Рішення

від 18.01.2018 по справі 905/2419/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.01.2018 Справа № 905/2419/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Хадієва М.Ф.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Люксор Кепітал , м.Костянтинівка Донецької області, ЄДРПОУ 37007719,

до відповідача, Державного підприємства Донецька залізниця , м.Донецьк, ЄДРПОУ 01074957,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , ЄДРПОУ 40075815, м.Київ, в особі регіональної філії Донецька залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , м.Лиман Донецької області, ЄДРПОУ 40150216,

про стягнення 22837,90 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Люксор Кепітал , м.Костянтинівка Донецької області, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №247 від 18.10.2017р. до Державного підприємства Донецька залізниця , м.Донецьк, про стягнення заборгованості у сумі 18150,00 грн., 3% річних у розмірі 889,10 грн., інфляційних у сумі 3798,80 грн.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/2419/17 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 23.10.2017р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/2419/17; залучено до участі у справі Публічне акціонерне товариство Українська залізниця , м.Київ, в особі регіональної філії Донецька залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , м.Лиман Донецької області, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №Д/НХ - 15530/НЮ від 30.11.2015р., невиконання останнім за ним своїх грошових зобов'язань з оплати вартості переданого товару, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних, інфляційних витрат.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано розрахунок суми позовних вимог, а також у копіях: договір поставки №Д/НХ - 15530/НЮ від 30.11.2015р. із специфікацією №1 б/д до нього; акт прийому-передачі №б/н від 29.12.2015р., видаткова накладна №61 від 23.12.2015р., рахунок на оплату №76 від 29.12.2015р., довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей №188 від 29.12.2015р., акт звіряння взаємних розрахунків за період: 28.12.2015р.-06.06.2016р., правоустановчі документи підприємства позивача, витяг в веб-сайту Міністерства юстиції України Безкоштовний запит. Детальна інформація про юридичну особу що відповідача.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.1, 3, 11, 16, 258, 509, 526, 610, 625, 626, 631, 639, 656, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 173, 174, 193, 231 - 232 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2, 12, 15 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

28.11.2017р. представником позивача через канцелярію господарського суду Донецької області подано клопотання б/н б/д про долучення до матеріалів справи, до якого додано документи, наведені у переліку.

28.11.2017р. представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача через канцелярію господарського суду Донецької області подано пояснення б/н від 23.11.2017р., за змістом яких вказано, що відповідач на сьогоднішній день залишається юридичною особою, самостійно продовжує здійснювати свою господарську діяльність, веде претензійну роботу і розрахунки, бере участь у судових процесах, а тому продовжує самостійно нести відповідальність за договірними та позадоговірними зобов'язаннями, що виникли за його участі; зауважено, що Публічне акціонерне товариство Українська залізниця , в особі регіональної філії Донецька залізниця не може нести відповідальність за зобов'язаннями іншої юридичної особи, проводити взаєморозрахунки та вчиняти дії від свого імені, пов'язаних із діяльністю Державного підприємства Донецька залізниця .

До пояснень додано документи, наведені у переліку.

13.12.2017р. представником позивача представлено суду клопотання б/н б/д про долучення до матеріалів справи, до якого додано довідку Управління Державної казначейської служби України у м.Харкові Харківської області №04 26/1514 від 05.12.2017р. про зарахування коштів до складу державного бюджету України.

19.12.2017р. представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача через канцелярію господарського суду Донецької області подано заяву б/н від 18.12.2017р. про розгляд справи за відсутності представника третьої особи регіональної філії Донецька залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , до якої додано копію довіреності на представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

15.12.2017р. набрала чинність редакція Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147 VIII від 03.10.2017р.

Ухвалою суду від 19.12.2017р. визначено розгляд справи №905/2419/17 за правилами загального позовного провадження, стадія: підготовче провадження; явку третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у судове засідання визнано не обов'язковою.

Представник позивача у судовому засіданні 18.01.2018р. наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання 18.01.2018р. не з'явився, витребувані судом документи не надав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у судове засідання 18.01.2018р. не з'явився.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також забезпечення з боку суду можливості відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв'язку) відповідних доказів до суду, з огляду на таке суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні, відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

За приписами статті 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як свідчать матеріали справи, 30.11.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Люксор Кепітал» (Постачальник) та Державним підприємством «Донецька залізниця» (Покупець) укладено договір поставки №Д/НХ - 15530/НЮ.

Згідно п.1.1 договору, предметом Договору є поставка Постачальником Покупцю товару в асортименті та кількості згідно специфікації №1 (додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.1.2 договору, найменування продукції - ручка до лопати дерев'яна (бук) 1,2 м. сорт 1.

Товар повинен бути поставлений Постачальником не пізніше 15 днів від дня надання замовлення Покупцем (п.4.1 договору) .

Пунктом 4.2 договору встановлено, що датою поставки товару вважається дата підписання накладної на приймання товару та підписання акту прийому-передачі товару обома сторонами договору.

Умовами п.4.3 договору передбачено , що товар постачається транспортом Постачальником та за його рахунок на склад Покупця на умовах СРТ м.Артемівськ (згідно правил INCOTERMS 2010). Перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця відбувається у момент передачі Постачальником товару у розпорядження Покупця в узгодженому пункті постачання у встановлений сторонами строк.

Представник Покупця при прийнятті товару зобов'язаний звірити його відповідність кількості товару, вказаній в рахунку-фактурі, або накладній, розписатися за отримання товару, та видати представнику Постачальника доручення на отримання товару (п.4.4 договору).

За визначеннями п.5.1 договору ціна Постачальника за продукцію вказана у специфікації (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно п.5.2., п.15.2 договору загальна сума договору складає 18150,00 грн., з урахуванням ПДВ 20% - 3025,00 грн.

Пунктом 6.1 договору встановлено здійснення розрахунків за поставлений товар у безготівковій формі.

Покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 30 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної та акту прийому-передачі на отримання товару (п.6.2 договору) .

Відповідно п.8.1 договору прийом товару здійснюється Покупцем при наявності товарно-супровідних документів: видаткової накладної, податкової накладної на товар, рахунку-фактури, документів, що підтверджують якість товару.

Згідно п.8.4. договору підтвердженням про одержання товару Покупцем є накладна на приймання товару та акт прийому-передачі товару, оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін.

За змістом п.15.1 договору термін дії договору - з моменту підписання його обома сторонами і до 31.12.2015р.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» , накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статтей 73, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Сторонами підписана специфікація №1 до договору №Д/НХ-15530/НЮ від 30.11.2015р., відповідно до якої узгодили поставку ручки до лопати дерев'яної (бук) 1,2м., сорт 1, у кільності 1100 шт., на загальну суму 18150,00 грн. з ПДВ, умови поставки - СРТ, умови розрахунків: по факту постачання.

Як свідчать матеріали справи, позивач здійснив продаж обумовленого вище товару відповідачу за видатковою накладною №61 від 23.12.2015р. на суму 18150,00 грн. Останнім його прийнято, що підтверджується підписами сторін на даних документах, а також актом прийому-передачі №б/н від 29.12.2015р.

Повноваження особи, яка здійснила приймання зазначеного товару за видатковою накладною №61 від 23.12.2015р. підтверджується довіреністю відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей №188 від 29.12.2015р.

Доказів наявності заперечень щодо кількості переданого товару, а також порядку передачі та інших зауважень суду не надано, з матеріалів справи не вбачається.

Предмет продажу означений правочином, ідентичні найменуванню товару, придбаного за наведеною видатковою накладною.

Крім того, цей первинний документ містить посилання на договір, у якості правової підстави заявлених позовних вимог договір.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що надана позивачем видаткова накладна та акт прийому-передачі є належними доказами здійснення передачі відповідачу товару та прийняття його останнім в межах договору поставки №Д/НХ - 15530/НЮ від 30.11.2015р.

Зазначені обставини у порядку приписів Господарського процесуального кодексу України не спростовано.

Отже, за викладених обставин, позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених означеним договором.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Як було зазначено вище, у відповідності до положень укладеного договору, Покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 30 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної та акту прийому-передачі на отримання товару.

Відтак, приймаючи до уваги дату складання акту прийому-передачі №б/н від 29.12.2015р. та викладені умови оплати, відповідач остаточно повинен був розрахуватись із позивачем за переданий останнім товар за видатковою накладною №61 від 23.12.2015р. - не пізніше 11.02.2016р. (30-м банківським днем місяця є 11.02.2016р.).

Позивачем виставлено рахунок на оплату №76 від 29.12.2015р. на суму 18150,00 грн.

Разом з цим, у акті звіряння взаємних розрахунків за період 28.12.2015р.-06.06.2016р. за договором №Д/НХ-15530-НЮ від 30.11.2015р., відображено наявність заборгованості на користь позивача у сумі 18150,00 грн.

Отже, як слідує з обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошове зобов'язання Покупця перед Продавцем у сумі 18150,00 грн. у встановлені договором строки не виконано.

Доказів, що свідчать про сплату цієї суми заборгованості в повному обсязі чи частково у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у повному обсязі.

Прострочення відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум.

За розрахунком позивача сума інфляційних витрат за прострочення основного зобов'язання у загальній сумі становить 3798,80 грн. (нарахування здійснено на суму основного боргу 18150,00 грн. за період з 01.03.2016р. по 31.07.2017р.).

В частині нарахування інфляційних витрат за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань слід виходити з наступного.

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Таким чином, застосований позивачем розрахунок інфляційних витрат не суперечить вищевикладеному у частині визначення періоду їх нарахування, і тому приймається судом.

Здійснив перерахунок інфляційних витрат за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН» , з урахуванням встановленого вище та визначеного позивачем періоду, але із дотриманням приведених приписів, суд дійшов висновку про задоволення цих вимог в сумі 3798,80 грн., тобто у межах заявлених до стягнення сум, оскільки за результатами підрахунку суду сума становить 3799,56 грн.

Одночасно, позивачем заявлено до стягнення 3% річних з простроченої суми 889,10 грн. (нарахування здійснено на суму основного боргу 18150,00 грн. за період з 12.02.2016р. по 30.09.2017р.).

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог, за період визначений позивачем, який не суперечить дійсним обставинам справи, суд дійшов висновку про їх задоволення у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 7, 13, 42, 73-81, 86, 129, 202, 165, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксор Кепітал» , м.Костянтинівка Донецької області, до Державного підприємства «Донецька залізниця» , м.Донецьк, про стягнення заборгованості у сумі 18150,00 грн., 3% річних у розмірі 889,10грн., інфляційних у сумі 3798,80 грн., задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (83000, м.Донецьк, Ворошиловський район, вул.Артема, б.68, код ЄДРПОУ 01074957, банківські реквізити не зазначено) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксор Кепітал» (85103, Донецька область, м.Костянтинівка, вул.Брестська, б.125, код ЄДРПОУ 37007719, банківські реквізити не зазначено) 22837,90 грн., у тому числі 18150,00 грн. - заборгованість за поставку товару, 3% річних у розмірі 889,10 грн., інфляційних у сумі 3798,80 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 1600,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В судовому засіданні 18.01.2018р. оголошено повний текст рішення.

5. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до п.п.17.5 п.17 р.ХІ Господарського процесуального кодексу України, протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

6. Повний текст рішення складено та підписано 18.01.2018р.

Суддя О.В. Кротінова