Ухвала

від 21.12.2017 по справі 369/9091/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/9091/16-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/780/1363/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2 Категорія 45 21.12.2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2017 року. м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 , суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі ОСОБА_5 , за участю прокурора ОСОБА_6 , обвинуваченої ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_8 розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою прокурора на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 вересня 2017 року яким,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , росіянку, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судиму,

визнано невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України і виправдано за недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченою.

Цим же вироком вирішено питання про речові докази та заходи забезпечення кримінального провадження.

Згідно вироку, ОСОБА_7 органами досудового розслідування обвинувачувалася в тому, що 2 березня 2016 року в порушення положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року, з метою первинної реєстрації за собою права власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 75,3 метри квадратних, звернулась до приватного нотаріуса Києво-Святошинського нотаріального округу ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_3 , подавши для вказаної реєстраційної дії відповідну заяву № 15911577 та завідомо підроблене рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 02.12.2013 року № 2-2754/13-ц, а також документи КП «Київське міське Бюро технічної інвентаризації» виконавчого органу Київської міської ради.

На підставі вказаних документів ОСОБА_9 02.03.2016 року проведено первинну реєстрацію вищевказаного нежитлового приміщення за ОСОБА_7 , хоча фактично рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 02.12.2013 року № 2-2754/13-ц не виносилось, що підтверджується інформацією Державної судової адміністрації України і протоколами допитів судді Жовтневого районного суду м. Луганська ОСОБА_10 та секретаря судового засідання ОСОБА_11 .

ОСОБА_7 висунуто обвинувачення за ч. 4 ст. 358 КК України у використанні завідомо підробленого документу.

Обґрунтовуючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_7 суд зазначив, що оцінивши сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд визнає, що обвинувачена ОСОБА_7 , а також свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , дали суду правдиві показання, проте їхні показання не містять доказів того, що ОСОБА_7 2 березня 2016 року використала завідомо підроблений документ при державній реєстрації речових прав у приватного нотаріуса ОСОБА_9 . Під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано жодного належного та допустимого доказу, що ОСОБА_7 2 березня 2016 року подала приватному нотаріусу ОСОБА_9 завідомо підроблене рішення суду для реєстрації на своє ім`я нежилого приміщення АДРЕСА_4 . Всі записи та підписи від імені ОСОБА_7 на документах, вилучених у приватного нотаріуса ОСОБА_9 , зроблені не ОСОБА_7 , а іншою особою, що доведено висновком експертів за результатами судово-почеркознавчої експертизи від 07.03.2017 року № 20421/16-32/20422/16-33, яка, також, доводить неправдивість показань приватного нотаріуса ОСОБА_9 . Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази, суд за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку, що доказів вини ОСОБА_7 не було здобуто, а обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні. Належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_7 використала завідомо підроблений документ стороною обвинувачення суду не надано та в обсязі пред`явлених доказів такі докази відсутні.

Не погоджуючись з рішенням суду прокурор подав апеляційну скаргу в якій просить вирок скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неповнотою судового розгляду. Під час апеляційного перегляду судового рішення провести судове слідство, в ході якого перевірити наступні докази: допитати як свідків нотаріуса ОСОБА_9 щодо подачі документів для проведення реєстраційної дії особисто ОСОБА_7 , допитати як свідків експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_14 та ОСОБА_15 з приводу проведення судово - почеркознавчої експертизи; допитати як свідків суддю Жовтневого районного суду м. Луганська ОСОБА_16 та секретаря судового засідання ОСОБА_11 . Ухвалити новий вирок, яким визвати ОСОБА_7 винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити останній покарання у виді штрафу розміром 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень. Процесуальні витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи покласти на ОСОБА_7 . Речові докази у справі - копію рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 02.12.2013 у справі № 2-2754/ 13-ц, заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , за реєстраційним номером 15911577 зберігати в матеріалах провадження.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції у вироку зазначає, що свідок ОСОБА_9 повідомив, що «якщо у його справах зазначена як заявник ОСОБА_7 , значить саме вона подавала документи». Однак, вказане не відповідає фактичним обставинам справи, так як свідок ОСОБА_9 , який був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та прийняв присягу суду показав, що пройшов вже тривалий час з моменту реєстраційної дії, згадати всі обставини дії він не може. На запитання чи може він з присутніх в залі судового засідання впізнати особу, яка принесла всі документи для проведення державної реєстрації на вказаний об`єкт, останній повідомив, що в категоричній формі сказати не може, але оскільки в матеріалах реєстраційної справи, яка долучена до кримінального провадження наявний документ, який підтверджує особу заявника, то ОСОБА_7 особисто здійснювала подачу документів. Крім цього, будь-яких довіреностей дана реєстраційна справа не містить. Рішення суду на підставі якого здійснювалась державна реєстрація жодного сумніву в його підробленні не викликало. Таким чином, суд першої інстанції прийшов у своєму рішенні до висновків, які не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, в той час коли встановлення саме цих обставин могло вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого. Вважає, що судом першої інстанції розгляд провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 проведено неповно. Суд першої інстанції в судовому засіданні необгрунтовано відхилив клопотання сторони обвинувачення про допит як свідків судді ОСОБА_16 та секретаря судового засідання ОСОБА_11 , за участі яких ухвалювалось рішення, яке згідно інформації ДСА України № 10-6048/16 від 17.08.2016 в Єдиному реєстрі судових рішень відсутнє та яке використано обвинуваченою ОСОБА_7 для вчинення реєстраційних дій. Крім цього, судом необгрунтовано відхилено клопотання сторони обвинувачення щодо допиту як свідків експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . Сторона обвинувачення мотивувала своє клопотання тим, що судовий експерт ОСОБА_14 отримала свідоцтво лише 28.11.2016 року, має незначний досвід та виконувала експертизу у частині саме почеркознавчого дослідження. Суд, відмовивши у задоволенні клопотання про допит вказаних осіб, позбавив сторону обвинувачення можливості задати останнім запитання, відповіді на які мали істотне значення для встановлення об`єктивної істини в справі. Тим самим, суд позбавив прокурора можливості виконати передбачений ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Судом першої інстанції у вступній частині вироку зазначено прокурорів ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , попри те, що прокурор ОСОБА_18 в органах прокуратури відсутня, а участь в розгляді справи брала прокурор ОСОБА_19 суд першої інстанції, визнаючи недопустимими доказами покази свідка ОСОБА_9 не вказав причини визнання даних доказів недопустимими, не зазначив положень закону, якими він керувався, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, в тому числі ст. 94 КПК України. Суд відкинув покази даного свідка та не надав їм належної оцінки, зазначивши лише, що « результати судово - почеркознавчої експертизи доводять неправдивість показань приватного нотаріуса ОСОБА_9 ». Суперечливі висновки, на підставі яких суд прийшов до переконання про невинуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, та допущені судом першої інстанції порушення, в тому числі і порушення загальних засад кримінального провадження, ставлять під сумнів законність прийнятого рішення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу та постановити новий вирок, пояснення ОСОБА_7 та її захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, та надавши останнє слово обвинуваченій колегія суддів приходить до таких висновків.

Колегія суддів відповідно до вимог ст. 404 КПК України переглядає оскаржене судове рішення в межах апеляційної скарги.

Стаття 62 Конституції Українипередбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Положеннями ст.370 КПК Українивизначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно дост. 94 цього Кодексу.

Згідно приписівст.373 КПК Українивиправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Дані вимоги закону судом першої інстанції дотримані в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду про виправдання ОСОБА_7 є правильним. Вирок суду відповідає вимогам ст. 374 КПК України, оскільки в його основу покладено досліджені в судовому засіданні докази, у тому числі і ті, на які вказує в апеляційній скарзі прокурор, яким суд дав належну оцінку, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності.

Висновки суду першої інстанції про недоведеність вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.358 КК України, ґрунтуються на об`єктивно встановлених фактичних даних кримінального провадження, доказах, яким суд дав оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, відповідно до вимогст. 94 КПК України навіву вироку детальний їх аналізґ, належним чином вмотивував своє рішення, з яким погоджується і колегія суддів.

Так, органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачено у використанні завідомо підробленого документа, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4ст. 358 КК України.

Суд першої інстанції, дотримуючись принципу диспозитивності, відповідно до вимог кримінального процесуального закону дослідив безпосередньо у судовому засіданні зібрані на досудовому розслідуванні докази:

-показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ; - витяг з реєстру згідно якого 08.06.2016 року до ЄРДР за № 12016110200002189 були внесені відомості за матеріалами правоохоронних органів з правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 358 КК Україниз фабулою про те, що 04.03.2016 року невідома особа на підставі підробленого рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 02.12.2013 року за № 2.2754,13-ц здійснила реєстрацію права власності на прибудову по АДРЕСА_5 на імя ОСОБА_7 (том 1 а.с. 33);

- рапорт від 01.06.2016 року начальника ВКІБ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області згідно якого отримана інформація щодо організації здійснення групою невстановлених осіб протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним відчуженням земельних ділянок, що належать громаді м. Києва, на користь третіх осіб з використанням підроблених рішень судів (том 1 а.с. 37-38);

-довідку, видану 07.07.2016 року, а також інформацію, отриману з Департаменту Земельних ресурсів відповідно до якої орендарем земельної ділянки по АДРЕСА_5 являється ТОВ «В В Холдінг» на підставі договору оренди земельної ділянки від 26.12.2003 року № 85-6-00086, договорів суборенди не укладалось (том 1 а.с. 42, 86-87, 92-94);

- повідомлення Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві про те, що Департамент не видавав та не реєстрував документи, які надають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію обєкту по вул. Ярославській, 17 в м. Києві (коктейль-бар «Парасолька»). Департаментом проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності за вищевказаною адресою, встановлено, що вказане нежитлове приміщення самочинно реконструйоване, складено акт, видані приписи про усунення порушення вимог законодавства та винесено постанову про накладення штрафу (том 1 а.с. 72, 88-91, 103-105);

- договор від 16.04.2000 року, укладений між Подільською РДА та ТОВ «ТСІ Компанія» згідно з яким земельна ділянка загальною площею 83,2 кв. м передана в тимчасове користування на умовах оренди для встановлення павільйону по АДРЕСА_5 (том 1 а.с. 98-99);.

- договор № 1 щодо передачі приміщення за адресою: АДРЕСА_5 для використання його як кафе в орендне користування МПП «Фірма ВОСХОД» (том 1 а.с. 81-82) та експлуатувалось як заклад громадського харчування «Парасолька» (том 1 а.с. 106-108).

- витяг з реєстру згідно якого реєстрація речових прав на нежитлове приміщення по вул. Ярославській, 17, приміщення 1 в м. Києві за ОСОБА_7 була проведена приватним нотаріусом ОСОБА_9 _3 04.03.2016 року о 16:18:04 за заявою ОСОБА_7 з реєстраційним номером 15911577, отриманої 02.03.2016 року о 18:29:25 на підставі рішення суду № 2-2754, 13-ц, виданого 02.12.2013 року Жовтневим районним судом с. Луганська (том 1 а.с. 96).

- відповіді ДСА України № 10-6048/16 від 17.08.2016 року про те, що справи № 2-2754/13-ц не існує (том 1 а.с. 110).

- облікової справи стосовно державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ярославська, 17, приміщення 1 отриманої у приватного нотаріуса ОСОБА_9 в порядку тимчасового доступу до речей та документів на підставі ухвали слідчого судді. (том 1 а.с. 125), (том 1 а.с. 149) (том 1 а.с. 150-151), (том 1 а.с. 157-158). (том 1 а.с. 166), а також інші докази надані органами досудового розслідування.

Доводи апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні про те, щовисновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та не підтверджуються доказами, зібраними під час досудового розслідування, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки усудовому провадженні суд у відповідності дост. 94 КПК України, керуючись законом, оцінив кожен доказ з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, не залишивши недослідженим жоден доказ, на якому ґрунтувалося обвинувачення.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги, як доказ обвинувачення, показання свідків ОСОБА_12 директора ТОВ « Бюро Технічної Інвентиризації» та ОСОБА_13 менеджера цього підприємства, які в судовому засіданні лише підтвердили, що інвентаризація приміщення закладу громадського харчування за адресою: АДРЕСА_5 проводилась, однак заява на проведення інвентаризації вказаного приміщення була отримана по телефону, хто звертався з таким замовленням сказати не можуть, приміщення для огляду відкривала не ОСОБА_7 , її бачать в судовому засіданні вперше, оскільки зазначені свідки лише підтвердили факт проведення інвентаризації приміщення, та жодним чином не доводять причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.358 КК України.

Більш того, в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту була призначена та проведена судово почеркознавча експертиза щодо проведення якої зі сторони обвинувачення не було будь яких застережень.

За результатами судово-почеркознавчої експертизи від 07.03.2017 року № 20421/16-32/20422/16-33 підписи від імені ОСОБА_7 у заяві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з реєстраційним номером 15911577 без дати, на копії тимчасової посвідки на постійне проживання НОМЕР_1 від 02.03.2016., рукописний запис «Згідно з оригіналом ОСОБА_7 » від імені ОСОБА_7 на копії тимчасової посвідки на постійне проживання НОМЕР_1 від 02.03.2016., рукописний запис «Отримала документи 04032016 ОСОБА_7 » від імені ОСОБА_7 у картці прийому заяви № 54450819 від 04.03.2016 року виконаний не ОСОБА_7 , а іншою особою.

Суд прийшов до висновку, що отриманих судом доказів, не достатньо для постановлення обвинувального вироку щодо ОСОБА_7 , а тому її слід виправдати за недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 358 КК України.

Докази винуватості ОСОБА_7 які були надані до суду першої інстанції та на які посилається прокурор в апеляційній скарзі, під час розгляду справи були ретельно перевірені судом першої інстанції та належним чином оцінені з точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності для прийняття рішення. Суд першої інстанції зробив ґрунтовний аналіз доказів, що були надані досудовим слідством та стороною обвинувачення, та прийшов до обґрунтованого висновку, що обвинувачення, яке пред`явлене ОСОБА_7 в судовому засіданні не доведено. Свої висновки щодо доказів та їх оцінки в сукупності з іншими наведеними у вироку та узгодженими між собою доказами, суд належно мотивував. Достатньо беззаперечних доказів того, що саме ОСОБА_7 використала завідомо підроблений документ суду надано не було.

В апеляції прокурор ставить питання про виклик в судове засідання та допиту в якості свідків нотаріуса ОСОБА_9 для з`ясування обставин подачі документів для проведення реєстраційної дії особисто ОСОБА_7 , експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_14 та ОСОБА_15 з приводу проведення судово - почеркознавчої експертизи; суддю Жовтневого районного суду м. Луганська ОСОБА_16 та секретаря судового засідання ОСОБА_11 прізвища яких фігурували в підробленому судовому рішенні. Клопотання підтримано і прокурором, який приймав участь в суді апеляційної інстанції, при цьому будь яких інших доводів щодо необхідності їх допиту в суді апеляційної інстанції, крім зазначених в апеляції наведено не було.

Як видно із матеріалів справи в судовому засіданні з належною повнотою, в тому числі, всупереч твердженню апелянта, і з врахуванням принципу диспозитивності згідно з яким сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав, однак у межах та у спосіб, передбачених КПК, були досліджені докази і зокрема допитаний в якості свідка нотаріус ОСОБА_9 , покази якого отримали належну оцінку у вироку і не можуть безперечно свідчити про винуватість ОСОБА_7 .. Необхідність та підстави його повторного допиту в суді апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 404 КПК України, ні в апеляцій ні прокурором в суді не наведені, під час його допиту порушень допущено не було, судом була надана можливість сторонам, в тому числі і прокурору, з`ясовувати всі необхідні обставини. Доводи прокурора про те, що експерт, який проводив експертизу отримала свідоцтво лише 28.11.2016 року та не має необхідного досвіду, за відсутності інших доводів не свідчать на те, що експертиза проведена з порушеннями, або неповно і не дає підстав для сумнів в обґрунтованості проведеної експертизи та не свідчить про необхідність допиту експерта в судовому засіданні.

Клопотання прокурора щодо допиту судді Жовтневого районного суду м. Луганська ОСОБА_16 та секретаря судового засідання ОСОБА_11 на думку колегії суддів не має достатнього підґрунтя, так, як сам факт підроблення рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 02.12.2013 № 2-2754/13ц ніким не оспорюється, ОСОБА_7 не обвинувачується в цьому і наявність такого факту жодним чином не може свідчити про її винність у використанні підробленого документу, оскільки матеріалами справи не доведено, що саме ОСОБА_7 використала завідомо підроблений документ.

В судовому засіданні ОСОБА_7 пояснила, що всією документацією на кафе займався її чоловік ОСОБА_20 , який помер у 2016 році. Вона ніколи не була у нотаріуса ОСОБА_9 та не подавала ні заяву ні будь які інші документи на реєстрацію, не підписувала їх. Стверджує, що веденням всієї документації займався її чоловік, вона взагалі не вникала в ці питання і не вчиняла жодних дій по відношенню до оформлення документів. Вказує,що може її чоловік і подав таку заяву від її імені, однак вона її не подавала та не бачила ніколи рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 02.12.2013року за № 2-2754/13-ц, взагалі ніколи не зверталась до суду і ніколи не була в м. Луганську.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що стороною обвинувачення покази обвинуваченої не спростовані, не надано достатніх, допустимих та належних доказів, за допомогою яких суд міг би встановити всі обставини, передбаченіст. 91 КПК України, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції, який всебічно дослідивши докази у справі дійшов обґрунтованого висновку про необхідність постановлення виправдувального вироку щодо ОСОБА_7 у зв`язку з недоведеністю поза розумним сумнівом тих обставин, що злочин, передбачений ч. 4 ст.358 КК України, вчинено обвинуваченою.

Згідно п. 10 ч. 1 ст.7, частин 1,2,4ст.17 КПК Україниособа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду.

Це положення передбачено й пунктом 2 статті 6 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» (ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року), в якому зазначено, що кожен обвинувачений увчиненні кримінального злочину вважається невинним, до тих пір,поки його винність не буде встановлена в законному порядку.

У п. 146 справи «Барбера, Мессегуе и Джабардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Згідно п. 2 ч. 1ст. 373 КПК Українивиправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження, на підставі досліджених з достатньою повнотою та належним чином оцінених доказів, що стосуються пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення, колегія суддів вважає обґрунтованим, законним та вмотивованим висновок суду першої інстанції про виправдання обвинуваченої за ч. 4 ст.358 КК України.

Порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції, всебічно, повно та об`єктивно розглянути кримінальне провадження і постановити законний та обґрунтований вирок, а також підстав для його скасування, у тому числі й ті, на які посилається прокурор у своїй апеляційній скарзі, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 вересня 2017 року щодо ОСОБА_7 невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України та виправдано за недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене нею залишити без змін.

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_4

ОСОБА_21