заперечив проти позову з тих підстав, що:

1 - відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить

- наявність шкоди,

- протиправну поведінку заподіювача шкоди,

- причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача,

- вину.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Позивач не доводить неправомірність поведінки відповідача, адже з 22 грудня 2001 року відповідач відкрито, законно та за призначенням користується спірною земельною ділянкою на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 22.12.2001р., зареєстрованого за №69, тоді як з позовом про стягнення збитків з посиланням на норми ЦК та ГК України можливо звернутися у випадку користування відповідачем земельною ділянкою без правовстановлюючих документів;

2 - відповідач є постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку;

із листа ОСОБА_1 ОДПІ від 21.07.2017р. №5297/23-04-12-0132 вбачається, що у відповідача відсутня заборгованість зі сплати земельного податку;

позивач не наділений повноваженнями щодо нарахування податку для юридичних осіб та на його стягнення;

до повноважень позивача належить лише право на затвердження нормативної грошової оцінки земельних ділянок на відповідній території та ставок місцевих податків та зборів;

3 - позивачем визначено розмір збитків за 2011-2016 роки, виходячи з нормативної грошової оцінки землі 6188226,82 грн. згідно витягу від 12.07.2016р.; однак позивач безпідставно застосовує розмір нормативної грошової оцінки землі за 2016 рік до 2011-2013 років з коефіцієнтами індексації за 2014-2015; аналогічно і щодо 2015 року;

також у відзиві на позов відповідач заявив про застосування позовної давності та вказав, що позовна заява надіслана до суду 27.02.2017р., тому загальний строк позовної давності за заявленою позивачем вимогою в частині стягнення збитків за період з 01.01.2011р. по 26.02.2014р. сплинув, відтак у випадку встановлення судом за результатами розгляду даної справи порушення права особи, яке підлягає захисту, відповідач просить застосувати позовну давність як підставу для відмови у позові про стягнення нарахованих позивачем збитків за вказаний період.

20.04.2017р. представник позивача подала до суду письмові пояснення на обґрунтування позовних вимог, в яких вказано, що відповідач не сплачує земельний податок, чим завдає збитків територіальній громаді міста Сміла та порушує право позивача на отримання доходу до місцевого бюджету у вигляді земельного податку. Позивач також звертає увагу суду на те, що рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради від 23.02.2016р. №77 Про затвердження Положення про комісію з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам та від 08.12.2016р. №529 Про затвердження актів з визначення збитків по платі за землю , в тому числі й по ТОВ Флєр , прийняті на підставі нормативно-правових актів та є чинними, відповідачем не оскаржені.

14.12.2017р. позивачем надано суду додаткові письмові пояснення по суті спору, в тому числі стосовно прав органу місцевого самоврядування, режиму використання ділянок комунальної власності, нормативної грошової оцінки спірної ділянки, права позивача на звернення до суду, обов'язку відповідача відшкодувати збитки на підставі приписів ст. 153 ГК України тощо. Дане пояснення озвучено в судовому засіданні.

Позивач вважає, що ОСОБА_1 міська рада в межах своїх повноважень за Законом звернулася до суду з даним позовом. Комісією на підставі витягу Держгеокадастру правомірно застосовано проіндексовану нормативну грошову оцінку для обрахування збитків при користуванні землею, завданих ТОВ Флєр , за 2011- 2016 роки на момент такого обрахування. Право постійного користування, набуте ТОВ Флєр до набрання чинності ЗК України (2001 року), не звільняє його від плати за землю у вигляді земельного податку. Тому позивач просить позов задовольнити повністю.

20.04.2017р. (до прийняття рішення у справі) представник позивача подала заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач зменшив розмір позовних вимог у зв'язку із поданням відповідачем заяви про застосування позовної давності та просить стягнути з відповідача збитки в сумі 199570,32 грн. за період з 01.03.2014р. по 01.11.2016р.

Ухвалою суду від 20.04.2017р. прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 міської ради про зменшення позовних вимог з урахуванням приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач стверджує, що відповідно до інформації ОСОБА_1 ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області, ТОВ Флєр за 2011-2016 роки плату за землю не сплачувало, тому недоотримані місцевим бюджетом надходження від відповідача належить стягнути примусово, що є підставою його звернення до суду.

На запитання головуючого учасники судового розгляду заявили:

про відсутність будь-яких інших доказів на підтвердження своїх доводів і пояснень;

про відсутність потреби у витребуванні інших доказів від учасників провадження у справі та інших осіб;

про можливість завершення дослідження обставин справи.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності та за своїм внутрішнім переконанням, заслухавши пояснення учасників, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких правових підстав та мотивів.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Позивач є органом місцевого самоврядування відповідно до приписів ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні . Позивач - як орган влади, у відповідності з приписами ст. 19 Конституції України - може діяти лише у спосіб, визначений законом, і не інакше.

Відповідач є суб'єктом господарювання на ринку виробництва промислової продукції та послуг.

Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ - положення ст. 93 ЦК України.

Третя особа - державна фіскальна служба - є адміністратором справляння податків, платежів та обов'язкових зборів до бюджету.

Сторони даного спору не перебувають у договірних відносинах між собою. Відносини між ними ґрунтуються виключно на положеннях Закону. Договір оренди землі між сторонами не укладався. Орендна плата та її розмір -не визначались.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги стягнення з відповідача збитків з посиланням на приписи ст.ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України, статті 224 Господарського кодексу України, статей 152, 156, 157 Земельного кодексу України, Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993р., та актом Комісії з визначення розміру збитків по платі за землю (створеної рішенням виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради від 21.01.2016р. №21) - від 08.12.2016р., в якому визначено розмір збитків у вигляді неодержаного земельного податку, завданих територіальній громаді м. Сміла внаслідок зайняття та використання ТОВ Флєр земельної ділянки під будівлями виробничо-складської бази.

Статтею 152 ЗК України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Суть можливого порушення землекористування має доводити власник землі, в зв'язку з чим виник даний спір.

Згідно пункту д частини 1 статті 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам виписаний у статті 157 ЗК України, за змістом якої відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідач заперечує правомірність застосування позивачем постанови КМУ №284 від 19.04.1993р. з мотивів неможливості поширення даної постанови на спірні відносини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993р. №284 затверджений Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, в пункті 1 якого вказано, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні:

- вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання,

- погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

При обгрунтуванні своєї правової позиції та підстави позову позивач посилається на вказану постанову КМУ як на підставу нарахування збитків та звернення з даним позовом до господарського суду.

Однак, по змісту ст.ст. 156, 157 ЗК України та із Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки, тобто доходів, які міг би одержати власник землі із земельної ділянки, якби ця земельна ділянка належно використовувалася та за її використання сплачувалися кошти, встановлені законом для конкретного виду користування.

Представник відповідача вказує, що наведені норми можуть бути застосовані судами лише у тих випадках, коли особа користувалася земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, що позбавило власника (наприклад, міську раду) права одержати дохід у виді орендної плати за землю, який вона могла б отримувати, якби її право не було порушено.

Такий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 07.10.2015р. за результатами перегляду постанови Вищого господарського суду України від 14.05.2015р. у справі №916/3371/14.

У даному ж випадку відповідач є постійним користувачем земельної ділянки відповідно до Державного акту на право постійного користування землею, що підтверджено позивачем та поданими у справу доказами. Отже, вказані норми ЗК України і Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993р., на дані правовідносини не можуть поширюватися.

В той же час суд враховує, що Позивачем вірно визначено суть суспільних відносин та об'єктивну сторону відносин.

Міська рада не є одержувачем (отримувачем) обов'язкового платежу за землю при реалізації користувачем права постійного користування, але контролює наповнення місцевого бюджету, виконання соціальних програм та використання земельних ділянок комунальної власності.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 153 ГК України суб'єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, зобов'язаний своєчасно вносити плату за використання природних ресурсів та відшкодовувати збитки ним власникам.

Представник відповідача звертає увагу суду, що виходячи із змісту положень частини першої статті 13 Закону України Про оцінку земель та Податкового Кодексу України, орендна плата за землю і земельний податок за своєю правовою природою є різними видами платежів, які мають різний порядок обчислення та нарахування, оскільки відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Водночас згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Внесення земельного податку як обов'язкового платежу до бюджету не є цивільним зобов'язанням. Ці відносини врегульовані Податковим кодексом України. В даному випадку відповідно до приписів п.2 ст.1 Книги першої Цивільного кодексу України до податкових та бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується.

Міська рада не є стягувачем та контролером сплати земельного податку до державного бюджету і не отримувала відповідних повноважень від Державної фіскальної служби України на такі дії.

Але міська рада звернулась з вимогою стягнення збитків як неотриманого доходу місцевим бюджетом внаслідок невнесення відповідачем обов'язкових платежів за земельну ділянку комунальної власності.

Суд не вбачає в діях міської ради перевищення своїх повноважень за Законом та порушення приписів ст. 19 Конституції України.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. При цьому саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписом статті 43 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянувши обґрунтування позивачем підстав даного позову, розміру та обставин нанесених йому збитків, суд приходить до висновку про підставність, доведеність та обґрунтованість його вимог.

Важливим елементом доказування нанесення шкоди є доведення розміру цієї шкоди та встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та нанесеною шкодою. Позивач повинен довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка виникла у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Судом перевірено приписи Вищого господарського суду України у даній справі, викладені в постанові від 27.09.2017р. (том 1 а.с. 141 - 149):

- суди попередніх інстанцій належним чином не встановили порушення відповідачем вимог земельного законодавства;

- не оцінили обгрунтованість розміру неодержаних доходів ОСОБА_1 міською радою;

- наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення у діях відповідача.

За висновком касаційної інстанції ОСОБА_1 міська рада звернулась до суду за захистом охоронюваного законом права та інтересу територіальної громади міста Сміла на передбачені пунктом 19 частини 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України, пунктами 14.1.72, 14.1, 14 пунктами 265.1.3, 265.1 ст. 265, пунктами 269.1.2, 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України фінансові ресурси міста, в даному випадку земельного податку, шляхом стягнення збитків у розмірі несплаченої відповідачем у 2011-2016р.р. плати за землю.

Позивач просить у позовній заяві стягнути з відповідача збитки, завдані громаді міста внаслідок використання земельної ділянки відповідачем без внесення обов'язкової плати за землю до місцевого бюджету.

Суд враховує, що Податковим кодексом України чітко встановлено та виписано порядок обчислення і сплати (внесення) плати за землю як обов'язкового платежу до бюджету та визначено порядок примусового стягнення такої плати у разі невиконання свого зобов'язання належним платником, при цьому міська рада не віднесена законом до органів стягнення земельного податку.

Суд не враховує при прийнятті рішення посилання органу місцевого самоврядування - ОСОБА_1 міської ради на постанову №284 від 19.04.1993р., оскільки спірна постанова КМУ не охоплює дані правовідносини.

Суд критично оцінює поданий розрахунок вимоги стягнення збитків 199570,32 грн. (том 2 а.с. 12) з урахуванням грошової оцінки спірної земельної ділянки - (том 1 а.с. 20):

Сума платежу за землю за 10 місяців 2014 року (березень - грудень) становить 51568,55 грн. з урахуванням ставки 1% від нормативної грошової оцінки землі 6188226,82 грн.

Сума платежу за землю за 2015 рік становить 61882,26 грн. з урахуванням ставки 1% від нормативної грошової оцінки землі 6188226,82 грн.

Сума платежу за землю за 3 місяці 2016 року (січень - березень) становить 46411,70 грн. з урахуванням ставки 3% від нормативної грошової оцінки землі 6 188 226,82 грн.

Сума платежу за землю за 7 місяців 2016 року (квітень - грудень) становить 39707,78 грн. з урахуванням ставки 1,1% від нормативної грошової оцінки землі 6 188 226,82 грн.

Інших даних про проведення нормативної оцінки спірної ділянки в 2014-2016 роках сторони не надали.

Відповідач не надав свого контррозрахунку зобов'язання платника.

Суд враховує також позицію представника Головного управління ДФС У Черкаській області (третя особа) про можливість самостійного стягнення ними обов'язкового платежу (податку) за землю з відповідача.

Всього підлягає до стягнення з відповідача 199570,29 грн. збитків у виді неодержаної місцевим бюджетом м. Сміли плати за землю власником землі за період з 01.03.2014р. до 01.11.2016р. внаслідок безоплатного користування відповідачем ділянкою по вул. Енергетична, 1 в м. Сміла.

В решті вимог належить відмовити.

На підставі статті 49 ГПК України належить стягнути на користь позивача з відповідача 2993,55 грн. судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Флєр , Черкаська область, м. Сміла, вул. Енергетична, 1, код ЄДРПОУ 31333157, номер рахунку в банку невідомий

на користь ОСОБА_1 міської ради, Черкаська область, м. Сміла, вул. Незалежності, 37, код ЄДРПОУ 25874705, номер рахунку в банку невідомий

199570,29 грн. збитків та 2993,55 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 20.12.2017р.

Суддя Скиба Г.М.