Рішення

від 21.12.2017 по справі 617/274/15-ц

ВЕЛИКОБУРЛУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/616/15/17

Справа № 617/274/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 грудня 2017 року Великобурлуцький районний суд Харківської області в складі головуючого - судді Нестайка Ю.В.

з участю: секретаря судового засідання - Капленко А.В.

позивача - СФГ СОВА , представники: ОСОБА_5., Бєлокриницький А.О.

відповідача - ОСОБА_3

представника відповідача - адвоката Гармаш О.О.

розглянувши цивільну справу за позовом селянського (фермерського) господарства СОВА до ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та відновлення порушеного права,

в с т а н о в и в:

Селянське (фермерське) господарство СОВА (далі - СФГ СОВА ) звернулося до суду позовом, в уточненій редакції якого просило визнати недійсним державний акт на земельну ділянку площею 2,0 га, серія НОМЕР_2, який видано 09 вересня 2003 року на ім'я ОСОБА_3, та зобов'язати відповідача звільнити та повернути позивачу вказану земельну ділянку. На обґрунтування позову зазначено, що відповідно до нотаріально оформленого договору оренди землі від 13 травня 2003 року, пізніше переукладеного, згідно із зміною земельного законодавства, в новій формі від 20 липня 2009 року між Вовчанською РДА та СФГ "СОВА", зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у Вовчанському районі Харківської області 10 березня 2011 року за №632168524000061, СФГ СОВА було надано в оренду земельну ділянку загальною площею 20,5033 га для ведення сільськогосподарського виробництва, кадастровий НОМЕР_3, яка знаходиться на території Охрімівської сільської ради, Вовчанського району, Харківської області, за межами населеного пункту. Згодом до договору оренди були внесені зміни - договір про внесення змін від 11 червня 2012 року, зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Вовчанському районі Харківської області від 04 жовтня 2012 року за №6321688524001119, згідно з яким ця земельна ділянка надана для ведення фермерського господарства, площа, місцезнаходження і межі орендованої земельної ділянки залишилися незмінними. ОСОБА_3 незаконно заволоділа 2га землі, що знаходиться в оренді СФГ "СОВА", а згодом неправомірно одержала державний акт від 09 вересня 2003 року серія НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку площею 2,0 га в межах земельної ділянки, яка знаходиться в оренді СФГ "СОВА", чим допустила дії, які порушують право СФГ "СОВА" на оренду та користування земельною ділянкою, та створюють перешкоди господарській діяльності СФГ "СОВА".

Представники позивача ОСОБА_5., Бєлокриницький А.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали.

При цьому ОСОБА_5 пояснив, що у 2001 році Охрімівська сільська рада Вовчанського району надала йому для ведення фермерського господарства 25 га землі. Після зміни законодавства у січні 2003 року було видано розпорядження Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області (далі - Вовчанська РДА) про надання СФГ "СОВА" 20,5 га землі для ведення фермерського господарства. У квітні 2003 року була виготовлена технічна документація і 13.05.2003 року укладено договір оренди землі. Після цього його викликали до Охрімівської сільської ради і сказали, що необхідно повернути 7,0 га землі, на що він погодився і у листопаді 2003 р. були внесені зміни до договору оренди землі, розмір земельної ділянки зменшено до 13,0 га. До 2008 року СФГ "СОВА" користувалося 13,0 га землі і за цю площу сплачувало орендну плату. Однак у 2009 році він як голова СФГ "СОВА" уклав договір з Вовчанською РДА на оренду 20,5 га землі. Однак, як з'ясувалося, на 2,0 га з цієї землі ОСОБА_3 має державний акт, який отримала у 2003 році.

Представник позивача Бєлокриницький А.О. пояснив, що у 2003 році СФГ "СОВА" була надана в оренду земельна ділянка площею 20,5 га, після чого у встановленому законом порядку земля у СФГ "СОВА" не вилучалася, а ОСОБА_3 отримала 2,0 га у спосіб, не передбачений законом, так як було видане лише одне розпорядження Вовчанської РДА, яким передано їй у власність земельну ділянку, а рішення про дозвіл на виготовлення технічної документації не приймалося, рішення про вилучення земельної ділянки у СФГ "СОВА" також не було. Таким чином право на землю у ОСОБА_3 виникло у спосіб, не передбачений законом.

ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечила, просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що вона користується земельною ділянкою на законних підставах, так як має правовстановлюючий документ на цю землю - державний акт, виданий їй у 2003 році, який вона отримала у законний спосіб, її право на землю належним чином зареєстровано відповідно до законодавства України. Весь цей час вона користується цією земельною ділянкою, сплачує за неї податки. У 2003 році було видано розпорядження Вовчанської РДА про надання їй 2,0 га землі у власність для ведення особистого селянського господарства. Була виготовлена необхідна технічна документація, ОСОБА_5 (голова СФГ "СОВА"), з яким вони на той час були у дружніх стосунках, так як тісно спілкувалися з сім'єю ОСОБА_5, все це знав і заперечень у нього не було. Він особисто підписував погодження меж земельних ділянок у 2003 році. Вона на той час була вчителем у школі і усі вчителі, які бажали отримати земельні ділянки, могли це зробити. З 2003 року вона постійно користується цією земельною ділянкою, сплачує за неї податок.

Представник відповідача Гармаш О.О. пояснила, що ОСОБА_3 у 2003 році законно набула у власність земельну ділянку, оформивши усі необхідні документи. У акті визначення меж у 2003 році ОСОБА_5 підтвердив належність земельної ділянки ОСОБА_3 21.05.2003 р. ОСОБА_5 сам подав заяву про зменшення наданої СФГ "СОВА" земельної ділянки до 13,0 га, добровільно відмовившись від 7,0 га землі. ОСОБА_3 не вчинила ніяких протиправних дій, оформлюючи своє право на землю.

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі досліджених доказів, поданих учасниками справи, судом встановлені фактичні обставини і визначено відповідно до них зміст спірних правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів та території Охрімівської сільради (поле НОМЕР_4 першої польової сівозміни відповідно до плану використання колишнього КСП ім. Петровського), площею 2,0 га ріллі, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, який був виданий 09.09.2003 року на підставі розпорядження Вовчанської райдержадміністрації від 22.08.2003 року № 268 та зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів за № 250, та присвоєний кадастровий номер (т.1 а.с. 38-56).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства (т.2 а.с. 61).

26.06.2003 р. за вихідним № 01-32/1263 Великобурлуцькою РДА був виданий дозвіл ОСОБА_3 на розробку проекту приватизації земельної ділянки як працівнику соціальної сфери (т.1 а.с. 49).

Представники позивача посилалися на те, що вказаний дозвіл мав бути наданий у формі розпорядження РДА, а не у формі листа.

Відносно цього суд зазначає, що вказаний дозвіл, судячи з технічної документації, не викликав заперечень щодо своєї форми та змісту при розробці та затвердженні відповідної документації щодо надання земельної ділянки, що підтверджено листом начальника відділу Держгеокадастру у Вовчанському районі (т.2 а.с. 92).

При цьому не надано доказів вчинення ОСОБА_3 дій, які б якимось чином порушували законодавство України щодо порядку отримання у власність землі та права позивача.

Матеріали справи містять технічну документацію по виділенню земельних ділянок та оформлення права приватної власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства робітникам та пенсіонерам соціальної сфери із земель сільськогосподарського призначення на території Охрімівської сільської ради Вовчанського району Харківської області. Серед інших документів є акт від 21.07.2003 року установлення та узгодження меж землекористування між суміжними землекористувачами ОСОБА_3 і СФГ "СОВА", в якому міститься підпис ОСОБА_5- на той час голови СФГ Сова , яким він засвідчив свою згоду щодо суміжного землекористування із ОСОБА_3 (т.1 а.с. 50).

Сторонами визнано, що спірною земельною ділянкою фактично користується і сплачує податок за неї ОСОБА_3 до теперішнього часу.

Також судом встановлено, що розпорядженням Вовчанської райдержадміністрації Харківської області від 30.01.2003 року №56 було надано в оренду земельну ділянку строком на 49 років, з земель запасу сільськогосподарського призначення, попередньою площею 20 га ріллі, яка розташована за межами населених пунктів та території Охрімівської сільради Вовчанського району Харківської області, СФГ СОВА для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1 а.с. 6-9).

13.05.2003 року СФГ СОВА уклало з Вовчанською РДА договір оренди земельної ділянки загальною площею 13 га, а не 20 га (про що свідчить виправлена помилка в договорі строком на 10 років), розташованої на території Охрімівської сільради Вовчанського району Харківської області, та відноситься до земель ріллі Охрімівської сільради Вовчанського району Харківської області за межами населених пунктів (а.с. 10-12).

21.05.2003 р. ОСОБА_5 як голова СФГ СОВА подав до Вовчанської РДА заяву, у якій просив внести зміни в розпорядження №56 від 30.01.2003 року, так як фактично йому було передано в оренду 13,0 га землі. При цьому зазначено, що він відмовляється від 7,0 га землі і претензій щодо цих 7,0 га не має (т.2 а.с. 91).

Згідно договору оренди землі від 20.07.2009 року СФГ СОВА було передано в строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Охрімівської сільради Вовчанського району Харківської області за межами населених пунктів, загальною площею 20,5033 га, строком на 49 років, відповідно до розпорядження Вовчанської райдержадміністрації Харківської області від 26.11.2008 року №1056, який був зареєстрований 10.03.2011 року за № 632168524000061. Але в акті установлення та узгодження меж землекористування відсутня дата та рік, а акт прийому-передачі земельної ділянки затверджений 21.07.2009 року (т.1 а.с. 13,14,15-21).

Довідкою державної податкової інспекції підтверджується, що СФГ Сова з 2002 року по 2005 рік звітність по оренді землі не подавали, з 2006 року по 16.03.2011 рік сплачувало за наявність земельних ділянок - 13,00 га, а не 20 га (т.1 а.с. 34).

Порядок набуття та реалізації права на землю, зокрема, порядок набуття права власності на землю громадянами регламентовано у Главі 19 ЗК України.

Відповідно до частини 1 статті 116 ЗК України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного розпорядження), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частиною 3 статті 116 ЗК України (у редакції, чинній на момент винесення розпорядження про передачу в приватну власність земельної ділянки ОСОБА_3), безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За змістом ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Відповідно до п.п. 1.4,1.16 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі , затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 4 травня 1999 року, в редакції, чинній на момент видачі державного акту, державний акт на право власності на земельну ділянку видається на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування.

Згідно з вимогами абз. 1 п. 12 Розділу X Перехідні положення ЗК України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ст. 155 ЗК України).

З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка знаходиться поза меж населеного пункту, а тому на цю земельну ділянку визначені у статті 12 ЗК України повноваження селищної ради не поширюються.

Отже, прийняттям Вовчанською районною державною адміністрацією 22 серпня 2003 року розпорядження про затвердження землевпорядної документації та передачу у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_3 з видачею Державного акту на право власності на землю порушень закону та прав позивача не було.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 23 квітня 2012 року в справі № 6 - 22 цс 12.

Статтею 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним, а збитки, завдані власникам земельних ділянок внаслідок видання зазначених актів, підлягають відшкодуванню в повному обсязі органом, який видав акт.

З урахуванням наведеного та положень ст. 155 ЗК України, державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий органом, який мав на це законні повноваження, не може визнаватися недійсним.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Перевіряючи обставини, на які вказав суд касаційної інстанції в ухвалі від 27.07.2015 року, скасовуючи раніше ухвалені рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передаючи справу на новий розгляд (т.1 а.с. 184-190), судом встановлено, що голова СФГ СОВА 21.05.2003 р. добровільно відмовився від 7,0 га землі, за рахунок якої пізніше було надано земельну ділянку ОСОБА_3 Також судом встановлено, що Вовчанською РДА 26.06.2003 р. було надано дозвіл ОСОБА_3 на розробку проекту відведення земельної ділянки.

Суд дійшов висновку, керуючись принципом верховенства права, як це передбачено ст. 8 Конституції України, ч.1 ст. 10 ЦПК України, що за встановлених у справі обставин те, у якій формі було надано цей дозвіл, чи то у формі листа за підписом голови РДА, чи то у формі розпорядження, не може мати визначального значення при вирішенні цього спору і змінювати юридичні наслідки вказаного рішення РДА. За своїм змістом це рішення не суперечить законодавству України.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України захисту підлягають порушені, невизнані або оспорювані права.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 отримала земельну ділянку у законний спосіб, ніяких порушень законодавства при цьому не допустила, протиправних дій, які б порушували права позивача, також не вчиняла.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач користується спірною земельною ділянкою без достатніх правових підстав.

За таких обставин позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10,12,13,141,259,263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Селянському (фермерському) господарству СОВА , код ЄДРПОУ 31707475, місцезнаходження якого: село Мала Вовча, Вовчанський район, Харківська область, відмовити в позові про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та відновлення порушеного права до ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п.15.5 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області шляхом подання апеляційної скарги через Великобурлуцький районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 31 грудня 2017 року.

Суддя Ю.В. Нестайко