Ухвала

від 30.11.2017 по справі 804/2445/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 листопада 2017 рокусправа № 804/2445/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Бишевської Н.А.

судді: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.,

представників сторін:

позивача : - Федоренко Р.В. (посвідчення №2039)

відповідача: - Головко С.С. (дов.від 15.02.2017 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 р. у справі № 804/2445/17

за позовом Приватного підприємства "ВСВ-Сервіс"

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ВСВ-Сервіс" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в якому просило визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.02.2017 року № 0000231401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 49287,00 грн., із них і нарахування штрафних санкцій 12321,75 грн., та № 0000221401 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 44359,00 грн. і нарахування штрафних санкцій 4523,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення контролюючого органу прийняті неповноважним державним органом, оскільки акт від 29.12.2016 року склала Дніпродзержинська об'єднана ДПІ ГУ ДФС Дніпропетровської області, а податкові повідомлення-рішення від 28.02.2017 року прийняті Головним правління ДФС Дніпропетровської області, а відтак вони є протиправними. Крім того, позивачем зазначено, що в основу оскаржуваних повідомлень-рішень покладені данні викладені в акті перевірки Приватного підприємства "ВСВ - Сервіс", які не мають підтверджуючих доказів, належного обґрунтування та містить недостовірні відомості і неправильне тлумачення діючого законодавства.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 р. у справі № 804/2445/17 адміністративний позов Приватного підприємства "ВСВ-Сервіс" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задоволено.

Судом встановлено, що за результатами податкової перевірки, відповідачем донараховано Товариству податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість. Висновки податкового органу щодо заниження податкових зобов'язань підприємством ґрунтуються на тому, що результатами податкової перевірки непідтверджено реальний характер здійснюваної позивачем господарської діяльності, оскільки за даними податкового органу контрагенти позивача здійснюють фіктивну підприємницьку діяльність. На підставі дослідження наданих сторонами документів, судом встановлено, що протягом перевіряє мого періоду позивач мав господарські відносини з ПП Пром-Комплект , ТОВ Експотехімпорт , ТОВ Константа-2007 , ТОВ Бінер та ТОВ Хімагромаш з приводу придбання запчастин (акумуляторні батареї, шини тощо). Щодо директора ПП Пром-Комплект , ТОВ Експотехімпорт та ТОВ Хімагромаш відкрито кримінальне провадження за ст. 205 КК України, матеріали якого покладено відповідачем в основу акту перевірки ТОВ ВСВ-Сервіс . На підставі дослідження встановлених по справі обставин, суд дійшов висновку, що надані первинні документів повному обсягу підтверджують реальний характер постачання придбаних товарів, та їх подальше використання в межах господарської діяльності позивача, що свідчить про обґрунтованість формування податкового кредиту та валових витрат за даними відносинами. Судом зазначено, що принцип індивідуальної відповідальності платників податків, вказує на те що відповідальність за можливі порушення податкового законодавства повинна нести особа, що їх вчинила, в свою чергу добросовісний контрагент не повинен відповідати за чуже правопорушення.

Наведене обумовило прийняття рішення про задоволення позовних вимог.

Не погодившись з постановою суду, Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 р. у справі № 804/2445/17, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував, наявність показів директора сумнівних контрагентів позивача, які свідчать про відсутність реального характеру здійснення господарської діяльності зазначеними контрагентами. Наполягає на тому що встановленні в акті перевірки факти, доводять нереальність господарських операцій, укладених між ПП ВСВ-Сервіс та ТОВ Експотехімпорт , ТОВ Хімагромаш , ПП Пром-Комплект , документи на поставку товарно-матеріальних цінностей не опосередковувались реальним виконанням операцій і не можуть за змістом п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності.

Представниками сторін надано ґрунтовні пояснення щодо обставин по справі та підтримано позиції викладені в апеляційній скарзі та запереченнях до неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 14 грудня 2016 року по 22 грудня 2016 року посадовими особами контролюючого органу проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства ВСВ-Сервіс з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Експотехімпорт (код ЄДРПОУ 38867951), ТОВ Константа-2007 (код ЄДРПОУ 34827674), ТОВ Бінер (код ЄДРПОУ 33247348), ТОВ Хімагромаш (код ЄДРПОУ 38867925), ПП Пром-Комплект (код ЄДРПОУ 21874648) за період з 01.12.2013 року по 30.11.2016 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 29 грудня 2016 року № 3085/113/04-03-14-01/33983944, яким зафіксовано виявлені перевіркою порушення, а саме:

- п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.138.2 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 44 359 грн.

- п.192.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 49 287 грн.

На підставі Акту від 29 грудня 2016 року № 3085/113/04-03-14-01/33983944 документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства ВСВ-Сервіс були складені податкові повідомлення-рішення від 28.02.2017 року № 0000231401 та № 0000221401, по нарахуванню Приватному підприємству ВСВ-Сервіс сум грошового зобов'язання, відповідно, з податку на додану вартість у розмірі 49 287,00 грн. та штрафних санкцій 12 321,75 грн., податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 44 359,00 грн., та штрафних санкцій 4 523,50 грн.

Висновки податкового органу ґрунтуються на наявності інформації щодо фіктивності контрагентів позивача, що на думку відповідача свідчить про нереальний характер здійсненної господарської діяльності позивача та протиправність формування податкового кредиту та витрат.

Дослідивши обставини по справі, колегія суддів не погоджується з висновками контролюючого органу з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом спірного періоду позивач мав господарські відносини з ПП ВСВ-Сервіс , ТОВ Експотехімпорт , ТОВ Хімагромаш та ПП Пром-Комплект .

Так, між ПП ВСВ-Сервіс та ПП Пром-Комплект укладено договір поставки від 27.08.2015 року № 27/08, відповідно умов якого, останній зобов'язується постачати і передавати у власність ПП ВСВ-Сервіс запасні частини, акумуляторні батареї, шини та інші види товару. Відповідно п.3.2 вказаного договору моментом виконання обов'язку передати товар, вважається дата отримання Товару покупцем в місці поставки товару, що підтверджується документально, шляхом складання видаткової накладної. Видаткова накладна підписується повноважними представниками Покупця та Постачальника. На підтвердження виконання умов договору поставки від 27.08.2015 складені видаткові накладні, а саме: № 45 від 27.08.2015 року, № 59 від 24.09.2015року, № 60 від 28.09.2015 року, № 66 від 29.08.2015 року, № 97 від 01.10.2015 року, № 105 ві№ 113 від 13.10.2015 року, № 128 від 02.11.2015 року, № 139 від 04.11.2015 року, № 146 від 12.11.2015 року, № 151 від 18.11.2015 року, № 30.11.2015 року.

Придбання товару від ПП Пром-Комплект відображено в обліку ПП ВСВ-Сервіс , згідно видаткових накладних, де вказано вид, кількість і вартість товару. Видаткові накладні містять підписи відповідальних осіб та скріплені печатками підприємств.

Крім того, на підтвердження позовних вимог, позивачем наданий договір поставки від 03.04.2014 року № 0304-2, відповідно до умов якого, ТОВ Хімагромаш зобов'язується постачати і передавати у власність ПП ВСВ-Сервіс запасні частини, акумуляторні батареї, шини та інші види товару. Відповідно п.3.2 вказаного договору, моментом виконання обов'язку передати Товар вважається дата отримання Товару покупцем в місці поставки товару, що підтверджується документально шляхом складання видаткової накладної. Видаткова накладна підписується повноважними представниками Покупця та Постачальника. На підтвердження виконання умов договору поставки від 03.04.2014 року, складені видаткові накладні, а саме: № 161 від 03.04.2014року, № 185 від 23.04.2014року, № 188 від 28.04.2014 року, № 232 від 14.05.2014 року. Видаткові накладні містять підписи відповідальних осіб та скріплені печатками підприємств. Придбання товару від ТОВ Хімагромаш відображено в обліку ПП ВСВ-Сервіс , згідно видаткових накладних, де вказано вид, кількість і вартість товару.

Також в матеріалах справи містяться видаткові накладні, з яких вбачається, виконання умов договору № 2/0614 від 02.06.2014 року ТОВ Експотехімпорт , а саме: видаткові накладні: № 106 від 02.06.2014року, № 167 від 20.06.2014 року, № 186 від 01.07.2014 року, № 249 від 16.07.2014 року, № 311 від 26.08.2014 року, № 481 від 08.09.2014 року, № 482 від 16.09.2014 року, № 541 від 01.10.2014 року, № 542 від 08.10.2014 року, № 543 від 15.10.2014 року, № 615 від 04.11.2014 року, № 616 від 10.11.2014 року, № 617 від 18.11.2014 року, № 671 від 01.12.2014 року, № 672 від 08.12.2014 року, № 673 від 15.12.2014 року, № 674 23.12.2014 року, № 4 від 14.01.2015 року, № 10 від 23.01.2015 року, № 15 від 30.01.2015 року,№ 58 від 27.02.2015 року, № 95 від 31.03.2015року № 111 від 09.04.2015 року. Видаткові накладні містять підписи відповідальних осіб та скріплені печатками підприємств.

За результатами вказаних господарських операцій позивачем сформовано витрати та податковий кредит.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, надані позивачем первинні документи в повній мірі підтверджують реальність вчинюваних господарських відносин, докази підробки вказаних документів чи їх фіктивності відсутні, контрагенти позивача на час вчинення господарських операцій були зареєстровані як платники ПДВ, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Згідно з Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Факт виконання укладених позивачем договорів підтверджується платіжними дорученнями, банківськими виписками, рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями тощо.

Вказані документи, а також означені вище документи, якими позивач підтверджує факт отримання придбаних товарів, долучені до матеріалів справи, досліджені судом першої інстанції, їх наявність в ході перевірки відповідачем не заперечується, як не заперечується і факт використання позивачем придбаних ТМЦ у власній господарській діяльності.

Виявлені під час перевірки фактичні обставини щодо взаємовідносин між позивачем та вказаними вище підприємствами, відображення позивачем операцій з отримання обумовлених договорами робіт, послуг у відповідних періодах в бухгалтерському та податковому обліках відповідачем не спростовані.

Виходячи із змісту вказаних вище документів в їх сукупності, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з постачання товарів, фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Факт використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності встановлений судом, підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів.

На момент укладення та виконання означених вище договорів, правочинів контрагенти позивача мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені вказаними контрагентами у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та вказаними підприємствами дотримані. Крім того, господарські зобов'язання з виконання робіт, надання послуг, не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами).

Крім того, відповідно до ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Відповідно до ч.3 ст.228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Відповідачем вказані нормі законодавства не враховані, належні докази на підтвердження доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.

Також зазначені вище договори (правочини), укладені позивачем, не містять умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства, або порушували публічний порядок.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Колегією суддів встановлено, що укладені позивачем договори (правочини) відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Дії позивача та його контрагентів, вчинені на виконання укладених договорів, правочинів, направлені саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою правочинів відповідного виду.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку означених підприємств, які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до витрат та податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку, що позивачем надано всі необхідні документи, які підтверджують придбання товарів та їх використання в господарській діяльності позивача, що є належним підтвердженням реальності проведених позивачем господарських операцій та формування витрат та податкового кредиту за операціями з вказаними контрагентами.

Із акту перевірки ПП ВСВ-Сервіс від 29.12.2016 року № 3085/113/04-03-14-01/33983944 вбачається, що нереальність господарських операцій позивача між ПП Пром-Комплект , ТОВ Експотехімпорт , ТОВ Хімагромаш відповідач обґрунтовує ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 13.06.2016 року, матеріалами кримінального провадження № 32015040370000021, наданими показань свідків - директора ПП Пром-Комплект та ТОВ Експотехімпорт , який в подальшому відмовився від наданих показань. Згідно пояснень встановлено, що ОСОБА_4 був оформлений на посаду директора, однак про діяльність підприємства та товариства йому було не відомо, господарською діяльністю займалися інші особи.

З приводу цього колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.17 Кримінального процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Частиною другою статті 43 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що засудженим у кримінальному провадженні є обвинувачений, обвинувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.

Отже, доводи відповідача щодо наявності фактів здійснення фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків посадовими особами низки підприємств, зокрема ПП Пром-Комплект , ТОВ Експотехімпорт , ТОВ Хімагромаш можуть вважатись доказом порушення ними вимог Кримінального процесуального кодексу України виключно за умови набрання законної сили вироком, винесеним відносно вищевказаних посадових осіб, а відтак, зважаючи на відсутність в матеріалах справи таких вироків, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність посилання відповідача на вказаний факт як доказ порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Також слід за необхідне зазначити, що із змісту вищенаведених правових норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування витрат та податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку до бюджету.

До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України ).

Крім того, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Виходячи з вищевикладеного, зважаючи на наявність у позивача, належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, вбачається, що позивачем виконані всі умови для віднесення відповідних сум до витрат та податкового кредиту з операцій придбання ТМЦ, у зв'язку з чим у відповідача відсутні правові підстави для збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, про що прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення

Під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції в повному обсязі з'ясовано усі обставини, які мають значення для справи, ухвалено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачені статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відсутні, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 р. у справі № 804/2445/17 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 р. у справі № 804/2445/17 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко