Ухвала

від 02.11.2017 по справі 6/50

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02

У Х В А Л А

02.11.2017р. Справа №6/50

за скаргою: б/н від 31.07.2017р. ОСОБА_1 на дії Бахмутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області у справі:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Гарант Внешсервіс , м.Артемівськ

до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.Артемівськ

про стягнення 94579,38 грн

та за зустрічним позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.Артемівськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Гарант Внешсервіс , м.Артемівськ

про стягнення 22767 грн

за участю органу виконання судового рішення: Бахмутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, м.Бахмут

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача (стягувача): не з'явився

від відповідача (скаржника, боржника): не з'явився

від органу виконання судового рішення: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.09.2008р. (суддя Подколзіна Л.Д.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю Гарант Внешсервіс , м.Артемівськ (з урахуванням зменшення) до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.Артемівськ про стягнення 94579,38 грн задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 94579,38 грн, витрати, пов?язані з оплатою адвокатських послуг, у сумі 5000 грн, витрати по сплаті держмита у сумі 945,79 грн та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. У задоволенні зустрічної позовної заяви - відмовлено.

ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Донецької області зі скаргою б/н від 31.07.2017р. про скасування постанови про арешт майна боржника від 17.12.2008р. ВП 9350776, винесеної старшим державним виконавцем ВДВС Артемівського МРУЮ Легковою О.С., на підставі наказу господарського суду Донецької області №6/50 від 29.09.2008р. про стягнення з боржника - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. боргу в сумі 100643,17 грн на користь стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю Гарант Внешсервіс , в частині накладення арешту з забороною відчуження на належний на праві власності ОСОБА_1. РНОКПП НОМЕР_1, транспортний засіб: тип - легковий джип, марка JEEP CHEROKEE, випуску 1994р. колір чорний, двигун V=3966 куб.см. (B), кузов НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3, Свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4, видане Артемівський МРЕВ Донецької області ДАЇ ГУ УМВС України 12.11.2005р., який є предметом застави.

В обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначав про бездіяльність державного виконавця Бахмутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Міністерства юстиції України щодо не зняття арешту з майна у зв'язку з фактичним завершенням здійснення виконавчих дій за виконавчим провадженням №9350776 та поверненням наказу №6/50 від 29.09.2008р. господарського суду Донецької області (постанова від 12.06.2014р. ВП №9350776).

Крім того, у прохальній частині скарги б/н від 31.07.2017р. ОСОБА_1 просив суд розглянути вказану скаргу за відсутності заявника.

Стягувач у судове засідання 02.11.2017р. не з'явився, у поясненнях №10/32 від 25.10.2017р. проти задоволення вимог скарги заперечив та вказував, що рішення господарського суду Донецької області від 17.09.2008р. по справі №6/50 на теперішній час не виконано.

Бахмутський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Міністерства юстиції України у запереченнях №34588 від 24.09.2017р. просив відмовити у задоволенні скарги та наполягав на правомірності дій державного виконавця та відсутності підстав для зняття арешту з майна боржника, накладеного постановою від 17.12.2008р. у ВП №9350776, оскільки положеннями Закону України Про виконавче провадження не передбачено зняття арешту з майна при поверненні виконавчого документа стягувачу.

Учасники розгляду скарги у судові засідання 14.09.2017р., 04.10.2017р., 02.11.2017р. не з?явились.

За приписами п.9.9 постанови №9 від 17.10.2012р. пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1 - 3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII 1 ГПК тощо.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що учасники розгляду скарги у судові засідання не з'явились, скарга може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність сторін, представників органу виконання судового рішення не перешкоджає розгляду скарги по суті.

Разом з цим, судом враховано приписи ч.2 ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що скарга б/н від 31.07.2017р. ОСОБА_1 підлягає задоволенню, враховуючи наступне:

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження №606-ХІV від 21.04.1999р. (в редакції, яка діяла станом на 06.10.2008р.) встановлено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1 ст.2, ч.1 ст.5 вказаного нормативно-правового акту (у відповідній редакції) примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

За приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, передбаченим Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 ч.1 ст.18 Закону України Про виконавче провадження №606-ХІV від 21.04.1999р. державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.

Як свідчать матеріали розгляду скарги, постановою від 06.10.2008р. Відділу державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження №9350776 з примусового виконання наказу №6/50 від 29.09.2008р.

У подальшому, старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції Легковою О.С. було встановлено наявність майна у боржника - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та на підставі рішення господарського суду Донецької області від 17.09.2008р. по справі №6/50 накладено арешт на все майно, що належить боржнику (постанова від 17.12.2008р. у ВП №9350776).

При цьому, як вказує орган виконання судового рішення, на підставі п.2 ст.47 Закону України Про виконавче провадження 12.06.2014р. державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа №6/50 від 29.09.2008р. стягувачу, копії направлені сторонами.

Крім того, як зазначає Бахмутський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, та стягувачем в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не заперечується, наказ №6/50 від 29.09.2008р. повторно на виконання до вказаного відділу не надходив та на виконанні не перебуває.

За твердженням скаржника, органом виконання судового рішення постанови про зняття арешту винесено не було, що стало підставою для звернення до суду з розглядуваною скаргою.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.47 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

За змістом ч.1 ст.50 вказаного нормативно-правового акту у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається.

Безпосередньо підстави закінчення виконавчого провадження регламентовані у ст.49 Закону України Про виконавче провадження , а саме: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Таким чином, вищенаведена правова норма містить вичерпний перелік підстав закінчення виконавчого провадження, серед яких, зокрема, відсутній випадок повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України Про виконавче провадження .

В той же час, норми Закону України Про виконавче провадження не виключають можливості зняття арешту з майна належного боржнику при поверненні виконавчого документа стягувачу.

Так, відповідно до ч.5 ст.60 вказаного нормативно-правового акту у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, повернення виконавчого документа стягувачу є по своїй правовій суті аналогічним закінченню виконавчого провадження, оскільки будь-які дії державним виконавцем після цього не здійснюються, а саме виконавче провадження не є таким, що відкрито та фактично закінчено, у зв'язку з цим наявність арешту на кошти боржника за відсутності відкритого виконавчого провадження є неправомірним та порушує законні права боржника.

Як вказувалось вище, наказ №6/50 від 29.09.2008р. повторно на виконання до Бахмутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області не надходив та на виконанні не перебуває. Іншого суду не доведено.

Відповідно до ч.1 ст.316, ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частина 1 ст.319 вказаного кодексу України передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Однією із гарантій прав на майно, виступає непорушність права власності, передбачена ст.321 Цивільного кодексу України . За змістом вказаної статті право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом .

Статтею 391 зазначеного нормативно-правового акту регламентовано право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з метою відновлення законних прав боржника, суд дійшов висновку, що постанова від 17.12.2008р. про арешт майна ВП 9350776 підлягає визнанню недійсною, а скарга б/н від 31.07.2017р. ОСОБА_1 задоволенню.

При цьому, судом враховано приписи п.32 Інформаційного листа №01-08/369 від 29.06.2010р. Вищого господарського суду України Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України , у відповідності до якого вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними. Тому у господарського суду відсутні правові підстави для відмови в задоволенні скарги лише з тієї причини, що в ній зазначається про скасування відповідної постанови (акта), а не про визнання його недійсним. Господарський же суд, приймаючи судове рішення по суті скарги, має в будь-якому разі враховувати положення, викладене в названому роз'ясненні президії Вищого господарського суду України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу б/н від 31.07.2017р. ОСОБА_1 про скасування постанови про арешт майна боржника від 17.12.2008р. ВП 9350776, винесеної старшим державним виконавцем ВДВС Артемівського МРУЮ Легковою О.С., на підставі наказу господарського суду Донецької області №6/50 від 29.09.2008р. про стягнення з боржника - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. боргу в сумі 100643,17 грн на користь стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю Гарант Внешсервіс , в частині накладення арешту з забороною відчуження на належний на праві власності ОСОБА_1. РНОКПП НОМЕР_1, транспортний засіб: тип - легковий джип, марка JEEP CHEROKEE, випуску 1994р. колір чорний, двигун V=3966 куб.см. (B), кузов НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3, Свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4, видане Артемівський МРЕВ Донецької області ДАЇ ГУ УМВС України 12.11.2005р., який є предметом застави, задовольнити.

Визнати недійсною постанову про арешт майна боржника від 17.12.2008р. ВП 9350776, винесену старшим державним виконавцем ВДВС Артемівського МРУЮ Легковою О.С., на підставі наказу господарського суду Донецької області №6/50 від 29.09.2008р. про стягнення з боржника - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. боргу в сумі 100643,17 грн на користь стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю Гарант Внешсервіс , в частині накладення арешту з забороною відчуження на належний на праві власності ОСОБА_1. РНОКПП НОМЕР_1, транспортний засіб: тип - легковий джип, марка JEEP CHEROKEE, випуску 1994р. колір чорний, двигун V=3966 куб.см. (B), кузов НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3, Свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4, видане Артемівський МРЕВ Донецької області ДАЇ ГУ УМВС України 12.11.2005р., який є предметом застави.

Ухвала суду набирає законної сили в день її прийняття та згідно зі ст.115 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою на всій території України.

Суддя Ю.О.Паляниця