Постанова

від 23.01.2018 по справі 2-89/10

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-89/10 23.01.2018

Провадження №22-ц/784/238/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2018 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючого Прокопчук Л.М.,

Суддів Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1, на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 грудня 2017 року ОСОБА_2, постановлену в приміщенні того ж суду, у справі номер 2-89/10, провадження №22-ц/784/238/18 за матеріалами скарги ОСОБА_1 на постанову начальника Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 13.10.2017 року та на постанови старшого державного виконавця того ж відділу від 01.12.2017 року,

В С Т А Н О В И Л А :

13 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на постанову начальника відділу Першого Малиновського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області від 13.10.2017 року про виведення в окреме провадження постанов про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій та на постанови старшого державного виконавця того ж відділу ДВС від 01.12.2017 року про стягнення з нього виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

В скарзі зазначав, що на примусовому виконанні вищезазначеного відділу державної виконавчої служби перебувало виконавче провадження № 48903179 за виконавчим листом, виданим Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області про стягнення з нього на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль грошової суми в розмірі 2278794,89 грн. На підставі ухвали Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04.07.2017 року про заміну сторони виконавчого провадження, старший державний виконавець постановою від 14.08.2017 року замінив стягувача ПАТ Райффайзен Банк Аваль на фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 На підставі заяви представника стягувача від 22.08.2017 року про повернення виконавчого листа № 2-89 від 12.07.2017 року старшим державним виконавцем 18.09.2017 року винесена постанова про повернення виконавчого документа на підставі п.1 ч.1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження . Одночасно старшим державним виконавцем Бодряговою Л.В. винесені постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 227879,49 грн. та про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 101,00 грн., які ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17.10.2017 року визнані неправомірними та скасовані.

В п.п.6 та 7 постанови начальника Першого Малиновського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області Олефір О.О. від 13.10.2017 року зобов'язано державного виконавця вивести в окреме провадження постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 227879,49 грн. та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 50,00 грн., оскільки в рамках виконавчого провадження № 38583586 про це зазначалося в постанові, винесеної 26.08.2015 року. Старшим державним виконавцем того ж відділу Бодряговою Л.В. виконано постанову начальника відділу від 13.10.2017 року та постановами від 01.12.2017 року відкрито виконавче провадження № 55292584 з виконання постанови № 38583586, винесеної 26.08.2015 року, про стягнення виконавчого збору у сумі 2278794,89 грн. та відкрито виконавче провадження № 55292584 з виконання постанови № 38583586 про стягнення витрат виконавчого провадження у сумі 50,00 грн. Просив визнати незаконними та скасувати п.п. 6,7 постанови начальника відділу від 13.10.2017 року та постанови старшого державного виконавця від 01.12.2017 року (а.с. 2-4).

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 грудня 2017 року скарга ОСОБА_1 повернута скаржнику для подання до належного суду (а.с. 35-36).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на те, що при її ухваленні були порушені норми процесуального права (а.с. 39-41).

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, прийшла до висновку про її часткове задоволення, виходячи з такого.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про повернення скарги заявнику, послався на приписи ст.ст. 115, 121 ЦПК України, в редакції, яка діяла нас ухвалення судового рішення, а в мотивувальній частині обгрунтував свій висновок тим, що розгляд скарги на постанову про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження відноситься до адміністративної юрисдикції.

Але повністю з висновками суду погодитись не можна.

За приписами п.9 ч.1 Розділу XIII ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ ЦПК України, який діє з 15.12.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 447, 448 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції .

Частиною четвертою статті 185 ЦПК України передбачено вичерпний перелік підстав для повернення позовної заяви. Такої підстави повернення позовної заяви як порушення правил підсудності нею не передбачено. В такому випадку суд повинен діяти відповідно до приписів ст. 31 ЦПК України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах , в редакції зі змінами, внесеними постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 р. N 4, справи щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях стосовно примусового виконання судового рішення у цивільній справі, належать до розгляду в порядку цивільного судочинства.

Разом з тим, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження , який діє з 05.10.2016 року, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 1 вказаного закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Аналіз вказаної норми свідчить про те, що Закон Про виконавче провадження є процесуальним законом, який крім іншого, передбачає юрисдикцію органів по розгляду скарг, зокрема, на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, визначає, що вони розглядаються адміністративним судом.

З матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого листа № 2-89/10, виданого Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області за результатами розгляду цивільної справи за позовом ПАТ Райффайзен Банк Аваль до ТОВ Спеціалізована науково-дослідна технологічна лабораторія Біозахист та до ОСОБА_1 про стягнення з них в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором в розмірі 2278794,89 грн. (а.с. 10-16).

Скаржником оскаржується п.п. 6, 7 постанови начальнику відділу від 13.10.2017 року про виведення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій та постанови старшого державного виконавця від 01.12.2017 року про відкриття виконавчих проваджень з цього приводу (а.с. 6-7, 18-21).

Прийшовши до правильного висновку про те, що скарга на постанови старшого державного виконавця від 01.12.2017 року про відкриття виконавчих проваджень про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства, суд застосував положення ст.115 та п.4 ч.3 ст. 121 ЦПК України, а не положення п.1 ч.2 ст. 122 ЦПК України, що діяли на час винесення оскаржуваної ухвали суду, якою врегульована підстава відмови у відкритті провадження у справ, якщо заява не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.

Крім того, суд не мотивував свій висновок про те, чи підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства скарга в частині оскарження окремих пунктів постанови начальника відділу від 13.10.2017 року, якими зобов'язано державного виконавця вивести в окреме провадження постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 227879,49 грн. та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 50,00 грн., чим порушив вимоги ст. 260 ЦПК України.

За таких обставин ухвалене в справі судове рішення не можна визнати законним і обґрунтованим, а тому воно відповідно до п.п. 3, 4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду питання щодо можливості відкриття провадження у справі.

Керуючись ст. 367, 374, 379, 382 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 грудня 2017 року скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду питання щодо можливості відкриття провадження у справі.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту в порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Судді

Повний текст постанови виготовлено 24 січня 2017 року