Постанова

від 30.01.2018 по справі 922/3875/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2018 р. Справа № 922/3875/17

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Здоровко Л.М., судді Лакізи В.В.,

при секретарі Чумак Д.В.,

за участю представників сторін:

прокурор Прокуратури Харківської області - Ногіна О.М. - службове посвідчення від 11.02.2015 №032167;

від позивача - ОСОБА_1 - на підставі довіреності від 05.01.2018 №32-20-0.14,2-5/62-18;

від 1-го відповідача - не з'явився;

від 2-го відповідача - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, 61050, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків, майдан Свободи,5, Держпром,1 під'їзд, 6 поверх, 61050,

на рішення господарського суду Харківської області від 14.12.2017 (суддя Прохоров С.А.), ухвалене о 14 год. 45 хв. в м.Харкові, повний текст якого складений 19.12.2017,

у справі №922/3875/17

за позовом Заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області, м. Ізюм, вул. Донця-Захаржевського, 4, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, м. Харків, майдан Свободи,5, Держпром,1 під'їзд, 6 поверх, 61050,

до 1-го відповідача: Селянського фермерського господарства "Еліта", Харківська область, Шевченківський район, с. Троїцьке, пл. Степова, 4, 63608,

до 2-го відповідача: Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області, Харківська область, Шевченківський район, смт. Шевченкове, вул. Лермонтова, 2, 63601,

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИЛА:

17.11.2017 заступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківської області з позовом до Селянського фермерського господарства "Еліта" та Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, який укладений між Шевченківською районною державною адміністрацією Харківської області та СФГ Еліта , 11.04.2007 зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі в Шевченківському районному відділі Харківської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» за №040770400224, яким СФГ «Еліта» надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 45,00 га (рілля), що знаходиться на території Шевченківської селищної ради Шевченківського району за межами населеного пункту, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.4-12).

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.12.2017 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду з посиланням на статтю 122 ЗК України, статті 203, 215 ЦК України мотивоване тим, що: по-перше, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка передається в оренду, не входить до вичерпного переліку істотних умов договору оренди землі, встановленого ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі , а тому наявність чи відсутність нормативної грошової оцінки земельних ділянок у спірному договорі не породжує юридичних наслідків та не має такого правового наслідку як недійсність правочину; по-друге, на момент укладення спірного договору земельне законодавство не передбачало конкретний розмір орендної плати, зокрема, у процентному співвідношенні від нормативної грошової оцінки землі, а норми ст. 21 Закону України Про оренду землі лише фіксують його граничні межі; по-третє, правочин не може бути визнаний недійсним, якщо законові не відповідають лише окремі його частини і обставини справи свідчать про те, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної його частини. Також , місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень Закону, які зобов'язують при укладанні договору оренди землі проводити нормативну грошову оцінку земельної ділянки та на її підставі визначати розмір орендної плати в процентному співвідношення від нормативної грошової оцінки. Місцевий господарський суд зазначив, що на час укладення спірного договору оренди законодавством визначалася можливість укладення правочинів як за визначеною нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки, так і без такої, оскільки нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення, на які відсутні матеріали економічної оцінки, визначалася за аналогічними агровиробничими групами ґрунтів, які до них прилягають. Крім того, вказує на те, що контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами податкової служби. Однак матеріали справи не містять доказів того, що з боку вказаних органів протягом дії спірного договору оренди заявлялися будь-які претензії щодо порядку обчислення та розміру орендної плати. При цьому місцевий господарський суд з посиланням на статті 256, 261 ЦК України не застосував позовну давність, оскільки відмовив у задоволенні позову за необґрунтованістю.

Заступник прокурора Харківської області з рішенням суду першої інстанції не погодився та 19.12.2017 звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 14.12.2017 у справі №920/3875/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити (а.с.115-119).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник вказує на те, що рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Так, зокрема, вказує на те, що суд дійшов помилкового висновку про те, що на час укладення спірного договору нормативна грошова оцінка землі не входила до вичерпного переліку істотних умов договору оренди землі, оскільки за приписами статті 15 Закону України Про оренду землі однією із істотних умов договору є орендна плата із зазначенням її розміру. Тоді як відповідно до статті 13 Закону України Про оцінку земель для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є обов'язковим. Скаржник вважає, що у зв'язку з тим, що для визначення розміру орендної плати земельних ділянок державної та комунальної форми власності обов'язково враховується їх нормативна грошова оцінка, то, з урахуванням вимог статей 13,21 Закону України Про оренду землі вона є невід'ємною частиною такою істотної умови договору оренди землі, як орендна плата, оскільки є основою для її визначення. У зв'язку з цим скаржник вважає, що спірний договір укладений з порушенням статті 13 Закону України Про оцінку земель , статей 15,21 Закону України Про оренду землі , а саме без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є обов'язковим при визначенні розміру орендної плати. Крім того, на думку скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що єдиною підставою для проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є рішення органу виконавчої влади, оскільки відповідно до вимог статті 18 Закону України Про оцінку земель та статті 22 Закону України Про землеустрій підставами здійснення землеустрою можуть бути як рішення органів виконавчої влади, так і договори, укладені між землевласниками (землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою.

Відзивом від 18.08.2018 Головне управління Держгеокадастру у Харківськоій області підтримує вимоги апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду незаконним та необґрунтованим. При цьому зазначає, що обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим та не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням з порушенням умов та порядку, передбачених чинним законодавством; дотримання порядку визначення орендної плати відповідно до проведеної нормативної грошової оцінки є чинником економічного регулювання земельних відносин, визначення економічно обґрунтованих надходжень до місцевого бюджету та можливості подальшої індексації відповідних надходжень, виконання вимог статті 627 ЦК України щодо справедливості укладеного договору шляхом забезпечення застосування рівного підходу при визначенні орендної плати незалежно від особи-учасника правовідносин (а.с.135-137).

Відзивом на апеляційну скаргу від 26.01.2018 Шевченківська районна державна адміністрація Харківської області заперечує проти вимог апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, рішення господарського суду Харківської області - без змін. При цьому вказує на те, що Шевченківська районна державна адміністрація Харківської області не є розпорядником земельної ділянки із земель запасу, оренду якої здійснює СФГ Еліта , та є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки у зв'язку зі зміною законодавства України, та відповідно до ч.4 ст. 122 ЗК України саме Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є землерозпорядником земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності. Також зазначає, що оспорюваний договір відповідає вимогам законодавства, чинного на момент його укладення, оскільки розрахунок розміру орендної плати відповідає положенням статті 13 Закону України Про оренду землі та здійсненій відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 N213. Крім того, вказує на те, що земельна ділянка передана в оренду СФГ Еліта на виконання розпорядження голови Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області від 08.08.2006 №263 про затвердження технічної документації із землеустрою, та відповідно до інформації Шевченківської районної ради Харківської області технічна документація з нормативної грошової оцінки вказаної земельної ділянки затверджена рішенням ХІХ позачергової сесії VІІ скликання від 08.12.2017. Чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство не надавало платнику орендної плати права самостійно визначати нормативну грошову оцінку землі. Також, на думку 2-го відповідача, відсутність належно проведеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки на момент подання позову не є підставою для визнання договору оренди земельної ділянки недійсним в цілому, а є підставою для внесення відповідних змін до такого договору та спонукання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до вчинення відповідних дій. 2-й відповідач вважає, що СФГ Еліта через наявність одночасно декількох норм земельного законодавства, а саме: постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 №1724 Деякі питання оренди земель (додаток №1 Розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких не проведена ), Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 N213, і статті 13 Закону України Про оцінку земель , не може бути позбавлено права мирно володіти своїм майном у вигляді титульного права оренди спірної земельної ділянки та законних сподівань здійснювати таке право оренди (а.с.143-150).

Відзивом від 30.01.2018 Селянське фермерське господарство Еліта заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить залишити рішення господарського суду Харківської області від 14.12.2017 у справі №922/3875/17 без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому вказує на те, що спірний договір повністю відповідає вимогам статті 15 та статті 21 Закону України Про оренду землі . Крім того, вказує, що жодний нормативний акт не покладає на орендаря обов'язку щодо виготовлення за власний рахунок технічної документації з нормативної грошової оцінки. Також зазначає, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка передається в оренду, не входить до вичерпного переліку істотних умов договору оренди землі, встановленого ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі , а тому її наявність чи відсутність не породжує юридичних наслідків та не тягне за собою його недійсність. Відповідач зазначає, що на час укладення спірного договору оренди, 20.12.2007, нормативно-правовими актами визначалася можливість укладання правочинів як за визначеною нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки, так і без такої, оскільки нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення, на які відсутні матеріали економічної оцінки, визначалася за аналогічними агровиробничими групами ґрунтів, які до них прилягають. При цьому, мінімальний розмір орендної плати визначався виходячи із розміру земельного податку за землі (угіддя) сільськогосподарського призначення, відносно яких було проведена нормативна грошова оцінка станом на 01.07.1995, яка була проведена про всій території України. Крім того, вказує на те, що за приписами статті 27 Закону України Про плату за землю контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби, які жодного разу не заявляли будь-яких претензій щодо порядку обчислення та розміру орендної плати (а.с.151-161).

В судовому засіданні апеляційної інстанції прокурор та представник Головного управління Держгеокадастру у Харківській області підтримали вимоги апеляційної скарги та просили скасувати рішення господарського суду Харківської області від 14.12.2017 у справі № 922/3875/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Відповідачі належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.133,142), проте не забезпечили участь у судовому засіданні своїх представників з належним чином оформленими повноваженнями.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне .

11.04.2007 між Шевченківською районною державною адміністрацією Харківської області (орендодавцем) та Селянським фермерським господарством "Еліта" (орендарем) укладений договір оренди землі, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі в Шевченківському районному відділі Харківської регіональної філії Центр ДЗК при Держкомземі України від 11.04.2007 за №040770400224, п.1 якого встановлено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі розпорядження голови Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області від 08.08.2006 №263 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право оренди СФГ Еліта на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу, розташованих на території Шевченківської селищної ради за межами населеного пункту (а.с.20,21).

Пунктами 2, 3, 13, 14 цього договору встановлено, що в оренду передається земельна ділянка із земель запасу - 45,00га, в тому числі рілля - 45,00га. На земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна. Земельна ділянка передається в оренду з метою вирощування сільськогосподарських культур. Цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно із пунктом 4 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 449865,00грн.

Орендна плата складає 1 відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п.8 договору оренди земельної ділянки).

11.04.2007 між сторонами цього договору складений акт передачі-прийому земельної ділянки згідно з договором, за яким Шевченківська районна державна адміністрації передала, а СФГ Еліта прийняло земельну ділянку розміром 45,00га з земельно-кадастровим планом (а.с.22).

Шевченківській відділ Головного управління Держгеокадастру в Харківській області листом від 14.09.2017 повідомив заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури про те, що в архіві відділу відсутня технічна документація з нормативної грошової оцінки на земельну ділянку на території Шевченківської селищної ради Шевченківського району, яка перебуває в оренді СФГ Еліта для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до договору оренди, укладеного з Шевченківською райдержадміністрацією (а.с.23).

Листом від 14.09.2017 №320 Шевченківська районна рада Харківської області повідомила заступника прокурора Ізюмської місцевої прокуратури про те, що з 2005 року і до теперішнього часу нормативна грошова оцінка вищезазначених земель на сесії районної ради не затверджувалась (а.с.24).

Листом від 02.11.2017 №03-07-10950вих-17 Ізюмська місцева прокуратура повідомила Головне управління Держгеокадастру, що нею прийнято рішення про здійснення представництва інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області до СФГ Еліта , Шевченківської районної державної адміністрації про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки 2006 року, який зареєстрований 11.04.2007 та направлення відповідної позовної заяви до господарського суду Харківської області (а.с.31).

17.11.2017 заступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківської області з позовом до Селянського фермерського господарства "Еліта" та Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, який укладений між Шевченківською районною державною адміністрацією Харківської області та СФГ Еліта , 11.04.2007 зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі в Шевченківському районному відділі Харківської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» за №040770400224, яким СФГ «Еліта» надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 45,00 га (рілля), що знаходиться на території Шевченківської селищної ради Шевченківського району за межами населеного пункту, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.4-12).

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що у спірному договорі оренди земельної ділянки, укладеному між відповідачами, розмір орендної плати встановлений з порушенням вимог статті 13 Закону України Про оцінку земель . Не зважаючи на те, що у договорі вказано розмір нормативної грошової оцінки, яка визначена на підставі проведеного розрахунку вартості земельної ділянки, проте технічна документація з оцінки землі фактично не складалась, Шевченківською районною радою не затверджувалась. Скаржник вважає, що спірний договір укладений з порушенням приписів статей 15, 21 Закону України Про оренду землі та статті 13 Закону України Про оцінку земель , а саме: без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є обов'язковим у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою для представництва прокурор визначає, порушення інтересів держави, зокрема, у зв'язку з непроведенням нормативної грошової оцінки істотно занижується орендна плата за використання землі, що призводить до ненадходження коштів до бюджету.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.12.2017 у справі №922/3875/17 відмовлено у задоволенні позову з підстав, викладених вище (а.с.95-104).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом даного спору є визнання недійсним договору оренди землі від 11.04.2007 на підставі ч.1 ст. 215 Цивільного Кодексу України через недодержання в момент вчинення правочину вимог, встановлених законодавством.

Спірні правовідносини регулюються умовами цього договору, нормами Цивільного і Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, встановлених Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі , та Законом України Про оцінку земель та Законом України Про плату за землю .

Пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 215 ЦК України проводиться розмежування видів недійсності правочинів на нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (статті 219, 220, 224 ЦК України тощо), та на оспорювані, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (статті 222, 223, 225 ЦК України тощо).

Згідно із статтею 203 України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно із частиною 2 статті 792 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору ) визначені істотні умови договору оренди землі. Так, однією з істотних умов договору оренди землі є: орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Статтею 21 вказаного Закону встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю"). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати.

Статтею 1 Закону України Про оцінку земель (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

В пунктах 4, 8 договору оренди земельної ділянки, який є предметом спору, визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 449865,00грн. Орендна плата складає 1 відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та вноситься орендарем рівними частинами щомісячно, протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця (а.с.20).

З наведеного вбачається, що у спірному договорі визначена нормативна грошова оцінка землі, яка передана в оренду, та визначено таку істотну умову договору як розмір орендної плати, який визначається у процентному співвідношенні від нормативної грошової оцінки землі, яка передана в оренду.

Доводи позивача про порушення інтересів держави у зв'язку з непроведенням нормативної грошової оцінки та заниженням орендної плати за використання землі, що призводить до ненадходження коштів до бюджету не приймаються судом апеляційної інстанції з наступних підстав.

По-перше, лист відділу у Шевченківському районі Головного управління Держгеокадасту у Харківській області від 14.09.2017 №10-20-0.23,29-123/120-17 свідчить лише про відсутність в архіві відділу технічної документації з нормативної грошової оцінки на земельну ділянку на території Шевченківської селищної ради Шевченківського району, яка перебуває в оренді СФГ Еліта для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до договору оренди, укладеного з Шевченківською районною райдержадміністрацією. Проте, у вказаному листі не визначено причин відсутності такої документації та не констатовано факт її непроведенння, а лише зазначено, що в архіві саме цього відділу її немає.

По-друге, лист Шевченківської районної ради від 14.09.2017 №320 свідчить про те, що з 2005 року по теперішній час нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що передана в оренду за спірним договором, не затверджувалась, однак це не свідчить, що вона не проводилась.

У відзиві на позовну заяву від 05.12.2017 №02-29/2867 Шевченківська районна державна адміністрація Харківської області зазначила, що нормативна грошова оцінка визначалась згідно розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, що є невід'ємним додатком до договору оренди землі, який укладений між відповідачами та зареєстрований 11.04.2007 в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі в Шевченківському районному відділі Харківської регіональної філії Центр ДЗК при Держкомземі України за №040770400224 на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 №1724 Деякі питання оренди земель .

По-третє, за приписами Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Зі змісту наведених норм права та вимог ЦК України та ГК України така істотна умова договору оренди як орендна плата (державного та комунального майна) визначається саме орендодавцем з урахуванням вимог чинного законодавства щодо порядку її визначення. Орендар не впливає на визначення розміру орендної плати, а може лише прийняти умови, визначені орендодавцем, та укласти договір.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном . При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Новоселецький проти України" від 11.03.2003, "Федоренко проти України" від 01.06.2006). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1 Першого протоколу. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності .

Поняття "майно" має автономне значення, яке, звичайно, не обмежується правом власності на речі матеріального світу: у розумінні цього положення певні інші права та інтереси, які є активами, можуть також розглядатися як майнові права, а також законні сподівання щодо прибутку, що може вважатися правом власності відповідно до положення статті 1 Першого протоколу (п.53 рішення від 23.02.1995р. у справі ОСОБА_2 унд Фьордертехнік Гмбг проти Нідерландів , п.24 рішення від 01.06.2006р. у справі Федоренко проти України ).

У пункті 32 рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" визначено, що згідно з усталеною практикою органів Конвенції, поняття майно (possessions) може означати існуюче майно (existing possessions) або активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні законне сподівання на отримання можливості ефективно здійснити майнове право.

Виходячи зі змісту пунктів 32 - 35 рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" майном у значенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

За висновком Суду в зазначеній справі "наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції".

Крім того, за змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини у справі Стретч проти Сполученого Королівства від 24.06.2003 самі по собі допущені органами влади порушення при передачі майна у власність особи не можуть бути безумовною підставою для повернення цього майна державі, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого набувача майна.

У п.28 рішення Європейського суду з прав людини від 01.06.2006 у справі Федоренко проти України зазначено, що до встановленого прецедентного права Суду втручання має підтримувати "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи. Намагання забезпечити цей баланс відображено у структурі статті 1 в цілому, включаючи другий пункт. Тому мають бути витримані розумні пропорції між використаними засобами і досягнутими цілями. Більш того, в інших сферах соціальної, фінансової та економічної політики національні органи користуються певною свободою самостійного оцінювання під час імплементації законів, що регулюють власність та договірні відносини (див. mutatis mutandis, AGOSI v. The United Kingdom, рішення від 24.10.1986, серія А, N 108, п. 52).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 2 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 N 2073 (в редакції, чинній на момент укладання договору) (надалі Порядок №2073), державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Пунктом 5 Порядку №2073 визначений перелік документів, який подається орендарем для державної реєстрації договорів оренди.

Пунктом 11 вказаного Порядку №2073 встановлено, що державний орган земельних ресурсів у 20-денний термін перевіряє подані документи на відповідність чинному законодавству та за результатами перевірки готує висновок про державну реєстрацію або обґрунтований висновок про відмову у такій реєстрації і передає реєстраційну справу відповідно виконавчому комітету сільської, селищної та міської ради, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям за місцем розташування земельної ділянки для засвідчення факту державної реєстрації або відмови у такій реєстрації.

Факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи. Печатка та підпис ставляться на всіх примірниках договору оренди (суборенди). Після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком (п.12,13 Порядку державної реєстрації договорів оренди ).

Відповідно до статті 15 Закону України Про оренду землі відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що договір оренди земельної ділянки, який є предметом спору, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі в Шевченківському районному відділі Харківської регіональної філії Центр ДЗК при Держкомземлі України від 11.04.2007 за №040770400224, а отже державним органом земельних ресурсів перевірені документи на відповідність їх вимогам чинного законодавства та з державною реєстрацією підтверджено факт виникнення права оренди земельної ділянки.

З наведеного вбачається, що СФГ Еліта (орендар), укладаючи договір оренди земельної ділянки на умовах, визначених орендодавцем, та належним чином виконуючи його умови, сподівалося на використання земельної ділянки протягом всього строку дії договору, тобто 15 років, та отримувати прибутки від своєї підприємницької діяльності.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що прокурором не надано будь-яких належних доказів того, що Шевченківська районна адміністрація при укладенні спірного договору оренди діяла всупереч суспільним інтересам та інтересам держави, коли в зазначений спосіб розпорядилась майном, що перебувало в його управлінні, або що реалізація нею своїх прав могла завдати шкоди третім особам чи державі. Так, зокрема, прокурором не надано доказів того, що річна орендна плата за земельну ділянку, визначена у спірному договорі, в порушення вимог статті 21 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) була меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", що могло б слугувати порушенню інтересам держави.

Крім того, за загальним правилом статті 217 ЦК України правочин не може бути визнаний недійсним, якщо законові не відповідають лише окремі його частини і обставини справи свідчать про те, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної його частини.

Прокурор, визначаючи предметом спору визнання недійсним договору, не здійснив аналізу економічної доцільності цієї дії, оскільки при визнанні договору недійсним держава в особі орендодавця не буде отримувати орендну плату, а відповідно зменшаться надходження до державного бюджету, тоді як при внесенні змін до договору буде дотримано баланс між поставленими цілями та використаними засобами та досягнуто справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав орендаря, який мав законне сподівання на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (використовувати надану йому в оренду земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва).

Прокурор не визначає та не доводить в чому саме полягає інтерес суспільства у разі припинення договору оренди.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в цьому випадку не дотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Крім того, відповідно до вимог статті 27 Закону України Про плату за землю (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору та до 01.01.2011) та Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент розгляду справи, контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби. Однак, прокурором не надано жодного доказу, який би свідчив про те, що податковими органами протягом дії договору було встановлено неправильне обчислення орендної плати та вчиненні відповідні дії.

За загальними положеннями про недійсність правочину, визначеними ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1- 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Єдиною підставою для визнання недійсним спірного договору оренди земельної ділянки Ізюмська міська прокуратура визначає відсутність нормативної грошової оцінки землі при укладенні спірного договору, що свідчить про його невідповідність вимогам Закону України Про оренду землі та Закону України Про оцінку земель .

Враховуючи той факт, що у п.4, п.8 спірного договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 449865грн., а розмір орендної плати складає 1 відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та відсутність в матеріалах справи належних доказів в розумінні статті 76 ГПК України на підтвердження доводів прокурора, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання спірного договору недійсним.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що СФГ Еліта в суді першої інстанції заявлено клопотання про застосування позовної давності, оскільки спірний договір був укладений 05.01.2006р., а отже строк позовної давності сплив.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частинами 1,2 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки (ст.257ЦК України).

Відповідно до частин 3,4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частина 5 статті 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Отже, місцевий господарський суд правомірно не застосував позовну давність, оскільки встановив відсутність порушеного права позивача.

Відповідно до вимог статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю, у зв'язку з чим апеляційна скарга заступника прокурора Харківської області, подана в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, не підлягає до задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 14.12.2017 у справі №922/3875/17 слід залишити без змін.

Відповідно статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги - Прокуратуру Харківської області.

Керуючись ст. ст.129, 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, ст.ст. 276, 281- 284 ГПК України, Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Харківської області від 14.12.2017 у справі №922/3875/17 залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на Прокуратуру Харківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 05.02.2018.

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза