Постанова
від 06.02.2020 по справі 141/176/17
КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 141/176/17

провадження № 61-38099св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне підприємство Агрофірма Відродження ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - відділ Держгеокадастру в Оратівському районі Вінницької області,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Вінницької області від 10 травня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Панасюка О. С., Шемети Т. М., Ковальчука О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Приватного підприємства Агрофірма Відродження (далі - ПП Агрофірма Відродження ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - відділ Держгеокадастру в Оратівському районі Вінницької області, про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позову зазначила, що є власником земельної ділянки загальною площею 1,7000 га із кадастровим номером 0523184700:02:001:0189 та цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Сабарівської сільської ради Оратівського району Вінницької області.

Вказану земельну ділянку обробляло ПП Агрофірма Відродження без оформлення договірних правовідносин і позивач вважала, що у будь-який момент зможе розпорядитися нею на власний розсуд. Проте восени 2016 року вона дізналася про існування договору оренди цієї земельної ділянки від 13 вересня 2010 року строком на 10 років, зареєстрованого у Вінницькій регіональній філії Державного підприємства Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах . Відомості про право оренди на підставі цього договору внесені до Державного земельного кадастру 13 вересня 2010 року.

ОСОБА_1 вказує, що договір оренди землі із ПП Агрофірма Відродження не укладала і не уповноважувала інших осіб на його укладення, підпис у графі Орендодавець цього договору виконаний не нею.

За таких обставин просила визнати недійсним договір оренди землі від 13 вересня 2010 року, а також скасувати внесений до Державного земельного кадастру запис № 052310004007385 про право оренди земельної ділянки.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 20 грудня 2017 року, ухваленим у складі судді Лисака О. І., позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 і ПП Агрофірма Відродження щодо земельної ділянки загальною площею 1,7000 га із кадастровим номером 0523184700:02:001:0189.

Скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки із кадастровим номером 0523184700:02:001:0189 та цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташованоїна території Сабарівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, про що у Державному земельному кадастрі вчинено запис за № 051210004007385.

Стягнено з ПП Агрофірма Відродження на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 280 гривень і витрати, понесені у зв`язку з проведенням судової почеркознавчої експертизи, у розмірі 2 250,24 гривень. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи від 19 липня 2017 року підпис у графі Орендодавець договору оренди землі від 13 вересня 2010 року виконаний не ОСОБА_1 , тобто вона не мала волевиявлення на передачу земельної ділянки в оренду відповідачу строком на 10 років, що є підставою для визнання зазначеного договору недійсним з передбачених статтями 203, 215 ЦК України підстав, а також для скасування внесеного на підставі цього договору до Державного земельного кадаструзапису про право оренди.

Доводи ПП Агрофірма Відродження про сплив позовної давності суд відхилив з тих підстав, що про порушення свого права ОСОБА_1 дізналася восени 2016 року, а з цим позовом звернулася у березні 2017 року, тобто у межах встановленого законодавством трирічного строку.

Постановою апеляційного суду Вінницької області від 10 травня 2018 року рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 20 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПП Агрофірма Відродження у відшкодування судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги, 1 920 гривень.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про непідписання ОСОБА_1 договору оренди землі від 13 вересня 2010 року та відсутність у неї волевиявлення на його укладення, проте зазначив про пропуск позивачем встановленого законодавством трирічного строку звернення до суду за захистом порушеного права, так як про існування оспорюваного договору позивач знала з вересня 2013 року, про що свідчить підписаний нею акт підтвердження особи орендодавця від 1 вересня 2013 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила постанову апеляційного суду Вінницької області від 10 травня 2018 року скасувати і залишити в силі рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 20 грудня 2017 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Заявник зазначає, що про існування оспорюваного договору дізналася лише восени 2016 року. Отримання нею орендної плати у серпні 2014 року не свідчить про пропущення строку звернення до суду, так як цей позов поданий у березні 2017 року.

Вважає, що акт підтвердження особи орендодавця від 1 вересня 2013 року не є належним і допустимим доказом, так як його складання не передбачено чинним законодавством у сфері земельних правовідносин. Також вказує, що підпис на цьому акті проставлений не нею.

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставідержавного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 764860 від 3 грудня 2008 року належить земельна ділянка загальною площею 1,7000 га із кадастровим номером 0523184700:02:001:0189 та цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Сабарівської сільської ради Оратівського району Вінницької області.

13 вересня 2010 року від імені ОСОБА_1 з ПП Агрофірма Відродження укладено договір оренди цієї земельної ділянки строком на 10 років, зареєстрований у Вінницькій регіональній філії Державного підприємства Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах за № 052310004007385. На виконання цього договору ПП Агрофірма Відродження передано земельну ділянку, про що складено акт приймання-передачі.

1 вересня 2013 року ОСОБА_1 та ПП Агрофірма Відродження підписали акт підтвердження особи орендодавця за договором оренди земельної ділянки. У вказаному акті зазначено, що ОСОБА_1 засвідчує власноручне та без вчинення на неї будь-якого тиску підписання договору оренди землі, зареєстрованого у Вінницькій регіональній філії Державного підприємства Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах за № 052310004007385, а також обізнаність з його змістом.

З поданих ПП Агрофірма Відродження відомостей та довідок суд встановив, що позивач протягом 2014-2016 років отримувала орендну плату за договором оренди землі.

Висновком судової почеркознавчої експертизи Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 198-П від 19 липня 2017 року встановлено, що підпис у графі Орендодавець в договорі оренди землі від 13 вересня 2010 року, укладеному від імені ОСОБА_1 з ПП Агрофірма Відродження , виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Правовідносини, що виникають з оренди землі, регулюються Законом України Про оренду землі , Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також самим договором оренди землі.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (статті 1, 13 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до статей 14, 16 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Статті 207, 638 ЦК України у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору, встановлювали, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною третьою статті 203 ЦК України, яка встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою вважати правочин недійсним (стаття 215 ЦК України).

Оскільки ОСОБА_1 договір оренди землі від 13 вересня 2010 року не підписувала і волевиявлення на передачу належної їй земельної ділянки в оренду відповідачу на 10 років не мала, суд апеляційної інстанції правильно зазначив про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав і протягом часу її дії особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Стаття 261 ЦК України визначає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні моменти (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (коли особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення).

Таким чином, за змістом статті 261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися дає підстави для висновку про презумпцію можливості й обов`язку особи знати про стан її майнових прав.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (рішення у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства та у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Суд апеляційної інстанції оцінив поданий відповідачем акт від 1 вересня 2013 року і встановив, що його підписанням ОСОБА_1 засвідчила обізнаність про існування договору оренди її земельної ділянки, укладеного із ПП Агрофірма Відродження .

Встановивши, що позивач дізналося про існування оспорюваного договору оренди землі у вересні 2013 року, а цей позов про визнання його недійсним подала у березні 2017 року, суд апеляційної інстанції правильно застосував статті 256, 257, 261, 267 ЦК України і відмовив у задоволенні позову з підстав спливу позовної давності, про застосування якої заявив відповідач.

Доводи заявника про необізнаність щодо існування оспорюваного договору до осені 2016 року касаційний суд відхиляє, оскільки суд апеляційної інстанції встановив, що у вересні 2013 року заявник підписала акт підтвердження особи орендодавця по договору оренди земельної ділянки, у якому прямо зазначено про існування відповідного договору.

Твердження заявника про те, що підписання такого акта не вимагається чинним законодавством у сфері земельних правовідносин, тому він є неналежним і недопустимим доказом, касаційний суд вважає помилковими, оскільки сама по собі відсутність у Законі України Про оренду землі вимоги щодо необхідності складання такого документу не позбавляє сторін договору права його підписати. Викладена у даному акті інформація про визнання заявником факта власноручного підписання договору оренди землі не спростовує результати судової почеркознавчої експертизи і не має правового значення для встановлення обставин його підписання, проте свідчить про її обізнаність щодо існування такого договору з вересня 2013 року.

Твердження заявника про те, що вона не підписувала акт підтвердження особи орендодавця по договору оренди земельної ділянки від 1 вересня 2013 року, касаційний суд відхиляє. ОСОБА_1 , розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, не надала жодних доказів на підтвердження непідписання даного акта і при поданні клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи не просила поставити на вирішення експерта питання щодо підписання нею акта від 1 вересня 2013 року, хоча у реалізації даного права не була обмежена . Крім того, заперечуючи проти заяви ПП Агрофірма Відродження про застосування наслідків спливу позовної давності під час розгляду справи у суді першої інстанції, заявник не посилалася на непідписання нею відповідного акта, а лише вказувала на його неналежність та недопустимість як доказу.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення на їх підставі нових обставин, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не відноситься до повноважень касаційного суду під час касаційного перегляду справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України ). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судового рішення, оскільки суд апеляційної інстанції,встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Вінницької області від 10 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов

СудКасаційний цивільний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення06.02.2020
Оприлюднено18.02.2020
Номер документу87640406
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —141/176/17

Постанова від 06.02.2020

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Карпенко Світлана Олексіївна

Ухвала від 23.10.2018

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Карпенко Світлана Олексіївна

Ухвала від 04.07.2018

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Карпенко Світлана Олексіївна

Постанова від 10.05.2018

Цивільне

Апеляційний суд Вінницької області

Панасюк О. С.

Ухвала від 02.04.2018

Цивільне

Апеляційний суд Вінницької області

Панасюк О. С.

Ухвала від 15.03.2018

Цивільне

Апеляційний суд Вінницької області

Панасюк О. С.

Ухвала від 20.02.2018

Цивільне

Апеляційний суд Вінницької області

Панасюк О. С.

Рішення від 20.12.2017

Цивільне

Оратівський районний суд Вінницької області

Лисак О. І.

Ухвала від 20.12.2017

Цивільне

Оратівський районний суд Вінницької області

Лисак О. І.

Рішення від 20.12.2017

Цивільне

Оратівський районний суд Вінницької області

Лисак О. І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні