Постанова

від 12.12.2017 по справі 804/3988/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 р. Справа № 804/3988/17 ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ількова В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Обслуговуючого кооператива "Гаражний кооператив"Луч-2" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Обслуговуючого кооператива "Гаражний кооператив"Луч-2" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 червня 2016 року № 000034 складене ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яким збільшено суму грошового зобов'язання обслуговуючого кооперативу Гаражний кооператив Луч-2 , за платежем орендна плата юридичних осіб, 13050200, на суму 76071 грн. 78 коп.: із них 60857,43 грн. розмір основної суми грошового зобов'язання та за штрафними фінансовими санкціями - 15214,35 гривень.

У обґрунтування позовної заяви позивач посилається на те, що при визначенні щомісячної сплати орендних платежів та перерахуванні до Державного бюджету України необхідних податків, обслуговуючий кооператив Гаражний кооператив Луч-2 керується умовами укладеного Договору, які виконує вчасно та в повному обсязі, а отже спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного законодавства. Позивач вважає висновки акту перевірки від 21.10.2014 року податкового органу такими, що не відповідають дійсності, а винесене на їх підставі податкове повідомлення-рішення таким, що порушує норми чинного законодавства. Крім того, були пропущені строки надання відповіді позивачу у порядку адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 16 червня 2016 року № 000034.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначив, що в ході перевірки податковим органом було встановлено факт заниження ОК Гаражний кооператив Луч-2 орендної плати за землю за квітень-серпень 2014 р. на суму в розмірі 61348,50 грн., в зв'язку з чим податковий орган здійснив розрахунок грошового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб відповідно до норм Податкового кодексу України. З огляду на викладене податкове повідомлення-рішення від 16 червня 2016 року № 000034, яким збільшено суму грошового зобов'язання обслуговуючого кооперативу Гаражний кооператив Луч-2 , за платежем орендна плата юридичних осіб, 13050200, на суму 76071 грн. 78 коп.: із них 60857,43 грн. розмір основної суми грошового зобов'язання та за штрафними фінансовими санкціями - 15214,35 грн. є правомірним та не підлягає скасуванню.

Керуючись ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

Обслуговуючий кооператив Гаражний кооператив Луч-2 , 13.08.2004 року уклав договір оренди землі з ОСОБА_1 міською радою, у відповідності до умов, якого Орендодавець надав, а Орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: вул. Димитрова, 72 (Кіровський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:06:042:0043.

Згідно з пунктом 1.2. Договору зазначене, цільове використання земельної ділянки за Договором (УКЦВЗ) 1.9 (гаражні кооперативи).

Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 31.03.2004 року № 96/16 та від 14.07.2004 року № 132/18 (п. 1.3 Договору).

Розділом четвертим Договору визначено порядок та розмір щомісячних орендних платежів, які Орендар сплачує вчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору.

Відповідно до пункту 4.1 Договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях), у розмірі 0,03 (%) відсотка від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку.

Так, Державною податковою Інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська головного управління ДФС у Дніпропетровській області було складено акт перевірки № 2888/2202/23644088 від 21.10.2014 року в якому встановлено порушення п.п. 288.5.1 п. 288.5ст. 288 Податкового кодексу України Податкового кодексу України від 02.12 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання обслуговуючого кооперативу Гаражний кооператив Луч-2 , за платежем: орендна плата юридичних осіб, 13050200, сімдесят шість тисяч шістсот вісімдесят п'ять гривень 62 копійки, та винесене податкове повідомлення-рішення від 19.12.2014 р. №0005132202.

Позивач не погодився з вказаним податковим повідомленням рішенням, та оскаржив його до ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

В ході розгляду скарги було встановлено, що під час проведення перевірки ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська допущено арифметичну помилку при визначенні ОБ ГК Луч-2 розміру заниження суми орендної плати за землю з юридичних осіб за період з 01.04.2014 по 31.08.2014 р., яка фактично складає 60 857,43 грн. (5 020 382,19 грн. (нормативна грошова оцінка земельної ділянки 0,6103 га.) * 3% (розмір орендної плати) : 12 місяців * 5 місяців) - 1897,35 грн. (сума орендної плати задекларована платником) (в акті зазначено 61 348,50 грн.). Вказане також вплинуло на розрахунок штрафної санкції, яка повинна складати 15 214,36 грн. ((60 857,43 грн.)*25%).

Рішенням про результати розгляду первинної скарги № 3197/101001-36-10.01.09 від 02.06.2016 р. Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області скасовано на 613,84 грн. (основний платіж 491,07 грн., штрафна санкція 122, 77 гри.), в іншій частині залишено без змін податкове повідомлення-рішення прийняте Форми Р від 19.12.2014 року №0005132202.

Разом із цим, Відповідач в адресу Позивача було надіслано податкове повідомленні-рішенні від 16 червня 2016 року № 000034, з урахуванням зменшення суми донарахувань головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області на суму 76071 грн.78 копійки, яка і підлягає оскарженню. Та запропоновано Позивачу скористатись своїм правом на адміністративне та судове оскарження.

Так, позивач не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням подав скаргу до Державної фіскальної служби України про оскарження податкового повідомлення-рішення від 16 червня 2016 року № 000034.

В судовому засіданні позивач зазначив, що станом на 10.04.2017 року за адресою для листування до обслуговуючого кооперативу Гаражний кооператив Луч-2 , не надходила відповідь податкового органу за результатами розгляду вищевказаної скарги на податкове повідомлення-рішення від 16 червня 2016 року № 000034.

На думку позивача, згідно положень п.п.56.8, 56.9 ст.56 ПК України якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Позивач вважає, що за умови відсутності відповіді на надіслану з боку обслуговуючого кооперативу Гаражний кооператив Луч-2 скаргу на податкове повідомлення-рішення від 16 червня 2016 року №000034 та на підставі ст. 56 ПК України, скарга є задоволеною на користь платника податків.

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 16.06.2016 року № 000034 є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Згідно із ст. 67 Конституції України встановлено - кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 68 Конституції України ж передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним.

Відповідно до ст. 166 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 144 Конституції України рішення, прийняті органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлено Законом України "Про оренду землі" та є обов'язковим при укладанні відповідних договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 цього ж Закону орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

За статтями 125 і 126 Земельного кодексу України - право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно із п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податків зобов'язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України, встановлено обов'язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.36.1 ст. 36 Податкового кодексу України - податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку (п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України).

Пунктами 49.1 та 49.2 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема: календарному місяцю протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця або календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу (п. 49.18 ст.49 Податкового кодексу України).

Згідно з п.п.9.1.10 п. 9.1 ст.9 Податкового кодексу України - плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів.

Згідно п.п.14.1.72 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, а згідно п.п.14.1.136 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За приписами п.п.269.1.1, 269.1.2 п.269.1 ст.269 Податкового кодексу України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Підпунктом 14.1.73 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено поняття землекористувачів - як юридичних та фізичних осіб (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно ст. 270 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються Податковим кодексом України.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (ст.286 Податкового кодексу України), а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства (ст. 288.1 Податкового кодексу України).

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.2, п. 288.3, п. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України).

Згідно із п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

-не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки;

-не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Згідно ст. 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків га зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Згідно з підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Відповідно до пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено. встановлюється у розмірі не більше З відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Згідно з пунктом 275.1 статті 275 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 01.01.2015 року) встановлено ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, зокрема, для міста обласного значення з чисельністю населення від 500 до 1000 тисяч осіб-у розмірі 3.05 грн. за 1 кв.м. площі.

Згідно п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України - платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України - власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.4 ст. 287 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.54.1 ст. 54 Податкового кодексу України - крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з п.57.1. ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що окрім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

У відповідності до п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, у разі якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

При цьому, у випадку якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, то вищенаведене тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування (п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України).

Рішенням ОСОБА_1 міської ради від 02.02.2011 року №216/8 "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства", встановлено розмір річної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом, незалежно від мети використання.

Рішенням ОСОБА_1 міської ради від 02.02.2011 року №216/8 "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства", встановлено розмір річної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом, незалежно від мети використання.

Постановою Верховного Суду України від 02.12.2014 року визначено, що у разі, якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Податкового кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Податкового кодексу (пункт 5.2 статті 5 Податкового кодексу) та висловлено позицію про відсутність потреби погоджувати питання щодо визначення мінімального розміру орендної плати за землю державної та комунальної власності з органами місцевого самоврядування (міською радою).

Тобто, з січня 2011 року мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності складає трикратний розмір земельного податку, а з 01.04.2014 року - 3 відсотка нормативної грошової оцінки.

Судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_1 міською радою 13.08.2004р. було укладено договір оренди (реєстрація в Держреєстрі під №5654), згідно якого підприємству надано в оренду земельну ділянку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Димитрова, 72, площею 0,6103 га. (кадастровий номер 1210100000:06:042:0043). Цільове призначення земель - землі транспорту. Термін дії договору оренди 15 років.

Згідно пункту 3.2 договору оренди земельної ділянки від 16.03.2004р. №1575 орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі земельного податку з урахуванням індексів інфляції, що визначаються у встановленому порядку. Відповідно пункту 3.3 договору зміна грошової оцінки земельної ділянки та її індексація, що тягне за собою зміни у розмірі орендної плати, провадиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та випадках передбачених нормативними законодавчими актами України.

Відповідно до пункту 4.1 Договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі у розмірі 0,03 % її нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку. Згідно з пунктом 4.2 Договору, зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках передбачених законодавством України. Пунктом 4.7 Договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається щорічно, або у разі, зокрема: зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; в інших випадках, передбачених законом.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладання договору оренди становила 2020666 грн.78 коп. В свою чергу, відповідно до даних Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для розрахунку плати за землю від 15.09.2010 №2511 нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки складає 5020382,19 гривень.

Таким чином, контролюючим органом здійснено розрахунок Обслуговуючому кооперативу "Гаражний кооператив"Луч-2" грошового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб у трикратному розмірі земельного податку, обрахованого від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (з урахуванням даних Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для розрахунку плати за землю від 15.09.2010 №2511), а саме: у розмірі 61 348,50 грн. (5 020 382,19 грн. (нормативна грошова оцінка земельної ділянки 0,6103 га.) * 3% (розмір орендної плати): 12 місяців * 5 місяців. Загальна сума занижених податкових зобов'язань за період за квітень-серпень 2014 р. склав - 61 348,50 гривень.

За таких обставин, відповідачем було правомірно визначено суму грошового зобов'язання Обслуговуючого кооператива "Гаражний кооператив"Луч-2" з орендної плати за землю, що останнім фактично не заперечується (позивачем не оскаржується нарахована сума зобов'язання та підстави її нарахування).

Щодо посилань позивача на те, що на час розгляду справи ним не було отримано відповідь від податкового органу на скаргу щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 16 червня 2016 року № 000034, в зв'язку з чим Обслуговуючий кооператив "Гаражний кооператив"Луч-2" вважає скаргу задоволеною, то суд вважає занаобхідне зазначити наступне.

12.08.2016 року Державна фіскальна служба України отримала скаргу Обслуговуючого кооперативу Гаражний кооператив Луч-2 №05/08-16 (вх. ДФС №20168/6 від 12.08.2016) на податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Кіровському районі ОСОБА_1) від 16.06.2016 №000034 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 76071,78 гривень. За результатом розгляду скарги було прийнято рішення від 30.08.2016 № 18698/6/99-99-11-03- 01-25, яким скаргу Позивача залишено без розгляду. Вищезазначене рішення було направлено платнику податків 30.08.2016 року, про що свідчить відмітка поштового органу на поштовому конверті. Дане відправлення було повернуто у зв'язку з неможливістю його вручення у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням отримувача.

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу, податкове повідомлення- рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У зв'язку з вищевикладеним, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Так, відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Означене узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, висловленою, зокрема, у судових рішеннях від 08.07.2010р. у справі № К-18621/07 та від 04.02.2010р. у справі № К-20245/07.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Обслуговуючого кооператива "Гаражний кооператив"Луч-2" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 червня 2016 року № 000034 складене ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яким збільшено суму грошового зобов'язання обслуговуючого кооперативу Гаражний кооператив Луч-2 , за платежем орендна плата юридичних осіб, 13050200, на суму 76071 грн. 78 коп.: із них 60857,43 грн. розмір основної суми грошового зобов'язання та за штрафними фінансовими санкціями - 15214,35 гривень.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Обслуговуючого кооператива "Гаражний кооператив"Луч-2" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.В Ільков