Ухвала

від 24.01.2018 по справі 804/2445/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

24.01.2018 Київ К/9901/5339/17 справа № 804/2445/17

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Пасічник С.С., розглянувши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року у справі за позовом Приватного підприємства ВВС-Сервіс до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Касаційна скарга передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до пункту 4 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - КАС України).

Разом з тим, пунктом 12 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України передбачено, що заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Як свідчать матеріали переданої касаційної скарги, остання ухвалою судді Вищого адміністративного суду України (далі - ВАС України) від 4 грудня 2017 року залишена без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам частини 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України щодо надання документа про сплату судового збору.

Особі, яка подала касаційну скаргу, встановлено тридцятиденний з моменту одержання ухвали строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У встановлений судом строк відповідачем вимоги ухвали не виконано, натомість заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв'язку з відсутністю коштів для його сплати.

Наведені у клопотанні доводи не свідчать про наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 133 КАС України в редакції Закону № 2147-VІІІ суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Таке правове регулювання було передбачено й частиною першою статті 88 КАС України в редакції Закону № 2136-VІІІ, яка була чинною на час подання касаційної скарги.

Вказані норми дають підстави для висновку, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.

Втім, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Водночас, як статтею 49 КАС України в редакції Закону № 2136-VІІІ, так і статтею 44 у чинній редакції цього Кодексу, передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи) добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Статтею 213 КАС України в редакції, чинній на час подання цієї касаційної скарги, було передбачено обов'язок особи, яка подає касаційну скаргу, щодо одночасного надання документу про сплату судового збору.

Таким чином, з метою виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору, особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для цього.

Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансується з Державного бюджету України, в тому числі в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.

Наведене кореспондується з пунктом 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, за змістом якого під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.

Окрім цього, відповідач не додав до клопотання жодних доказів, зокрема, щодо коштів для сплати судового збору передбачених у кошторисі (проекті кошторису) установи на 2018 рік, у якому плануються такі видатки бюджету.

Таким чином, відсутність бюджетного фінансування суб'єктів владних повноважень щодо видатків на оплату судового збору не є підставою для звільнення від його сплати.

Отже, у встановлений судом процесуальний строк, а також станом на день постановлення цієї ухвали, недоліки касаційної скарги не усунуто.

За правилами частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, яка передбачає, у такому випадку, повернення касаційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 169, 332, пунктом 12 Розділу VІІ "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про звільнення від сплати судового збору.

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року у справі за позовом Приватного підприємства ВВС-Сервіс до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя С.С. Пасічник