Ухвала

від 26.03.2018 по справі 804/2445/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 березня 2018 року

Київ

справа №804/2445/17

адміністративне провадження №К/9901/19446/18

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Хохуляка В.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2017 у справі №804/2445/17 за позовом Приватного підприємства ВСВ-Сервіс до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство ВСВ-Сервіс звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2017, позовні вимоги - задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області 05.02.2018 звернулася з касаційною скаргою до Верхового Суду та заявою про поновлення строку на касаційне оскарження .

Ухвалою Верховного Суду від 19.02.2018 касаційну скаргу було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з тим, що наведені відповідачем у заяві про поновлення строку касаційного оскарження підстави визнані судом неповажними, а заяву - необґрунтованою, та статті 330 Кодексу, оскільки до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору у порядку та розмірі визначеному законом, та надано заявнику строк на усунення недоліків терміном у десять днів з моменту отримання копії даної ухвали.

Вказану ухвалу Верховного Суду було вручено представнику відповідача 02.03.2018, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення №54950107124422.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху відповідачем, в межах встановленого судом строку, на адресу суду направлено заяву про усунення недоліків касаційної скарги, в якій крім іншого, відповідачем порушено питання про продовження строку на усунення недоліків. Вказане клопотання мотивовано неможливістю виконати вимоги ухвали про залишення касаційної скарги без руху, зокрема, в частині надання документа про сплату судового збору, оскільки Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області зупинено проведення видаткових операцій з рахунків відповідача, що в свою чергу унеможливлює сплату судового збору за подання касаційної скарги у даній справі .

На підтвердження доводів викладених у вказаному клопотанні, заявником надано копію службової записки відповідача від 02.03.2018 щодо фінансування витрат по сплаті судового збору.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81) 7: В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України Про судовий збір від 08.07.2011 № 3674-VІ.

Згідно з положеннями Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 № 3674-VI органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

Податковим органом не надано жодних доказів на підтвердження вчинення будь-яких дій з метою отримання суми грошових коштів необхідної для сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі, наприклад, звернення до органу казначейської служби з обґрунтуванням необхідності касаційного оскарження судових рішень у справі №804/2445/17 та отримання відповідного фінансування.

Також, відповідачем не зазначено в який розумний строк недоліки касаційної скарги можуть бути усунуті.

Враховуючи вищевикладене , суд дійшов висновку, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому необхідної суми коштів призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень не є підставою для систематичного продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги та зловживання процесуальними правами.

Таким чином, клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про продовження строку на усунення недоліків задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

На момент постановлення Верховним Судом даної ухвали, на адресу суду від заявника касаційної скарги не надходив документ про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.

Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За змістом частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи викладене, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області не виконано вимоги ухвали щодо надання документа про сплату судового збору, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає поверненню.

Керуючись статтями 169, 248, 332, 355, 359 КАС України, суд -

у х в а л и в:

Відмовити в задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги у справі №804/2445/17 .

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2017 у справі №804/2445/17 за позовом Приватного підприємства ВСВ-Сервіс до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - повернути заявнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду В.В. Хохуляк