Рішення

від 14.12.2017 по справі 922/3875/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2017 р.Справа № 922/3875/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області, м. Ізюм в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, м. Харків до перший відповідач - Селянське фермерське господарство "Еліта", с. Троїцьке , другий відповідач - Шевченківська районна державна Адміністрація Харківської області, смт. Шевченкове про визнання недійсним договору за участю представників:

прокурора - Чирик В.Г. (посвідчення №036688 від 11.12.2015)

позивача - Войтенко Л.О. за довіреністю №32-20-14-13210/0/19/17 від 29.08.2017

1 відповідача - Губський С.М. за довіреністю від 05.12.2017

2 відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Харківської області звернувся Заступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківської області до СФГ "Еліта" та до Шевченківської райдержадміністрації Харківської області в якому просить суд:

Визнати недійсними договір оренди земельної ділянки, який укладений між Шевченківською райдержадміністрацією та СФГ "Еліта" 11.04.2007 зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі в Шевченківському районному відділі Харківської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" за №040770400224, яким СФГ "Еліта" надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 45,00 га (рілля), що знаходиться на території Шевченківської селищної ради Шевченківського району за межами населеного пункту, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Ухвалою суду від 23 листопада 2017 року було порушено провадження по справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 06 грудня 2017 року.

Прокурор в судовому засіданні 06 грудня 2017 року позовні вимоги підтримав.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі не виконали, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 14 грудня 2017 року.

Перший відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. №41724 від 13.12.2017) відповідно до якого заперечує проти вимог прокурора в повному обсязі, який було долучено судом до матеріалів справи.

Другий відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. №41722 від 13.12.2017) відповідно до якого заперечує проти вимог прокурора в повному обсязі, який було долучено судом до матеріалів справи.

Також, у своєму відзиві перший відповідач просить суд витребувати докази по справі.

Розглянувши клопотання відповідач про витребування доказів, суд зазначає наступне.

Ст. 38 ГПК України передбачено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, що перешкоджають його наданню;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація;

4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Другим відповідачем не наведено суду обставин, що перешкоджають наданню вказаних у відзиві доказів самостійно самим заявником, не зазначено підстав, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація та не наведено які саме обставини справи можуть підтвердити або спростувати ці докази.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні вказаного клопотання другого відповідача.

Крім того, другий відповідач по тексту свого відзиву на позовну заяву посилається на те, що прокурором порушено строки позовної давності, оскільки правочин було вчинено у 2007-2009 роках.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Питання щодо застосування наслідків пропущення строку позовної давності (в разі його спливу) буде вирішуватись під час розгляду справи.

Прокурор в судовому засіданні 14 грудня 2017 року позовні вимоги підтримав.

Представник позивача в судовому засіданні 14 грудня 2017 року позовні вимоги прокурора підтримав.

Присутні у судовому засіданні учасники судового процесу повідомили суд, що їм нічого більше додати до раніше поданих документів та доказів.

Як свідчать матеріали справи, прокурор при зверненні до суду з позовом по даній справі обґрунтовує необхідність такого звернення в інтересах держави наступним:

Згідно з ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає

порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі № З-рп/99 по справі про офіційне тлумачення положень ст. 2 ГПК України (п.2 резолютивної частини) під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, треба розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом представлені повноваження органу виконавчої влади. ГПК України не обмежує прокурора в здійсненні своєї діяльності принципом територіальності.

Згідно ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Таким центральним органом виконавчої влади є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).

Таким чином, прокурор звертається до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, як суб'єкта, уповноваженого розпоряджатися спірною земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повідомлено про представництво їх інтересів в суді у зв'язку з виявленими порушеннями листом від 02.11.2017 № 03-07-10950 вих-17.

Підставою для представництва зазначає порушення інтересів держави, зокрема, в зв'язку з не проведенням нормативно-грошової оцінки істотно занижується орендна плата за використання землі, що призводить до ненадходження коштів до бюджету.

Розглянувши відповідні доводи прокурора, суд зазначає про те, що вони можуть бути підставами для звернення до суду в інтересах держави.

Стосовно строку позовної давності прокурор зазначає, що позивач - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, про порушення вимог чинного законодавства під час укладення договору оренди між Шевченківською районною державною адміністрацією та СФГ Еліта дізналося лише з листа Ізюмської місцевої прокуратури, що підтверджується відповідним листом Головного управління від 05.10.2017 № 10-20-14-14452/0/19-17, а отже і початок позовної давності слід вираховувати саме з цього часу. Водночас, органом Держгеокадастру до цього часу не вжито заходів щодо зобов'язання відповідачів привести у відповідність розмір орендної плати до вимог законодавства, що й стало підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.12. 2017 року учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів (майже чотири місяці), приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 14.12.2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд встановив наступне.

Розпорядженням голови Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області від 08.08.2006 №263 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передано в оренду СФГ Еліта земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Шевченківської селищної ради Шевченківського району Харківської області.

На виконання зазначеного розпорядження між Шевченківською районною державною адміністрацією та СФГ Еліта укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель резервного фонду площею 45,00 га (рілля), що знаходиться на території Шевченківської селищної ради Шевченківського району за межами населеного пункту, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказаний договір оренди земельної ділянки, який просить прокурор визнати недійсним зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі в Шевченківському районному відділі Харківської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України за №040770400224 11.04.2007 .

Відповідно до умов зазначеного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 45,00 га, в т.ч. ріллі - 45,0 га., які розташовані за межами населених пунктів на території Шевченківської сільської ради, із земель запасу (розділ "Предмет договору").

Згідно з розділом "Об'єкт оренди" договору в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 45,00 га, в т.ч. ріллі - 45,0 га.

Грошова нормативна оцінка земельних ділянок становить 449865,00 грн.

Згідно з розділом "Строк дії договору", цей договір укладено на 15 років.

Розділом "Орендна плата" договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 1% від грошової нормативної оцінки земельних ділянок. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації.

Розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі:

зміни умов господарювання, передбачених договором;

зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, у тому числі внаслідок інфляції;

погіршення стану орендованих ділянок не з вини орендаря, що підтверджено документально;

в інших випадках, передбачених законом.

Розділ договору "Умови використання земельних ділянок" передбачає, що земельні ділянки передаються в оренду для вирощування сільськогосподарських культур. Цільове призначення земельних ділянок: ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Прокурор вважає зазначений вище договір оренди земельної ділянки таким, що не відповідає вимогам Закону, з підстав його невідповідності, зокрема, вимогам ст. 13 Закону України "Про оцінку земель", ст. ст. 1, 13, 15, 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, які були чинні на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки його укладено без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є предметом оренди, та, як наслідок, з порушенням відповідних положень Закону, що регулюють визначення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою.

Також, вказує на те, що згідно з інформацією відділу Держгеокадастру у Шевченківському районі Харківської області від 14.09.2017 № 10-20-0.23,29-123/120-17 встановлено, що в архіві відділу відсутня технічна документація з нормативної грошової оцінки вищевказаної земельної ділянки. Відповідно до інформації Шевченківської районної ради Харківської області від 14.09.2017 № 320 технічна документація з нормативної грошової оцінки вищевказаної земельної ділянки на сесіях районної ради не затверджувалася.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з приписами ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції станом на момент укладання спірного договору) істотними умовами договору оренди землі є:

об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

умови збереження стану об'єкта оренди;

умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Положеннями ст. 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Таким чином, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка передається в оренду, не входить до вичерпного переліку істотних умов договору оренди землі, встановленого ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", а тому наявність чи відсутність нормативної грошової оцінки земельних ділянок у спірному договорі не породжує юридичних наслідків та не тягне за собою його недійсність.

Крім того, на момент укладання договору оренди чинне земельне законодавство не передбачало конкретний розмір орендної плати, зокрема, й у процентному співвідношенні до нормативної грошової оцінки, а норми ст. 21 Закону України "Про оренду землі" лише фіксують його граничні межі.

В пункті 2.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", зокрема зазначено, що за загальним правилом статті 217 ЦК України правочин не може бути визнаний недійсним, якщо законові не відповідають лише окремі його частини і обставини справи свідчать про те, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної його частини. У такому разі господарський суд може визнати недійсною частину правочину. Недійсними частини правочину визнаються за загальними правилами визнання правочинів недійсними із застосуванням передбачених законом наслідків такого визнання. Якщо недійсна частина правочину виконана будь-якою із сторін, господарський суд визначає наслідки такої недійсності залежно від підстави, з якої вона визнана недійсною.

В пункті 2.9 зазначеної постанови також зазначено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент, вчинення правочину. У разі коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акту, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов'язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності.

Таким чином, у даному випадку відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень Закону, які зобов'язують при укладанні договору оренди землі проводити нормативну грошову оцінку земельної ділянки та на її підставі визначати розмір орендної плати в процентному співвідношенні від зазначеної нормативної грошової оцінки, як на цьому наполягає прокурор в межах даної справи.

Крім того, відповідно ст. 201 Земельного кодексу України (редакція якої з моменту укладання спірного договору оренди не змінилася) грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо. Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ст. 15 Закону України "Про оцінку земель" (в редакції, яка діяла на момент укладання спірного договору) підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

При цьому, матеріали справи не містять доказів прийняття такого рішення Шевченківською райдержадміністрацією.

Крім того, згідно із ст. 2 Закону України "Про плату за землю" (який діяв на момент укладання спірного договору) використання землі в Україні є платним. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата. Статтею 23 вказано Закону передбачалося, що грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Грошова оцінка земельної ділянки щороку за станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.95 р. № 213 (в редакції, яка діяла на момент укладання спірного договору) нормативна грошова оцінка земельних ділянок здійснюється з метою визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також під час розроблення показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Пунктом 2 вказаної Методики визначено, що інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення є матеріали державного земельного кадастру (кількісна і якісна характеристика земель, бонітування ґрунтів, економічна оцінка земель), матеріали внутрігосподарського землевпорядкування, а земель населених пунктів - їх генеральні плани та проекти планування і забудови населених пунктів, матеріали економічної оцінки території.

Пунктом 3 Методики Нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення (далі - земель) провадиться окремо по орних землях, землях під багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами за рентним доходом, який формується залежно від якості, місцерозташування і економічної оцінки земель.

Згідно з п. 5 вказаної Методики в основу розрахунку нормативної грошової оцінки земель кладеться рентний доход, який створюється при виробництві зернових культур і визначається заданими економічної оцінки земель, проведеної в 1988 році.

Відповідно до Земельного кодексу України, Закону України "Про оцінку земель" та постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.95р. N213 "Про Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів" наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України. Української академії аграрних наук 27.01.2006 N 18/15/21/11, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 квітня 2006 р. за N 388/12262, затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, згідно із п.1.4 якого інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення є матеріали державного земельного кадастру (кількісна і якісна характеристика земель, бонітування грунтів, економічна оцінка земель), матеріали внутрігосподарського землевпорядкування.

Відповідно до Земельного кодексу України, Закону України "Про оцінку земель" та постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.95р. N213 "Про Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів" наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України. Української академії аграрних наук 27.01.2006 N 18/15/21/11, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 квітня 2006 р. за N 388/12262, затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, згідно із п.1.4 якого інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення є матеріали державного земельного кадастру (кількісна і якісна характеристика земель, бонітування грунтів, економічна оцінка земель), матеріали внутрігосподарського землевпорядкування.

Пунктом 1.5 цього Порядку визначено, що нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення, на які відсутні матеріали економічної оцінки, визначається за аналогічними агровиробничими групами ґрунтів, які до них прилягають. На відносно гірших землях, на яких не створюється диференційований рентний дохід (з нульовим або від'ємним показником оцінки), нормативна грошова оцінка земель визначається величиною абсолютного рентного доходу - 1,6 ц зерна з гектара.

Отже, на час укладення спірного договору оренди від 20.12.2007 року та під час дії вище зазначених нормативних актів законодавством визначалася можливість укладення правочинів як за визначеною нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки, так і без такої, оскільки нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення, на які відсутні матеріали економічної оцінки, визначалася за аналогічними агровиробничими групами ґрунтів, які до них прилягають.

При цьому, мінімальний розмір орендної плати визначався виходячи із розміру земельного податку за землі (угіддя) сільськогосподарського призначення, відносно яких було проведена нормативна грошова оцінка станом на 01.07.1995 року, що була проведена по всій території України.

Тобто, законом була встановлена можливість та порядок визначення земельного податку, а відповідно також мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки нормативну грошову оцінку яких не проведено.

При цьому, у розділі спірного договору "Об'єкт оренди" зазначено що Грошова нормативна оцінка земельних ділянок становить 449865,00 грн.

Розмір орендної плати в договорі був визначений у розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Суд зазначає, що згідно з законодавством на день укладання договору розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких не проведена, і за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена, повинен був робиться за формами, що були затверджені Постановою Кабінету Міністрів від 13 грудня 2006 № 1724 "Деякі питання оренди земель" .

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що розрахунок орендної плати за земельні ділянки повністю відповідає порядку, ставкам та встановленим обмеженням, та здійснений у відповідності до вимог законодавства України, діючого на момент укладання договору.

Таким чином, основним спеціальним актом, що регулював визначення розміру орендної плати станом на 27.06.2007 р. був Закон України "Про оренду, землі" та Закон України "Про плату за землю", який втратив чинність лише 01.01.2011 з прийняттям Податкового кодексу України.

За таких обставин, суд визнає доводи прокурора про порушення сторонами при укладанні спірного договору оренди положень ст. 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), позбавленими фактичного та правового обґрунтування.

Посилання прокурора в обґрунтування позовних вимог на положення ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), суд також вважає безпідставними, оскільки як вже було зазначено вище, законом, що визначав розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, на день укладання спірного договору був Закон України "Про плату за землю", а Закон України "Про оцінку земель" згідно з його преамбулою визначає правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямований на регулювання відносин, пов'язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель.

Тобто, лише Законом України "Про плату за землю" встановлено можливість та порядок визначення плати за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено та не Проведено.

З набранням чинності 01.01.2011 Податковим кодексом України, п. 289.1 ст. 289, було встановлено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності , обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

За таких обставин, також є безпідставними доводи прокурора про порушення сторонами при укладанні спірного договору оренди положень ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки такі доводи побудовані на вільному тлумаченні зазначеного закону, без врахування сфери його застосування, та можливості застосування до спірних правовідносин в контексті інших законодавчих актів, які регулювали порядок встановлення та розмір орендної плати за землю на час укладання між сторонами спірного договору.

Висновки Верховного суду України, викладені в постановах, на які посилається прокурор, та які нібито підтверджують його правову позицію полягають в тому, що обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням, базуються на нормах Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011 р., тобто вже після укладання сторонам спірного договору, а відтак не можуть застосовуватися до спірних правовідносин.

Крім того, відповідно до ст. 27 Закону України "Про плату за землю" контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також, орендної плати за земельні Ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби. При цьому, матеріали справи не містять жодного доказу з приводу того, що з боку вказаних органів на протязі строку оренди земельної ділянки заявлялися будь-які претензії щодо порядку обчислення та розміру орендної плати.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог прокурора в зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Щодо заяви про застосування до спірних правовідносин позовної давності суд зазначає.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В пункті 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", зокрема зазначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки в межах даної справи суд відмовляє в задоволенні позову прокурора з підстав необґрунтованості його позовних вимог, суд не застосовує позовну давність до спірних правовідносин.

Також, суд критично ставиться до заперечень Селянського фермерського господарства Еліта проти позовних вимог на підставі того, що ним укладено договір з відповідною ліцензованою структурою на проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки яка перебуває в оренді, оскільки вони містять посилання на договір оренди земельної ділянки площею 22,6609 га., який зареєстровано за №040970400065 від 17.09.2009 та який не є предметом спору по даній позовній заяві.

З урахуванням вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по даній справі підлягають покладенню на прокурора.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 19.12.2017 р.

Суддя С.А. Прохоров