Постанова

від 11.01.2018 по справі 910/4133/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2018 р. Справа№ 910/4133/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тарасенко К.В.

при секретарі судового засідання Яремі Н.С.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 11.01.2018 року,

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Дартс" на рішення господарського суду міста Києва від 20.06.2017 року

у справі № 910/4133/17 (суддя - Мудрий С.М.)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до приватного підприємства "Дартс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Київкомунекологія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Меженська Кароліна Сергіївна

про зобов'язання вчинити дії, визнання права власності, скасування реєстрації, усунення перешкод у користуванні майном.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулося до господарського суду м. Києва з позовною заявою до приватного підприємства "Дартс" про зобов'язання вчинити дії визнання права власності, скасування реєстрації, усунення перешкод у користуванні майном.

Позовні вимоги обґрунтовані незаконним вибуттям на підставі нікчемного правочину (як вважає позивач) - договору купівлі-продажу нерухомого майна №348/03, серія та номер: №348/03/4603, виданого 10.11.2003 р., із власності держави нерухомого майна, а саме - групи приміщень нежитлового будинку загальною площею 3 338,8 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Гонти Івана, буд. 3А, літера "В", у зв'язку з чим позивач, як уповноважена в силу закону особа на здійснення розпорядження вказаним майном, просить суд визнати право власності на спірне майно за державою, скасувати реєстрацію переходу права власності на вказане майно до приватного підприємства "Дартс" шляхом скасування відповідного запису, витребувати з незаконного володіння приватного підприємства "Дартс" на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по місту Києву спірне майно, усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні спірним майном шляхом виселення всіх осіб з групи приміщень нежитлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Гонти Івана, буд. 3А, літера "В", крім належного орендаря за договором оренди №3862 від 20.07.2007 р. - ТОВ "НВП "Київкомунекологія".

Під час розгляду справи у суді першої інстанції, ухвалою господарського суду м. Києва від 17.03.2017 р. заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено, накладено арешт на групу приміщень нежитлового будинку загальною площею 3 338,8 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Гонти Івана, буд. 3А, літера "В", заборонено проведення реєстраційних дій Міністерством юстиції України, його територіальними органами, Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, нотаріусам, акредитованим суб'єктам, а також будь-яким іншим суб'єктам державної реєстрації вчиняти та/або скасовувати дії, пов'язані з подальшим переходом права власності на групу приміщень нежитлового будинку загальною площею 3 338,8 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Гонти Івана, буд. 3А, літера "В" та/або корегувати зміни до вказаного запису, в тому числі шляхом обтяження вказаного майна.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.06.2017 у справі №910/4133/17 позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву задоволено частково. Визнано право власності на групу приміщень нежитлового будинку загальною площею 3 338,8 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Гонти Івана, буд. 3А, літера "В" за державою. Скасовано реєстрацію переходу права власності на групу приміщень нежитлового будинку загальною площею 3 338,8 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Гонти Івана, буд. 3А, літера "В" до приватного підприємства "Дартс" шляхом скасування запису №19395917 від 10.03.2017. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 200 грн. 00 коп. Стягнуто з приватного підприємства "Дартс" в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 97 796 грн. 21 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Геоінвест Україна" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відновити строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 20.06.2017 у справі №910/4133/17, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву задовольнити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 відновлено товариству з обмеженою відповідальністю "Геоінвест Україна" пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 20.06.2017 у справі №910/4133/17, порушено апеляційне провадження та призначено справу №910/4133/17 до розгляду на 20.12.2017.

Також не погодившись із рішенням господарського суду міста Києва від 20.06.2017 у справі №910/4133/17 до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач - приватне підприємство "Дартс". У вказаній апеляційній скарзі останній просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву відмовити повністю.

Крім того, приватним підприємством "Дартс" заявлено клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 20.06.2017 у справі №910/4133/17.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 відновлено приватному підприємству "Дартс" пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 20.06.2017 у справі №910/4133/17 та прийнято апеляційну скаргу приватного підприємства "Дартс" до спільного розгляду з апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Геоінвест Україна" 20.12.2017 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Іоннікова І.А., Куксов В.В.

З 15 грудня 2017 року набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII (далі - ГПК України).

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 20.12.2017 визначено новий склад суду: головуючий суддя - Тищенко О.В, судді: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2017 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю "Геоінвест Україна" та приватного підприємства "Дартс" на рішення господарського суду міста Києва від 20.06.2017 у справі №910/4133/17 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В, судді: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2017 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Геоінвест Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 20.06.2017 по справі № 910/4133/17. При цьому, ухвалою Київського апеляційного господарського суду розгляд справи відкладено на 10.01.2018.

Враховуючи перебування судді Іоннікової І.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.01.2018 визначено новий склад суду: головуючий суддя - Тищенко О.В, судді: Тарасенко К.В., Михальська Ю.Б.

У судових засіданнях суду апеляційної інстанції представник приватного підприємства "Дартс" надав суду свої пояснення по справі в яких, підтримав подану відповідачем апеляційну скаргу у повному обсязі на підставі доводів зазначених у скарзі та просив суд апеляційної інстанції скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Представники Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву у судових засіданнях апеляційного господарського суду також надали суду свої пояснення по справі в яких, заперечили проти задоволення апеляційної скарги, вважають апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною. Представники позивача просили суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Київкомунекологія" також надав суду свої пояснення по справі в яких у вирішенні даного спору поклався на розсуд суду.

Представник приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Меженської Кароліни Сергіївни у судові засідання суду апеляційної інстанції не з'явився. Про час та місце розгляду справи третя особа повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Враховуючи викладене, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились у судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч.1, п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Меженська К.С. про дату та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Колегія суддів звертає увагу на те, що явка представника приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Меженської К.С., що не з'явився, у судовому засіданні 11.01.2018 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України, зокрема, у своїй постанові від 07.07.2016 року по справі 910/21819/15.

Застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меженською Кароліною Сергіївною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 34221238 від 10.03.2017 р., на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна №348/03, серія та номер: №348/03/4603, виданий 10.11.2003 р., видавник Товарна біржа "Українська універсальна біржа" (надалі - договір купівлі-продажу), та технічного паспорту на групу приміщень нежитлового будинку, серія та номер: б/н, виданий 27.02.2017 р., видавник: товариство з обмеженою відповідальністю "Бюро технічної інвентаризації".

На думку позивача, дане майно є державною власністю та його відчуження 10.11.2003 р. та в подальшому не відбувалось.

Як зазначено у договорі купівлі-продажу нерухомого майна №348/03, серія та номер: №348/03/4603, останній був укладений 10.11.2003 р., а відтак підпадає під правове регулювання Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 р.

Задовольняючи позовні вимоги щодо визнання права власності на спірне майно за державою, місцевий господарський суд дійшов до висновку про нікчемність договору купівлі-продажу на тій підставі, що останній не був нотаріально посвідчений.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду з таким висновком місцевого господарського суду погодитися не може оскільки, на дату укладення спірного договору купівлі-продажу, враховуючи положення Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 р. (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), законодавцем не передбачалось обов'язкове нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень.

Так, відповідно до ст. 41 ЦК Української РСР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Частиною 1 статті 42 ЦК Української РСР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено форми угод, в яких їх може бути укладено: усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).

Стаття 47 ЦК Української РСР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює, що нотаріальне посвідчення угод є обов'язковим лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою ст. 48 цього Кодексу.

Відповідно до Цивільного кодексу Української РСР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обов'язковому нотаріальному посвідченню підлягають договори купівлі-продажу жилих приміщень (ст.227), відповідно до ст.242 договори міни, відповідно до ст. 244 договори дарування та договори довічного утримання (ст.426).

Відповідно до статті 44 ЦК Української PCP (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), повинні укладатись у письмовій формі, зокрема, угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та окремих видів угод, для яких інше передбачено законодавством Союзу PCP і Української PCP.

Отже, на переконання колегії суддів, приписи Цивільного кодексу Української PCP (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) містили вимогу лише щодо укладення такого договору в письмовій формі, а не обов'язковість нотаріального посвідчення, як помилково вважає суд першої інстанції. Колегія суддів звертає увагу, що у відповідності до приписів ст. 227 ЦК Української PCP (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обов'язковому нотаріальному посвідченню підлягали договори купівлі-продажу лише жилих приміщень, а не договори купівлі-продажу нежитлових приміщень.

Статтею 224 ЦК Української PCP (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, колегія суддів звертає увагу, що договір купівлі-продажу від 10.11.2003 укладений у простій письмовій формі, відповідно до вимог ст. 44 Цивільного кодексу Української РСР. При цьому, матеріалами справи не підтверджується факт відсутності у продавця права продажу цього об'єкту, тоді, як у самому ж договорі продавець підтвердив, що покупцем було сплачено вартість придбаного ним нерухомого майна.

Висновок місцевого господарського суду про можливість платного відчуження майна, що перебуває у державній власності на користь фізичних та юридичних осіб, виключно шляхом приватизації державного майна, колегія суддів вважає помилковим, та такими, що спростовується сталою судовою практикою.

Так, за змістом постанови Вищого господарського суду України від 03.07.2007 у справі №8/258/22-8/294/23 (ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 02.08.2007 відмовлено у порушенні провадження з перегляду), суд касаційної інстанції зазначив, що укладення договору купівлі-продажу від 02.07.1996 об'єкту нерухомості - третього поверху адміністративної будівлі, розташованої в м. Чернігові по вул. Борисенка, 60, загальною площею 383,5 кв. м., у простій письмовій формі, відповідає вимогам ст. 44 Цивільного кодексу УРСР.

Більше того, у постанові від 12.02.2008 у справі №16/82-07-1920 Вищий господарський суд України визнав, що СПД H.І.І. було набуто право власності на 3 дерев'яні збірні будиночки відпочинку, 1983 р., площею 48 кв. м. а також 3 дерев'яні збірні будиночки відпочинку, 1983 р., площею 24 кв. м, що знаходять: в смт Затока Білгород-Дністровського району Одеської області на підставі договору купівлі-продажу державного майна, укладеного між ДП БМУ Більшовик та СПД H. І. І. шляхом підписання СПД H.І.І. та МП Більшовик накладної №187 від 10.11.1993 та акта передачі проданого майна від 16.11.1993, оскільки сторонами було додержано встановленої законом форми та досягнуто згоди з усіх істотних умов договору купівлі-продажу товарів, що були передані за вказанім документами.

У постанові від 21.03.2007 у справі №1/930-24/268 Вищий господарський суд України визнав дійсним укладений у простій письмовій формі між ТОВ Євронафта-С та ПП Данило Галицький договір від 20.03.2001 купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва - автозаправної станції, що розташована під №49 по вул. Болехівській в м. Стрий.

Правомірність висновку про відсутність у ЦК Української PCP вимоги про обов'язковість нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна, підтверджується, також листом Міністерства юстиції України №19-32/64 від 16.01.2004, згідного змісту якого вбачається, що Міністерство юстиції України просило довести до відома бюро технічної інвентаризації, що у зв'язку з набуттям чинності з 1 січня 2004 року Цивільним кодексом України необхідно звернути увагу на те, що з 01.01.2004 нотаріальному посвідченню підлягають не лише договори купівлі-продажу, міни, дарування жилого будинку (як було передбачено статтями 227, 242, 244 Цивільного кодексу Української РСР у разі, якщо хоча б однією з сторін є громадянин, а усі договори купівлі-продажу нерухомого майна незалежно від того хто є стороною такого договору.

Отже, аналізуючи норми Цивільного кодексу Української PCP (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), судову практику з аналогічних правовідносин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що, нотаріальному посвідченню до 01.01.2004 року підлягали лише договори купівлі-продажу, міни, дарування жилого будинку (як було передбачено статтями 227, 242, 244 Цивільного кодексу Української РСР) та у разі, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що Цивільний кодекс Української РСР 1963 року не містив норм про обов'язковість нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу будь-якого іншого нерухомого майна, укладених між юридичними особами.

Таким чином, договір купівлі-продажу нерухомого майна №348/03 серія та номер: №348/03/4603 від 10.11.2003 є таким, що відповідає чинним на дату його укладення вимогам законодавства, а тому висновки місцевого господарського суду про його нікчемність виключно з підстав відсутності нотаріального посвідчення є необгрунтованими та помилковими.

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що позивачем, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано суду доказів визнання недійним спірного договору у судовому порядку. Як зазначив сам представник позивача, з таким позов, Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву до суду не зверталося. Тобто, договір купівлі-продажу нерухомого майна №348/03 серія та номер: №348/03/4603 від 10.11.2003 є чинним.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що договір купівлі-продажу є чинним та у судовому порядку недійсним не визнаний та відмовляє у задоволенні позову про визнання права власності за державою, колегія суддів вважає, що й вимога позивача про скасування реєстрації переходу права власності на групу приміщень нежитлового будинку загальною площею 3 338,8 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Гонти Івана, буд. 3А, літера "В" до Приватного підприємства "ДАРТС" (04111, м. Київ, вул. Щербакова, буд. 47, ідентифікаційний код: 30022877) шляхом скасування запису №19395917 від 10.03.2017 р., також задоволенню не підлягає.

Позивачем також заявлено вимоги про витребування з незаконного володіння Приватного підприємства "Дартс" на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по місту Києву спірного майна та про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні спірним нерухомим майном шляхом виселення всіх осіб з групи приміщень нежитлового будинку загальною площею 3 338,8 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Гонти Івана, буд. 3А, літера "В", крім належного орендаря за договором оренди №3862 від 20.07.2007 р. - ТОВ "НВП "Київкомунекологія", які також не підлягають задоволенню з огляду на те, що договір купівлі-продажу нерухомого майна №348/03 від 10.11.2003 року укладений між Державним підприємством Спеціалізованих ремонтно-будівельних та монтажно-налагоджувальних робіт Київкомунекологія та приватним підприємством "Дартс" є чинним та ПП "Дартс" правомірно користується нерухомим майном, що було придбане у відповідності до норм чинного законодавства, що діяло на час виникнення спірних правовідносин.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Оскільки, судом першої інстанції прийняте рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права - неправильним тлумаченням закону, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга приватного підприємства "Дартс" підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 20.06.2017 року по справі № 910/4133/17 скасуванню.

При цьому, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову, то заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду міста Києва від 17.03.2017 року по справі №910/4133/17 належить скасувати.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Дартс" на рішення господарського суду міста Києва від 20.06.2017 року по справі № 910/4133/17 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.06.2017 року по справі № 910/4133/17 скасувати.

3. Прийняти по справі №910/4133/17 нове рішення суду, яким у задоволенні позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до приватного підприємства "Дартс" про зобов'язання вчинити дії, визнання права власності, скасування реєстрації, усунення перешкод у користуванні майном - відмовити.

4. Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду міста Києва від 17.03.2017 року по справі №910/4133/17 - скасувати.

5. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бул. Шевченка, буд. 50-Г, ідентифікаційний код: 19030825) в дохід Державного бюджету України 100 196 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 800 грн. за розгляд заяви судом першої інстанції про вжиття заходів до забезпечення позову.

6. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бул. Шевченка, буд. 50-Г, ідентифікаційний код 19030825) на користь приватного підприємства "Дартс" (04111, м. Київ, вул. Щербакова, буд. 47, ідентифікаційний код: 30022877) 110 215,82 грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

7. Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

К.В. Тарасенко

Дата складання повно тексту постанови 16.01.2018 року