РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2017 року Справа № 906/1286/15
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Петухов М.Г.
секретар судового засідання Вох В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства будівельно-монтажна фірма "Майстер" на ухвалу господарського суду Житомирської області, постановлену 03.11.17р. суддею Машевською О.П. у м.Житомирі, повний текст складено 03.11.17р. за скаргою Приватного підприємства будівельно - монтажної фірми "Майстер" за № 37 від 14 вересня 2017 року на бездіяльність (дії) Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області , ОСОБА_1 державної казначейської служби України у Житомирському районі Житомирської області з виконання рішення суду від 22.02.2017 року на підставі наказу господарського суду № 906/1286/15 від 18.04.2017 року у справі № 906/1286/15
за позовом Приватного підприємства будівельно-монтажна фірма "Майстер"
до відповідача ОСОБА_2 сільська рада Житомирського району
за участю третіх осіб на стороні відповідачів : Державного територіального - галузевого об'єднання Південно - Західної залізниці "Укрзалізниця" в особі Коростенської дирекції залізничних перевезень та Регіонального відділення Фонду державного майна України в Житомирській області
про стягнення 273 158,00 грн.
за участю представників сторін:
позивача:ОСОБА_3 ( пред. дов.у справі)
відповідача: не з"явився
треті особи: не з"явились
УДК у Житомирській обл.: не з"явився
УДК у Житомирському районі: не з"явився
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 03.11.2017 року у справі № 906/1286/15(суддя Машевська О.П.) відмовлено у задоволенні скарги Приватного підприємства будівельно - монтажної фірми "Майстер" за № 37 від 14 вересня 2017 року на бездіяльність ( дії) Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області та ОСОБА_1 Державної казначейської служби України у Житомирському районі Житомирської області з виконання рішення суду від 22.02.2017 року на підставі наказу господарського суду № 906/1286/15 від 18.04.2017 року.
Відмовляючи у задоволенні скарги Приватного підприємства будівельно - монтажної фірми "Майстер", місцевий господарський суд керувався положеннями ст.12 Бюджетного кодексу України, п.п. 8,11,12,14, абз.2 п.25, п.31 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників" та прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 Державної казначейської служби України у Житомирському районі Житомирської області порушень вимог Порядку № 845 при виконанні наказу № 906/1286/15 від 18.04.17 року після пред"явлення його стягувачем до виконання 30.06.2017 року не виявлено , також не встановив фактів бездіяльності ОСОБА_1 зі вжиття заходів до виконання виконавчого документу суду після 30.06.2017року, як це передбачено Порядком № 845. Крім того, місцевий господарський суд встановив, що Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області не здійснює виконання наказу № 906/1286/15 від 18.04.17 року, а тому не виконує дії, передбачені Порядком № 845.
Не погодившись із зазначеною ухвалою Приватне підприємство будівельно-монтажна фірма "Майстер" звернулось з апеляційною скаргою, в якій, серед іншого вказує, що суд першої інстанції не брав до уваги Положення про Державну казначейську службу України, яке затверджено Указом Президента України 13 квітня 2011 року за № 460/2011.
Також, на думку апелянта, місцевий суд залишив без розгляду факт самочинного розстрочення боргу боржником, де казначейство погодилось з цими неправомірними діями, а суд в своїй оцінці доказів не тільки не дав належної оцінки, але усунувся від розгляду цього факту, хоча відстрочка і розстрочка виконання рішення суду це право суду, який видав наказ на стягнення боргу. Вважає, що місцевим судом не з'ясовувалося можливості швидкого виконання рішення суду боржником
Крім того, просив витребувати у відповідача документи, що підтверджують фінансові можливості щодо сплати боргу, які вони мали за оскаржуваний період.
Просить скасувати ухвалу господарського суду Житомирської області від 03 листопада 2017 року та задовольнити вимоги скарги.
Відзивів на апеляційну скаргу від боржника , третіх осіб та державної казначейської служби не надходило.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у ній. Вважає,що казначейська служба повинна була вчинити примусові дії на виконання рішення суду .
Крім того, представник апелянта просив витребувати у відповідача документи, що підтверджують фінансові можливості по сплаті боргу, які вони мали за оскаржуваний період.
Колегія суддів, розглянувши заявлене клопотання представник апелянта, вважає за необхідне вказати таке.
Так, згідно п.1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь -які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ) , що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи , та інших обставин , які мають значення для вирішення справи.
Згідно п.1 ст.81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати кло потання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк,зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї .
Відповідно до п.2 ст. 81 ГПК України, у клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спро стувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає кло - потання.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що клопотання апелянта про витребовування доказів зазначеним нормам чинного законодавства не відповідає.
З огляду на зазначене, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність правових підстав для його задоволення.
В судове засідання представники боржника, третіх осіб та органів казначейства не з'явилися. Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що учасники справи були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать реєстр поштових відправлень, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе закінчувати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників боржника, третіх осіб та органів казначейства .
У відповідності до вимог ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
При цьому дослідженню підлягають докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін, виходячи з наступного.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 22.02.2017 у справі №906/1286/15, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.06.2017, стягнуто з ОСОБА_2 сільської ради Житомирського району на користь Приватного підприємства Будівельно-монтажна фірма "Майстер" 219 667,00 грн вартості виконаних будівельно-монтажних робіт у будівлі магазину за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Вереси, вул. Княгині Ольги, буд.26, загальна площа 202 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 758430518220; 35 666,80 грн витрат на судову експертизу, 4 393,34 грн судового збору.
18.04.2017 на примусове виконання рішення суду від 06.04.2017 видано наказ.
Ухвалою від 15.09.2017 прийнято до розгляду скаргу Приватного підприємства будівельно-монтажна фірма "Майстер" за № 37 від 14 вересня 2017року на бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області з виконання рішення суду у цій справі від 22.02.17р. на підставі наказу господарського суду № 906/1286/15 від 18.04.2017 р.
Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство будівельно-монтажна фірма "Майстер" звернулась з скаргою на дії (бездіяльність) органів казначейства покликаючись на те, що:
- 28 червня 2017року стягувачем подана заява з наказом суду № 906/1286/15 до ОСОБА_1 Казначейства у Житомирському районі;
- 07 липня 2017року боржником подано заяву про відстрочку виконання рішення суду до липня 2018року з наданням після цього розстрочки;
- 24 липня 2017року ухвалою господарського суду відмовлено боржнику у наданні відстрочки (розстрочки) виконання рішення суду;
- попри відсутність наданої боржнику відстрочки (розстрочки) виконання рішення суду, боржник самостійно розстрочує його сплату, в тому числі за сприяння ОСОБА_1 Казначейства у Житомирському районі , яке посилається на Постанову КМУ № 845;
- водночас, ОСОБА_1 Казначейства у Житомирському районі при виконанні рішення суду зобов'язане діяти за Законом України "Про виконавче провадження" , та зобов'язане було здійснити безспірне списання коштів через місяць після пред'явлення наказу суду до виконання та завершити виконання не пізніше шести місяців.
Просив визнати бездіяльність керівництва казначейства Житомирського району і області та зобов'язати їх виконати рішення суду від 22.02.2017 року у строк , передбачений законом.
В уточненій скарзі Приватне підприємство Будівельно-монтажна фірма "Майстер" доводить, що ОСОБА_1 Казначейства у Житомирському районі не вчинило дій, передбачених ч.1 ст. 10, ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження", а саме не вжило заходів примусового виконання рішень таких як : звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами. Окрім того, відповідно до ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" стягувач має право на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження , однак таке право йому не було забезпечено , що вказує на неправомірність дій органу казначейства.
Посилаючись на ст. ст. 28 та 74 Закону України "Про виконавче провадження", стягувач просив суд визнати неправомірними дії та бездіяльність казначейства Житомирського району, зобов'язати виправити вказані недоліки .
Аналізуючи зазначені обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з доводами апелянта, а висновки місцевого господарського суду про відмову у задоволенні скарги вважає вірними , з огляду на таке.
Так, 01.01.2011 набрав чинності Бюджетний кодекс України, який у пункті 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" встановив, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету безспірне списання коштів місцевих бюджетів здійснюється Державним казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань ( абз. 2 п. п.1 п.9).
Таким чином, на рівні Бюджетного кодексу України було встановлено, по-перше, відсутність законодавчого врегулювання безспірного списання бюджетних коштів, при наявності станом на 01.01.2011року Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV та, по-друге, що до законодавчого врегулювання безспірного списання бюджетних коштів, таке списання здійснюватиметься на підставі підзаконного нормативно-правового акту , прийнятого Кабінетом Міністрів України.
З 08.03.2011 року почала діяти нова редакція Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV, у якій законодавець встановив, що рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку ( ч. 2 ст. 3 цього Закону).
Кабінет Міністрів України виконав пункт 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України шляхом прийняття Постанови від 03 серпня 2011 року № 845 ( набрала чинності 03.08.2011) про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників .
Отже, з 03.08.2011року механізм реалізації ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV ( втратив чинність 04.10.2016року) визначений підзаконним нормативно-правовим актом КМУ - Постановою № 845.
Як вірно зауважив суд першої інстанції, що 05.10.2016р. набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" №1404-19 від 02.06.16р., який у ч. 2 ст. 6 також встановив, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - Закон №1404-19).
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає вірним висновок місцевого суду, що 03.08.2011року на законодавчому рівні так і не врегульовано питання безспірного списання бюджетних коштів або стягнення з коштів з бюджетних установ, в тому числі, Законом №1404-19, за винятком ч.2 ст. 6, а відтак при виконанні рішень про стягнення коштів місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами органи казначейства керуються Порядком №845.
В свою чергу у Порядку №845 посилання на Закон України "Про виконавче провадження" вживається у пункті 2 та абз. 7 п.6.
Статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
З врахуванням вищевикладеного, стаття 115 ГПК України відсилає до Закону України "Про виконавче провадження", який, в свою чергу, встановлює, що органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів не є органами примусового стягнення, про які йдеться у ст. 5 цього Закону.
Для правильного застосування ч.2 ст. 6 Закону №1404-19 , законодавець у ч. 4 цієї статті встановив, що органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання, а відтак не вправі вчиняти виконавчі дії, які вправі вчиняти державний (приватний) виконавець.
Згідно пункту 4 Порядку №845 передбачено, що органи Казначейства:
1)забезпечують у випадках, передбачених цим Порядком, зберігання виконавчих документів та ведення їх обліку. Після виконання виконавчого документа суду в повному обсязі такий документ повертається до суду з відміткою про його виконання;
2) вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку;
3) розглядають письмові звернення (вимоги) щодо виконання виконавчих документів осіб, які беруть участь у справі, державних виконавців, а також прокурорів - учасників виконавчого провадження.
Згідно пункту 5 Порядку №845 під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право:
4) вимагати від боржників вжиття ними заходів до виконання виконавчих документів та за результатами їх виконання;
6) відкладати, зупиняти безспірне списання коштів і їх перерахування стягувачам у випадках, передбачених законом та цим Порядком.
З огляду на зазначені норми, колегія суддів зауважує, що Порядок №845 доводить, що органи казначейства виконують виконавчі документи протягом установленого строку та вправі відкладати або зупиняти безспірне стягнення коштів. Однак пункт п.п. 2 п. 4 Порядку №845 не дає підстав вважати, що виконання виконавчих документів повинно здійснюватися протягом строку, встановленого Законом України "Про виконавче провадження".
З огляду на зазначене, колегія суддів зауважує, що доводи апелянта про те, що безспірне списання коштів Боржника ОСОБА_1 мало бути здійснено через місяць після пред'явлення наказу суду до виконання та завершити виконання не пізніше шести місяців є помилковими.
Крім того, згідно пункту 6 Порядку №845 у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:
- заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній;
- оригінал виконавчого документа;
- судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);
- оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).
Як вірно встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, наказ №906/1286/15 від 18.04.17р. стягувач подав до ОСОБА_1 30.06.2017р. про що свідчить лист за №10 від 27.06.2017р.
Інших документів, зокрема, рішення суду від 22.02.17р. у справі стягувач не подав.
Разом з тим, згідно пункту 8 Порядку №845 органи Казначейства після надходження документів, зазначених у пунктах 6 і 7 цього Порядку:
1) приймають їх до розгляду та реєструють у відповідному журналі. На заяві стягувача про виконання рішення про стягнення коштів (супровідному листі керівника відповідного органу державної виконавчої служби) зазначається дата надходження і вхідний номер;
2) здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів;
3) повідомляють стягувачеві (представникові стягувача) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів.
Місцевим судом встановлено , що ОСОБА_1 не визнало за необхідне отримати від Стягувача відомості для виконання рішення про стягнення коштів, а стягувач письмово не вимагав від ОСОБА_1 повідомити йому про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів.
В свою чергу, як свідчить Договір №26 про здійснення розрахунково-касового обслуговування від 03.01.2012р., ОСОБА_1 зобов'язалося відкривати Боржнику бюджетні та не бюджетні рахунки та здійснювати їх розрахунково-касове обслуговування відповідно до вимог законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів Державної казначейської служби України і Національного банку України та умов цього Договору .
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.
Згідно пункту 11 Порядку №845 органи Казначейства мають право відкласти безспірне списання коштів у разі звернення до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, щодо підтвердження їх зарахування до бюджету або встановлення залишку сум платежів, що підлягають безспірному списанню, чи узгодження реквізитів рахунків, на яких обліковуються надходження бюджету, кодів бюджетної класифікації тощо.
Пункт 14 Порядку № 845 передбачено, що після усунення обставин, що були підставою для зупинення безспірного списання коштів і їх перерахування стягувачам, виконавчий документ виконується відповідно до цього Порядку в порядку черговості, що утворилася на момент усунення таких обставин.
Розділ Порядку № 845 "Безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету" ( пункти 16-23) не підлягають застосуванню, оскільки рішенням суду від 22.02.17р. стягнуто кошти з Боржника, а не з місцевого бюджету.
Застосуванню підлягає розділ Порядку № 845 "Безспірне списання коштів з рахунків боржника" (пункти 24-34).
Абзац 2 п. 25 Порядку № 845 встановлено, що у разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому пункти 24-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.
У п. 31 Порядку № 845 передбачено, що у разі коли за визначеними органом Казначейства кодами тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів та економічної класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику вимогу щодо необхідності вжиття боржником заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення.
Боржник зобов'язаний протягом одного місяця після надходження зазначеної вимоги надіслати органові Казначейства письмове повідомлення про заходи, вжиті ним з метою виконання судового рішення.
Зазначений строк може бути продовжений органом Казначейства за обґрунтованою заявою боржника до двох місяців.
На період виконання вимоги орган Казначейства відкладає безспірне списання коштів та здійснює проведення платежів за платіжними дорученнями боржника лише за захищеними видатками, визначеними Бюджетним кодексом України.
В свою чергу, як свідчать матеріали справи , 30.06.2017р. ОСОБА_1 звернулося з листом за №02-08.1/482 до Боржника з вимогою повідомити коди класифікації видатків кредитування, код економічної класифікації видатків бюджету та повідомити ОСОБА_1 про заходи, вжиті з метою виконання виконавчого провадження.
04.07.2017р. Боржник надіслав ОСОБА_1 лист за №176, в якому повідомив, зокрема, про рішення XI сесії VII скликання від 21.02.2017р. та додаток до рішення XI сесії VII скликання від 21.02.2017р., яким прийнято бюджетну програму, яка забезпечує виконання судових рішень та виконавчих документів виконавчим комітетом ОСОБА_2 сільської ради.
Рішенням ОСОБА_2 сільської ради Житомирського району Житомирської області від 21 лютого 2017р. сьомого скликання одинадцятої сесії "Про затвердження бюджетної Програми для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів виконавчим комітетом ОСОБА_2 сільської ради" було затверджено бюджетну Програму для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів виконавчим комітетом ОСОБА_2 сільської ради Житомирського району.
У пункті 3 Бюджетної програми для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів виконавчим комітетом ОСОБА_2 сільської ради визначено, що якщо рішенням про сільський бюджет відповідний вид надходжень у поточному бюджетному періоді непередбачений, безспірне списання коштів сільського бюджету здійснюється з рахунка, на якому обліковуються кошти за кодом доходів бюджету "Інші надходження" - 21080000, а також виділення коштів з резервного фонду сільського бюджету на зазначену мету. Видатки проводить за кодом КФК 8600 "Інші видатки" КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" .
ОСОБА_1 звернулося до Боржника із запитом 26.07.17р. за №02-08.1/575, 18.08.17р. за №02-09/654 про надання інформації про вжиті заходи з метою виконання виконавчого провадження.
Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що матеріали оскарження містять ухвалу суду від 09.10.2017року про відстрочку виконання рішення суду від 22.02.17 року.
Так, з метою часткового погашення боргу перед стягувачем, Боржник прийняв рішення від 07.06.2017 та від 09.08.2017, яким вніс зміни до сільського бюджету, тим самим фактично розрахувавшись з ПП БМФ "Майстер" по наказу від 18.04.2017 № 906/1286/15 на суму 5 000,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 19.08.2017 № 553
В графі "призначення платежу" зазначено коди - "8600" та "2800", що свідчить про те, що кошти в сумі 5000, 00 грн. було сплачено саме за рахунок бюджетної програми ОСОБА_2 сільської ради Житомирського району для забезпечення виконання рішень суду.
05.09.2017р. Боржник листом за №240 повідомив ОСОБА_1 про часткове погашення заборгованості в сумі 5000, 00 грн. та додатково вказав, що рішенням 13 позачергової сесії 7 скликання від 09.08.2017р кінцевий розрахунок буде проведений після реалізації приміщення.
В абз. 2 п. 31 Порядку № 845 передбачено, що якщо у боржника недостатньо відкритих асигнувань (коштів на рахунках) для виконання виконавчого документа, безспірне списання коштів здійснюється частково. На виконавчому документі ставиться відмітка про обсяг списаних коштів, яка засвідчується підписом відповідальної особи, скріпленим гербовою печаткою.
Отже, колегія суддів констатує, що наразі залишилось невиконаним зобов'язання по сплаті вартості виконаних будівельно-монтажних робіт у будівлі магазину за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Вереси, вул. Княгині Ольги, буд.26, на суму 214667,00 грн, 35666,80 грн витрат на судову експертизу та 4393,34 грн судового збору, а разом на суму 254727,14 грн.
При цьому рішенням ОСОБА_2 сільської ради від 29.12.2016 "Про сільський бюджет на 2017 рік" їй надано право проводити фінансування видатків сільського бюджету лише в межах зареєстрованих в органах Державної казначейської служби України фінансових зобов'язань, які відповідно до затверджених розписів асигнувань та доходів загального та спеціального фондів ради на 2017 рік (річного та помісячних), не передбачають шляхи покриття заборгованості боржника по рішенню суду від 22.02.2017 по справі № 906/1286/15 у повному обсязі.
Із наданого боржником до суду документа про аналіз виконання плану по доходах (бюджет ОСОБА_2 с/р) вбачається, що за кодом 21080000 "Інші надходження" станом на 18.09.2017 обліковується лише 75,00 грн, недовиконання плану по доходах в цілому становить 148846,00 грн.
Судом першої інстанції було встановлено,що боржником вживаються заходи з метою погашення заборгованості перед стягувачем шляхом прийняття сільською радою рішення про продаж будівлі магазину за адресою: с. Вереси, вул. Княгині Ольги, 26, Житомирського р-ну Житомирської області та про укладення 05.09.2017 договору із суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 на проведення її незалежної оцінки. Отже, виручені кошти будуть скеровані на розрахунок із Стягувачем.
Щодо доводів апелянта про неправомірність відстрочення судом виконання рішення від 22.02.2017, колегія суддів зауважує таке.
Так, ухвалами суду від 09.10.17р. відстрочено примусове виконання рішення від 22.02.2017 у справі до 31 грудня 2017 року включно та заборонено Боржнику використовувати кошти в загальній сумі 260527,14грн, отримані від продажу будівлі магазину, адреса: Житомирська область , Житомирський район, с. Вереси, вулиця Княгині Ольги, будинок 26, загальна площа 202 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 758430518220 на інші цілі, ніж на виконання рішення господарського суду від 22.02.2017.
Отже, судом було передбачене застереження у вигляді заборони Боржнику використовувати кошти. Таким чином, суд апеляційної інстанції констатує, що відсутні правові підстави вважати, що права стягувача були порушені.
Крім того, згідно Порядку № 845 передбачено, що у разі наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення про стягнення коштів або унеможливлюють його виконання, орган Казначейства може на підставі відповідного рішення органу, який видав виконавчий документ, здійснити відстрочку та/або розстрочку безспірного списання коштів і їх перерахування стягувачам у встановлений таким рішенням спосіб.
В абз. 2 п. 31 Порядку № 845 передбачено, що безспірне списання коштів з рахунків боржника здійснюється з моменту відкриття відповідних асигнувань.
Отже, орган Казначейства забезпечує облік та зберігання виконавчих документів до їх виконання в повному обсязі або повернення стягувачу.
На час відстрочки виконання рішення господарського суду від 22.02.2017 - до 31.12.17р. , наказ № 906/1286/15 від 18.04.17р. перебуває на виконанні в ОСОБА_1, та буде повернутий лише у разі його виконання в повному обсязі.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що діях ОСОБА_1 порушень вимог Порядку № 845 при виконанні наказу № 906/1286/15 від 18.04.17р. після пред'явлення його Стягувачем до виконання 30.06.17р., а також після 30.06.17р. як це передбачено Порядком № 845-не вбачається.
Крім того, як суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні скарги до Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області, оскільки зазначений орган державного казначейства не здійснює виконання наказу № 906/1286/15 від 18.04.17р., а тому не виконує дії, передбачені Порядком №845.
Як зазначалось вище у даній постанові, стягувач листом №33 від 20.07.2017р. подав копію наказу №906/1286/15 від 18.04.17р. до Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області, згідно якого просив надати інформацію про стан та залишок коштів на рахунках Боржника, форму №2 та №4 станом на 20 липня 2017р., який отримано останнім 21.07.17р., про що свідчить відмітка про отримання .
В свою чергу Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області лист Стягувача №33 від 20.07.2017р., направив за належністю до УДКСУ у Житомирському районі Житомирської області листом від 24.07.2017р. № 13-10,2/265-4900 .
Також, колегія суддів не може погодитися з доводами апелянта про те, що суд першої інстанції не брав до уваги Положення про Державну казначейську службу України, яке затверджено Указом Президента України 13 квітня 2011 року за № 460/2011.
Як зазначалось вище у даній постанові, Порядок № 845 не покладає на Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області будь-яких контрольних функцій відносно перевірки дотримання ОСОБА_1 його вимог при виконанні виконавчих документів судів, а відтак не наділяє правом інформувати стягувачів про хід їх виконання.
Судова колегія вважає, що посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а відтак, скаржник не довів тих обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
З урахуванням усього вищевказаного у суду немає правових підстав для задоволення скарги.
З огляду на усе вищенаведене у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що ухвалу господарського суду Житомирської області від 03 листопада 2017 року необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємств Будівельно-монтажна фірма "Майстер" - без задоволення.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 272, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства будівельно-монтажна фірма "Майстер" від 14.11.17р. залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Житомирської області від 03 листопада 2017 року у справі № 906/1286/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Матеріали оскарження у справі № 906/1286/15 повернути господарському суду Житомирської області.
Головуючий суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Петухов М.Г.
Суд | Рівненський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 26.12.2017 |
Оприлюднено | 03.01.2018 |
Номер документу | 71345583 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Рівненський апеляційний господарський суд
Олексюк Г.Є.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні