Рішення

від 20.12.2017 по справі 141/176/17

ОРАТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 141/176/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2017 року смт. Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Лисака О.І.

за участю секретаря Невмержицької Я.А.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3, представник позивача ОСОБА_1 до ПП "Агрофірма "Відродження", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: відділ Держгеокадастру в Оратівському районі Вінницької області про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, у відсутність третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Оратівського районного суду Вінницької області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ПП "Агрофірма "Відродження", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: відділ Держгеокадастру в Оратівському районі Вінницької області про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та суду пояснила, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 1,7000 га, що знаходиться на території Сабарівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, кадастровий номер: НОМЕР_3, право власності на яку посвідчене Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 від 03 грудня 2008 року, що підтверджується копією державного акта. Восени 2016 року, позивачці стало відомо, що земельна ділянка перебуває в оренді в Приватного підприємства Агрофірма Відродження строком на 10 років. Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0505846742017, ОСОБА_3 є власницею земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 1,700 га, що знаходиться на території Сабарівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, кадастровий номер: НОМЕР_3, у графі Відомості про оренду, суборенду вказано, що дана земельна ділянка перебуває в оренді в ПП Агрофірма Відродження строком на 10 (десять) років. Дата державної реєстрації права 13.09.2010 року. Тобто з моменту оформлення права власності позивачем на дану земельну ділянку, а саме з 2008 року, відповідач її обробляє. Однак договору оренди землі сторони між собою не укладали. Тому позивачка вважала, що може у будь-який час забрати дану земельну ділянку для самостійного обробітку або передати іншому підприємству в оренду на більш вигідних умовах. Саме з цією метою, позивачка восени 2016 року звернулася до відповідача, де їй повідомили, що користуватимуться земельною ділянкою до 2020 року, оскільки у 2010 році між ними було укладено та зареєстровано договір оренди землі.

Оскільки жодного договору оренди землі позивач з ПП Агрофірма Відродження не укладала та не давала довіреності третім особам від свого імені укладати даний правочин, її підписи у графі Орендодавець сфальсифіковані, а сам договір, відповідно, недійсний, так як позивачка звернулася до відповідача з вимогою надати їй оригінал договору оренди землі, при ознайомленні з яким вона переконалась, що підпис у графі Орендодавець виконаний не нею, а іншою особою, тому позивачка змушена звернутися до суду, щоб у судовому порядку визнати даний договір оренди землі недійсним, витребувати своє майно з чужого незаконного володіння та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки.

Крім того, представник позивача ОСОБА_1 не погоджується з клопотанням відповідача про застосування строків позовної давності, так як, звертаючись до суду з первинним позовом позивач обґрунтувала строки позовної давності, а саме вказала, що про своє порушене право зі сторони відповідача вона дізналася лише восени 2016 року, коли приїхала до відповідача з вимогою повернути свою земельну ділянку з метою передати її іншому орендарю на більш вигідних умовах. І лише в офісі відповідача їй повідомили, що не можуть повернути земельну ділянку, оскільки між ними існує діючий договір оренди до 2020 року. Варто зазначити, що ч. 1 ст. 261 ЦК України передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. П. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними визначає, що перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Тому апелювання відповідача про те, що позивачка могла звернутися до суду у межах строку позовної давності протягом трьох років з моменту підписання договору, а саме з 13 вересня 2010 року є безпідставними, оскільки не базуються на нормах чинного законодавства. Додатковим підтвердженням того, що позивачка не знала про укладений договір оренди землі є висновок експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи № 198-П від 19.07.2017 року, згідно якого підпис у графі Орендодавець у договорі оренди землі від 13.09.2010 року, укладеному між ОСОБА_3 та ПП Агрофірма Відродження виконаний не громадянкою ОСОБА_3, а іншою особою. Також, відповідач у своєму клопотанні вказує, що позивачка могла довідатися про порушення свого права значно раніше, а саме з моменту отримання орендної плати. Однак з даним висновком також не можна погодитися, оскільки як вбачається з відомості про видачу паїв № -НОМЕР_1 ОСОБА_3 отримувала пшеницю в рахунок орендної плати 12 серпня 2014 року. До суду ж позивачка звернулася 21 березня 2017 року, тобто у межах строку трьохрічної позовної давності. Що стосується Акту підтвердження особи орендодавця від 01 вересня 2013 року, на який також посилається Відповідач, як на доказ що підтверджує обізнаність Позивачки з наявністю договору оренди землі, варто зазначити наступне. Предметом даного цивільного спору є - договір оренди землі, укладений між ОСОБА_3 та ПП Агрофірма Відродження . Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює земельні орендні відносини є ЗУ Про оренду землі . Відповідно до ст. 1 ЗУ Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Отже, даним договором встановлено виключний перелік документів, які сторони заключають між собою та якими можуть керуватися у своїй співпраці. Складання Акту підтвердження особи орендодавця не передбачено не тільки спірним договором оренди землі, але й спеціальним законом - ЗУ Про оренду землі . Тому, Акт підтвердження особи Орендодавця не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки не стосується предмета доказування. Зокрема, допустимим доказом у справі щодо визнання правочину недійсним та встановлення чи підписувала сторона спірний правочин - є висновок експерта з цього питання.

Тому, представник позивача ОСОБА_1 вважає, що клопотання відповідача про застосування строків позовної давності у даній цивільній справі не підлягає до задоволення, оскільки не підтверджено жодним належним та допустимим доказом, та просить суд заяву відповідача про застосування строків позовної давності залишити без задоволення, визнати недійсним договір оренди землі укладений на земельну ділянку загальною площею 1,7000 га, між ОСОБА_3 та Приватним підприємством Агрофірма Відродження , зареєстрований у Відділі Держкомзему в Оратівському районі Вінницької області 13.09.2010 року, щодо земельної ділянки кадастровий номер: НОМЕР_3. Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер: НОМЕР_3, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, площею 1,7000 га, що знаходиться на території Сабарівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, зареєстрованого у Вінницькій регіональній філії ДП Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 052310004007385. Стягнути з Приватного підприємства Агрофірма Відродження сплачений судовий збір у розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривень , витрати понесені на юридичну допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень та витрати понесені на проведення судової почеркознавчої експертизи у розмірі 2250,24 гривень (дві тисячі двісті п'ятдесят гривень 24 копійки) на користь ОСОБА_3.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, надавши заперечення проти позову, відповідно до яких у задоволенні позову ОСОБА_3 до ПП "Агрофірма "Відродження", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: відділ Держгеокадастру в Оратівському районі Вінницької області про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки просить відмовити за необґрунтованістю, оскільки позивач жодним чином не повідомляла відповідача про намір використовувати земельну ділянку самостійно, а також не відмовилася від отримання орендної плати в період користування відповідачем земельною ділянкою. До позовної заяви позивачем не надано жодного доказу, який підтверджував, що вона дійсно дізналася про існування договору в 2016 році, а тому позивач знала про існування додаткового договору з моменту його укладення в 2010 році. Крім того, в тексті Договору оренди землі наявні всі передбачені Законом України Про оренду землі істотні умови. І оскільки цей перелік істотних умов є вичерпним, законні підстави для визнання Договору недійсним з причини невідповідності його нормам чинного законодавства відсутні. На момент укладення правочину позивач досягла повноліття та судом її цивільну дієздатність обмежено не було. Крім того, волевиявлення орендодавця було вільним, що підтверджується актом підтвердження особи Орендодавця від 01 вересня 2013 року, із змісту якого слідує, те, що Орендодавець підтверджує, що договір оренди, зареєстрований за №052310004007385 року підписаний гр. ОСОБА_3 власноручно (з його відома та дозволу), без вчинення на нього (неї) будь-якого тиску (фізичного чи психічного), один оригінальний примірник договору. Крім того, позивач, починаючи з 2014 року, отримувала орендну плату.

Також заявив клопотання про застосування строків позовної давності, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, Договір оренди землі було укладено між ОСОБА_3, як орендодавцем та Відповідачем, як орендарем 13 вересня 2010р., тобто більш, ніж 3 роки до моменту звернення позивача до суду з позовом, на підставі якого відкрито провадження по даній справі. Також, відповідно до Акту підтвердження особи Орендодавця від 01 вересня 2013 року, із змісту якого слідує, те, що Орендодавець підтверджує, що договір оренди, зареєстрований за № №052310004007385 року підписаний гр. ОСОБА_3 власноручно (з його відома та дозволу), без вчинення на нього (неї) будь-якого тиску (фізичного чи психічного), один оригінальний примірник Договору, тобто більш, ніж 3 роки до моменту звернення позивача до суду з позовом, на підставі якого відкрито провадження по даній справі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - відділ в Оратівському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області - в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_6, будучи належним чином повідомлений про місце, час і дату розгляду справи в судове засідання не з'явився, надавши суду заперечення на позовну заяву, згідно якого оскільки позовні вимоги гр. ОСОБА_3 не відносяться до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, при розгляді справи Головне управління покладається на розгляд суду.

Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов слід задоволити, виходячи з наступного.

Згідно договору оренди землі, укладеного 13.09.2010 року між ПП Агрофірма Відродження та ОСОБА_3, предметом договору є строкове платне користування земельною ділянкою, яка знаходиться в адмінмежах Сабарівської сільської ради Оратівського району Вінницької області. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,7000 га. Договір укладено строком на 10 (десять) років. Також, сторонами даного договору оренди землі було підписано Акт приймання-передачу земельної ділянки та Акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 від 03 грудня 2008 року ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 1,7000 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Сабарівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, кадастровий номер НОМЕР_3.

Згідно із витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0505846742017 від 01.02.2017 року кадастровий номер земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 1,7000 га, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_3 - НОМЕР_3.

Згідно акту підтвердження особи Орендодавця по Договору оренди земельної ділянки, складеного в с. Сабарівка 01.09.2013 року, Орендодавець підтверджує, що зміст договору оренди земельної ділянки, який зареєстровано 01.09.2013 року підписано гр. ОСОБА_3 власноручно (з її відома та дозволу), без вчинення на неї будь-якого тиску (фізичного чи психологічного)

В матеріалах справи наявний договір оренди землі від 13 вересня 2010 року, укладений між ОСОБА_3 та ПП Агрофірма Відродження , згідно із яким ОСОБА_3 передала ПП Агрофірма Відродження в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1,7000 га.

Посилаючись на те, що зазначений договори оренди ОСОБА_3 не підписувала, а її підпис на договорі сфальсифіковані, представник позивача ОСОБА_1 під час судового розгляду заявила клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, яке було задоволено.

Ухвалою Оратівського районного суду Вінницької області від 11.04.2017 року у цивільній справі було призначено почеркознавчу експертизу на вирішення якої поставлено питання:- чи виконаний підпис у Договорі оренди землі від 13 вересня 2010 року, укладеному між ОСОБА_3 та ПП Агрофірма Відродження , у графі Орендодавець (сторінка договору № 3) ОСОБА_3 чи іншою особою; - особою якої статі виконаний підпис у Договорі оренди землі від 13 вересня 2010 року, укладеному між ОСОБА_3 та ПП Агрофірма Відродження , у графі Орендодавець (сторінка договору № 3 );- до якої групи за віком належить виконавець підпису у Договорі оренди землі від 13 вересня 2010 року, укладеному між ОСОБА_3 та ПП Агрофірма Відродження , у графі Орендодавець (сторінка договору № 3). Проведення експертизи доручено Вінницькому науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

Згідно висновку експерта Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №198-П від 19.07.2017 року судової почеркознавчої експертизи, проведеної судовим експертом ОСОБА_7 - завідувачем сектору технічних досліджень документів та почерку Вінницького НДЕКЦ МВС України, яка має вищу юридичну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення судової експертизи за експертною діяльністю 1.1. "Дослідження почерку і підписів"), кваліфікаційне свідоцтво №6116 від 19.05.2003 року, свідоцтво про підтвердження кваліфікації судового експерта №873 від 29.09.2015 року, стаж експертної роботи з 2003 року, підпис в графі Орендодавець у договорі оренди землі від 13.09.2010 року, що укладений між ОСОБА_3 та ПП Агрофірма Відродження , виконаний не гр. ОСОБА_3, а іншою особою.

Відповідно до ст.ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів згідно ст. 89 ЦПК України вважає, що зазначений висновок експертизи є належним, допустимим та достовірним доказом у вказаній справі.

Враховуючи даний висновок, суд виходить із доведеності відсутності у ОСОБА_3 наміру на укладення оспорюваного правочину, зокрема договору оренди землі від 13.09.2010 року, укладеному між ПП "Агрофірма "Відродження" та ОСОБА_3, оскільки особистого підпису у вказаному договорі ОСОБА_3 не ставила.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що на момент вчинення правочину не були додержані вимоги ч.3 та ч.5 ст.203 ЦК України, а тому волевиявлення учасника правочину по справі, не було вільним, а правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків.

Такий висновок суду ґрунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам закону.

Проведення судових експертиз під час розгляду справ в порядку цивільного судочинства врегульовано статтями 102-110 ЦПК України, якими встановлено певні вимоги до висновку експерта та необхідність в обов'язковому порядку попередження експерта про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, в силу яких висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст. 89 ЦПК України.

Відповідно до положень ч.1 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

В статті 1 Закону України „Про судову експертизу" дано визначення поняття судової експертизи - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. В силу статей 7, 10 вказаного Закону судово-експертну діяльність кримінальному провадженні здійснюють державні спеціалізовані установи, а в інших випадках - також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом. До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України. Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз. Судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань.Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту,освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності. До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

Саме таким вимогам і відповідає висновок експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи №198-П від 19.04.2017 року, зроблений ОСОБА_7 - завідувачем сектору технічних досліджень документів та почерку Вінницького НДЕКЦ МВС України, яка має вищу юридичну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення судової експертизи за експертною діяльністю 1.1. "Дослідження почерку і підписів"), кваліфікаційне свідоцтво №61166 від 19.05.2003 року, свідоцтво про підтвердження кваліфікації судового експерта №873 від 29.09.2015 року, стаж експертної роботи з 2003 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" згідно до частини першої статті 215 ЦК ( 435-15 ) підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК ( 435-15 ) тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ч.1 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватись і розпоряджатись земельними ділянками.

Згідно ч.2 ст.203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 3 ст.203 ЦК волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Тобто, як вольова дія правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля є бажанням наміром особи вчинити правочин, однак для вчинення правочину необхідно не тільки волю, а ще й доведення цієї волі до відома інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування

Відповідно до ч. 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Під час розгляду справи в суді було встановлено наявність договору оренди землі від 13.09.2010 року, укладеного між ОСОБА_3 та ПП Агрофірма Відродження .

Проте, встановлення судом наявності такого договору не дає підстави суду вважати, що оспорюваний договір є дійсним, оскільки залишається не спростованим доводи позивача ОСОБА_3 про те, що даний договір оренди вона не укладала та не підписувала, даний правочин не відповідають її внутрішній волі.

Доводи позивача ОСОБА_3 щодо відсутності її волевиявлення на укладення оспорюваного договору підтверджується висновком експерта.

Відповідачем в спростування зазначених доводів позивача не надано жодного належного і допустимого доказу.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність волевиявлення ОСОБА_3 на укладення правочину, а саме договору оренди землі від 13.09.2010 року укладеного між ОСОБА_3 та ПП Агрофірма Відродження , що в силу статей 203, 205 ЦК України є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

З аналізу даної норми вбачається, що в разі визнання недійсними договорів оренди землі, скасовується і запис про їх державну реєстрацію.

Як вбачається з з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0505846742017, право оренди на земельну ділянку, кадастровий номер: НОМЕР_3 було зареєстроване 13.09.2010 року, хоча підстави для державної реєстрації були відсутні. Крім цього, підпис в графі Орендодавець у договорі оренди землі від 13.09.2010 року, що укладений між ОСОБА_3 та ПП Агрофірма Відродження , виконаний не гр. ОСОБА_3, а іншою особою, що підтверджено висновком експерта №198-П від 19.07.2017 року, тому вимога про скасування державної реєстрації підлягає задоволенню.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Щодо клопотання представника відповідача про застосування судом строків позовної давності, які на його думку були пропущені позивачем при подані позовної заяви до суду, суд зважає на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

П. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними визначає, що перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом встановлено, що про своє порушене право зі сторони відповідача позивач ОСОБА_3 дізналася восени 2016 року, коли приїхала до відповідача з вимогою повернути свою земельну ділянку з метою передати її іншому орендарю на більш вигідних умовах, де їй стало відомо про діючий договір оренди до 2020 року, що підтверджується висновком експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи № 198-П від 19.07.2017 року, згідно якого підпис у графі Орендодавець у договорі оренди землі від 13.09.2010 року, укладеному між ОСОБА_3 та ПП Агрофірма Відродження виконаний не громадянкою ОСОБА_3, а іншою особою. Крім того, як вбачається з , відомості про видачу паїв № -НОМЕР_1 ОСОБА_3 отримувала пшеницю в рахунок орендної плати 12 серпня 2014 року, а позов було подано до суду 21березня 2017 року, тобто у межах строку трьохрічної позовної давності.

З врахуванням наведеного суд вважає, що строк позовної давності по всім заявленим вимогам на момент подачі позивачем позовної заяви до суду не минув, а тому відсутні правові підстави для його застосування.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; витрати, пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; витрати , пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч.2 ст. 141 ЦК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача;

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого не майнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

На підставі ст. ст. 6, 13-15, 18, 27, 35 Закону України "Про оренду землі", ст. 93 ЗК України, ст. ст. 16, 202, 203, 205, 207, 208, 215-216, 236, 638, 792 ЦК України, п.79 рішення Європейського суду з прав людини (справа Білуха проти України ) від 09.11.2006р, керуючись ст. ст. 12, 13, 19,76, 81,102- 110, 263-265 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Визнати недійсним договір оренди землі укладений на земельну ділянку загальною площею 1,7000 га, між ОСОБА_3, зареєстрованою та проживаючою АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2, та Приватним підприємством Агрофірма Відродження (вул. Першотравнева, 21 А, с. Чернявка Оратівського району Вінницької області, ЄДРПОУ 31686560), зареєстрований у Відділі Держкомзему в Оратівському районі Вінницької області 13.09.2010 року щодо земельної ділянки кадастровий номер: НОМЕР_3.

Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер: НОМЕР_3, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, площею 1,7000 га, що знаходиться на території Сабарівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, зареєстрованого у Вінницькій регіональній філії ДП Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №051210004007385.

Стягнути з Приватного підприємства Агрофірма Відродження (вул. Першотравнева, 21 А, с. Чернявка Оратівського району Вінницької області, ЄДРПОУ 31686560) сплачений судовий збір у розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят ) грн. 00 коп. на користь ОСОБА_3, зареєстрованої та проживаючої АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2.

Стягнути з Приватного підприємства Агрофірма Відродження (вул. Першотравнева, 21 А, с. Чернявка Оратівського району Вінницької області, ЄДРПОУ 31686560) на користь ОСОБА_3 (зареєстрованої та проживаючої АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2) витрати понесені на проведення судово-почеркознавчої експертизи у розмірі 2250,24 (дві тисячі двісті п'ятдесят гривень 254 копійки) грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Вінницької області. У разі проголошення вступної та резолютивної частини, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення буде виготовлений протягом десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

СУДДЯ О.І. Лисак

Повний текст рішення виготовлено 29.12.2017 року