Постанова

від 18.12.2017 по справі 908/2910/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

18.12.2017р. справа №908/2910/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів: При секретарі судового засідання:Чернота Л.Ф. (доповідач) Зубченко І.В., Радіонова О.О. Шемякіній Є.О. за участю представників сторін: від позивача (скаржника): від відповідача: Сніжко Р.В.- представник за довіреністю б/н від 15.11.2016 р. не з'явились розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи в тваринництві", м. Молочанськ, Токмацький район, Запорізька область на рішення господарського суду Запорізької області від по справі за позовом до про 12.10.2017 р. (повний текст складено 18.10.2017 р.) ухвалене в м. Запоріжжі №908/2910/16 (суддя Боєва О.С.) Фізичної особи-підприємця Собецького Івана Дмитровича, м. Молочанськ, Токмацький район, Запорізька область Приватного акціонерного товариства "Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві", м. Молочанськ, Токмацький район, Запорізька область стягнення 85400, 00 грн.

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 р. Фізична особа-підприємець Собецький Іван Дмитрович, м. Молочанськ, Запорізька область звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом б/н від 26.10.2016 р. до Приватного акціонерного товариства Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві , м. Молочанськ, Запорізька область про стягнення 85 400,00 грн.(том 1, а.с.3-6).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов договору позики №2 від 01.10.2012р., не повернув посівний матеріал - пшеницю в кількості 27260 кг та не сплатив кошти. Позивач 29.02.2016р. направив вимогу про повернення посівного матеріалу, у відповіді на яку відповідач в листі №41 від 04.03.2016р. підтвердив наявну заборгованість згідно з договором позики та просив її відстрочити до отримання нового врожаю. Також, позивач посилається на те, що зобов'язання відповідачем не виконано, в результаті чого спричинена шкода (збитки), оскільки позивач мав намір реалізувати зазначений товар та отримати дохід. Згідно листа Держстату Головного управління статистики у Запорізькій області від 04.10.2016р. середня ціна реалізації пшениці склала 3132,80 грн. Таким чином, сума збитків, завдана неповерненням посівного матеріалу складає 85400 грн. Позов обґрунтовано ст.ст. 173, 174, 175, 181, 193, 224, 225, 226 ГК України, ст. ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 610-612, 629, 1046, 1049 ЦК України.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.01.2017 р. у справі №908/2910/16 (суддя Зінченко Н.Г.) у задоволенні позову ФОП Собецького І.Д. про стягнення з ПАТ "Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві" суми 85400 грн. збитків відмовлено (том 1, а.с. 42-43).

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.2017р. (головуючий суддя: Стойка О.В., судді: Марченко О.А., Попков Д.О.) рішення господарського суду Запорізької області від 16.01.2017 р. у справі №908/2910/16 залишено без змін (том 1, а.с.93-94).

Постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2017р. рішення господарського суду Запорізької області від 16.01.2017р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.2017р. у справі № 908/2910/16 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області (том 1, а.с. 118-122).

21.08. 2017 р. господарським судом Запорізької області справу №908/2910/16 було прийнято до розгляду (том 1, а.с. 125).

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.10.2017 р. було відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви Приватного акціонерного товариства Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві у справі №908/2910/16. Зустрічну позовну заяву та додані до неї документи повернуто ПрАТ Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві (том 2, а.с. 3).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.10.2017 р. позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві" на користь Фізичної особи-підприємця Собецького Івана Дмитровича 85400 (вісімдесят п'ять тисяч чотириста) грн. збитків, суму 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. витрат зі сплати судового збору (том 2, а.с. 58-61).

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві , м. Молочанськ, Токмацький район, Запорізька область звернулось з апеляційною скаргою Вих. №165 від 27.10.2017 р., в якій останній просить рішення господарського суду Запорізької області від 12.10.2017 року по справі №908/2910/16 за позовом фізичної особи-підприємця Собецького Івана Дмитровича до Приватного акціонерного товариства Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві про стягнення 85400,00 грн. збитків та 1378 грн. витрат зі сплати судового збору скасувати та постановити нове рішення. Яким відмовити в задоволенні позову ФОП Собецького І.Д. до Приватного акціонерного товариства Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві у повному обсязі (том 2, а.с. 89-75).

В обґрунтування поданої апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства України, суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, також вважає, що місцевий господарський суд невірно застосував норми матеріального та процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору та згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу (у редакції, яка діяла до 15.12.2017 р.) є підставою для його скасування.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те що при прийнятті рішення по справі суд першої інстанції не звернув належної уваги на зміст та предмет договору позики №2, де предметом даного договору є саме фінансова допомога в розмірі 8178,00грн., з метою реалізації програми забезпечення посівними матеріалами - пшеницею в кількості 27 260 кг, яку підприємство повинно було прийняти, користуватися та повернути їх же (8178,00 грн.) без оплати процентів від суми позики за їх користування, що прямо передбачено п. 1.1 п. 1 договору.

Стверджує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження виконання підприємцем своїх зобов'язань за договором, а саме - надання ним товариству грошових коштів у сумі 8 178 грн., або посівного матеріалу в кількості 27260 кг. Тому, вважає, що господарський суд Запорізької області безпідставно взяв до уваги на підтвердження виконання своїх зобов'язань позивачем за договором позики №2 - договір позики №2 від 01.10.2012 року, письмову вимогу від 29.02.2016р. та лист відповідача №41 від 04.03.2016р. про підтвердження наявності заборгованості, як докази на виконання умов договору позивачем та передачі товару (пшениці) відповідачу.

По-перше, позивач при розгляді справи визнав той факт, що ним не було перераховано на рахунок підприємства 01.10.2012 р. фінансову допомогу в розмірі 8178,00 грн. на виконання умов договору позики №2.

По-друге, вищевказані письмові докази є неналежними доказами виконання умов договору позивачем, так як не підтверджують факт переказу на рахунок ПрАТ Міжрайплемпідприємство фінансової допомоги - в сумі 8178, 00 грн. 01.10.2012р., як це передбачено п.1 підпункту 1.1 договору позики від 01.10.2012 р.

По-третє, лист №41 від 04.03.2016 р. на думку відповідача не підтверджує факт передачі посівного матеріалу - пшениці в кількості 27260 кг саме 01.10.2012 р.. так як тільки накладна - це документ бухгалтерського обліку, за яким відбувається передача товару або матеріальних цінностей з одних рук в інші і який засвідчується підписами з обох сторін. У товарній накладній зазначають вид товару, його кількість, загальну вартість, ціну.

В - четверте, в рішенні суду першої інстанції вказано, що позивач підтвердив в судовому засіданні в усній формі факт передачі відповідачу посівного матеріалу - пшениці в кількості 27260 кг, але ці дії позикодавця на думку апелянта, не передбачені підпунктом 1.1 пунктом 1 договору.

По - п'яте, відповідач в судовому засіданні 12.10.2017 р. визнав факт відсутності будь-яких документів, які б підтверджували факт передання ним посівного матеріалу - пшениці в кількості 27260 кг відповідачу 01.10.2012 р.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Чернота Л.Ф., судді: Зубченко І.В., Радіонова О.О., (том 2, а.с. 66).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 08.11.2017р. порушено провадження по справі №908/2910/16. Розгляд апеляційної скарги призначено на 18.12.2017 р. на 14:15 год. (том 2 а.с.67).

18.12.2017 р. на поштову адресу Донецького апеляційного господарського суду від позивача по справі №908/2910/16 Фізичної особи-підприємця Собецького Івана Дмитровича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в останній просить залишити рішення господарського суду Запорізької області від 12.10.2017 р. по справі №908/2910/16 - без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві - без задоволення. Судова колегія розглянула та долучила даний відзив до матеріалів справи.

Відповідно до п.9 розділу ХI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу в новій редакції (набрав чинності з 15.12.2017р.), справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Керуючись вказаними приписами, апеляційна скарга у межах даної справи розглянута судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими ГПК України в редакції від 15.12.2017р.

Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Пунктом 7 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України ( у новій редакції) врегульовано, що після з'ясування обставин і перевірку їх доказами, суд апеляційної інстанції надає учасникам справи можливість виступити у судових дебатах у такій самій послідовності, в якій вони надавали пояснення.

Представник відповідача Приватного акціонерного товариства Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві (скаржника) - у судове засідання апеляційної інстанції 18.12.17р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, своїми правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України (у старій редакції, що діяла до 15.12.2017 р.) не скористався. Але, 15.12.2017 р. на поштову адресу Донецького апеляційного господарського суду надіслав заяву, в якій просив відкласти розгляд справи на інший день.

Учасники справи, про дату, місце та час судового засідання були належним чином повідомлені, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення (том 2, а.с.94-95).

Пункт 2 ч.3 ст.42 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) зобов'язує сторони з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою.

Представник позивача - Фізичної особи-підприємця Собецького І.Д. у судовому засіданні апеляційної інстанції 18.12.17р. заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Просив рішення господарського суду Запорізької області від 12.10.2017 р. по справі №908/2910/16 залишити без змін.

Відповідно до ст.ст. 222,223 Господарського процесуального кодексу України (в новій редакції) здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. А тому вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з`ясування фактичних обставин справи достатньо доказів, що знаходяться в матеріалах справи №908/2910/16.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 01 жовтня 2012 року Фізичною особою-підприємцем Собецьким Іваном Дмитровичем (позикодавець, позивач у справі), в особі директора Собецького І.Д., що діє на підставі Статуту та Приватним акціонерним товариством "Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві" (позичальник, відповідач у справі) в особі директора Борового Петра Івановича, що діє на підставі Статуту товариства з додержанням вимог ст. 1046-1053 Цивільного кодексу України укладено договір позики №2, відповідно до умов якого позикодавець здійснює на зворотній основі фінансову допомогу позичальнику в розмірі 8178,00 грн. з метою реалізації програми забезпечення посівними матеріалами - пшеницею в кількості 27260 кг, а позичальник приймає ці фінансові кошти, користується ними та повертає їх відповідно до умов цього договору без оплати процентів від суми позики за їх користування, відповідно до п.п.1.1 п.1 договору (том 1, а.с. 8).

Умовами пункту 1.2 п. 1 договору переказ та повернення фінансової допомоги здійснюють у такому порядку: сума - 8178,00 грн. та термін повернення - 01.08.2013р.

В підпункті 1.3 договору встановлено, що позика вважається погашеною у момент фактичного повернення посівного матеріалу - пшениці в кількості 27260 кг, отриманої позичальником за цим договором.

Відповідно до пункту 2, підпункту 2.1 врегульовано, що невиконання зобов'язань за договором надає право на стягнення з винної особи усіх завданих цим невиконанням збитків.

Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до повного його виконання, згідно пункту 3, підпункту 3.1.

У даному випадку, ФОП Собецький І.Д. звернувся на адресу ПрАТ "Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві" з письмовою вимогою від 29.02.2016р. про повернення 27260 кг пшениці або сплату грошових коштів за пшеницю за ринковою ціною станом на час отримання вимоги, належним чином засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи (том 1, а.с.9)

У відповідь, ПрАТ "Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві" надіслав лист вих. № 41 від 04.03.2016р., в якому останній на вимогу від 29.02.2016р. підтвердило наявність заборгованості, в тому числі, згідно з договором позики №2 від 01.10.2012р. (27260 кг пшениці), повідомило, що не в змозі повернути зерно станом на 04.03.2016р. і просило відстрочити заборгованість до отримання нового врожаю. Даний лист підписаний директором Боровим П.І., містить печатку підприємства, (належним чином засвідчена копія листа міститься в матеріалах справи) том 1, а.с.10.

Невиконання відповідачем зобов'язань за договором та неповернення ним посівного матеріалу - пшениці в кількості 27260 кг, стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення збитків в розмірі вартості пшениці в сумі 85400 грн.

На підтвердження розміру збитків позивачем було надано лист Головного управління статистики у Запорізькій області від 04.10.2016р. № 09-12/498, відповідно до якого, за даними форми № 21-заг (місячна) "Звіт про реалізацію продукції сільського господарства" за січень-серпень 2016 року у сільськогосподарських підприємствах по Токмацькому району Запорізької області середня ціна реалізації за тонну пшениці склала 3132,8 грн. Даний лист підписано Начальником Головного управління - М.З. Шейко та скріплено печаткою (належним чином засвідчена копія листа міститься в матеріалах справи) том 1, а.с.11.

Відповідач отримання від позивача позики за договором №2 від 01.10.2012р. у вигляді грошових коштів або посівного матеріалу пшениці в кількості 27260 кг заперечив, наполягав, що договір з боку позивача не виконувався, а лист від 04.03.2016 р. № 41 був підписаний директором ПрАТ "Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві" помилково.

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Приписами ст. 1047 Цивільного кодексу України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частинами 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України унормовано, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

У відповідності до ст.ст.11,509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку), зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст.14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611, ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, й відшкодування збитків. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми, в яку позивач оцінив свої збитки внаслідок невиконання договору.

У постанові Вищого господарського суду України від 08.08.2017р., якою скасовано рішення господарського суду Запорізької області від 16.01.2017р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.2017 р. у справі № 908/2910/16, зазначено, що у прийнятті оскаржуваних рішення та постанови попередні судові інстанції виходили, насамперед, з недоведеності виконання підприємцем зобов'язання за договором щодо передачі Товариству грошових коштів або посівного матеріалу, яку (передачу) Товариство заперечувало. При цьому, судами не враховані висновки, викладені у постановах Верховного Суду України (зокрема, від 18.09.2013 зі справи № 6-63цс13, від 24.02.2016 зі справи № 6-50цс16), письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми постачальнику.

Даний висновок Верховного Суду підлягає врахуванню судом при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин. Відповідно до частини 3 ст. 82 та частини 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи судова колегія дійшла висновку, що на виконання зазначеної постанови ВГСУ, господарський суд Запорізької області розглянув справу та вірно встановив, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі речей, в даному випадку - посівного матеріалу - пшениці в кількості 27 260 кг, що повністю узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 18.09.2013 р. у справі №6-63цс13 та від 24.02.2016 р. у справі №6-5-цс16.

Отже, факт надання позичальнику (відповідачу) пшениці в кількості 27260 кг згідно з договором позики №2 від 01.10.2012 р., та порушення останнім зобов'язання щодо її повернення, є доведеними та підтверджуються матеріалами справи.

Крім того, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що при вирішенні спору господарський суд Запорізької області надав належної оцінки доказу, а саме, листу відповідача №41 від 04.03.2016 р., яким підтверджено наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором, та зазначив наступне.

Вищезазначений лист № 41 від 04.03.2016р. підписаний директором П.І.Боровим, його підпис скріплений круглою печаткою Товариства (том 1, а.с. 10).

Судом першої інстанції також, правомірно встановлено, що відповідно до виписки з протоколу загальних зборів ПрАТ "Міжрайплемпідприємство" №1 від 23.04.2014р. Борового Петра Івановича було обрано директором Товариства, який приступив до виконання обов'язків згідно з наказом № 23 від 23.04.2014р. Згідно змісту зазначеної виписки з протоколу загальних зборів, Боровий П.І. раніше також був директором товариства (том 1, а.с. 34-35).

Згідно з ч. 4 ст. 47 Закону України "Про господарські товариства" директор є виконавчим органом акціонерного товариства.

Відповідно до підпунктів 10.5.1, 10.5.3, 10.5.9, 10.5.10 пункту 10.5 Статуту ПрАТ "Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві" (том 1, а.с. 36-39) директор є виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, обирається строком на три роки; виконує функції, покладені на нього як на керівника підприємства, згідно законодавства України та трудового договору. Зокрема, представляє Товариство у взаємовідносинах з юридичними та фізичними особами, державними та іншими органами і організаціями; має право: укладати цивільно-правові угоди з правом їх особистого підпису, підписувати фінансові, банківські, процесуальні та інші документи; здійснює керівництво господарською діяльністю Товариства.

Відповідно до змісту ст. 23 Закону України "Про господарські товариства" директор є посадовою особою.

Директор як виконавчий орган Товариства, який діє від його імені, тобто представляє юридичну особу, повинен усвідомлювати наслідки своїх дій та, відповідно, несе особисту відповідальність за підписання ним документів та їх зміст, незважаючи на те ким саме підготовлено відповідний документ.

За таких обставин, посилання відповідача на те, що директор Боровий П.І. підписав лист № 41 від 04.03.2016р. помилково, є необґрунтованими.

Письмові пояснення секретаря та притягнення її до дисциплінарної відповідальності не спростовують підписання директором вказаного листа, який, в даному випадку, є підтвердженням юридичного факту визнання відповідачем (юридичною особою) наявності заборгованості за договором позики № 2 від 01.10.2012р.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

На час розгляду даної справи, договір позики № 2 від 01.10.2012р. не визнано судом недійсним, його неправомірність прямо не встановлена законом, тому в силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України правомірність даного правочину презюмується.

Приписами статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Частинами 3-5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 599 Цивільного кодексу України, передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У даному випадку, пунктом 1.3 договору сторони погодили, що позика вважається погашеною у момент фактичного повернення пшениці в кількості 27 260 кг., отриманої позичальником за цим договором.

Факт підписання договору є прямим волевиявленням позивача і відповідача та погодження з усіма умовами договору, в тому числі і з умовами п. 1.3. договору, в якому зазначено, що позика вважається погашеною у момент фактичного повернення пшениці в кількості 27 260 кг., отриманої позичальником за цим договором.

У відповідності до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України.

Умовами ст. 629 Цивільного кодексу України врегульовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Однак, свій обов'язок щодо повернення пшениці в кількості 27 260 кт. відповідач не виконав в повному обсягу.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, оскільки відповідач не повернув позивачу посівний матеріал - пшеницю у кількості 27 260 кг, доказів сплати її вартості також не надав, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про заподіяння позивачу внаслідок цього збитків.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України (в новій редакції) рішення господарського суду Запорізької області від 12.10.2017 року у справі №908/2910/16 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу відповідно до статті 129 ГПК України (у новій редакції).

Керуючись статтями 86, 129, 269, 270, 273, 275, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції), Положеннями п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) встановлено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві", м. Молочанськ, Токмацький район, Запорізька область на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.10.2017р. (повний текст підписано 18.10.2017 р.) у справі №908/2910/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 12.10.2017р. (повний текст підписано 18.10.2017р.) у справі №908/2910/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду у встановленому законом порядку протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 22.12.2017 р.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді І.В.Зубченко

О.О.Радіонова

Надруковано примірників 4:

1 - позивачу;

1 - відповідачу 1;

1 - ДАГС;

1 - ГСЗ О;