Рішення

від 26.12.2017 по справі 911/3044/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2017 р. м. Київ Справа № 911/3044/17

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Біофарм", Вінницька обл., смт. Літин

до Фізичної особи-підприємця Пелих Аделіни Анатоліївни, Київська обл.,

м. Біла Церква

про стягнення 118489,87 грн.

секретар судового засідання: Абрамова В.Д.

за участю представників

від позивача: Головчук В.А. (дов. № б/н від 11.07.2017 р.);

від відповідача: Яроцька Ю.О. (договір №2017-02-27/1 від 01.11.2017 р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство Біофарм (далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Фізичної особи підприємця Пелих Аделі Анатоліївни про стягнення 118489,87 грн., з яких 89894,78 грн. борг за договором поставки № 82 від 11.02.2015 р., 13998,59 грн. інфляційних втрат, 3158,25 грн. - 3% річних та 11438,25 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 82 від 11.02.2015 р. в частині оплати вартості поставленого товару, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 89894,78 грн. Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивачем з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано відповідачу 13998,59 грн. інфляційних втрат, 3158,25 грн. - 3% річних та з посиланням на п. 8.2 договору - 11438,25 грн. пені.

14.11.2017 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначає, що між сторонами існували також договірні відносини за договорами № ПА-0000065 від 01.04.2014 р. та № ПА-0000061 від 06.06.2016 р., де відповідач виступає постачальником і у позивача за вищезазначеними договорами виникла заборгованість у сумі 64754,84 грн., що підтверджується видатковими накладними № ПА-0000155 від 13.02.2015 р., № 000574 від 06.06.2016 р. та № ПА-000608 від 15.06.2016 р., яку відповідно до угоди про погашення зустрічних однорідних вимог від 30.06.2016 р. було зараховано, як взаємну заборгованість, після чого заборгованість відповідача зменшилась до 47944,63 грн. Враховуючи вищевикладене, відповідач стверджує, що позивачем невірно визначено суму заборгованості. Також, відповідач зазначає, що позивачем не надано реєстраційних посвідчень на ветеринарні препарати на товар, а отже позивач вимагає від відповідача оплати за товар, який заборонений в обігу.

30.11.2017 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшли письмові пояснення щодо поданого відповідачем відзиву на позовну заяву, у яких позивач зазначає, що вказаний відзив є необґрунтованим, а вказані в ньому доводи не відповідають обставинам справи, а саме: угода про погашення зустрічних однорідних вимог, на яку посилається відповідач, була укладена для погашення залишку боргу по видатковій накладній № РН-000245 від 09.04.2014 р. Разом з тим, позивач зазначає, що відповідач, посилаючись на відсутність реєстраційних посвідчень на товар, не вказує на які саме ветеринарні препарати відсутні реєстраційні посвідчення, їхню кількість та ціну та в процесі поставки товару у відповідача жодного разу не виникало питань щодо відсутності реєстраційних посвідчень на товар, а отже, як зазначає позивач, відповідачем не надано жодного належного і допустимого доказу, який би підтверджував обставини справи, на які посилається відповідач щодо суми боргу та наявності підстав, які б звільняли його від виконання зобов'язання з оплати товару.

14.12.2017 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких відповідач зазначає, що відповідачем на виконання умов договору поставки № ПА - 0000065 від 01.04.2014 р. на адресу позивача згідно видаткової накладної № ПА - 00359 від 01.04.2014 р. було поставлено ветеринарні препарати на загальну суму 93447,60 грн., вимога за якою відповідно до угоди про погашення взаємних грошових вимог від 31.05.2014 р. є погашеною. Враховуючи вищевикладене, відповідач зазначає, що твердження позивача, що угодою про погашення зустрічних однорідних вимог від 30.06.2016 р. було погашено залишок боргу за поставлений раніше позивачем товар згідно видаткової накладної № РН - 000245 від 09.04.2014 р. на загальну суму 93447,60 грн., є необґрунтованим та не відповідає дійсності. Також, відповідач стверджує, що сума його заборгованості перед позивачем зменшилась на 64754,84 грн. та становить 25139,94 грн.

26.12.2017 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява в якій позивач визнає, що сума боргу 93447,60 грн. за видатковою накладною № РН - 000245 від 09.04.2014 р. не стосується угоди про погашення зустрічних однорідних вимог від 30.06.2016 р. і зазначає, що у відповідача перед позивачем наявний борг у сумі 47944,63 грн за договором поставки № 82 від 11.02.2015 р. Крім того, на думку позивача, відповідач має сплатити 7466,03 грн. інфляційних втрат, 3% річних у сумі 1684,43 грн. та пені у сумі 6100,50 грн., всього 63195,59 грн. Вказані обставини позивач просить врахувати при винесенні рішення.

Представник позивача у судових засіданнях 02.11.2017 р., 14.11.2017 р. та 14.12.2017 р. підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, а в судовому засіданні 26.12.2017 р. підтримав позовні вимоги про стягнення з відповідача 63195,59 грн. Заява про зменшення розміру позовних вимог позивачем не заявлялась.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.11.2017 р. просив відкласти розгляд справи, а в судових засіданнях 14.11.2017 р., 30.11.2017 р., 14.12.2017 р. та 26.12.2017 р. проти позовних вимог частково заперечував з підстав, викладених у відзиві та у додаткових поясненнях по справі.

15.12.2017 р. набрали чинності зміни до Господарського процесуального кодексу України, внесені Законом України № 2147-VIII від 03.10.2017 р., відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 14.11.2017 р., судом було розпочато розгляд справи по суті.

З огляду на викладене суд дійшов висновку щодо продовження розгляду справи по суті у судовому засіданні, а саме на стадії з'ясування обставин справи та дослідження доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

11.02.2015 р. між приватним підприємством Біофарм (продавець) та Фізичною особою-підприємством Пелих Аделіною Анатоліївною (покупець) було укладено договір № 82 про поставку товару, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупцю певний товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору предметом постачання є ветеринарні препарати (далі - товар). Ціна вказується в рахунку-фактурі, який є невід'ємною частиною договору. Передача товару від продавця покупцю здійснюється на основі довіреностей від покупця та підтверджується видатковими накладними, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 4.1 договору ціна вказується в рахунках-фактурах до договору і вказується в накладних на товар. Ціна формується у національній валюті України.

Відповідно до п. 5.1 договору розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється у безготівковому порядку в національній валюті України шляхом виплати суми, яка вказана у рахунку-фактурі та підтверджена у накладній на поставку товару на рахунок продавця.

Пунктом 5.3 договору передбачено порядок оплати: 100% cуми кожної поставки сплачується в термін 3 банківських днів з дати поставки партії товару.

Згідно з п. 7.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2015 р., а в частині взаєморозрахунків сторін, оплати штрафних санкцій та гарантійних зобов'язань - до повного їх здійснення.

У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір на протязі місяця після його закінчення, даний договір вважається пролонгований на рік ( п. 7.4 договору).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу ветеринарні препарати на загальну суму 226677,42 грн., які були отримані відповідачем, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000133 від 11.02.2015 р., № РН-0000151 від 17.02.2015 р., № РН-0000149 від 17.02.2015 р., № РН- 0000187 від 27.02.2015 р., № РН- 0000210 від 03.03.2015 р., № РН- 0000248 від 16.03.2015 р., № РН- 0000260 від 17.03.2015 р., № РН- 0000279 від 20.03.2015 р., № РН- 0000318 від 31.03.2015 р., № РН- 000386 від 21.04.2015 р., № РН- 000483 від 12.05.2015 р., № РН- 0000433 від 15.05.2015 р., № РН- 00500 від 20.05.2015 р., № РН- 00559 від 05.06.2015 р., № РН- 00598 від 17.06.2015 р., № РН- 00620 від 23.06.2015 р., № РН- 00724 від 16.07.2015 р., № РН- 00742 від 20.07.2015 р., № РН- 00784 від 29.07.2015 р., № РН- 00814 від 04.08.2015 р., № РН- 00879 від 18.08.2015 р., № РН- 00894 від 20.08.2015 р., № РН- 00932 від 01.09.2015 р., № РН- 00962 від 08.09.2015 р., № РН- 00974 від 15.09.2015 р., № РН- 00983 від 17.09.2015 р., № РН- 01031 від 01.10.2015 р., № РН- 01084 від 13.10.2015 р., № РН- 01099 від 20.10.2015 р., № РН- 01133 від 27.10.2015 р., № РН- 01222 від 17.11.2015 р., № РН- 01340 від 17.12.2015 р., № РН- 01373 від 22.12.2015 р., № РН- 01399 від 29.12.2015 р., № РН- 0000060 від 19.01.2016 р., № РН- 0000137 від 09.02.2016 р., № РН- 0000190 від 17.02.2016 р., № РН- 0000195 від 18.02.2016 р., № РН- 0000213 від 23.02.2016 р., № РН- 0000278 від 07.03.2016 р., № РН- 0000332 від 17.03.2016 р., № РН- 0000352 від 22.03.2016 р., № РН- 0000416 від 05.04.2016 р., № РН- 0000419 від 06.04.2016 р., № РН- 0000486 від 18.04.2016 р., № РН- 0000507 від 21.04.2016 р., № РН- 0000571 від 06.05.2016 р., № РН- 0000623 від 17.05.2016 р., № РН- 0000624 від 18.05.2016 р., № РН- 0000637 від 19.05.2016 р., № РН- 0000734 від 09.06.2016 р. підписаними та скріпленими печатками сторін.

Проте, відповідач за поставлений товар розрахувався лише частково у сумі 136782,64 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 60 від 18.02.2015 р., № 93 від 16.03.2015 р., № 329 від 10.08.2015 р., № 371 від 01.09.2015 р., № 523 від 15.12.2015 р., № 77 від 03.03.2016 р. та № 97 від 18.03.2016 р.

Посилаючись на те, що вартість товару у сумі 89894,78 грн. залишилась несплаченою, позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 89894,78 грн. боргу.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2014 р. між відповідачем та позивачем було укладено договір № ПА- 0000065, відповідно до п. 1.1 якого фізична особа-підприємець Пелих Аделіна Анатоліївна (постачальник) приймає на себе зобов'язання систематично поставляти і передавати у власність приватному підприємству Біофарм (покупець) ветеринарні товари, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар - у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Крім того, між відповідачем та позивачем було укладено договір № ПА- 0000061 від 06.06.2016 р., відповідно до п. 1.1 якого фізична особа-підприємець Пелих Аделіна Анатоліївна (постачальник) приймає на себе зобов'язання систематично поставляти і передавати у власність приватному підприємству Біофарм (покупець) ветеринарні товари, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар - у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Отже, за вказаними договорами відповідач є постачальником, а позивач - покупцем.

На виконання умов договорів № ПА- 0000065 від 01.04.2014 р. та № ПА- 0000061 від 06.06.2016 р. відповідачем було поставлено позивачу товар на загальну суму 64754,84 грн., що підтверджується видатковими накладними № ПА- 0000155 від 13.02.2015 р., № ПА- 000574 від 06.06.2016 р. та № ПА- 000608 від 15.06.2016 р.

30.06.2016 р. сторонами було підписано угоду про погашення зустрічних однорідних вимог, в пункті 1 якої зазначено, що враховуючи наявність у сторін взаємних однорідних вимог за поставлену продукцію у розмірі 64754,84 грн. сторони дійшли згоди про їх зарахування.

Згідно з п. 2 угоди про погашення зустрічних однорідних вимог від 30.06.2016 р. з моменту підписання цієї угоди зменшується заборгованість ПП Біофарм перед ФОП Пелих А.А. в розмірі 64754,84 грн. та заборгованість ФОП Пелих А.А. перед ПП Біофарм в розмірі 64754,84 грн.

Враховуючи вищевикладене, відповідач стверджує, що сума його заборгованості перед позивачем зменшилась на 64754,84 грн. та становить 25139,94 грн.

Позивачем при зверненні з даним позовом до суду не враховано факт зараховання сторонами зустрічних однорідних вимог у сумі 64754,84 грн.

Під час розгляду справи позивач у поясненнях, які надійшли до суду 30.11.2017 р. заперечував проти зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 64754,84 грн. за угодою про погашення зустрічних однорідних вимог від 30.06.2016 р. за договором поставки № 82 від 11.02.2015 р., вказуючи на те, що угода про погашення зустрічних однорідних вимог, на яку посилається відповідач, була укладена для погашення залишку боргу відповідача за видатковою накладною № РН-000245 від 09.04.2014 р. на суму 93447,60 грн.

З цього приводу судом встановлено наступне.

09.04.2014 р. приватним підприємством Біофарм було поставлено фізичній особі-підприємцю Пелих Алеліні Анатоліївній товар на суму 93447,60 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-000245 від 09.04.2014 р.

Також, на виконання умов договору № ПА-0000065 від 01.04.2014 р. приватному підприємству Біофарм (покупцю) фізичною особою-підприємцем Пелих Аделіною Анатоліївною (продавцем) було поставлено товар на суму 93447,60 грн., що підтверджується видатковою накладною № ПА-00359 від 01.04.2014 р.

31.05.2014 р. сторонами була підписана угода про погашення взаємних грошових вимог, відповідно до умов якої сторони прийшли до згоди, що зустрічні грошові вимоги станом на 31.05.2014 р. ФОП Пелих А.А. перед ПП Біофарм в розмірі 93447,60 грн. і ПП Біофарм перед ФОП Пелих А.А. в розмірі 93447,60 грн. рахуються виконані обома сторонами без перерахування грошових коштів через розрахунковий рахунок. Рахунки обох сторін рахуються оплачені на вищевказану суму в день підписання даної угоди.

Отже, оскільки вимоги позивача за накладною № РН-000245 від 09.04.2014 р. та вимоги відповідача за накладною № ПА-00359 від 01.04.2014 р. вже існували станом на 31.05.2014 р., сума вимог повністю співпадає з сумою за угодою про погашення взаємних грошових вимог від 31.05.2014 р., то суд вважає доведеним твердження відповідача про те, що його заборгованість за накладною № ПА-0000245 від 09.04.2014 р. на суму 93447,60 грн. погашена угодою про погашення взаємних грошових вимог від 31.05.2014 р, а отже посилання позивача на те, що вищезазначена сума була погашена сторонами угодою про погашення зустрічних однорідних вимог від 30.06.2016 р. є помилковим. Зазначене також підтверджується тим, що в поясненнях позивача, які надійшли до суду 26.12.2017 р., позивач підтверджує, що угодою про погашення взаємних грошових вимог від 31.05.2014 р. сторонами була погашена сума 93447,60 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд також дійшов висновку , що угодою про погашення зустрічних однорідних вимог від 30.06.2016 р. була погашена заборгованість відповідача за договором № 82 від 11.02.2015 р. у сумі 64754,84 грн.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на час звернення позивача з даним позовом до суду за договором поставки № 82 від 11.02.2015 р. становить 25139,94 грн. (89894,78 - 64754,84 = 25139,94).

Посилання представника позивача в поясненнях, які надійшли до суду 26.12.2017 р. на те, що заліком зустрічних вимог від 30.06.2016 р. частково погашено заборгованість відповідача за 2011 рік не береться судом до уваги, оскільки вже в 2014 р. сторони угодою про погашення взаємних грошових вимог від 31.05.2014 р. погасили взаємну заборгованість за 2014 рік.

Оскільки станом на час звернення позивача з даним позовом, в якому позивач просить стягнути 89894,78 грн. боргу, до суду, частина боргу у сумі 64754,84 грн. була зарахована сторонами, як зустрічні однорідні вимоги, то позовна вимога в частині стягнення з відповідача на користь позивача 64754,84 грн. заборгованості не підлягає задоволенню.

В порушення умов договору поставки № 82 від 11.02.2015 р. визнана відповідачем сума заборгованості 25139,94 грн. не сплачена.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар у сумі 25139,94 грн. не погашена, а розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та визнається відповідачем, то вимога позивача про стягнення з відповідача 89894,78 грн. боргу підлягає задоволенню у сумі 25139,94 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 11438,25 грн. пені, нарахованої за період з 13.06.2016 р. по 12.12.2016 р. на 89894,78 грн. боргу.

Відповідно до п. 8.2 договору поставки № 82 від 11.02.2015 р. за порушення терміну розрахунків відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка має місце на час проведення розрахунків, за кожен день затримки від суми заборгованості.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Таким чином, позивачем нараховано пеню з порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України та невірно вказано суму заборгованості, на яку нараховано пеню.

Пеня, нарахована на заборгованість за видатковими накладними № РН-01133 від 27.10.2015 р. та № РН-01222 від 17.11.2015 р. нарахована з порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки навіть за накладною № РН-01222 від 17.11.2015 р., враховуючи п. 5.3 договору, нарахування пені припинилося 21.05.2016 р.

Згідно з вірним розрахунком, здійсненим судом, пеня, нарахована на заборгованість за видатковою накладною № РН-01373 від 22.12.2015 р. за період з 13.06.2016 р. по 26.06.2016 р. становить 70,72 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Згідно з вірним розрахунком, здійсненим судом, пеня, нарахована на суму боргу (з виключенням сум за видатковими накладними № РН-01133 від 27.10.2015 р., № РН-01222 від 17.11.2015 р. та № РН-01373 від 22.12.2015 р.) 76595,16 грн. за період з 13.06.2016 р. по 29.06.2016 р. становить 1241,87 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, пеня, нарахована за загальний період з 30.06.2016 р. по 12.12.2016 р. на 25139,94 грн. боргу, з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, становить 2885,61 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Отже, позовна вимога про стягнення 11438,25 грн. пені підлягає частковому задоволенню на суму 4198,20 грн.

У відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях по справі відповідач посилається на те, що позивачем при розрахунку пені порушено спеціальний строк позовної давності. При цьому, заяви про застосування позовної давності відповідачем не заявлено, що підтверджено представником відповідача в судовому засіданні 26.12.2017 р.

Крім того, позивач просить стягнути 13998,59 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 3158,25 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3158,25 грн. - 3% річних, нарахованих на 89894,78 грн. за період з 13.06.2016 р. по 14.08.2017 р.

Проте, позивачем при розрахунку 3 % річних не враховано угоду про погашення зустрічних однорідних вимог від 30.06.2016 р., з урахуванням якої сума боргу з 30.06.2016 р. зменшилась до 25139,94 грн.

Згідно з вірним арифметичним розрахунком, зробленим судом, 3% річних, нарахованих з 13.06.2016 р. по 29.06.2017 р. на 89894,78 грн. боргу, становлять 125,26 грн. та підлягають стягненню з відповідача.

Згідно з вірним арифметичним розрахунком, зробленим судом, 3% річних, нарахованих з 30.06.2016 р. по 14.08.2017 р. на 25139,94 грн. боргу, становлять 848,17 грн. та підлягають стягненню з відповідача.

Також, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з червня 2016 р. по липень 2017 р. у сумі 13998,59 грн.

Відповідно до абзаців 2, 3 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи вищевикладене, позивачем неправомірно нараховано інфляційні втрати за червень 2016 р. на суму заборгованості за видатковою накладною № РН-0000734 від 09.06.2016 р., оскільки заборгованість за даною накладною виникла 13.06.2016 р.

Також, позивачем не враховано угоду про погашення зустрічних однорідних вимог від 30.06.2016 р. з урахуванням якої сума боргу з 30.06.2016 р. зменшилась до 25139,94 грн.

Проте, оскільки враховуючи, що у червні 2016 р. заборгованість у сумі 25139,94 грн. існувала цілий календарний місяць (враховуючи попередні накладні), сума інфляційних втрат за період з 01.06.2016 р. по 31.07.2017 р., нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 25139,94 грн. становить 3914,69 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Судовий збір відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Пелих Аделі Анатоліївни (09106, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства Біофарм (22300, Вінницька область, смт. Літин, вул. Радянська, буд 37, код 30803890) 25139,94 грн. (двадцять п'ять тисяч сто тридцять дев'ять грн. 94 коп.) заборгованості, 4198,20грн. (чотири тисячі сто дев'яносто вісім грн. 20 коп.) пені, 973,43 грн. (дев'ятсот сімдесят три грн. 43 коп.) 3% річних, 3914,69 грн. (три тисячі дев'ятсот чотирнадцять грн. 69 коп.) інфляційних втрат та 513,39 грн. (п'ятсот тринадцять грн. 39 коп.) судового збору.

2. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції відповідно до ст. ст. 256, 257 ст. Господарського процесуального кодексу України .

Повний текст рішення складено 12.01.2018 р.

Суддя О.О. Рябцева