Постанова

від 04.07.2018 по справі 908/2910/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 908/2910/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Ткач І.В.

розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві" у порядку письмового провадження,

на рішення Господарського суду Запорізької області

у складі судді Боєва О.С.

від 12.10.2017 року

та на постанову Донецького апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Чернота Л.Ф., Зубченко І.В., Радіонова О.О.

від 18.12.2017 року

за позовом Фізичної особи-підприємця Собецького Івана Дмитровича

до Приватного акціонерного товариства "Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві"

про стягнення 85400,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 Фізична особа-підприємець Собецький Іван Дмитрович, звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовом б/н від 26.10.2016 до Приватного акціонерного товариства "Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві" про стягнення 85400,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов договору позики №2 від 01.10.2012, не повернув посівний матеріал - пшеницю в кількості 27260 кг та не сплатив кошти. Позивач 29.02.2016 направив вимогу про повернення посівного матеріалу, у відповіді на яку відповідач в листі №41 від 04.03.2016 підтвердив наявну заборгованість згідно з договором позики та просив її відстрочити до отримання нового врожаю. Також, позивач посилається на те, що зобов'язання відповідачем не виконано, в результаті чого спричинена шкода (збитки), оскільки позивач мав намір реалізувати зазначений товар та отримати дохід. Згідно листа Держстату Головного управління статистики у Запорізькій області від 04.10.2016 середня ціна реалізації пшениці склала 3132,80 грн. Таким чином, сума збитків, завдана неповерненням посівного матеріалу складає 85400 грн. Позов обґрунтовано ст.ст. 173, 174, 175, 181, 193, 224, 225, 226 ГК України, ст. ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 610-612, 629, 1046, 1049 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.01.2017 р. у справі №908/2910/16 (суддя Зінченко Н.Г.) у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Собецького І.Д. про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві" суми 85400 грн. збитків відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.2017 (головуючий суддя: Стойка О.В., судді: Марченко О.А., Попков Д.О.) рішення Господарського суду Запорізької області від 16.01.2017 у справі №908/2910/16 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2017 рішення Господарського суду Запорізької області від 16.01.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.2017 у справі №908/2910/16 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.10.2017 за результатами нового розгляду, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2017 позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві" на користь Фізичної особи-підприємця Собецького Івана Дмитровича 85400 (вісімдесят п'ять тисяч чотириста) грн. збитків, суму 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. витрат зі сплати судового збору.

Дані рішення та постанова мотивовані тим, що факт надання позичальнику (відповідачу) пшениці в кількості 27260 кг згідно з договором позики №2 від 01.10.2012 та порушення останнім зобов'язання щодо її повернення, є доведеними та підтверджуються матеріалами справи. Листом відповідача №41 від 04.03.2016 підтверджено наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором. Вищезазначений лист №41 від 04.03.2016 підписаний директором ОСОБА_5, його підпис скріплений круглою печаткою Товариства. Відповідно до виписки з протоколу загальних зборів Приватне акціонерне товариство "Міжрайплемпідприємство" №1 від 23.04.2014 ОСОБА_5 було обрано директором Товариства, який приступив до виконання обов'язків згідно з наказом №23 від 23.04.2014. Згідно змісту зазначеної виписки з протоколу загальних зборів, ОСОБА_5 раніше також був директором товариства. За таких обставин, посилання відповідача на те, що директор ОСОБА_5 підписав лист №41 від 04.03.2016 помилково, є необґрунтованими. Письмові пояснення секретаря та притягнення її до дисциплінарної відповідальності не спростовують підписання директором вказаного листа, який, в даному випадку, є підтвердженням юридичного факту визнання відповідачем (юридичною особою) наявності заборгованості за договором позики №2 від 01.10.2012.

Приватне акціонерне товариство "Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві" подало до Касаційного господарського суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.10.2017 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2017 року у справі №908/2910/16, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 12.10.2017 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2017 року у справі №908/2910/16 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В касаційній скарзі скаржник зазначає, що оскаржуване рішення та постанова прийняті з порушенням норм чинного законодавства України, суд першої та апеляційної інстанції не в повному обсязі з'ясували обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, неправильно та неповно дослідили докази, що призвело до невідповідності висновків господарських судів обставинам справи, також вважає, що суди попередніх інстанцій невірно застосували норми матеріального та процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору та згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу (у редакції, яка діяла до 15.12.2017 ) є підставою для їх скасування. При прийнятті рішення та постанови по справі суди не звернули належної уваги на зміст та предмет договору позики №2, де предметом даного договору є саме фінансова допомога в розмірі 8178,00грн., з метою реалізації програми забезпечення посівними матеріалами - пшеницею в кількості 27260 кг, яку підприємство повинно було прийняти, користуватися та повернути їх же (8178,00 грн.) без оплати процентів від суми позики за їх користування, що прямо передбачено п. 1.1 п. 1 договору. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження виконання підприємцем своїх зобов'язань за договором, а саме - надання ним товариству грошових коштів у сумі 8178 грн., або посівного матеріалу в кількості 27260 кг. Тому, суди безпідставно взяли до уваги на підтвердження виконання своїх зобов'язань позивачем за договором позики №2 - договір позики №2 від 01.10.2012, письмову вимогу від 29.02.2016 та лист відповідача №41 від 04.03.2016 про підтвердження наявності заборгованості, як докази на виконання умов договору позивачем та передачі товару (пшениці) відповідачу. Позивач при розгляді справи визнав той факт, що ним не було перераховано на рахунок підприємства 01.10.2012 фінансову допомогу в розмірі 8178,00 грн. на виконання умов договору позики №2. Вищевказані письмові докази є неналежними доказами виконання умов договору позивачем, так не підтверджують факт переказу на рахунок Приватного акціонерного товариства "Міжрайплемпідприємство" фінансової допомоги - в сумі 8178,00 грн. 01.10.2012, як це передбачено п.1 підпункту 1.1 договору позики від 01.10.2012. Лист №41 від 04.03.2016 на думку відповідача не підтверджує факт передачі посівного матеріалу - пшениці в кількості 27260кг саме 01.10.2012. Тільки накладна - це документ бухгалтерського обліку, за яким відбувається передача товару або матеріальних цінностей з одних рук в інші і який засвідчується підписами з обох сторін. У товарній накладній зазначають вид товару, його кількість, загальну вартість, ціну. В рішенні суду першої інстанції вказано, що позивач підтвердив в судовому засіданні в усній формі факт передачі відповідачу посівного матеріалу - пшениці в кількості 27260 кг, але ці дії позикодавця на думку скаржника, не передбачені підпунктом 1.1 пунктом 1 договору. Відповідач в судовому засіданні 12.10.2017 визнав факт відсутності будь-яких документів, які б підтверджували факт передання ним посівного матеріалу - пшениці в кількості 27260 кг відповідачу 01.10.2012.

Ухвалою Верховного Суду від 26.03.2018 поновлено Приватному акціонерному товариству "Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві" строк на подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.10.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2017 у справі №908/2910/16. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві". Призначено до розгляду касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві" на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.10.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2017 у справі №908/2910/16 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 23.05.2018 року у зв'язку з відпусткою судді Студенця В.І. для розгляду справи №908/2910/16 визначено наступний склад колегії суддів Баранець О.М. - головуючий, Вронської Г.О., Ткач І.В.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить рішення Господарського суду Запорізької області від 12.10.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2017 у справі №908/2910/16 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, враховуючи положення п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України в редакції чинній з 15.12.2017, дійшла висновку про необхідність касаційного перегляду зазначеної справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій 01 жовтня 2012 року Фізичною особою-підприємцем Собецьким Іваном Дмитровичем (позикодавець, позивач у справі), в особі директора Собецького І.Д., що діє на підставі Статуту та Приватним акціонерним товариством "Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві" (позичальник, відповідач у справі) в особі директора ОСОБА_5, що діє на підставі Статуту товариства з додержанням вимог ст. 1046-1053 Цивільного кодексу України укладено договір позики №2, відповідно до умов якого позикодавець здійснює на зворотній основі фінансову допомогу позичальнику в розмірі 8178,00 грн. з метою реалізації програми забезпечення посівними матеріалами - пшеницею в кількості 27260 кг, а позичальник приймає ці фінансові кошти, користується ними та повертає їх відповідно до умов цього договору без оплати процентів від суми позики за їх користування, відповідно до п.п. 1.1 п. 1 договору.

Умовами пункту 1.2 п. 1 договору переказ та повернення фінансової допомоги здійснюють у такому порядку: сума - 8178,00 грн. та термін повернення - 01.08.2013.

В підпункті 1.3 договору встановлено, що позика вважається погашеною у момент фактичного повернення посівного матеріалу - пшениці в кількості 27260кг, отриманої позичальником за цим договором.

Відповідно до пункту 2, підпункту 2.1 врегульовано, що невиконання зобов'язань за договором надає право на стягнення з винної особи усіх завданих цим невиконанням збитків.

Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до повного його виконання, згідно пункту 3, підпункту 3.1.

У даному випадку, Фізична особа-підприємець Собецький І.Д. звернувся на адресу Приватного акціонерного товариства "Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві" з письмовою вимогою від 29.02.2016 про повернення 27260 кг пшениці або сплату грошових коштів за пшеницю за ринковою ціною станом на час отримання вимоги, належним чином засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи.

У відповідь, Приватне акціонерне товариство "Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві" надіслав лист вих.№41 від 04.03.2016, в якому останній на вимогу від 29.02.2016 підтвердило наявність заборгованості, в тому числі, згідно з договором позики №2 від 01.10.2012 (27260 кг пшениці), повідомило, що не в змозі повернути зерно станом на 04.03.2016 і просило відстрочити заборгованість до отримання нового врожаю. Даний лист підписаний директором ОСОБА_5, містить печатку підприємства (належним чином засвідчена копія листа міститься в матеріалах справи).

Невиконання відповідачем зобов'язань за договором та неповернення ним посівного матеріалу - пшениці в кількості 27260 кг, стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення збитків в розмірі вартості пшениці в сумі 85400 грн.

На підтвердження розміру збитків позивачем було надано лист Головного управління статистики у Запорізькій області від 04.10.2016 №09-12/498, відповідно до якого, за даними форми №21-заг (місячна) "Звіт про реалізацію продукції сільського господарства" за січень-серпень 2016 року у сільськогосподарських підприємствах по Токмацькому району Запорізької області середня ціна реалізації за тонну пшениці склала 3132,8 грн. Даний лист підписано Начальником Головного управління - М.З. Шейко та скріплено печаткою (належним чином засвідчена копія листа міститься в матеріалах справи).

Відповідач отримання від позивача позики за договором №2 від 01.10.2012 у вигляді грошових коштів або посівного матеріалу пшениці в кількості 27260 кг заперечував, наполягав, що договір з боку позивача не виконувався, а лист від 04.03.2016 №41 був підписаний директором Приватного акціонерного товариства "Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві" помилково.

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Приписами ст. 1047 Цивільного кодексу України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частинами 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України унормовано, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

У відповідності до ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку), зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст.14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611, ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, й відшкодування збитків. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі речей, в даному випадку - посівного матеріалу - пшениці в кількості 27260 кг.

Факт надання позичальнику (відповідачу) пшениці в кількості 27260 кг згідно з договором позики №2 від 01.10.2012 та порушення останнім зобов'язання щодо її повернення, є доведеними та підтверджуються матеріалами справи.

З матеріалів справи вбачається, що листом №41 від 04.03.2016 відповідач підтвердив наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором.

Вищезазначений лист №41 від 04.03.2016 підписаний директором ОСОБА_5, його підпис скріплений круглою печаткою Товариства.

Відповідно до виписки з протоколу загальних зборів Приватного акціонерного товариства "Міжрайплемпідприємство" №1 від 23.04.2014 ОСОБА_5 було обрано директором Товариства, який приступив до виконання обов'язків згідно з наказом №23 від 23.04.2014. Згідно змісту зазначеної виписки з протоколу загальних зборів, ОСОБА_5 раніше також був директором товариства.

Згідно з ч. 4 ст. 47 Закону України "Про господарські товариства" директор є виконавчим органом акціонерного товариства.

Відповідно до підпунктів 10.5.1, 10.5.3, 10.5.9, 10.5.10 пункту 10.5 Статуту Приватного акціонерного товариства "Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві" директор є виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, обирається строком на три роки; виконує функції, покладені на нього як на керівника підприємства, згідно законодавства України та трудового договору. Зокрема, представляє Товариство у взаємовідносинах з юридичними та фізичними особами, державними та іншими органами і організаціями; має право: укладати цивільно-правові угоди з правом їх особистого підпису, підписувати фінансові, банківські, процесуальні та інші документи; здійснює керівництво господарською діяльністю Товариства.

Відповідно до змісту ст. 23 Закону України "Про господарські товариства" директор є посадовою особою.

Директор як виконавчий орган Товариства, який діє від його імені, тобто представляє юридичну особу, повинен усвідомлювати наслідки своїх дій та, відповідно, несе особисту відповідальність за підписання ним документів та їх зміст, незважаючи на те ким саме підготовлено відповідний документ.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

На час розгляду даної справи в суді першої та апеляційної інстанції, договір позики №2 від 01.10.2012 не визнано судом недійсним, його неправомірність прямо не встановлена законом, тому в силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України правомірність даного правочину презюмується.

Приписами статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Частинами 3-5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 599 Цивільного кодексу України, передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У даному випадку, пунктом 1.3 договору сторони погодили, що позика вважається погашеною у момент фактичного повернення пшениці в кількості 27 260 кг., отриманої позичальником за цим договором.

Факт підписання договору є прямим волевиявленням позивача і відповідача та погодження з усіма умовами договору, в тому числі і з умовами п. 1.3. договору, в якому зазначено, що позика вважається погашеною у момент фактичного повернення пшениці в кількості 27 260 кг., отриманої позичальником за цим договором.

У відповідності до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України.

Умовами ст. 629 Цивільного кодексу України врегульовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Однак, свій обов'язок щодо повернення пшениці в кількості 27260 кг. відповідач не виконав в повному обсягу.

З огляду на викладене, оскільки відповідач не повернув позивачу посівний матеріал - пшеницю у кількості 27260 кг, доказів сплати її вартості також не надав, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Посилання скаржника на помилковість підписання директором ОСОБА_5 листа № 41 від 04.03.2016 є необґрунтованими, оскільки директор несе особисту відповідальність за підписання ним документів та їх зміст, а письмові пояснення секретаря та притягнення її до дисциплінарної відповідальності не спростовують підписання директором вказаного листа, який, в даному випадку, є підтвердженням юридичного факту визнання відповідачем (юридичною особою) наявності заборгованості за договором позики №2 від 01.10.2012.

У відповідності з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції та апеляційний господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішили спір у справі.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права під час прийняття оскаржуваних процесуальних документів не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів Касаційного господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене, Касаційний господарський суд України дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Молочанське міжрайонне виробниче підприємство з племінної справи у тваринництві" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 12.10.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2017 у справі №908/2910/16 - без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.Баранець

Судді Г.Вронська

І.Ткач